ЄУН: 336/1468/26
Провадження №: 2-а/336/50/2026
про направлення адміністративного позову за підсудністю
17 лютого 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про поновлення строку, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Представник позивача - адвокат Марку О.В., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВЕ № 1185180 від 16.02.2026, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить: 1) визнати поважними причину пропуску строків на оскарження та поновити їх, прийняти позов та відкрити провадження по справі; 2) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6784586, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Дослідивши матеріали поданого позову та долучених до нього документів, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, згідно з ч.1 ст.125 Конституції України, ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статей 160, 167 та 246 КАС України суд зобов'язаний встановити точне місце проживання чи перебування позивача - фізичної особи.
При цьому відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються в обов'язковому порядку, зокрема, місце проживання фізичної особи (позивача).
Встановлення судом місця проживання самого позивача є обов'язковим для гарантування реалізації пункту 1 та 3 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з якою до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з з матеріалів справи, спір між сторонами стосується оскарження позивачем індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4878729 від 02.06.2025, складеної інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області Пархоменко А.А.
Звертаючись з вказаним позовом саме до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, адвокатом зазначено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Місце знаходження відповідача відноситься до територіальної підсудності Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.
З огляду на викладене і враховуючи те, що вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 не належить до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя, а саме за місцем знаходження відповідача.
Водночас таке рішення суду жодним чином не звужуватиме прав позивача, оскільки норми КАС України передбачають достатньо альтернативних механізмів для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, незважаючи на віддаленість їх місця проживання від суду, в якому розглядається справа, крім того, не зважаючи на віддаленість проживання позивача, він все ж таки виявив бажання розглядати справу в м. Запоріжжі.
До того ж справа має ознаки незначної складності та може бути вирішена судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Натомість відповідно до ст.318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Вирішуючи справу «Занд проти Австрії», рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «суд, встановлений законом» передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи «судом, встановленим законом», цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, а саме: до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.
Керуючись ст.ст. 25, 29, 30, 171, 248, 256, 294 КАС України, суд
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про поновлення строку, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - передати за підсудністю до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.С. Звєздова