11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 188/561/23
провадження № 61-9234св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року під головуванням судді Місюри К. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 07 березня 2023 року № 141-к Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод») про звільнення ОСОБА_1 з посади вальцювальника 4 розряду бригади з виготовлення металевої крепі цеха металоконструкцій служби заступника директора з виробництва;
- поновити ОСОБА_1 на посаді вальцювальника 4 розряду бригади з виготовлення металевої крепі цеха металоконструкцій служби заступника директора з виробництва з 08 березня 2023 року;
- стягнути з ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 серпня 2006 року позивач був прийнятий слюсарем-ремонтником 2-го розряду в цех ремонту гірничошахтного обладнання до ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод».
З 20 жовтня 2006 року по 07 березня 2023 року працював вальцювальником
з 5-денним робочим днем та двома вихідними.
Наказом директора від 24 лютого 2023 року № 81-ЗД «Про роботу у вихідний день» працівники цеху металоконструкцій були зобов'язані вийти на роботу в першу та другу зміну 25 лютого 2023 року, тобто в суботу, що є вихідним днем. З цим наказом позивач був ознайомлений 24 лютого 2023 року під підпис, де зазначив - «не згоден».
25 лютого 2023 року позивач не вийшов на роботу у першу зміну.
Наказом директора від 07 березня 2023 року позивач був звільнений у зв'язку з прогулом без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки робота у вихідний день забороняється. Зазначає, що він відпрацював останню зміну 24 лютого 2023 року, тому наступний день - 25 лютого 2023 року є його законним вихідним днем відповідно до табелю обліку робочого часу.
Він вважає, що відповідно до наказу директора «Про роботу у вихідний день»
від 24 лютого 2023 року № 81-ЗД працівники мали виконувати надурочні роботи, тобто роботи понад встановлений робочий час, при цьому, як він вважає, відсутні виняткові підстави для виходу працівника на роботу у вихідний день, а враховуючи те, що є вичерпний перелік підстав для виходу працівника на роботу у вихідний день, нагальної необхідності для виходу працівника у вихідний на роботу не було, що і зумовило його звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 07 лютого 2024 року, яке залишив без змін постановою від 30 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідач не допустив порушень жодної правової норми при прийнятті оспорюваного наказу від 24 лютого 2023 року № 81-ЗД «Про роботу у вихідний день» та організації робочого процесу для працівників 25 лютого 2023 року, ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод», права яких були захищені у повному обсязі.
07 березня 2023 року ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, поважних причин для невиходу на роботу 25 лютого 2023 року у ОСОБА_1 не було.
Розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, було проведено за попередньою згодою первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» за попереднім поданням на звільнення від 28 лютого 2023 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Ольховик-Красільнікова Л. П. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга містить арґумент про те, що суди не звернули увагу, що 25 лютого 2023 року були відсутні виключні обставини, за існування яких позивач повинен був приступити до роботи у свій вихідний день. Зауважує, що із зміненим графіком роботи на лютий 2023 року ознайомлений не був.
Суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мали суперечливий характер та доводили ту обставину, що зміни до графіка роботи на лютий 2023 року були складені після 25 лютого 2023 року.
Вказує також на ту обставину, що жодних негативних наслідків для роботодавця у зв'язку із невиходом позивача на роботу не настало.
Касаційна скарга також містить арґумент про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось у тому, що він розглянув справу без виклику сторін, незважаючи на те, що сторони зробили заяву про розгляд справи за їх участі.
Представник заявника також зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 662/959/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 509/271/16-ц, від 05 лютого
2020 року у справі № 753/17720/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 493/2031/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17, від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 743/1036/20, від 09 лютого
2022 року у справі № 761/20094/19, від 13 липня 2022 року у справі № 734/1505/20, від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 686/31234/19, від 21 березня 2024 року у справі № 946/133/20.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у серпні 2024 року відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» Трифонова Д. І. у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Вказує, що суди правильно встановили всі фактичні обставини справи, відповідач жодними належними доказами не спростував правомірність своїх дій щодо запровадження робочого дня 25 лютого 2023 року у зв'язку із виробничою необхідністю та накладенням на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
06 серпня 2024 року цивільна справа № 188/561/23 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п'яти суддів.
