12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 233/977/22
провадження № 51-2583 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050380000403, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ст. 70 КК України остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
За ч. 3 ст. 185 КК України (в частині обвинувачення за фактом таємного викрадення належного ОСОБА_8 світлодіодного світильника «E-Next», належного ОСОБА_9 блендера марки «Bosh», належних ОСОБА_10 : ноутбука марки «Asus» моделі «K53U(X53U)», нівеліра оптичного марки «Sokkia», обігрівача масляного, фену, Wi-fi роутера марки «TP-Link») ОСОБА_6 визнано невинуватим і виправдано, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачувався.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 10 квітня 2020 року в період часу з 20:30 год по 24:00 год, через незачинені вхідні двері, проник в житловий будинок АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_11 майно на загальну суму 3976, 78 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
Крім того, він же, в період часу з 05:00 год 25 листопада по 14:00 год 07 грудня 2021 року, пошкодивши невстановленим предметом замок вхідних дверей кв. АДРЕСА_3 , проник у вказану квартиру, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_8 майно на загальну суму 3680, 70 грн.
Крім того, він же, в період часу з 06:00 год 04 грудня 2021 року по 04:00 год 05 грудня 2021 року, пошкодивши невстановленим предметом замок вхідних дверей кв. АДРЕСА_4 , проник у вказану квартиру, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_12 майно на загальну суму 11290 грн.
Крім того, він же, в період часу з 16:00 год 08 грудня 2021 року по 10:00 год 09 грудня 2021 року, пошкодивши невстановленим предметом замок вхідних дверей кв. АДРЕСА_5 , проник у вказану квартиру, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 9815, 49 грн.
Крім того, він же, в період часу з 20:00 год 09 грудня 2021 року по 09:50 год 10 грудня 2021 року, пошкодивши невстановленим предметом замок вхідних дверей кв. АДРЕСА_6 , проник у вказану квартиру, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_13 та ОСОБА_14 майно на загальну суму 2302, 73 грн.
Крім того, він же, в період часу з 01:00 год по 09:50 год 11 грудня 2021 року, пошкодивши невстановленим предметом замок вхідних дверей технічного приміщення, яке розташоване між 1 та 2 поверхами, в під'їзді №2, буд. АДРЕСА_7 , проник у вказане технічне приміщення, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_15 майна на загальну суму 3156 грн.
Крім того, він же, в період з 17 по 20 грудня 2021 року, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей кв. АДРЕСА_8 проник у вказану квартиру, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_10 майно на загальну суму 4907, 08 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи вимог скарги, захисник наводить доводи про порушення, на її думку, вимог ст. 290 КПК України в частині відкриття для ознайомлення матеріалів кримінального провадження стороні захисту, в зв'язку з чим вважає недопустимими докази, які покладено судом в основу вироку на підтвердження винуватості засудженого у скоєнні інкримінованих йому злочинів. Посилається на невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та не погоджується з оцінкою доказів. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги сторони захисту та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі також просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження або призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Посилається на порушення вимог ст. 290 КПК України в зв'язку з тим, що йому не було надано достатньо часу на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження та з частиною матеріалів кримінального провадження він ознайомився після складання обвинувального акту. Не погоджується з оцінкою доказів, посилаючись на їх недопустимість, наводить доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує про недоведеність його винуватості у скоєнні злочинів, за які його засуджено належними доказами. Зазначає про порушення його права на захист, а також наводить інші доводи, що на його думку, свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені в цій справі. Не погоджується з ухвалою апеляційного суду та вважає, що в ній відсутні обґрунтовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту.
До початку касаційного розгляду ОСОБА_6 заявив клопотання про заміну захисника, яке колегія суддів, заслухавши думку захисника ОСОБА_7 , яка вважала, що обґрунтованих підстав для задоволення цього клопотання немає, позицію прокурора, який також вважав, що це клопотання задоволенню не підлягає, а засуджений таким чином проявляє зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування касаційного розгляду, залишила без задоволення.
При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого, колегія суддів звернула увагу засудженого ОСОБА_6 на те, що попереднє судове засідання в цій справі, яке відбулося 09 жовтня 2025 року, було відкладено саме у зв'язку з його клопотанням про необхідність конфіденційної зустрічі з захисником. ОСОБА_6 звільнився з місць позбавлення волі 19 грудня 2025 року та не був позбавлений можливості конфіденційного спілкування з власним захисником. Крім того, ОСОБА_6 не був позбавлений права та можливості укласти угоду про надання правової допомоги з будь-яким іншим захисником, обраним за власним бажанням.
Адвокат ОСОБА_7 була призначена для захисту ОСОБА_6 через Центр надання правової допомоги та відповідно до матеріалів справи, захисник надавала таку допомогу засудженому, склала та подала в його інтересах касаційну скаргу, яка була прийнята до касаційного розгляду, підтримувала його позицію та висловлювала свою думку з приводу обставин справи на користь ОСОБА_6 , ставила питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття кримінального провадження щодо останнього. Аналогічні за змістом вимоги до суду касаційної інстанції ставив у своїй касаційній скарзі і сам засуджений ОСОБА_6 . Тобто жодних позицій на погіршення становища підзахисного не висловлювала і не діяла всупереч його волі, що є безумовним обов'язком захисника, визначеним положеннями ст. 47 КПК України.
Відповідно до ст. 49 КПК України, суддя зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні щодо особи, яка заявила про це клопотання, але за відсутності коштів чи інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини безоплатна юридична допомога, право на яку гарантує ст. 6 § 3(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «конкретною і дієвою». Саме по собі призначення захисника не свідчить про ефективність такої допомоги. Хоча поведінка захисника стосується в основному обвинуваченого і його адвоката, держава має втрутитися, коли неспроможність державного захисника стає очевидною.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження не встановлено очевидних обставин неспроможності державного захисника ОСОБА_7 у належному захисті ОСОБА_6 , як і не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, який регулює його право на захист.
Таким чином, посилання засудженого ОСОБА_6 про наявність, на його думку, підстав для заміни призначеного йому захисника не знайшло свого обґрунтованого підтвердження під час вивчення матеріалів кримінального провадження в порядку підготовки до касаційного розгляду та не встановлено під час касаційного розгляду.
Держава забезпечила засудженому ОСОБА_6 можливість належної реалізації права на захист, надала професійного адвоката, що має відповідний фах та кваліфікацію, проте він, не маючи юридичної освіти, ставить під сумнів їх професіоналізм, при цьому не залучає собі самостійно захисника, який буде відповідати його критеріям, та продовжує заявляти клопотання про призначення судом нових адвокатів.
Зазначене, безумовно, свідчить про спрямованість дій засудженого на зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування касаційного розгляду та уникнення відповідальності за вчинені умисні корисливі злочини.
Захисник ОСОБА_7 під час касаційного розгляду підтримала подану нею касаційну скаргу в інтересах ОСОБА_16 та касаційну скаргу засудженого і просила їх задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 під час касаційного розгляду не відмовився від поданої ним касаційної скарги та жодних доводів з приводу поданих касаційних скарг сторони захисту не навів.
Позиції інших учасників судового провадження
В запереченнях на касаційні скарги, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_17 , посилаючись на безпідставність наведених засудженим та захисником доводів, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Прокурор ОСОБА_5 під час касаційного розгляду також вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника та засудженого немає, а тому просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Натомість, зазначене є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Зі змісту касаційних скарг захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 убачається, що вони наводять доводи про неповноту судового розгляду, зазначають про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останнього.
Незважаючи на показання ОСОБА_6 , який не визнав своєї вини та причетності до описуваних у вироку злочинів і стверджував, що до житла та сховища потерпілих не проникав, жодного майна не викрадав, в основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілих, свідків, письмові докази, зокрема, дані протоколів огляду місця події, протоколів пред'явлення осіб для впізнання, протоколів обшуку, протоколів огляду речей, заяв та розписок потерпілих, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому, ретельно перевіривши всі посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_16 не було відкрито всі матеріали кримінального провадження та допущено порушення вимог ст. 290 КПК України при відкритті та виконанні вимог щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, врученні обвинувального акту, суд першої інстанції обґрунтовано мотивував свій висновок про безпідставність таких посилань.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_16 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч. 3 ст. 185 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд, перевіривши апеляційні скарги сторони захисту, доводи яких, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у касаційних скаргах захисника та засудженого, в тому числі й щодо наявності, на думку захисника, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при виконанні вимог ст. 290 КПК України, а також інших порушень, які вони вважали істотними, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо та детально мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. При цьому, вказаний суд ретельно перевірив всі посилання сторони захисту на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та, з наведенням обґрунтованих мотивів, правильно визнав їх безпідставними.
Як убачається зі справи, перевіркою матеріалів кримінального провадження апеляційний суд вірно встановив, що під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника та засудженого слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3