Справа № 159/9351/25
Провадження № 3/159/240/26
16 лютого 2026 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
(паспорт № НОМЕР_1 виданий органом 0717 від 15.03.2017, РНОКПП НОМЕР_2 ), проживає: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомив,
за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
16.12.2025 року о 15год.40хв. м. Ковель дорога М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече 82км 400м ОСОБА_1 виконуючи функції водія, керував транспортним засобом шляхом вчинення тезнічної дії для приведення в рух ( згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005 №14), електроскутером Rooder Chopper, потужністю 3квт, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою Alcotest Drager та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, а саме нагрудні відео реєстратори 475361, 475341, чим порушив п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 на виклик до суду не з'явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджено поштовим відправленням R 06709 008674 7 отриманим ним особисто під розпис 04.02.2026 року. Будь-яких заяв, клопотань не надав, про причини неявки суд не повідомив, тому з метою дотримання строків вирішено розглянути справу у його відсутності.
За загальними вимогами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до ст.268 КУпАП у даній категорії справ не передбачає обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності коли вона сповіщена про місце і час розгляду справи.
Крім того, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Разом із тим, рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Оскільки ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належним чином і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також не повідомлено суд про причини неявки, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд прийшов до висновку визнати причину неявки ОСОБА_1 не поважною і розглянув справу за його відсутністю, на підставі наявних в справі матеріалів.
Захисник Кохан-Гнатюк Н.В. на розгляд справи не з'явилась, звернулась із заявою в якій просить справу розглядати без участі ОСОБА_1 та її. При вирішенні справи покладається на розсуд суду і наявні матеріали справи.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251,252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідивши матеріали справи та дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис, вважає, що у діях ОСОБА_1 є наявність події та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, а його вина в скоєнні даного адміністративного правопорушення доведена доданими до протоколу ЕПР1№542456 від 16.12.2025 року, з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис та відеозапис. Так, з відеозапису вбачається, що
16.12.2025 року о 15год.40хв. м. Ковель дорога М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече 82км 400м ОСОБА_1 керував електроскутером Rooder Chopper, потужністю 3квт та був зупинений співробітниками поліції під час патрулювання. Після спілкування з ним, поліцейським було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), внаслідок чого із застосуванням поліцейським технічного засобу відеозапису на вимогу працівника поліції в порядку визначеному статтею 266 КУпАП було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу Alcotest Drager на що він відмовився. Після чого, з метою встановлення стану його сп'яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі у встановленому Законом порядку, на що ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису. Таким чином, суд приходе до висновку, що досліджені докази в сукупності підтвердили, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння відбувся у відповідності до ст.266 КУпАП.
Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП сам КУпАП не містить, для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху:
- транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, зобов'язані дотримуватися Правил дорожнього руху.
Однак, при цьому, диспозиція ст.130 КУпАП не розділяє відповідальність осіб які керують транспортними засобами на механічні і немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електроскутера чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
За таких підстав суд дійшов висновку, що ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп'яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.
Фактичні обставини, які були предметом дослідження дають підстави суду з достовірністю констатувати факт скоєння особою яка притягується до відповідальності правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до довідки виданої відділом організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області ОСОБА_1 станом на 17.12.2025 згідно відомостей ІТС «ІПНП» отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 27.03.2024 року, та не являється позбавленим права керування ТЗ.
Визначаючи міру адміністративного стягнення, яку необхідно призначити ОСОБА_1 , суд виходить із того, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, керуючи транспортним засобом відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що є не тільки обставиною, що обтяжує відповідальність, а є умисно вчиненим правопорушенням, оскільки керуючи транспортним засобом, повинен усвідомлювати всю відповідальність та настання можливих наслідків та дій, загрозу яку він може нести не тільки собі, а й усім учасникам дорожнього руху, тому суд вважає доцільним та достатнім для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки поліцейський при складанні протоколу зазначив потужність двигуна електроскутера 3 квт., суд не може дійти беззаперечного висновку, що для його керування вимагається спеціальне право на керування транспортними засобами відповідної категорії передбаченого ст.15 ЗУ "Про дорожній рух".
ПДР України визначає термін водій - тобто особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Притому п.2.1 ПДР України посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії вимагається лише на механічний транспортний засіб, тобто такий, що з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Одже, ОСОБА_1 керував не механічним транспортним засобом, для якого не вимагається посвідчення водія або інше право на керування, тому в сенсі диспозиції ст.130 КУпАП не є водієм та виступає суб'єктом правопорушення, як інша особа, яка керувала транспортним засобом, тому до неї додаткове стягнення, у виді позбавлення прав керування транспортними засобами санкцією цієї статті не передбачено.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.
У відповідності до ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із п.5 ч.2 ст.4 ЗУ України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 665,60 грн, які підлягають стягненню на користь держави.
Керуючись ст. ст.40-1, 221, 280, 283, 284,130 ч. 1 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень. (Найменування коду класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)»по території Волинської області: Отримувач: ГУК у Волин.обл/Волинська.обл/ 21081300 Номер рахунку (IBAN): UA588999980313050149000003001 Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) Код отримувача (ЄДРПОУ):38009371.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)» за розгляд справ у Ковельському міськрайонному суді Волинської області).
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
СуддяО. Г. Шишилін