Справа № 347/477/24
Провадження № 1-кп/347/72/26
16.02.2026 м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів матеріали клопотання прокурора Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлене в межах об'єднаного кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.307, ч.2 ст.310, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України,
В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області знаходиться об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.307, ч.2 ст.310, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України.
06.02.2025 року до суду надійшло клопотання від прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 яке мотивоване тим, що він обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. З ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст.310 КК України, що підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів: протоколами обшуків, матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду речей і документів, висновками експертиз та іншими матеріалами.
22.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307,ч.2 ст.310, ч.1 ст.309 КК України.
22.08.2024 у кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - з утриманням в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)», терміном 60 днів до 24.10.2024 з визначеною заставою у межах 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень та у випадку внесення застави, покладено передбачені ст. 194 КПК України обов'язки: прибувати до слідчого, процесуального керівника-прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту в якому він фактично проживає, м. Косів, Косівського району Івано-Франківської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
26.08.2024 підозрюваний ОСОБА_4 був звільнений з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) у зв'язку із внесенням застави, роз'яснено покладені судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, і таким чином застосовано до нього запобіжний захід - заставу.
Ухвалою Косівського районного суду від 21.07.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід на стадії судового розгляду із застави на тримання під вартою, терміном на шістдесят днів без права внесення застави, тобто до 18.09.2025 включно.
Ухвалою Косівського районного суду від 17.09.2025 року обвинуваченому було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів без права внесення застави до 15.11.2025 року.
Ухвалою Косівського районного суду від 17.09.2025 року обвинуваченому було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів без права внесення застави до 15.11.2025 року.
Ухвалою Косівського районного суду від 23.12.2025 обвинуваченому було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на шістдесят днів без права внесення застави, тобто до 20.02.2026 включно.
На даний час розгляд вказаного кримінального провадження не завершено, у зв'язку з чим виникла необхідність в продовженні строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, зважаючи на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України: переховування від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені ризики свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 відноситься до категорії тяжких, за вчинення яких, відповідно до вимог ч.2 ст.307 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Підстави для тримання під вартою, передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі за текстом Конвенція), а саме, ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (надалі за текстом ЄСПЛ).
Основна мета ст.5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необґрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого Королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини).
Положення пункту 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством він також повинен бути необхідним за конкретних обставин (справа Нештяк проти Словаччини).
Згідно статті 5 §1(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.
Суть терміну «обґрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обґрунтованою залежить від обставин справи.
З викладеного вище вбачається, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення інкримінованого правопорушення, а тому в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченогопокладається необхідність запобігання вказаним ризикам.
Обрання більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, викладеним вище, а тому відносно обвинуваченого слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні вважав клопотання обґрунтованим, зважаючи на те, що зазначені у ньому ризики не перестали існувати та не зменшились, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, розгляд справи по суті ще не розпочато, не здійснено допит свідків та не досліджено докази. Тому просить суд продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , що зможе забезпечити запобігання вказаним у клопотанні ризикам та убезпечити від продовження ним протиправної поведінки.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , мотивуючи недоведеністю фактів щодо існування зазначених у клопотанні ризиків, а сама по собі тяжкість злочинів не може слугувати безумовною підставою для тримання під вартою обвинуваченого. Вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку або визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання та продовження відносно нього дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід або визначити заставу, сплативши яку він має намір піти на військову службу та бути кориснішим державі, ніж перебуваючи під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. «С» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим, 1950), КПК України для обрання або для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що ця особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених злочинів, вік підозрюваного, його стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інше.
За змістом наданого на розгляд клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує вірогідність причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, яке вчинене після обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави в межах цього об'єднаного кримінального провадження по обвинуваченню його у вчиненні аналогічних злочинів (тобто - після 22.08.2024).
Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є, зокрема, запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч.1 ст.331 КПК України).
Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих матеріалів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати, зокрема, на свідків, які ще не допитані судом, може переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої йому статті, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, про що свідчить його поведінка після притягнення його до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини. Це в сукупності свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою на цій стадії кримінального провадження.
Зважаючи, що кримінально-протиправна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час дії запобіжного заходу у виді застави припинилась лише після взяття його під варту, а строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 20.02.2026 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Косівської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» на строк 60 днів до 16 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк запобіжного заходу обчислювати з дня винесення ухвали, а саме з 16 лютого 2026 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголосити 17 лютого 2026 року о 15.00 год.
Суддя ОСОБА_1