Ухвалою від 10 грудня 2025 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2026 року повернула справу на розгляд колегії суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
ОСОБА_1 01 серпня 2006 року відповідно до наказу № 1 був прийнятий слюсарем-ремонтником 2-го розряду в цех ремонту гірничошахтного обладнання до ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод».
З 20 жовтня 2006 року ОСОБА_1 працював на посаді вальцювальника 4 розряду бригади з виготовлення металевої крепі цеха металоконструкцій служби заступника директора з виробництва, у якого, відповідно до табеля обліку робочого часу, встановлений 5-денний робочий тиждень з двома вихідними (субота та неділя).
Наказом директора ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод»
від 24 лютого 2023 року № 81-ЗД «Про роботу у вихідний день» працівники цеху металоконструкцій були зобов'язані вийти на роботу в першу та другу зміни 25 лютого 2023 року, тобто в суботу, що є вихідним днем.
Вказаний наказ мотивований необхідністю своєчасного виготовлення арочного кріплення, відповідно до укладеного договору з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
З наказом від 24 лютого 2023 року № 81-ЗД «Про роботу у вихідний день» 25 лютого 2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений 24 лютого 2023 року, де зробив напис «не згоден».
25 лютого 2023 року ОСОБА_1 на роботу у першу зміну не вийшов, у своїх письмових поясненнях 27 лютого 2023 року зазначив, що субота є вихідним днем, нагальної потреби для виходу у вихідний день не було.
Неявка на роботу призвела до зриву виготовлення арочного кріплення КШПУ у кількості 210 штук за укладеним договором з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та, як наслідок, до зриву прохідницьких робіт шахти «Західно-Донбаська» ВСП «ШУ Тернівське», шахти «Самарська» та шахти «Дніпровська» ВСП «ШУ Дніпровське» та ВСП «ШУ Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
В подальшому, наказом від 07 березня 2023 року № 141-к ОСОБА_1 був звільнений за прогул без поважної причини на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Вирішуючи питання порядку розгляду справи апеляційний суд вважав за можливе провести її розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова Дніпровського апеляційного суду
від 30 квітня 2024 року не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п'ята статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами першою, другою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. (частина четверта статті 274 ЦПК України).
Зі змісту позовної заяви відомо, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим позовом, заявив, зокрема, немайнові вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» від 07 березня 2023 року № 141-к про звільнення ОСОБА_1 з посади вальцювальника 4 розряду бригади з виготовлення металевої крепі цеха металоконструкцій служби заступника директора з виробництва; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді вальцювальника 4 розряду бригади з виготовлення металевої крепі цеха металоконструкцій служби заступника директора з виробництва з 08 березня 2023 року.
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі. Розгляд справи ухвалив проводити у порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання з повідомленням учасників справи (а. с. 34, том 1).
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia,
№ 43330/09, § 25, 27, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 369 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20 викладений висновок про те, що положення частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Також такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16 (провадження № 14-222цс21) та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 203/4883/22 (провадження № 61-18338св23).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2024 року поновив ОСОБА_1 строк на оскарження рішення місцевого суду та відкрив апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою (а. с. 235, 236, том 1).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2024 року підготовчі дії у справі закінчив, призначив справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення учасників справи на 30 квітня 2024 року у приміщенні Дніпровського апеляційного суду (а. с. 237, том 1).
12 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокатка
Ольховик-Красільнікова Л. П. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Дніпровського апеляційного суду клопотання в якому просила розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін (а. с. 242, 243, том 1).
29 квітня 2024 року представник ТОВ «Першотравенського ремонтно-механічного заводу» Трифонова Д. Г. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Дніпровського апеляційного суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та вказувала на недоцільність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вказуючи, що справа є складною
(а. с. 244, 245, том 1).
Відповіді на означені процесуальні питання у тексті оскарженої постанови відсутні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до змісту частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.
У справі, яка переглядається судом касаційної інстанції, предметом позову є вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а також вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.
Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду
від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20.
Суд апеляційної інстанції на викладене уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає аналогічні за змістом арґументи касаційної скарги обґрунтованими адже такі дії апеляційного суду позбавили позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
За наведених обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції встановив таке порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду, інші доводи касаційної скарги суд не перевіряє.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк