16.12.10р.
Справа № 21/315-10
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів",
м. Запоріжжя
до В-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ
В-2: Відкритого акціонерного товариства "Металургійного комбінату "Азовсталь" , м. Маріуполь, Донецька обл.
про стягнення 2 706,64 грн. за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача - Стадник О.О., дов. 18-56 від 06.12.10р.;
від відповідача - 1 - Шляєв І.В., дов. № 415 від 01.01.10р.;
від відповідача - 2 - не з'явився.
Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - відповідач-2) шкоду в розмірі 2 706,64грн..
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 письмовий відзив не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.
Відповідач-2 явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив. Про час та дату розгляду спору повідомлений належно. У відзиві вказує насамперед на те, що косовий горішок завантажений та розміщений згідно вимог, а також з боку залізниці прийнятий без зауважень, зокрема, щодо наявності течії та технічного стану вагону, про що свідчить відмітка у графі 4 оборотної сторони залізничної накладної. Тобто, відправник виконав необхідні дії, які виключають втрату вантажу на шляху прямування при перевезенні у відкритому рухомому складі. Також, просить розглянути справу по суті за відсутності повноважного представника.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача-2.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
30 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) був укладений договір поставки №1001695, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця коксову продукцію (далі - продукція), а покупець прийняти та оплатити цю продукцію, асортимент, кількість, строки поставки і ціна якої зазначені в Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною.
04.10.2010 року Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - відправник) відправлений Відкритому акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" (далі - одержувач) згідно накладної №52649693 вантаж - коксовий горішок навалом в кількості 49 тис. 200 кг зі станції відправлення Сартана Донецької залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.
Зазначений вантаж був оплачений Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" згідно платіжного доручення №161211 від 30.03.2010 року.
При прийнятті вантажу 05.10.2010 року була виявлена нестача вантажу в кількості 1740 кг (1,740 тн.), про що складений комерційний акт АА №019777/535.
Як вбачається з комерційного акту АА №019777/493 від 05.10.2010 року: погрузка у вагоні "шапкою" вище бортів на 10-20 см., вантаж промаркований вапняним розчином поперечними смугами. Зліва по ходу потягу над 1 люком порушено маркування, наявні заглиблення довжиною 150 см., шириною 150 см., глибиною 150 см. При повторному перевантаженні вагону виявлено нестачу вантажу в кількості 1740 кг.
Акт складений у відповідності з Правилами складання актів.
Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача-1 у справі, а в позовних вимогах до відповідача-2 відмовити з огляду на наступні обставини та положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Згідно п.129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (надалі - Статуту) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За умовами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.
Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи наведені в ч. 3 п. 3.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02р. за № 04-5/601, в редакції з 29.09.2008 року, які насамперед передбачають, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
При цьому, положення цієї ж частини п. 3.9 Роз'яснення ВГСУ № 04-5/601 передбачені винятки покладення відповідальності на відправника, які можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованим є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Оскільки, згідно комерційного акту втрата вантажу виникла внаслідок відсутності армованого листа, суд робить висновок, що технічна несправність в даному спірному випадку мала прихований характер і вантажовідправник не мав змоги виявити таку несправність до завантаження вантажу у спірний вагон, так як його наявність підтверджена діями відправника та оглядом проведеним залізницею перед взяттям до перевезення.
Згідно п. 3 Правил прийняття вантажів до перевезення, залізниця може не прийняти вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.
До того ж, про прихований характер технічної несправності або такої, що виникла у процесі перевезення вантажу свідчить той факт, що відповідач-1 прийняв вантаж до перевезення без будь-яких зауважень. В подальшому працівниками Придніпровської залізниці щілину було закладено, про що свідчать дані спірного комерційного акту (а.с. 16).
Як вбачається з комерційного акту АА №01977/535 від 05.10.2010 року при прийнятті вантажу 05.10.2010 року була виявлена нестача вантажу в кількості 1740 кг.
Позивач розрахував вартість нестачі вантажу в сумі 2 706,64 грн. із розрахунку вартості 1 тони вантажу - 2 075,00 грн.
Оскільки спірний вагон з коксовим горішком був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю.
За викладеного, шкода у розмірі 2 706,64 грн. підлягає стягненню з перевізника - відповідача-1, в задоволенні позову до відповідача-2 слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд.108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРОПУ 00186542) шкоду у сумі 2 706 грн. 64 коп. (дві тисячі сімсот шість грн. 64 коп.), витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.
В позові до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 20.12.2010р.