11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 521/25532/23
провадження № 61-7362св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року у складі судді Тополєвої Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Таварткіладзе О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 66 436,68 дол. США, з яких: 61 108,00 дол. США - сума основного боргу; 5 328,68 дол. США - 3 % річних.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 24 січня 2020 року між сторонами укладено в спрощеній формі договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 товар (риба в асортименті, холодильник) з обов'язком сплатити за товар 84 445,00 дол. США. Заборгованість на вказану суму підтверджується актом звіряння заборгованості від 24 січня 2020 року.
Відповідно до розписки заборгованість ОСОБА_2 станом на 27 травня 2020 року становила 67 108,00 дол. США.
17 червня 2020 року між сторонами погоджено графік часткового погашення суми заборгованості, що підтверджується розпискою, відповідно до якого ОСОБА_2 в сукупності сплатив 6 000,00 дол. США. Отже, заборгованість становить 61 108,00 дол. США, яку відповідач не сплатив. Крім того, позивач має право на стягнення 3 % річних від простроченої суми, які становлять 5 328,68 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 28 листопада 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 66 436,68 дол. США. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог. Відповідач порушив зобов'язання, коштів не повернув, у зв'язку з чим позивач має також право на стягнення 3 % річних.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 15 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 27 400,00 дол. США та 3 % річних у сумі 2 389,43 дол. США. В решті позову відмовив. Компенсував за рахунок держави понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 420,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становила саме 27 400,00 дол. США. Розрахунок 3 % річних здійснюється від суми боргу 27 400,00 дол. США за заявлений позивачем період з 12 грудня 2020 року до 07 листопада 2023 року.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 910/14566/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17, від 13 вересня 2023 року у справі № 754/3591/21.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_2 не має жодних зобов'язань перед ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було. ОСОБА_2 не складав розписок та актів, не підписував їх. У розписці не зазначені паспортні дані відповідача, не зазначено термін виконання зобов'язання, не вказано з чого складається заборгованість, а також те, що вона видана ОСОБА_1 . Стягнення коштів за розпискою на користь позивача є необґрунтованим.
Акт звірки заборгованості від 20 січня 2020 року, акт від 27 травня 2020 року і розписка від 17 червня 2020 року не є договором купівлі-продажу, який має укладатись в письмовій формі. Позивач не надав доказів належності йому товару (риби в асортименті, холодильник) і права його продавати.
Суди помилково визначили, що прострочення зобов'язання виникло з 12 грудня 2020 року, та розрахували 3 % річних з цієї дати. В актах і розписці не зазначено терміну виконання зобов'язання, а з претензією про сплату заборгованості позивач звернувся 20 вересня 2023 року, тому 3 % річних могли стягуватись лише після отримання відповідачем вимоги.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Ткач Т. М. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
Законом не встановлена спеціальна вимога щодо форми та порядку укладення договору купівлі-продажу. Між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі. ОСОБА_2 24 січня 2020 року був зобов'язаний здійснити оплату за прийнятий товар у розмірі 84 445,00 дол. США та у визначений строк своє зобов'язання не виконав. Протягом лютого-травня 2020 року ОСОБА_2 частково погашав борг. У подальшому сторони погодили графік часткового погашення заборгованості у розмірі 33 400,00 дол. США.
Відповідач не спростував укладення розписок та актів, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляв.
Між сторонами укладено саме договір купівлі-продажу, що відрізняється за змістом і правовою природою від боргових розписок.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
08 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2025 року клопотання ОСОБА_2 задоволено і зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 січня 2020 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу товарів у спрощений спосіб, згідно з яким ОСОБА_1 передав визначений договором товар (риба в асортименті та холодильник), а ОСОБА_2 прийняв вказаний товар та зобов'язався сплатити за нього грошові кошти у розмірі 84 445,00 дол. США.
Відповідно до акта звірки заборгованості станом на 24 січня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складається з наступного:
- риба в асортименті (дунайка, барабулька, камбала, ставрида) - 68 265,00 дол. США;
- холодильник, що розташований на ринку «Привоз», - 16 180,00 дол. США;
Загалом борг становить 84 445,00 дол. США.
Відповідно до копії розписки ОСОБА_1 від 27 травня 2020 року заборгованість станом на 27 травня 2020 року становила 67 108,00 дол. США.
Згідно з розпискою від 17 червня 2020 року сторони погодили графік погашення заборгованості у розмірі 33 400,00 дол. США, відповідно до якого ОСОБА_2 мав здійснювати виплати в такі періоди:
- з 05 до 10 липня 2020 року - 1 000 дол. США (сплачено 30 червня 2020 року);
- з 05 до 10 серпня 2020 року - 1 000 дол. США (сплачено 11 серпня 2020 року);
- з 05 до 10 вересня 2020 року - 1 000 дол. США (сплачено 10 вересня 2020 року);
- з 05 до 10 жовтня 2020 року - 1 000 дол. США (сплачено в жовтні 2020 року);
- з 05 до 10 листопада 2020 року - 1 000 дол. США (сплачено 12 листопада 2020 року);
- з 05 до 10 грудня 2020 року - 1 000 дол. США (сплачено 11 грудня 2020 року).
20 вересня 2023 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 претензію у зв'язку з невиконанням зобов'язання зі сплати за товар.
У відповідь ОСОБА_2 просив надати копії документів та зазначити реквізити для перерахування коштів у разі прийняття рішення про задоволення претензії.
04 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 повідомив про отримання документів та зазначив про направлення листа-відповіді протягом трьох днів.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 24 січня 2020 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, однак відповідач в повному обсязі борг за товар не сплатив.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).
Принцип належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Відповідно до статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За обставинами справи борг ОСОБА_2 за товар становив 84 448,00 дол. США, який він поетапно погашав.
Встановивши наявність між сторонами правовідносин, які виникли на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу, наявність у відповідача заборгованості з оплати товару, яка з урахуванням часткового погашення, становить 27 400,00 дол. США, а також те, що відповідач не спростував факту укладання, підписання розписок і актів та наявності заборгованості з оплати товару, апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість на користь позивача.
Оскільки ОСОБА_2 мав невиконане грошове зобов'язання перед ОСОБА_1 у розмірі 27 400,00 дол. США, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що саме на цю суму мають бути нараховані 3 % річних, та стягнув їх на користь позивача за заявлений ним період з 12 грудня 2020 року до 07 листопада 2023 року.
Доводи касаційної скарги про те, що розрахунок 3 % річних слід здійснювати лише після отримання відповідачем вимоги, адже в актах і розписці не зазначено термін виконання зобов'язання, суд до уваги не бере, оскільки зі змісту акта звірки заборгованості станом на 24 січня 2023 року у відповідача вже була заборгованість у розмірі 84 448,00 дол. США, а отже, строк виконання зобов'язання вже настав.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів щодо наявності між сторонами відносин, які виникли з договору купівлі-продажу, необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи і доказів. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд є судом права, а не судом факту і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Щодо клопотання про закриття провадження у справі
Адвокат Ткач Т. А. як представника ОСОБА_1 просить закрити касаційне провадження у справі, оскільки наведена відповідачем судова практика не підтверджує позицію позивача, обставини у цих постановах суттєво відрізняються від обставин цієї справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Перевіривши доводи заяви та дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для закриття касаційного провадження немає.
Оскільки виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, її виконання необхідно поновити.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов