Справа № 761/2939/25
Провадження № 2/761/4863/2025
(заочне)
27 серпня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Однолько Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві за правилами позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Гелексі Фінанс? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Гелексі Фінанс? (надалі - ТОВ ?Гелексі Фінанс?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?Гелексі Фінанс?) користь заборгованість за договором №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 13 лютого 2024 року у розмірі 259 214, 39 грн., з яких: 170 294, 39 грн. - заборгованість за кредитом, 88 920, 00 грн. - штраф за договором застави транспортного засобу від 13 лютого 2024 року, а також судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 лютого 2024 року між ТОВ ?Гелексі Фінанс? та ОСОБА_1 укладено договір №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно п.1.1. якого, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а відповідач зобов?явся повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 60% річних та інші нараховані суми на умовах та строки, встановлених договором. Згідно п.1.5. договору, кредит надається строком на 12 місяців, тобто з 13 лютого 2024 року по 13 лютого 2025 року.
3 метою забезпечення виконання зобов?язань відповідача, які виникли з договору №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ ?Геоексі Фінанс? та ОСОБА_1 , 13 лютого 2024 року уклали договір застави транспортного засобу, згідно п.2.1 якого, ОСОБА_1 передав у заставу ТОВ ?Гелексі Фінанс? транспортний засіб марки Nissa, моделі LEAF, рік випуску 2018, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
На виконання умов договору №13-02-2024-01, ОСОБА_1 здійснював оплату кредитних коштів в період часу з 03 квітня 2024 року по 14 жовтня 2024 року включно та провів оплати на загальну суму 60 993, 00 грн. Однак, в подальшому відповідач порушив умови договору та припинив здійснення належних оплат, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 170 294, 39 грн. (сума кредиту - 148 794, 47 грн., 21 499, 92 грн. - проценти), штраф за договором застави транспортного засобу у розмірі 88 920, 00 грн.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяв про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 13 лютого 2024 року між ТОВ ?Гелексі Фінанс? та ОСОБА_1 було укладено договір №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Згідно п.1.1. договору, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а відповідач зобов?явся повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 60% річних та інші нараховані суми на умовах та строки, встановлених договором. Тип процентної ставки - фіксована.
Пунктом 1.5. договору, визначено, що строк дії Договору: кредит надається строком на дванадцять місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 13 лютого 2024 року по 13 лютого 2025 року.
Пунктом 1.8. договору визначена реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов?язкові для отримання кредиту складають:
1.8.1. Орієнтовна реальна річна процента ставка складає 70, 960% річних. Орієнтовна загальна вартість споживчого кредиту складає 167,77% від суми кредиту (у процентному виразі) або 251 650, 00 грн. та включає в себе:
1.8.1.1 проценти (відсотки) за користування споживчим кредитом кредитом 60,00 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 90 000, 00 грн.;
1.8.2 додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов?язкові для отримання кредиту:
1.8.2.1. вартість послуг за встановлення обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля - 3 000, 00 грн.;
1.8.2.2. Вартість послуг за оренду обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля - 500, 00 грн. на місяць;
1.8.2.3. Вартість послуг за вилучення обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля - 2 650, 00 грн.
Відповідно до додатку №1 до договору № 13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту встановлено графік розрахунків, яким визначено періодичність та розмір платежів позичальника з повернення споживчого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок якого вартість кредиту складає 172 450,00 грн (а.с.30).
В підтвердження належного виконання п.1.1. договору №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в том числі на умовах фінансового кредиту від 13 лютого 2024 року, позивачем, суду було надано копію платіжної інструкції №14101 від 13 лютого 2024 року, ТОВ ?Гелексі Фінанс? поповнило картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , шляхом перерахування кредиту, згідно договору №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в том числі на умовах фінансового кредиту від 13 лютого 2024 року (а.с.44).
В цей же день, 13 лютого 2024 року між ТОВ ?Гелексі Фінанс? та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу, згідно п.1.1. якого, цей договір забезпечує виконання заставодавцем ( ОСОБА_1 ) зобов?язань, які виникають з договору №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до п.2.1. договору, предметом договору є транспортний засіб марки марки Nissa, моделі LEAF, рік випуску 2018, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип загальний легковий хетчбек, дата реєстрації першої реєстрації - 30 червня 2019 року, дата реєстрації - 12 вересня 2023 року зареєстрований ТСЦ 7341, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видано ТСЦ 7341, 12 вересня 2023 року.
Як вбачається із витягу про реєстрацію Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 13 лютого 2024 року зареєстровано обтяження за №31156783. Відповідно до умов договору застави транспортного засобу від 13 лютого 2024 року.
Згідно п. 3.3.1. Договору застави транспортного засобу, заставодавець зобов?язаний: негайно передати предмет застави на зберігання заставодержателю у разі порушення заставодавцем умов договору позики або цього Договору, шляхом доставки предмету застави за адресою місцезнаходження заставодержателя м. Київ, вул. Предславинська, 28, передати один комплект ключів та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію предмету застави у володіння заставодержателя.
