17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 761/50332/25
провадження № 51-546 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду,
встановив:
Як убачається з матеріалів провадження та копій судових рішень, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, на підставі положень статей 206, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подану в порядку ст. 206 КПК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вказану ухвалу слідчого судді.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, адвокат ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про їх перевірку в касаційному порядку. Також на адресу Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду в порядку статей 434-1, 434-2 КПК, оскільки, на думку адвоката, вказана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження якщо: касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку; з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За змістом ст. 424 КПК ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року касаційному оскарженню не підлягає, а тому не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає.
Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. До них не відносяться ухвали слідчих суддів щодо скарг, поданих у порядку ст. 206 КПК.
Із касаційної скарги та копій оскаржуваних судових рішень вбачається, що адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді місцевого суду зі скаргою у порядку ст. 206 КПК. Слідчий суддя, розглянувши скаргу по суті, ухвалою від 09 грудня 2025 року відмовив у її задоволенні.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції послався на те, що з огляду на положення ст. 309 КПК оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про залишення без задоволення скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК, нормами діючого КПК не передбачено.
Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, суддя апеляційного суду, встановивши, що скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів зауважує, що об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року у провадженні № 51-7276 кмо 18 (справа № 766/22242/17) дійшла висновку, що оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Посилання адвоката ОСОБА_4 на положення статей 6, 7, 9 КПК, а також позиції Верховного Суду, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки скарга адвоката була подана в порядку ст. 206 КПК і відповідно слідчий суддя постановив ухвалу в межах процедури, яка передбачена кримінально-процесуальним законом. При цьому рішення слідчого судді, за результатами розгляду поданої адвокатом скарги узгоджується із його повноваженнями визначеними ст. 307 КПК.
У цьому випадку не виникає питань, які б не було врегульовано чи неоднозначно урегульовано нормами КПК, а тому немає підстав вважати, що апеляційний суд відмовляючи у відкритті провадження не дотримався загальних засад кримінального провадження щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_4 та вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Щодо клопотання про передачу провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то за змістом статей 434-1, 434-2 КПК вказане клопотання вирішується судом після відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3