Справа № 472/971/25
Провадження №2/472/89/26
17 лютого 2026 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді - Тустановського А.О.,
за участю секретаря - Маслюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивують тим, що 15 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №131400.
Відповідно до індивідуальної частини договору №131400 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500 грн., строком дії на 30 днів.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №131400 від 15.04.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500,00 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 15635,00 грн., а саме: сума основного боргу - 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 1890,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами - 9345,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
15.08.2018 року укладено додаткову угоду №4 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 5 від 15.08.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №131400 від 15.1042018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»)
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1408,44 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних та 3418,82 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. Разом заборгованість становить 20462,26 грн.
25 липня 2024 року відповідно протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року позовна заява ТОВ «Він Фінанс» прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «Він Фінанс» в судове засідання не з'явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача, просить позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на його адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочнерішення).
17.02.2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 квітня 2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №131400 в електронній формі (а.с.40 -41).
Згідно з умовами кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п. 1.1 Договору).
Згідно п.1.4. Договору, позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.1.2 Сторони погодили наступну фіксовану проценту ставку за користування кредитом: 1.2.1.1 0,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (328,50 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору.
Згідно з п. 1.3 сукупна вартість кредиту складає 127,00 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 4445,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: п. 1.3.1. проценти (відсотки) за користування кредитом 27,00 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 945,00 грн. (у грошовому виразі).
Відповідно до підтвердження наданої директором ТОВ ФК «Вей Фор Пей» вих № 5713-ВП від 15.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 3500 грн.
Згідно п.3.1. Договору, сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.1.6. Договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.
За умовами п.3.2. Договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта) в межах строку надання кредиту визначеного у пункті 1.4 цього договору, за виключенням дати повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків.
Згідно п.4.4. Договору, у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов'язаний сплатити товариству пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів.
12 квітня 2018 року між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія", як фактором було укладено договір факторингу № 1 (строк якого продовжено додатковою угодою №11 від 30 січня 2019 року), згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступив ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" права грошової вимоги за кредитним договором №131400, що також підтверджується копією Реєстру прав вимог від 15 серпня 2018 року до Договору факторингу (а.с.16-17).
Відповідно до наказу директора ТОВ ФК Довіра та Гарантія №55-к від 25 липня 2024 року "Про зміну назви ТОВ ФК Довіра та Гарантія" перейменовано з 25 липня 2024 року ТОВ "ФК Довіра та Гарантія" у ТОВ "Він фінанс" на підставі протоколу №1706 загальних зборів ТОВ "ФК Довіра та Гарантія" від 25 липня 2024 року .
Всупереч умов індивідуальної частини Договору про надання фінансового кредиту №131400 та вимог закону, Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018 року, загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає в сумі 15635,00 грн., а саме: сума основного боргу - 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 189,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами - 9345,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В ч.1 ст.15 Закону України " Про споживче кредитування" зазначено, що споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч. 2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.
Підписання договору №131400 від 15.04.2018 здійснювалось електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до ТОВ "ФК" Довіра та гарантія", ТОВ "Авентус Україна" про зміну умов кредитування, зміну порядку нарахування відсотків.
Тому, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором, а відтак вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за пенею і штрафами, 3% річних за період з 13.03.2022 по 31.12.2023 та інфляційних втрат за період з 13.03.2022 року по 13.03.2025 року, то суд приходить до наступних висновків.
Позивач зазначає, що на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1864,70 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних та 9865,40 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. Разом заборгованість становить 32430,10 грн..
Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Із ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Разом з тим, з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.
Вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України заявлені в тому числі за період, який стосується періоду дії в країні воєнного стану.
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, згідно ст. 2 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, з огляду на наведені вище норми, не підлягають до стягнення з відповідача грошові кошти у якості боргу за пенею і штрафами в розмірі 9345,00.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1408,44 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 та 3418,82 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань нараховані за період з 23.02.2019 -23.02.2022 року.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Він Фінанс» підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 10217,26 грн., з яких: 3500 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1890,00 грн за нарахованими відсотками, 1408,44 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних та 3418,82 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Щодо заявленого клопотання представника позивача про поновлення строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 367 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не було заявлено клопотання про застосування спливу строку позовної давності щодо даного спору, а тому суд не вбачає підстав розглядати клопотання про поновлення строків позовної давності для подання позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи що позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1209 (одна тисяча двісті дев'ять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять ) копійок (10217,26 грн. (сума, задоволена судом) х 2422,40 грн. (сума судового збору за позовну заяву) : 20462,26 грн. (загальна сума позову).
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Така справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 5000,00 грн. слід зменшити до 3000 грн.
Таким чином, з врахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265, 280-283, 288-289 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за договором № 131400 від 15 квітня 2018 року у розмірі 10 217 (десять тисяч двісті сімнадцять) гривень 26 (двадцять шість) копійок, з яких 3500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1890,00 грн за нарахованими відсотками, 1408,44 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних та 3418,82 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (код ЄДРПОУ 38750239) понесені судові витрати в розмірі 1209 (одна тисяча двісті дев'ять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять ) копійок .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (код ЄДРПОУ 38750239) витрати на оплату правової допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський