Справа № 350/1734/25
Номер провадження 2-а/350/5/2026
16 лютого 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 25 листопада 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 липня 2025 року відповідачем було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Зазначає, що 17 листопада 2025 року він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № R4798 від 19 липня 2025 року про накладення на нього штрафу в розмірі 17 000 грн. Вказана постанова винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням закону, без дослідження всіх обставин справи. Крім того, оскаржувана постанова винесена за його відсутності, копію постанови він не отримував, при розгляді адміністративної справи присутнім не був.
Крім того, за аналогічне правопорушення його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови № 442 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яку він виконав, сплативши штраф. З урахуванням викладеного просить скасувати постанову № R4798 від 19 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення; закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати. Ухвалою судді від 28 листопада 2025 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Ухвалою суду від 15 січня 2026 року витребувано належним чином завірену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бурак Б.В. спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить адміністративний позов задовольнити; розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача. Відповідач 19 грудня 2025 року спрямував на адресу суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позову відмовити, вказавши, що ОСОБА_1 самостійно 15 липня 2025 року звернувся із заявою про визнання вини за вчинене адміністративне правопорушення та у десятиденний термін не сплатив штраф, що спричинило направлення постанови № R4798 до державної виконавчої служби. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановлена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірна, обґрунтована та така, що прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного правопорушення України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в порядку частини четвертої статті 229 Кодексу адміністартивного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені статтями 9, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого. Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач зазначив, що відповідач незаконно та протиправно виніс відносно нього постанову від 19 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем було грубо порушено норми статтей 268, 278 281 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку цим, постанова підлягає скасуванню. Суд установив, що 19 липня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № R4798 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зокрема зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15 липня 2025 року ОСОБА_1 самостійно спрямував заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Так, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобо'язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив персональні дані вчасно, встановлені абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та накладено на нього ( ОСОБА_1 ) стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Відповідно до абзацу сього частини третьої статті 22 згаданого вище Закону під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів, належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року. Тобто, з наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З метою повного та всебічного розгляду справи судом витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 . На виконання ухвали суду від 15 січня 2026 року про витребування інформації, відповідач 11 лютого 2026 року спрямував до суду копію постанови № 442 від 17 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення за частиною третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та копію постанови № R4798 від 19 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Суд вважає, що письмові пояснення відповідача та спрямовані ним на адресу суду на виконання ухвали суду про витребування інформації копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не спростовують доводів позивача. Також, суд зазначає, що в постанові не зазначено, яким чином був сповіщений ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надано на огляд суду матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 (зокрема заяви про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності і таке інше). Тобто не розкрито конкретно суті вчиненого ним правопорушення, хоча формулювання обвинувачення повинне бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до захисту. На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а). Крім того, суд установив, що згідно відомостей додатку «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Рожнятів) та має відстрочку за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (до завершення мобілізації). Дата проходження ВЛК - 04.04.2025 року. Дата уточнення даних - 16.04.2025 року.
Тобто із зазначено слідує, що ОСОБА_1 уточнив персональні дані вчасно 16 квітня 2025 року. Тоді як оскаржувану постанову винесено 19 липня 2025 року. Згідно із статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Незважаючи на те, що згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів. Відповідно до частин першої, другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодекосм України про адміністративні правопорушення. Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач виніс відносно нього оскаржувану постанову з численними порушеннями. Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина першо статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно п. 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Виносячи вказану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не зазначив належні та допустимі докази, передбачені статтею 251 статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог статтей 7, 245, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене вище та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов'язок відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягаю задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження по справі
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі викладеного та керуючись статтями 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 73-77, 90, 139, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову № R4798 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 19 липня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; Код НОМЕР_2 .
Дата складання тексту рішення 16 лютого 2026 року.
Суддя Сокирко Л.М.