28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 932/6984/23
провадження № 61-6471св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
розглянув у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тесля Алла Михайлівна, на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що 30 липня 2016 року між сторонами укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі в подружжя народилася дочка ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що на початку липня 2020 року відповідач зібрав свої особисті речі з місця спільного проживання подружжя і покинув сім'ю, з того часу не проявляв інтересу до їх спільної дитини.
Вказувала, що спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з чим Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 31 січня 2022 року шлюб розірвав.
Також зазначала, що батько дитини не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини та станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, тобто створює умови, які шкодять інтересам дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються її матір'ю самостійно без участі та підтримки з боку батька, дитина перебуває на повному її утриманні.
ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі
у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що після припинення шлюбних відносин
у зв'язку з тим, що малолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було лише декілька місяців, дитина-немовля залишилася проживати
з матір'ю. ОСОБА_2 вказував, що виходячи з віку дитини, та, сподіваючись, що питання його побачень з дитиною вони з ОСОБА_1 вирішать мирним шляхом, він намагався домовлятися. Певний час ОСОБА_1 надавала можливість бачити дочку, однак виключно в її присутності або за місцем її проживання.
ОСОБА_2 посилається на те, що у зв'язку з введенням в Україні відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану, у березні 2022 року ОСОБА_1 виїхала з дочкою за межі України, проти чого він не заперечував. Однак, перебуваючи за межами України, ОСОБА_1 лише інколи надавала йому можливість спілкуватися із дочкою засобами відеозв'язку, у більшості випадків ігнорувала його дзвінки, не даючи можливості батьку спілкуватися з дитиною, а він у свою чергу не міг виїхати за межі України з урахуванням воєнного стану, щоб мати можливість побачити дитину. Перебуваючи такий тривалий час на недосяжній від нього відстані з дитиною, приїхавши в Україну майже через рік, ОСОБА_1 почала його обмежувати у спілкуванні із дочкою, створювала та створює перешкоди для зустрічей.
ОСОБА_2 вказував, що свою дитину дуже любить, має намір та бажання брати участь у її вихованні та утриманні, у зв'язку з чим змушений звернутись до суду із зустрічним позовом, оскільки ОСОБА_4 створює штучні перешкоди для його нормального спілкування з дочкою; можливість спільного проведення ним часу з дитиною вирішується одноособово матір'ю і залежить від її настрою. Він намагався усно, мирним шляхом обговорити питання щодо його участі у вихованні дитини, щодо можливих способів та часу побачень та спілкуванні з нею, проте такі спроби виявились марними, а після факту звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав зрозумів, що мирним шляхом вирішити цей спір неможливо. Ненадання йому можливості спілкуватися з дочкою формує у дитини негативне сприйняття батька, перекручуючи фактичні обставини; відсутні підстави вважати, що він будь-яким чином свідомо ухиляється від виховання дочки та її утримання, навпаки, він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною через конфлікт з її матір'ю, тривале її проживання з дитиною за кордоном, через проживання на значній відстані від дочки та неналежне усвідомлення матір'ю необхідності активної участі батька у вихованні дитини, незважаючи на конфліктність стосунків між ними.
ОСОБА_2 зазначав, що він 06 грудня 2023 року звернуся із заявою до Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з проханням провести бесіду з ОСОБА_1 щодо надання йому можливості бачитися з дочкою ОСОБА_5 та брати участь у її вихованні, оскільки вона обмежує його у спілкуванні з дитиною, створює перешкоди для зустрічей, відмовляє йому у можливості зустрічі, тому він тривалий час не може побачити свою дочку.
З отриманої відповіді від 02 січня 2024 року вбачається, що комісією з питань захисту прав дитини Новоолександрівської сільської ради роз'яснено матері дитини необхідність присутності обох батьків в житті дитини для повноцінного психологічного розвитку дитини та формування її особистості. ОСОБА_2 позитивно характеризується, на обліку у нарколога або психолога не перебуває, не має заборгованості зі сплати аліментів на дитину, відповідно до довідки Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» від 20 грудня 2023 року за вих. № 86 про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару має всі підстави психологічного характеру для спілкування з дитиною, присутність батька у виховному процесі є необхідністю для всебічного розвитку дитини.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та участі
у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визначити спосіб участі батька у вихованні його малолітньої дочки
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином:
особисті побачення батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неділю
з 10 год до 19 год щотижня кожного місяця за місцем мешкання батька в м. Дніпро або на нейтральній території з урахуванням розпорядку дня дитини;
на день народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 12 год до 17 год дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_2 , без присутності матері, якщо це припадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дитиною має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження;
на день народження ОСОБА_3 14 травня з 12 год до 20 год дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_2 без присутності матері, почергово через рік, починаючи перебування дитини з батьком з 2024 року, з можливістю привітання батьком дитини за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває із матір'ю ОСОБА_1 ;
з 14 год 31 грудня до 15 год 01 січня дитина безперервно перебуває та ночує разом з батьком ОСОБА_2 без присутності матері, почергово, через рік, починаючи перебування дитини з батьком з 31 грудня 2024 року;
10 днів спільного відпочинку батька ОСОБА_2 з дитиною без присутності матері у період літніх канікул щорічно за домовленістю з матір'ю дитини;
святкові дні - за домовленістю з матір'ю дитини;
необмежене спілкування батька з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дочкою.
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, назву якого змінено відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року на Шевченківський районний суд міста Дніпра, ухвалою від 08 лютого 2024 року прийняв до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, об'єднавши їх в одне провадження та надавши цивільній справі єдиний унікальний номер № 932/6984/23.
Короткий зміст рішення судів першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Дніпра рішенням від 02 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Зобов'язав
ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі
у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначив спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення такого графіку побачень з дитиною:
особисті побачення батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну неділю з 10 год до 19 год щотижня кожного місяця за місцем проживання батька в м. Дніпрі або на нейтральній території у м. Дніпрі з урахуванням розпорядку дня дитини;
з 10 год до 16 год 31 грудня кожного року за місцем проживання батька ОСОБА_2 у м. Дніпрі або на нейтральній території в м. Дніпрі; у святкові дні - за домовленістю з матір'ю дитини;
особисті побачення батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день народження дитини, а саме з 10 год до 15 год 14 травня, почергово через рік, з можливістю привітання батьком ОСОБА_2 дитини за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває
з матір'ю ОСОБА_1 ;
необмежене спілкування батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою.
У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір
в сумі 2 422,40 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що позивачка за первісним позовом не надала суду належних
та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виховання дитини та нехтував своїми батьківськими обов'язками, не піклувався про фізичний
і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема:
не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, і що це негативно впливає на фізичний розвиток дитину як складову виховання. Також
не надано доказів того, що ОСОБА_2 свідомо та умисно не спілкується
з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у житті та вихованні дочки ОСОБА_6 . При цьому суд взяв до уваги вік дитини, відсутність у неї від матері інформації про батька, тимчасове, майже однорічне перебування дитини з матір'ю за межами України, що виключало повноцінне спілкування дитини з батьком, існуючі між батьками дитини неприязні відносини та існування можливих факторів стороннього впливу на дитину при зустрічах із батьком, що могли вплинути на її свідоме сприйняття його як батька.
Встановлюючи графік побачень батька з дочкою ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував вік дитини, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, думку представника органу опіки та піклування щодо відповідності інтересам дитини спілкування з батьком, та дійшов висновку про можливість визначення порядку щодо періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком, в тому числі з можливістю спільного проведення вихідних днів, спільний відпочинок зміцнює стосунки батька та дитини, формує світогляд дитини, відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2024 року в апеляційному порядку, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також в апеляційній скарзі містилися заперечення щодо ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 лютого 2024 року.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2024 року змінив, виклавши пункт перший абзацу четвертого резолютивної частини так:
«особисті побачення батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проводити наступним чином:
встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця, починаючи
з 15 квітня 2025 року, проводити зустрічі кожну неділю місяця з 15 год до 16 год у присутності матері дитини ОСОБА_1 та органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини;
наступний місяць, з 15 травня 2025 року, проводити зустрічі кожну другу та четверту неділю місяця з 15 год до 16 год у присутності матері ОСОБА_1
на нейтральній території в межах м. Дніпро;
в подальшому з 15 червня 2025 року встановити систематичні побачення з дочкою ОСОБА_3 кожної другу та четверту неділю місяця з 11 год до
17 год без присутності матері ОСОБА_1 , за місцем мешкання батька або на нейтральній території в м. Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини зобов'язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дочку за адресою її проживання».
В решті рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову про позбавлення батьківських прав, зазначив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і дитини, та врахував, що ОСОБА_1 не довела необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_6 , а також не довела, що таке позбавлення буде відповідати найкращим інтересам дитини. Змінюючи резолютивну частину рішення, апеляційний суд зазначив, що визначаючи способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. У такому випадку вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з дитиною, тому апеляційний суд встановив адаптаційний період, за яким зустріч дитини з батьком має проводитися за участю матері та органу опіки та піклування.
Крім того, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 лютого 2024 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тесля А. М., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 лютого 2024 року, рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 лютого 2024 року, рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тесля А. М., посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у:
постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року
у справі №756/11081/20, (провадження № 14-25цс24), постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 366/2863/20, від 30 серпня 2023 року у справі
№ 752/2177/22, від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17 про те, що подання зустрічного позову після закінчення строків на його подання є підставою для повернення зустрічного позову;
постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №753/13059/23, від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20, від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц про те, що обов'язковою передумовою подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є встановлення перешкод, які чиняться у цьому іншими особами, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права;
постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі 754/9026/16-ц про те, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем і дитиною відсутній постійний психологічний зв'язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає позивача як батька;
постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 642/3541/23,
від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 про обов'язковість застосування принципу «заборони повороту до гіршого». Також вказує, що рішення щодо визначення порядку спілкування дитини з батьком ухвалене без надання висновку органу опіки та піклування.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті
389 ЦПК України.
У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2026 року призначив справу до судового розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 22 січня 2026 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Калараш А. А., Карпенко С. О., Фаловська І. М. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26 січня 2026 року у зв'язку з перебуванням суддів Карпенко С. О. та Фаловської І. М. у відпустці визначено такий склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Опара Г. В., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 липня 2016 року перебували у шлюбі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням
від 10 листопада 2021 року стягнув з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 31 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 31 січня 2022 року у справі № 175/4447/21-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвав.
ОСОБА_3 після припинення батьками шлюбних відносин проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 17 липня 2024 року № 1-7-36, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради з 01 вересня 2022 року.
Згідно з характеристиками від 17 липня 2023 року №1-7-35, від 17 листопада 2023 року № 1-7-47 та від 12 серпня 2024 року, наданих вихователями Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, малолітня ОСОБА_6 виховується у неповній сім'ї, прив'язана до мами ОСОБА_1 , яка проводить з дочкою весь вільний час; про батька ОСОБА_6 нічого невідомо, тільки загальна інформація від її мами, батьки разом не проживають; сім'я матеріально забезпечена, дитина має все необхідне для життя і відвідування садка; виховання дитини у зазначеному навчальному закладі проводиться дистанційно.
Відповідно до характеристик Зразкового художнього колективу Хореографічна студія «Грація» від 24 липня 2023 року та від 28 листопада 2023 року, ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 липня 2023 року до 27 липня 2023 року відвідувала колектив, наразі з 01 жовтня 2023 року відвідує колектив, де характеризується позитивно, ОСОБА_6 з тренувань забирає тільки мати ОСОБА_1 та цікавиться успіхами; ОСОБА_2 не забирав дитину
з дитячого гуртка та не цікавився успіхами, не відвідував тренування дитини, не забирав дитину з секції танців.
Згідно з характеристикою на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 05 липня 2023 року, від 15 листопада 2023 року та від 12 серпня 2024 року, виданих «Сімейною лабораторією» ФОП ОСОБА_7 , на прийом з дитиною приходила до лікаря тільки мати ОСОБА_1 , дуже часто з приводу профілактики ГРВІ та гармонійного розвитку дитини мати звертається за допомогою засобів зв'язку: телефонує, пише у месенджері; з приводу здоров'я дитини з лікарем контактувала лише мама.
За характеристикою від 19 липня 2023 року, виданою депутатом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Ольгою Бондар, ОСОБА_2 з 2020 року після народження дочки
з родиною не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_2 не бере участі у житті та вихованні дочки, матеріально не підтримує; не спілкується з дочкою, не цікавиться її життям та навчанням. ОСОБА_6 виховується у неповній сім'ї, мати приділяє достатньо уваги вихованню дитини. Дівчинка досить розвинута, вільно спілкується з однолітками, відвідує гурток танців, проживає у комфортних житлових умовах, доглянута, має все необхідне.
