16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 2-1444/2005
провадження № 61-1831ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , компанії «Inter Effect Inc.», товариства з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», ОСОБА_3 про стягнення сум штрафу, визнання договору недійсним та переведення прав покупця, та за зустрічним позовом компанії «Inter Effect Іnс.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» про визнання прав власності, визнання договорів недійсними та зобов'язання до вчинення дій, скасування реєстрації прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , компанії «Inter Effect Inc.», ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», ОСОБА_3 про стягнення сум штрафу, визнання договору недійсним та переведення прав покупця.
Компанія «Inter Effect Inc.» звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» про визнання прав власності, визнання договорів недійсними та зобов'язання до вчинення дій, скасування реєстрації прав.
Тернівський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 05 грудня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Зустрічний позов компанії «Inter Effect Іnс.» задовольнив.
Перевів на компанію «Inter Effect Іnс.» права покупця за договором купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м від 24 червня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., та зареєстрованим в реєстрі за №3366.
Визнав недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м від 26 серпня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. П., та зареєстрованим в реєстрі за № 2368.
Визнав недійсним з моменту його укладання договір купівлі-продажу нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. П., та зареєстрованим в реєстрі за № 4043.
Визнав право власності компанії «Inter Effect Іnс.» на об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м.
Визнав виключне право володіння, користування та розпорядження компанії «Inter Effect Іnс.» на об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м.
Визнав за компанією «Inter Effect Іnс.» право власності на частки у статутному фонді ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», які переоформлені за участю ОСОБА_3 та на ім'я ОСОБА_3 , та визнав права компанії «Inter Effect Іnс.» на відповідну ним кількість голосів у вищому органі ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист» у кількості шістдесят відсотків плюс один голос; права та можливості реєструватись для участі та брати участь у загальних зборах учасників ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист» із цією кількістю голосів.
Визнав відсутність прав власності, володіння та користування будь-яких інших ніж компанія «Inter Effect Іnc.» осіб на об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м.
Зобов'язав КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» негайно, протягом одного календарного дня з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили:
- зареєструвати право власності компанії «Inter Effect Іnс.» на об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 611,00 кв. м, про що здійснити відповідний запис у реєстраційній книзі, реєстрі прав власності на нерухоме майно, та внести до них відомості щодо реєстрації права власності компанії «Inter Effect Іnс» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; видати компанії «Inter Effect Іnс.» реєстраційне посвідчення, щодо посвідчення реєстрації права власності компанії «Inter Effect Іnс.» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі прав власності на нерухоме майно;
- скасувати реєстрацію прав власності ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист» на нежилу будівлю-адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «ФЕР-МА» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржене рішення суду напряму стосується його прав та обов'язків, та в частині задоволення зустрічного позову є незаконним, необґрунтованим, і підлягає скасуванню апеляційним судом.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2026 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФЕР-МА» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року у справі № 2-1444/2005 закрив.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ТОВ «ФЕР-МА» не вирішувалося.
12 лютого 2026 року Оплачко В. О., який діє від імені ТОВ «ФЕР-МА», через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у зазначеній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено також статтями 17, 18 ЦПК України.
Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися судом виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року у справі № 931/651/20.
Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 02 грудня 2020 року у справі № 712/13890/15, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20.
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду, але тільки в разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19, від 04 квітня 2024 року у справі № 2-46/2010, від 05 червня 2024 року у справі № 607/12207/16-ц).
У постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13-ц Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб (пункти 47, 48 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77т (провадження № 12-17гс21)).
Подібного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28) та в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).
У цій справі ТОВ «ФЕР-МА», яке не брало участі в розгляді справи, вважає, що рішенням районного суду вирішено питання про його права та інтереси.
Суд установив, що ТОВ «ФЕР-МА» є зареєстрованим власником нерухомого майна - будівлі загальною площею 605,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1020561780000). Право власності на будівлю набуто згідно договору купівлі-продажу нежилого будинку серія та номер 5593 від 03 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н. О.
ТОВ «ФЕР-МА» не було стороною чи третьою особою у справі, розглянутій 05 грудня 2005 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області у справі № 2-1444/2005.
На момент ухвалення рішення Тернівським міським судом Дніпропетровської області ТОВ «ФЕР-МА» не набуло жодного статусу щодо спірної будівлі, не мало будь-якого оформленого права чи претензій, а тому рішення 2005 року не створювало для нього жодних прямих правових наслідків. Тож ТОВ «ФЕР-МА», як на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і на момент прийняття рішення взагалі не мало жодного відношення до спірного нерухомого майна.
Також встановлено, що 25 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву ТОВ «ФЕР-МА» про злочин, який, на їх переконання, полягає в спробі рейдерського захоплення належного їм нерухомого майна. Постановою про визнання потерпілого та представника потерпілого, виданою 15 вересня 2025 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в м. Києві капітаном поліції Зайцевим С. Ю., ТОВ «ФЕР-МА» визнано потерпілою особою у кримінальному провадженні № 120251000000010868.
Апеляційний суд також звернув особливу увагу те, що в Єдиний державний реєстр судових рішень оскаржуване рішення було внесене лише 02 вересня 2025 року, тобто через двадцять років після дати його ухвалення. Обставини та підстави такого внесення залишаються нез'ясованими, що саме по собі викликає серйозні сумніви щодо дати, обставин постановлення рішення і взагалі, що це рішення відбулось в рамках розгляду справи в передбаченому законом порядку. Ці факти підлягають встановленню або виключенню за результатами розслідування кримінальної справи.
Враховуючи викладене, закриваючи апеляційне провадження апеляційний суд дійшов правильного висновку, що рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2005 року не стосується прав та інтересів ТОВ «ФЕР-МА»
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕР-МА» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , компанії «Inter Effect Inc.», товариства з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», ОСОБА_3 про стягнення сум штрафу, визнання договору недійсним та переведення прав покупця, та за зустрічним позовом компанії «Inter Effect Іnс.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Київська виробничо-будівельна фірма інтурист», ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» про визнання прав власності, визнання договорів недійсними та зобов'язання до вчинення дій, скасування реєстрації прав - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров