Справа №: 343/2486/25
Провадження №: 2/343/112/26
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2026 року м.Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/2486/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 та її представниці - адвокатки Кос Т.В.,
відповідача - ОСОБА_2 та його представниці - адвокатки Кобилинець Т.В. (в режимі відеоконференції),
І. Стислий виклад позицій сторін:
позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представниця - адвокатка Кос Т.В., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-3), до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить:
- встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був її батьком;
- встановити факт її постійного проживання, разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що померлий ОСОБА_3 був її батьком, з яким вона постійно проживала на час відкриття спадщини, оскільки останній через стан здоров'я потребував постійного догляду. За життя її батько склав заповіт, яким все своє майно заповів відповідачу ОСОБА_2 , який є її сином та був його внуком. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадщину у встановлений законом строк і не бажає цього робити, вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено через помилковість написання у її свідоцтві про народження, а саме - неправильно зазначено відомості про батька - замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_3 », у зв'язку із чим, вона не може підтвердити факт родинних відносин, а також відмовлено і через те, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Кос Т.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та його представниця - адвокатка Кобилинець Т.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнали. Останній додатково зазначив, що він є внуком померлого ОСОБА_3 і не бажає приймати спадщину.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
18 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
03 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
06 лютого 2026 ухвалою суду задоволено клопотання представниці відповідача та постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7), позивачка ОСОБА_4 (змінила прізвище із « ОСОБА_5 » у зв'язку із укладенням шлюбу (а.с. 8), ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьком записаний - ОСОБА_3 .
Згідно із копією заповіту від 26.10.2009, посвідченого секретарем виконкому та зареєстрованого в реєстрі за №24 (а.с. 15), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , все своє майно заповів ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не реєструвалась, що підтверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №83779856 (а.с. 31).
Згідно із копією акта обстеження від 27.11.2025, складеного депутатом Долинської міської ради Гаргатом С.І., за участю сусідів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 13), позивачка ОСОБА_1 на день смерті свого батька - ОСОБА_3 , проживала разом із ним.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду пояснили, що батьком позивачки ОСОБА_1 був померлий ОСОБА_3 , з яким вона проживала до дня його смерті, оскільки він потребував сторонньої допомоги за станом здоров'я. Крім позивачки ОСОБА_1 у померлого дітей не було. Відповідач ОСОБА_2 був внуком померлого.
Отже, суд встановив, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком позивачки ОСОБА_1 . Померлий ОСОБА_3 , за життя, зробив заповідальне розпорядження на користь свого внука - відповідача ОСОБА_2 , який є сином позивачки. Останній у встановлений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та на таку не претендує. Позивачка ОСОБА_1 постійно проживаючи разом із батьком, в тому числі і на день його смерті, фактично є спадкоємицею першої черги за законом, і звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, отримала відмову через непідтвердження факту її родинних відносин (через неправильне зазначення імені і по батькові) із батьком та через пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Таким чином, спір виник з приводу встановлення факту родинних відносин та факту постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
ІV. Оцінка суду:
заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, зокрема, спадкоємці померлої особи, котрі мають право на спадщину, проте, не мають відповідних документів, котрі підтверджують кровний зв'язок із померлим, або у цих документах була допущена помилка, яку не можна виправити позасудовим шляхом.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2018 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Для позивачки ОСОБА_1 встановлення факту родинних відносин і встановлення факту постійного проживання, разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати їй право на прийняття спадщини, як спадкоємиці першої черги за законом.
Тобто, фактично метою позивачки при зверненні до суду є встановлення факту родинних відносин і її постійного проживання, як спадкоємиці, зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 була дочкою ОСОБА_3 та хоча і не була зареєстрованою, однак фактично постійно проживала разом із своїм батьком за однією адресою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Із роз'яснень, викладених у п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Як визначено в ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Як встановлено судом, позивачці ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв'язку із непідтвердженням факту родинних відносин і пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь - якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Згідно із ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
З огляду на положення наведеної норми, відсутність реєстрації місця проживання позивачки за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що позивачка немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт родинних відносин і факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, оскільки вимоги такого законні, обґрунтовані та підтверджені доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Встановлення даних фактів нададуть позивачці змогу реалізувати своє право на оформлення спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, ст. 15, 29, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 2, 13, 76-81, 229, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: І.М.Андрусів