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 23 червня 2023 року працівниками Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що житло складається з 4 кімнат, у дитини є особиста кімната,
є кімната для відпочинку та розвитку, мається місце для відпочинку та розвитку. За цією адресою постійно проживають: ОСОБА_8 - бабуся, ОСОБА_1 - мати; ОСОБА_3 - дитина. Вказано, що у дитини з мамою та бабусею склалися теплі та дружні стосунки, мати займається розвитком дитини. Дитина розвинена згідно з віком, має одяг відповідно до віку та сезону, має продукти харчування, дитина активна, легко спілкується, розвинена.
Позиція Верховного Суду
У частині першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Визначаючи межі розгляду касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що її доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зводяться до незгоди з ухвалою місцевого суду від 08 лютого 2024 року, рішенням суду першої інстанції від 02 жовтня 2024 року та постановою апеляційного суду в частині вирішення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Доводів та вимог у частині вирішення первісної позовної заяви ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав касаційна скарга не містить, тому в силу положень статті 400 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав касаційному перегляду не підлягають.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини, ухваленої резолюцією 44/25 від 20 листопада 1989 року на 44-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (набула чинності 02 вересня 1990 року, ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року)) (далі - Конвенція про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми від 15 травня 2003 року, яка ратифікована Законом України від 20 вересня 2006 року, передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв'язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», заява № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не врахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У статті 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 , звертаючись із зустрічним позовом,
просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначити спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, вказувала, що після народження дитини ОСОБА_2 не приділяв їй достатньої уваги, не надавав необхідної допомоги в побуті. Після припинення з ОСОБА_2 подружніх відносин та переїзду батька до своєї квартири, до виповнення дитині восьми місяців він приїздив до дитини вісім разів, тримав дитину на руках хвилин п'ять, потім їхав та іноді писав їй смс-повідомлення.
ОСОБА_1 також зазначала, що у месенджерах надсилала відповідачу світлини щодо призначення лікарями лікування для дитини і просила в переписці допомогти матеріально, проте він відповідав, що не має можливості надати допомогу. У ОСОБА_2 як батька відсутнє стабільне бажання спілкуватися з дитиною, а розмови про нього заподіюють травму дочці.
Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом, суди попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження доказів дійшли обґрунтованого висновку про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дочки, оскільки дії матері щодо обмеження дитини в інформації про рідного батька можуть мати негативні наслідки, а малолітня дитина з моменту свого народження має право знати своїх батьків і право на їх піклування, що відповідає статті 7 Конвенції про права дитини.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання заявниці у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 753/13059/23, від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20, від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц про те, що обов'язковою передумовою подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є встановлення перешкод, які чиняться у цьому іншими особами, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права, оскільки за встановлених у цій справі обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог у частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дочки.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги
ОСОБА_2 в частині визначення графіку побачень батька з дитиною, встановив, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у житті та вихованні дочки, при цьому взяв до уваги вік дитини, відсутність у неї від матері інформації про батька, тимчасове, майже однорічне перебування дитини з матір'ю за межами України, що виключало повноцінне спілкування дитини з батьком, існуючі між батьками дитини неприязні відносини та існування можливих факторів стороннього впливу на дитину при зустрічах із батьком, що могли вплинути на її свідоме сприйняття його як батька.
Встановлюючи графік побачень батька з дочкою, суд першої інстанції врахував вік дитини, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, думку представника органу опіки та піклування щодо відповідності інтересам дитини спілкування з батьком, та дійшов висновку про можливість визначення порядку щодо періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком, в тому числі з можливістю спільного проведення вихідних днів, спільного відпочинку зміцнює стосунки батька та дитини, формує світогляд дитини, відповідає інтересам дитини.
Суд першої інстанції визначив спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановив такий графік побачень з дитиною, а саме:
особисті побачення батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну неділю з 10 год до 19 год щотижня кожного місяця за місцем проживання батька в м. Дніпрі або на нейтральній території у м. Дніпрі з урахуванням розпорядку дня дитини;
з 10 год до 16 год 31 грудня кожного року за місцем проживання батька ОСОБА_2 у м. Дніпрі або на нейтральній території в м. Дніпрі; у святкові дні - за домовленістю з матір'ю дитини;
особисті побачення батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день народження дитини, а саме з 10 год до 15 год 14 травня, почергово через рік, з можливістю привітання батьком ОСОБА_2 дитини за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває
з матір'ю ОСОБА_1 ;
необмежене спілкування батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою.
Апеляційний суд, у цій частині рішення суду першої інстанції змінив, виклавши пункт перший абзацу четвертого резолютивної частини так:
«особисті побачення батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проводити наступним чином:
встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця, починаючи
з 15 квітня 2025 року, проводити зустрічі кожну неділю місяця з 15 год до 16 год у присутності матері дитини ОСОБА_1 та органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини;
наступний місяць, з 15 травня 2025 року, проводити зустрічі кожну другу та четверту неділю місяця з 15 год до 16 год у присутності матері ОСОБА_1
на нейтральній території в межах м. Дніпро;
в подальшому з 15 червня 2025 року встановити систематичні побачення з дочкою ОСОБА_3 кожної другу та четверту неділю місяця з 11 год до
17 год без присутності матері ОСОБА_1 , за місцем мешкання батька або на нейтральній території в м. Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини зобов'язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дочку за адресою її проживання».
Апеляційний суд, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, керувався тим, що визначаючи способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з дитиною, тому апеляційний суд дійшов висновку про встановлення адаптаційного періоду, за яким зустріч дитини з батьком має проводитися за участю матері та органу опіки та піклування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції змінив графік побачень батька з дитиною, виходячи з інтересів дитини, ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, врахував вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, а також взяв до уваги, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має морально підготувати її до зустрічей з батьком та сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з дочкою.
З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку спілкування ухвалене без надання висновку органу опіки та піклування колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріалами справи доведено, що 20 березня 2024 року виконкомом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 97 «Про усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким затверджено висновок виконавчого комітету як органу опіки та піклування сільської ради та надання його для розгляду суду.
За змістом висновку органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є додатком № 1 до рішення виконавчого комітету від 20 березня 2024 року, орган опіки та піклування, розглянувши рекомендації комісії та надані документи, вирішив, що остаточне рішення про усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », слід залишити на розсуд суду.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі
№ 642/3541/23, від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 про обов'язковість застосування принципу «заборони повороту до гіршого», оскільки, змінюючи рішення суду першої інстанції та встановлюючи адаптивний період побачень, апеляційний суд правильно врахував інтереси дитини, які переважують над інтересами її батьків.
Також необґрунтованими є доводи заявниці про те, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки особисті зустрічі батька з дитиною будуть сприяти налагодженню стосунків батька зі своєю дочкою та зміцненню сімейних зв'язків. Важливим у цьому питанні є те, що норми міжнародного права та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
Щодо доводів касаційної скарги про подання зустрічного позову після закінчення строків на його подання і це є підставою для його повернення, тому ухвала Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 лютого 2024 року, якою зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, не відповідає вимогам закону, а також щодо посилань заявниці на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, (провадження № 14-25цс24), постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 366/2863/20, від 30 серпня 2023 року у справі № 752/2177/22, від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17 колегія суддів зазначає таке.
Статтею 411 ЦПК України визначені виключні підстави для повного або часткового скасування судових рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами заявниці про те, що ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом із порушенням строків, передбачених ЦПК України, однак у такій чутливій сфері, в якій вирішується доля дитини, пріоритет складає швидке та оперативне вирішення спору, що забезпечить якнайкращі інтереси дитини, які мають перевагу над інтересами батьків. У справі, яка переглядається, порушення строків на подання зустрічного позову не призвело
до постановлення незаконного рішення, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачені статтею 411 ЦПК України, відсутні.
У цій справі ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до закінчення підготовчого засідання у суді першої інстанції, який ухвалою суду прийнятий до розгляду разом із первісною позовною заявою. У свою чергу ОСОБА_1 повною мірою скористалася наданим їй правом висловити заперечення щодо вимог зустрічного позову та реалізувала право на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень шляхом подання апеляційної та касаційної скарг, тому порушення прав ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи колегія суддів Верховного Суду не встановила.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що не може бути скасоване законне та обґрунтоване рішення з одних лише формальних міркувань, що відповідає положенню частини другої статті 410 ЦПК України
Виходячи з наведеного, колегія суддів виснує, що касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тесля А. М., слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «RUIZ TORIYA v. SPAINE» від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND» від 27 вересня 2001 року, заява № 49684/99, § 2).
У справі, що переглядається, вичерпно надано оцінку питанню законності вибуття спірної земельної ділянки з власності держави та можливості витребування у незаконного власника.
Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом апеляційної інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційного суду без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тесля Алла Михайлівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 лютого 2024 року, рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2024 року у незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді В. М. Ігнатенко
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров