12 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 953/2436/21
Провадження № 61-1229ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до ОСОБА_3 (далі - власниця квартири № 5-А ), скаржниці, Харківської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та
1. У лютому 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:
(1) визнати протиправними дії скаржниці та працівників Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо підготовки та реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 9 червня 2017 року, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме реконструкції квартири АДРЕСА_2 (далі - квартира № 5-А );
(2) скасувати Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта від 9 червня 2017 року;
(3) зобов'язати власницю квартири № 5-А замовити й отримати нову технічну інвентаризацію цієї квартири без урахування у технічних характеристиках квартири № 5-А та її планах балкону 8 кв. м із подальшим внесенням відповідних змін у державний реєстр речових прав;
(4) зобов'язати власницю квартири № 5-А усунути перешкоди у користуванні 8 кв. м балконом уздовж стіни квартири № 11-А (далі - балкон), яка належить позивачці, шляхом відновлення за власний рахунок становища, яке існувало до порушення.
2. 26 лютого 2025 року Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: усунув позивачці перешкоди у користуванні балконом, зобов'язавши власницю квартири № 5-А за власний рахунок демонтувати встановлені ґрати, які блокують позивачці вихід на балкон, і закладання дверного отвору на балкон із сусіднього під'їзду; відмовив у задоволенні іншої частини вимог.
3. 18 грудня 2025 року Харківський апеляційний суд ухвалив рішення, згідно з яким залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 26 січня 2026 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
5.5. Предметом позову були вимоги про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. З огляду на цей предмет, а також беручи до уваги характер спірних правовідносин і встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд вважає, що вона має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Тому визнає цю справу малозначною.
5.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо переглянути у касаційному суді. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
6.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко