16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 295/11639/20
провадження № 61-1271 ск 26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 31 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, визначення формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
1. У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 31 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.
2. Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
3. Під час перевірки касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 у якості адресата вказує «Верховний Суд України», який не зазначений у статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
4. Так з 15 грудня 2017 року Верховний Суд України не здійснює повноважень суду касаційної інстанції. Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
5. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції.
6. Таким чином, з огляду на те, що касаційна скарга у справі № 295/11639/20 адресована Верховному Суду України, якого відповідно до статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не існує в системі судоустрою України, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
7. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 31 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, визначення формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, вважати не поданою та повернути заявнику.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк