16.12.10р.Справа № 41/14-10
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання права власності на самочинно збудоване майно
Суддя Е.В. Орєшкіна
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, приватний підприємець
Від відповідача: Сидоренко Д.М., довіреність № 7/26-3088 від 10.11.10 року
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості -склад «Б», розміром 3,59х7,28 м, площею забудови 26,1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 без додаткового акту вводу в експлуатацію.
В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що згідно договору дарування споруди від 12.02.02 року він є власником окремо розташованої споруди загальною площею 32.7 кв. м, замощення коло нього «І»та нестаціонарної металевої тимчасової споруди складу розміром 5,26х3,30 м, що знаходяться за вищезазначеною адресою; 04.04.06 року ним укладено з Криворізькою міською радою договір оренди земельної ділянки для розміщення магазину несільськогосподарського використання по АДРЕСА_1 загальною площею 120 кв. м, строком на 10 років. Згодом для покрашення експлуатаційних умов нестаціонарну металеву тимчасову споруду складу «Б»без дозволу та належного затвердженого проекту позивач реконструював.
Позивач вважає, що оскільки він є користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться спірний реконструйований об'єкт, його будівництво та реконструкція не призвели до зміни її цільового використання та мети, з якою земельна ділянка надана в оренду, будівництво та реконструкція об'єкту відповідають будівельним нормам та правилам, встановленим діючим законодавством, зазначені обставини є підставою для визнання за ним права власності на спірний об'єкт без додаткового вводу в експлуатацію.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що:
- позивачем не подано належних доказів, які б доводили відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам;
- право власності нерухомого майна в даному випадку виникає з моменту його прийняття до експлуатації, що унеможливлює в судовому порядку визнати за позивачем право власності на спірний об'єкт.
В судовому засіданні, яке відбулося 16.12.10 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення та представників сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
На підставі договору дарування споруди від 12.02.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.У. та зареєстрованого в реєстрі за № 2399 (а.с. 13), ОСОБА_1 набув право власності на окремо розташовану споруду загальною площею 32,7кв. м, замощення коло нього «І»та нестаціонарну металеву тимчасову споруду складу розміром 5,26х3,30 м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Між позивачем -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Криворізькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки від 04.04.06 року, за умовами якого орендар (позивач у справі) на підставі рішення Криворізької міської ради № 3886 від 23.12.05 року прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 120 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 з метою несільськогосподарського використання для розміщення магазину строком на десять років.
Листом за вих. № 23368 від 26.06.09 року комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» повідомило управління Містобудування і архітектури виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області, що при обстеженні будівлі магазину, розташованого за адресою вул. АДРЕСА_1 виявлено самочинне будівництво, а саме «Б»- склад.
Управління містобудування і архітектури виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області на звернення позивача про надання дозволу на переобладнання приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нижньодніпровська,29а листом за вих. № 10/1807-09 від 06.08.10 року повідомило останнього про порядок розгляду питання щодо збереження об'єктів самочинного будівництва міською радою із зазначенням того, що рішення міської ради про надання земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди дає право особі, яка збудувала об'єкт самочинного будівництва, звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на таке нерухоме майно в порядку, визначеному чинним законодавством України.
З метою перевірки спірної будівлі на відповідність вимогам будівельних норм та правил позивач звернувся до Дніпропетровської філії «НДІ проектреконструкція»Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут», яким надано висновок про розміщення і технічний стан будівлі складу, розташованого на території магазину продтоварів «Троянда»за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до якого склад «Б»збудований в 1965 році, в 2001 році будівля перебудована, її розташування узгоджене з головним спеціалістом управління містобудівництва і архітектури (районним архітектором) в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, експлуатація складу для зберігання продовольчих товарів та тари можлива.
З посиланням на те, що позивач є користувачем земельної ділянки під реконструйованим об'єктом, внаслідок самочинного будівництва не змінилося цільове використання земельної ділянки, будівництво/реконструкція проведені з дотримання будівельних норм та правил, реконструкцією не порушуються права інших осіб, він вважає за можливе в судовому порядку визнати за ним право власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна без додаткового його вводу в експлуатацію.
При цьому позивач звернувся з позовом про захист його порушеного права власності, посилаючись на ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України.
Підстави виникнення цивільних прав зазначені у статті 11 Цивільного кодексу України, виходячи з п. 5 якої цивільні права (в тому числі право власності) можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.
Підстави набуття права власності викладено у главі 24 Цивільного кодексу України.
Статтею 331 Цивільного кодексу України (що знаходиться у зазначеній главі) встановлено загальне правило, за яким право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) пов'язано зі створенням нового об'єкта та виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.
Поведінка особи щодо самочинного будівництва суперечить встановленому законодавством порядку реалізації цивільних прав особи, з огляду на що створення нового об'єкта шляхом самочинного будівництва не є підставою для виникнення щодо нього цивільного права.
Главою 27 Цивільного кодексу України врегульовано право власності на земельну ділянку, в тому числі статтею 376 Цивільного кодексу України, що знаходиться у вказаній главі, регулюються права особи, що є законним власником (користувачем) земельної ділянки у разі здійснення самовільного будівництва на належній їй земельній ділянці.
Відповідно до п. 1 та п. 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил; особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Стаття 376 Цивільного кодексу України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів за вказаною нормою є: надання земельної ділянки під вже збудовані споруди; відсутність заперечення з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій” № 1699-111 від 20.04.2000 року (далі -Закон України «Про планування і забудову територій») забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).
Таким чином, терміном „будівництво” охоплюється як будівництво нових об'єктів так і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів містобудування.
Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації (п. 23 Закону України «Про планування і забудову територій»).
Згідно ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», експлуатація не прийнятих у встановленому законом порядку об'єктів будівництва забороняється.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року № 923 , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної та транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Статтею 19 Закону України «Про основи містобудування»№2780-ХІІ від 16.11.1992 року в редакції Закону України від 08.02.2001 року № 2257-ІІІ передбачено, що суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримуватись основних завдань та заходів екологічної безпеки.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» № 4004-ХІІ від 24.02.1994 року з подальшими змінами, підприємства, установи, організації та громадяни при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, технічному переобладнанні об'єктів і споруд зобов'язані дотримуватись вимог санітарного законодавства.
Законом України «Про пожежну безпеку»№ 3745-ХІІ від 17.12.1993 року визначено, що виробничі, жилі та інші будівлі та споруди повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки. (ст. 10 Закону).
Отже, підтвердженням відповідності санітарним, екологічним та протипожежним нормам об'єкту самочинного будівництва мають бути довідки, які відсутні в матеріалах справи.
Поданий позивачем технічний висновок Дніпропетровської філії «НДІ проектреконструкція»Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут»не відповідає вищезазначеним вимогам закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем, у відповідності із ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обставин, на які він посилається як на підставі позовних вимог, право власності на спірний об'єкт має виникнути з моменту його прийняття до експлуатації у встановленому законом порядку, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА
Рішення підписано - 17.12.10 року