Справа № 761/54115/25
Провадження № 3/761/965/2026
28 січня 2026 року м. Київ
Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Глянь О.С., розглянувши матеріал, якій надійшов з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 4 ст. 51 КУпАП, -
30.10.2025 приблизно о 11 год. 54 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року притягувалася за ч. 2 ст. 51 КУпАП, здійснив дрібну крадіжку чужого майна, а саме товарів у магазині «Фора» на суму 840,00 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, про розгляд адміністративної справи у Шевченківському районному суді м. Києва повідомлений особисто, що підтверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була повідомлена про судові засідання, була обізнана про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, свідомо не вживав заходів для явки до суду, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності, а тому визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою ст. 51 КУпАП встановлена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
При цьому, частина 3 вказаної статті передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню
Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 634578 від 08.12.2025, заяви, пояснення, в яких ОСОБА_1 визнає свою вину у дрібному викраденні чужого майна з магазину «Фора», яке мало місце 30.10.2025, довідка про вартість викраденого майна, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2025 у справі № 761/16644/25, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Аналізуючи докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, відповідно до положень ст. ст. 251, 252 КУпАП, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, а його вина повністю доведена.
Вирішуючи питання правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Так, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 51 КУпАП, яка передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна
Проте до матеріалів справи не додані постанови суду про визнання ОСОБА_1 винним три і більше разів протягом року у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.51 КУпАП або ч. 2 ст. 51 КУпАП.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, оскільки протягом року він піддавався адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 51 КУпАП згідно постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2025 у справі № 761/16644/25.
Згідно вимогами ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, стимулювання його до правомірної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 51 КУпАП.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягненню підлягає на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 51, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О.С. Глянь