Забезпечити безпеку та цілісність предмету застави, підтримувати належний стан предмета застави, у разі потрапляння до дорожньо-транспортної пригоди або у разі значного погіршення стану предмета застави передати його на зберігання заставодержателю. Не рідше ніж один раз на місяць зобов?язаний доставити предмет застави за адресою: м Київ, вул. Предславинська, 28 для огляду предмета застави заставодержателем. Кожний факт проходження вказаного огляду підтверджується актом проведення огляду предмета застави скріплений мокрою печаткою заставодержателя. Відсутність у заставодавця відповідних актів огляду є достатньою підставою для визнання порушення ним умов даного пункту договору (п.3.3.5 договору застави).
Без письмової згоди заставодержателя предмет застави не має залишати межі Київської області ( п.3.3.6 договору застави).
Предмет застави не має право на виїзд за кордон України, а також на тимчасово окуповані території України (п.3.3.7 договору застави).
Згідно п. 4.2. Договору, за невиконання чи неналежне виконання будь-якого з пунктів, а саме: п.п. 3.3.1., 3.3.5, 3.3.7., 3.3.8. цього договору, заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмета застави згідно п.2.2 цього договору та зобов?язується передати предмет застави на зберігання заставодержателю.
Крім того, 13 лютого 2024 року між ТОВ ?Гелексі Фінанс? та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди обладнання №ОО 13-02-2024-01, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендодавець приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавець на праві власності або іншого майнового права згідно акта-приймання передачі (а.с.39-40).
Відповідно до п.1.1. Договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права згідно акта-приймання передачі.
Згідно п.4.1. Договору оренди, орендна плата, що становить 500, 00 грн за кожний місяць користування об?єктом оренди, виплачується орендарем ОСОБА_1 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 13 числа кожного місяця.
Згідно договору №ВО 13-02-2024-01 від 13 лютого 2024 року виконавець зобов?язується надати замовнику послуги в порядку та на умовах, визначених договором.
Пунктом 2.1. Договору, визначено, що вартість послуг за встановлення обладнання згідно п.1.2.1 визначається сторонами за домовленістю та складає 3 000, 00 грн., вартість за демонтаж згідно п. 1.2.2. складає 2 650, 00 грн. (а.с.41).
13 лютого 2024 року, на виконання умов договору №ВО 13-02-2024-01 від 13 лютого 2024 року про надання послуг з встановлення на автомобілі додаткового обладнання, між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі послуг №1.
Згідно платіжної інструкції №14106 від 13 лютого 2024 року, ТОВ ?Гелексі Фінанс? перерахувало 3 000, 00 грн., як оплату за надання послуг згідно Акту прийому-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг №ВО 13-02-2024-01 від 13 лютого 2024 року (а.с.45).
На виконання умов Договору №13-02-2024-01 ОСОБА_2 здійснено настпуні платежі:
03 квітня 2024 року - 7 605, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №568008544.1;
19 березня 2024 року - 8 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №562062470.1;
08 травня 2024 року - 7 505,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №582548604.1;
12 червня 2024 року - 7 505,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №597181125.1;
12 липня 2024 року - 7 505,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №610482723.1;
12 серпня 2024 року - 7 555,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №623730348.1;
12 вересня 2024 року - 7 603,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №636939994.1;
14 жовтня 2024 року - 7 515,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №650892724.1.
В подальшому, ОСОБА_1 припинив належне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором №13-02-2024-01, внаслідок чого, станом на 10 січня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 170 294, 39 грн. серед яких: сума кредиту - 148 794, 47 грн., проценти - 21 499,92 грн.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов?язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов?язання як правового зв?язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов?язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов?язання надано право, що кореспондує обов?язку першої. Обов?язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов?язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, належним виконанням зобов?язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
З частини 1 статті 546 ЦК України вбачається, що виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 1 Закону України ?Про заставу? застава - це спосіб забезпечення зобов?язань, якщо інше не встановлено законом.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст.Закону України ?Про заставу? ).
Згідно із ст. 12 Закону України ?Про заставу? у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов?язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов?язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов?язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов?язання, забезпеченого заставою.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо договором установлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать (ст.1050 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ст. 611 ЦК України передбачається, що у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, як і не надано доказів належного виконання зобов?язань за договором надання коштів у позику.
На спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості з боку відповідача не було надано контррозрахунок.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка утворилася за договором №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 13 лютого 2024 року у розмірі 259 214, 39 грн., з яких: 148 794, 47 грн. - заборгованість за кредитом, 21 499, 92 грн. - заборгованість за процентами та за договором застави транспортного засобу від 13 лютого 2024 року у розмірі 88 920, 00 грн. - штраф, відповідно до п.4.2. договору.
Що стосується позовних вимог ТОВ ?Гелексі Фінанс? в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 720, 00 грн., то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об?єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв?язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України ?Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини?, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі ?Двойних проти України? (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі ?East/WestAllianceLimited? проти України?, від 26 лютого 2015 року у справі ?Баришевський проти України? (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 720, 00 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з відповідачки, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд прийшов до висновку, з урахуванням задоволення позову, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 4 000, 00 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі. При цьому, судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 888, 22 грн.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 13-15, 203, 509, 526, 546, 572, 574, 593, 599, 610-612, 626, 628, 629, 651, 653, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Гелексі Фінанс? (код ЄДРПОУ 42305986, місцезнаходження: м. Київ, вул. Предславинська, будинок 28, офіс 401) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Гелексі Фінанс?, заборгованість за Договором №13-02-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 13 лютого 2024 року у сумі 259 214 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 39 коп., судовий збір у розмірі 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 22 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: