16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 727/2504/24
провадження № 61-13369св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради, орган опіки та піклування Чернівецької міської ади,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду
від 13 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О. та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від
12 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О. і касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 05 червня 2025 року у складі судді Слободян Г. М., додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2025 року
у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради, орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спілкуванні з правником.
Позов мотивований тим, що 14 лютого 2014 року між онуком позивача ОСОБА_5 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року.
У період перебування у шлюбі, у ОСОБА_5 і ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 , який є правнуком позивача.
Позивач зазначала, що її правнук зареєстрований разом із своїм батьком, але фактично проживає з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу між її онуком і відповідачем наявні часті конфлікти, ОСОБА_2 чинить їй та іншим членам родини перешкоди
у спілкуванні з правнуком. Відповідач не допускає жодних контактів між нею
і правнуком, у зв'язку з чим вона не має можливості спілкуватися з ним по телефону, привітати його з днем народження та подарувати подарунки.
ОСОБА_1 вказувала, що намагалася приїхати за фактичною адресою місця проживання відповідача і правнука, однак ворота у будинку були зачинені, а на телефонні дзвінки відповідач не відповідала.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов?язати
ОСОБА_7 не чинити їй перешкод у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком ОСОБА_6 ; встановити їй для участі
у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_6 такі способи: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком ОСОБА_6 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв?язку; встановити можливість систематичних побачень
ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_6 з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_6 на всі державні свята в Україні, а також на день народження правнука - ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день народження прабаби - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 червня 2025 року позов задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 спосіб її участі у спілкуванні із правнуком ОСОБА_6 особисто засобами телефонного зв'язку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи не встановлено, що позивачу як прабабі малолітньої дитини відповідач чинить перешкоди. Саме
в судовому засіданні позивач і в її інтересах представник не могли вказати, які саме перешкоди чинить відповідач у спілкуванні прабаби із правнуком. Суд вказав, що між сторонам дійсно є конфлікт щодо способу і порядку участі прабаби у вихованні та спілкуванні з правнуком. При цьому, на думку суду, поведінка відповідача, яка на власний розсуд визначає інтереси дитини, її нормальний розвиток без участі прабаби у вихованні, спілкуванні з дитиною, або обмеження такої участі, не сприяє справжнім інтересам дитини, її розвитку
і потребам.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від
19 червня 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надані адвокатом Лукою Т. М. послуги, у вигляді правничої допомоги
в розмірі 15 000,00 грн.
Врахувавши здійснені ОСОБА_1 витрати у заявленому розмірі в сумі 55 000,00 грн на правову допомогу в суді першої інстанції, що пов?язані із розглядом справи, суд вважав, що їх розмір є непропорційним до предмета спору, тривалістю розгляду спору та вчинених у межах судової справи процесуальних дій, а також неспівмірним із кількістю задоволених вимог. Суд дійшов до висновку про необхідність зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу до 15 000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року,
з урахуванням ухвали Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада
2025 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 червня 2025 року
в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу її участі у вихованні та спілкуванні правнука змінено.
Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні
з правнуком ОСОБА_6 :
- спілкуватися з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв'язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв'язку) за бажанням дитини, за виключенням часу зайнятості дитини
у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій тощо;
- систематичні побачення кожної третьої неділі місяця з 11:00 год до 16:00 год,
у присутності матері дитини, за місцем проживання дитини, з можливим відвідуванням спортивних, розвиваючих, навчальних, виховних, розважальних, культурних закладів, з можливістю зміни графіка зустрічей за домовленістю сторін та з урахуванням стану здоров'я дитини.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2025 року
в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні з правнуком ОСОБА_6 залишено без змін.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2025 року залишено без змін.
Врахувавши вимоги Конвенції про права дитини, статей 159, 257 СК України, встановивши той факт, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування прабабусі з правнуком, з огляду на її бажання бачитися, піклуватися та виховувати правнука, психологічну прив'язаність й бажання позивача бути рідною людиною у житті дитини і те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку хлопчика, беручи до уваги малолітній вік дитини, його індивідуальні потреби у цьому віці для здорового розвитку, звичний розпорядок дня, стан здоров'я та найкращі інтереси дитини, колегія суддів вважала за необхідне рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі
у вихованні та спілкуванні з правнуком змінити.
Апеляційний суд не погодився із визначеним у висновку органу опіки та піклування від 03 лютого 2025 року № 11 способом участі ОСОБА_1
у вихованні та спілкуванні з правнуком, оскільки у висновку, всупереч вимогам закону, не конкретизовано, чітко не визначено час, місце виконання способів участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини. Також у висновку не враховано, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, їй понад 85 років, вона має серйозні проблеми зі здоров'ям, є особою з інвалідністю І групи, потребує постійного догляду. За таких обставин апеляційний суд вважав, що визначені органом опіки та піклування у висновку способи участі ОСОБА_1
у вихованні та спілкуванні з правнуком не відповідають інтересам дитини та позивача.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову
в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у спілкуванні з правнуком, оскільки, за обставин цієї справи, немає підстав вважати, що відповідач чинить позивачу будь-які перешкоди у спілкуванні з правнуком. Позивач на підтвердження цих вимог не надала доказів того, коли конкретно, яким чином та за яких обставин відповідач чинила позивачу перешкоди у спілкуванні з правнуком та які заходи застосовувала позивач для побачення і спілкування з правнуком.
Урахувавши складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності подання та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.
Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу
з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн, що відповідає принципу справедливості
і балансу інтересів сторін спору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
22 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 червня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі заявлених вимог. Проведення дев'ятирічною дитиною п'ять годин із позивачем, якій 88 років і яка потребує стороннього догляду, практично не бачить та погано чує, і яку дитина абсолютно не знає, є для дитини стресом і психотравмуючою подією. Дитині не цікаво проводити таку велику кількість часу з чужою людиною, яка є інвалідом І групи з потребою у догляді, а тому такі побачення не
є в інтересах дитини, а тільки травмують дитину. Звертає увагу на те, що
у зв'язку з поганим станом здоров'я позивача, яка має порушення слуху та зору, неможливо повноцінно та ефективно спілкуватися з дитиною за допомогою технічних засобів. Суди не врахували думку дитини, яка категорично проти спілкування із прабабою і боїться її.
17 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 червня 2025 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня
2025 рокуй ухвалити нове судове рішення, яким:
1) зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод
ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із своїм правнуком ОСОБА_6 ;
2) встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні
з неповнолітнім правнуком ОСОБА_6 такі способи участі:
- надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком
ОСОБА_6 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку;
- встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1
з правнуком ОСОБА_6 з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби;
- надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_6 на всі державні свята в Україні, а також на день народження самого внука - ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день народження прабаби - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Касаційна скарга мотивована тим, що між позивачкою як прабабою, яка проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини та її розвитку. Вказує, що позивач просила визначити їй систематичні побачення
з правником з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби, проте суд визначив такі побачення у присутності матері, за місце проживання дитини. Вказує, що відповідач чинить позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з правником. Стосовно додаткового рішення суду першої інстанції вказує, що позивач понесла витрати на правничу допомогу в сумі 55 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
21 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву позивача задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на правову допомогу, у розмірі 1 000,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначений представником позивача час на підготовку і подання процесуальних документів (апеляційна скарга та клопотання) не відповідає реальному обсягу фактично виконаних робіт, оскільки вказаний час є завищеним і не відповідає принципу розумності та співмірності судових витрат. Вказує, що представник позивача не надав документів, які містять детальний опис виконаних робіт та розрахунок витраченого часу,
а також доказів здійснення позивачем оплати. Вказує, що ця справа не
є складною, має типовий характер.
Аргументи інших учасників справи
15 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскражуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що відповідач не допускає ніяких контактів прабаби із правнуком, не дає можливості спілкуватися по телефону. Стан здоров'я позивача не може впливати на можливість прабаби бачитись із правнуком. Між прабабою і правнуком повинен існувати постійний, систематичний контакт,
і таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню правнука, його розвитку, оскільки спілкування правнука з прабабою служитиме задоволенню життєво важливих потреб.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня
2025 року у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Чернівців.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від
12 листопада 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від
05 червня 2025 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 19 червня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі.
18 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
14 лютого 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 укладено шлюб, який розірвано рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року .
У шлюбі у ОСОБА_2 і ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є бабою ОСОБА_5
і прабабою ОСОБА_6 , має інвалідність І групи, підгрупи Б, по зору.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживає без реєстрації за адресою:
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_6 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою усунення перешкод у спілкуванні з правнуком ОСОБА_1 зверталася з відповідними заявами до органів поліції та органів опіки
і піклування, що підтверджується її заявами від 09 липня 2023 року, листами від
28 липня 2023 року та заявою від 30 липня 2023 року, листом від 16 серпня
2023 року.
Згідно з актом оцінки сім'ї ОСОБА_8 від 17 лютого 2023 року ( АДРЕСА_1 ) умови проживання ОСОБА_6 задовільні, в будинку чисто і прибрано. Для дитини створені належні умови проживання.
05 квітня 2023 року ОСОБА_2 подала до Служби у справах дітей Судововишнянської міської ради скаргу на неправомірні дії ОСОБА_5 стосовно малолітнього ОСОБА_6 , до якої також додано письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_9
ОСОБА_10 , яка є матір'ю ОСОБА_5 , звернулася до суду
з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, (справа № 727/2496/24).
ОСОБА_11 , який є батьком ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком (справа
№ 727/3023/24).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 липня 2025 року провадження у справі № 727/3023/24 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку зі смертю ОСОБА_11
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (справа № 727/2492/24).
З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що судові рішення по суті заявлених вимог у справах № 727/2496/24 і № 727/2492/24 станом на час перегляду цієї справи в касаційному порядку суд не ухвалив.
У висновку оцінки потреб сім'ї від 19 квітня 2024 року немає відомостей про загрозливі умови проживання дитини.
З акта оцінки потреб сім'ї від 19 квітня 2024 року відомо, що «зі слів дитини, він не бажає спілкуватись із батьком та бабусею ОСОБА_12 , хлопчик хоче проводити час з мамою».
Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, що складений
11 вересня 2023 року, не вбачається, що дитина в складних життєвих умовах. Зі змісту акта встановлено, що «малолітній ОСОБА_6 не хоче спілкуватись та бачитись із батьком і бабусею ОСОБА_12 ; коли бачить батька, думає як від нього втекти».
З акта обстеження умов проживання дитини від 18 листопада 2024 року № 83 відомо, що ОСОБА_6 не знає абсолютно позивача і не має бажання
з нею спілкуватись. Мама дитини повідомила, що позивач жодного разу не була в м. Судова Вишня, за останні 3 роки.
На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від
29 жовтня 2024 року виконавчий комітет Судововишнянської міської ради Львівської області надав письмовий висновок стосовно розв'язання спору, щодо усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні прабабусі ОСОБА_1 із правнуком ОСОБА_6 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області від 03 лютого 2025 року № 11.
Вказаним висновком встановлено ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_6 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком
ОСОБА_6 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв?язку; встановити можливість систематичних побачень
ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_6 з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_6 на всі державні свята в Україні, а також на день народження внука - ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день народження баби -
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року
(далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист
і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не
в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,
у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна, за загальним правилом, забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки
з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy
v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12 квітня 2021 року у справі
№ 638/12278/15, провадження № 61-14491сво20.
Верховний Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини,
є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, взявши до уваги встановлені судами обставини справи про те, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з правнуком, тобто між сторонами існує спір з цього приводу, врахувавши право та бажання позивача спілкуватися з малолітньою дитиною, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача як прабаби, яка має законне право на спілкування із своїм правнуком та на участь у його вихованні, підлягають частковому задоволенню.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що задоволення позовної вимоги про спілкування прабаби з правнуком (порядок спілкування між ними) засобами телефонного, електронного чи іншого зв'язку, а також побачення забезпечить підтримання контакту між ними.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 654/2895/19 (провадження № 61-7838св21) вказано, що «при розгляді позовних вимог про визначення способу участі бабусі у вихованні онука обов'язковим є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.».
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання вимог частини п'ятої статті 19 СК України виконавчий комітет Судововишнянської міської ради Львівської області надав письмовий висновок про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини
ОСОБА_6 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області від
03 лютого 2025 року № 11.
Крім того, апеляційний суд відповідно до частини шостої статті 19 СК України обґрунтовано не погодився з указаним висновком органу опіки та піклування, оскільки у ньому, всупереч вимогам закону, не конкретизовано, чітко не визначено час, місце виконання способів участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини. Також у висновку не враховано, що ОСОБА_1
є особою похилого віку, їй понад 85 років, вона має серйозні проблеми зі здоров'ям, є особою з інвалідністю І групи, потребує постійного догляду. За таких обставин, визначені органом опіки та піклування у висновку способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з правнуком не відповідають інтересам дитини та позивача.
Аргументи ОСОБА_2 про неврахування апеляційним судом думки дитини
є безпідставними, оскільки апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку участі у вихованні правнука та спілкуванні з ним, в резолютивній частині зазначив, що зустрічі повинні відбуватися за домовленістю сторін та з урахуванням стану дитини.
Безпідставними є аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 про неврахування апеляційним судом віку та стану здоров'я позивача, оскільки апеляційний суд врахувавши вік і стан здоров'я позивача, визначив спосіб участі у вихованні та спілкуванні прабаби з правнуком саме у присутності матері, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
За наведених підстав колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно визначив спосіб участі у вихованні та спілкуванні прабаби з правнуком у присутності матері дитини.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач не довела створення відповідачем перешкод у спілкуванні з правнуком, не можуть бути підставою для відмови суду у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі прабаби у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
Відмова у позові за наведених відповідачкою мотивів могла б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справа
№ 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).
Доводи заявника про те, що встановлений судами графік не враховує інтереси дитини, відхиляються колегією суддів, оскільки встановлений судами графік побачень з дитиною стосується осіб, споріднених за лінією батька дитини, між якими відсутні неприязні стосунки та конфліктні ситуації, тобто дитина буде знаходитись у спокійному та стійкому середовищі, що відповідає її інтересам. Слід зазначити, що визначений судом порядок спілкування прабаби з дитиною засобами телефонного, електронного чи іншого зв'язку враховує побажання дитини та час її зайнятості у навчальному процесі, відвідування гуртків, секцій, тощо.
Посилання заявників на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційних скаргах, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин, не суперечать висновкам, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального
і процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Щодо витрат на правничу допомогу
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті
в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу
з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад і розмір витрат, пов'язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови
у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Суд першої інстанції та апеляційний суд, врахувавши складність справи, строк її розгляду, надані послуги та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, принцип співмірності та розумності судових витрат, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн - як витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції і 10 000,00 грн - як витрати на професійну правничу допомогу
в суді апеляційної інстанції.
Висновки за результатом розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, арішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 05 червня 2025 року в незміненій частині, додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2025 року, постанови Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року та додаткової постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада
2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 червня 2025 року
в незміненій частині, додаткове рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 19 червня 2025 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська