16 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 906/377/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
розглядаючи касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Кузьменка Володимира Олександровича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025
у справі за позовом Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі:
1) Міністерства оборони України;
2) Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району);
3) Житомирської обласної державної адміністрації,
до фізичної особи - підприємця Кузьменка Володимира Олександровича,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди в частині та застосування наслідків недійсності правочину,
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1, МОУ), Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі - позивач-2, Звягельська КЕЧ) та Житомирської обласної державної адміністрації (далі - позивач-3, Житомирська ОДА) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кузьменка Володимира Олександровича (далі - відповідач, скаржник, ФОП Кузьменко В. О.) з вимогами про усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпорядження землями оборони шляхом:
- визнання недійсним договору оренди від 01.08.2016 № 1/2016 з усіма змінами в частині передачі Звягельською КЕЧ ФОП Кузьменку В.О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика площею 150 м2 військового містечка № 3, розташованого у м. Звягель, вул. Військової доблесті, 25;
- застосування наслідків недійсності правочину, шляхом зобов'язання ФОП Кузьменка В. О. повернути Звягельській КЕЧ, за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 м2 військового містечка № 3, розташованого у м. Звягель, вул. Військової доблесті, 25, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди нерухомого військового майна від 01.08.2016 № 1/2016 є удаваним правочином, оскільки у ньому сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки. Прокурор зазначає, що асфальтований танцювальний майданчик площею 150 м2 не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом благоустрою та виходячи зі змісту оспореного правочину предметом такого договору є фактична передача частини земельної ділянки кадастровий номер 1811000000:00:038:0352, що має загальну площу 1,9614 га, тоді як у відповідності до норм статей 92, 95 Земельного кодексу України Звягельська КЕЧ району не уповноважена на передачу в оренду земель оборони.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 03.09.2025 у задоволенні позову відмовив.
Мотивував тим, що спірне майно (асфальтований танцювальний майданчик) за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, як наслідок виникає і можливість бути окремим предметом оренди відповідно до норм частини третьої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), абзацу 4 частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому відсутні підстави вважати укладений договір (з подальшими змінами) удаваним правочином, який приховує собою договір оренди земельної ділянки.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.11.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив; визнав недійсним договір оренди від 01.08.2016 № 1/2016 з усіма змінами в частині передачі Звягельською КЕЧ ФОП Кузьменку В. О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика площею 150 м2 військового містечка № 3; вирішив повернути Звягельській КЕЧ за актом повернення ФОП Кузьменком В. О. частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 м2 військового містечка № 3, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
Мотивував тим, що:
- асфальтований танцювальний майданчик, який є предметом договору у даній справі є земельною ділянкою, покритою твердим асфальтним покриттям, яке є поліпшенням земельної ділянки, спрямованим на полегшення її використання за призначенням як об'єкта благоустрою; асфальтований танцювальний майданчик нерозривно пов'язаний із поверхнею частини земельної ділянки, яку він покриває, та не має самостійного значення і не може бути зареєстрований як самостійний об'єкт нерухомого майна. Договір оренди нерухомого військового майна фактично за юридичними ознаками є договором оренди землі, оскільки очевидним є той факт, що метою ФОП Кузьменка В. О., який брав в оренду асфальтний танцювальний майданчик під розміщення кафе було отримання користі саме від земельної ділянки під ним, а не від властивостей асфальтного танцювального майданчика окремо. Тобто, сторонами вчинений удаваний правочин, і на підставі оспорюваного договору відбулась передача в оренду частини земельної ділянки державної форми власності із призначенням - землі оборони;
- Звягельська КЕЧ та ФОП Кузьменко В. О., уклавши оспорюваний договір, порушили порядок передачі в оренду земельної ділянки, визначений нормами статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статті 124 ЗК України, тому є підставними позовні вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання правочину недійсним в частині передачі в оренду асфальтованого танцювального майданчика згідно з частинами першою-другою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До Верховного Суду від ФОП Кузьменка В. О. надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми права щодо позовної давності та прийнято постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 24.04.2024 у справі № 569/18608/21, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 23.05.2024 у справі № 463/9009/21, від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19, зокрема, не дано оцінки та не здійснено розгляд заяви відповідача про застосування позовної давності. З цього приводу скаржник посилається також і на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України та вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено частину третю статті 283 Господарського кодексу України, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та прийнято постанову без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 916/661/17, від 29.05.2018 у справі № 927/858/17, від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, від 17.04.2025 у справі № 921/144/24, від 24.12.2025 у справі № 916/4568/23, від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23 зокрема щодо того, що асфальтобетонний майданчик є індивідуально визначеним майном та відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" може бути окремим об'єктом оренди майна.
Отже, зі змісту та вимог касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що асфальтобетонний майданчик є індивідуально визначеним майном та відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" може бути окремим об'єктом оренди майна.
Верховний Суд ухвалою від 29.01.2026 відкрив касаційне провадження у цій справі та призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.02.2026.
Водночас під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що ухвалою Верховного Суду від 27.01.2026 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 916/3921/24 у зв'язку з необхідністю відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 580/6246/23 та від 22.10.2025 у справі № 560/21804/23 і постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 444/2919/22, щодо визначення правового статусу майданчика з твердим покриттям та/або твердого покриття (цементобетонне, асфальтобетонне покриття, чорне шосе і чорні гравійні дороги, біле шосе (щебеневе, шлакове, гравійне), бруківки, включаючи булижні) як об'єкта, який не створює самостійну річ.
Таким чином, викладені Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 916/3921/24 висновки щодо визначення правового статусу майданчика з твердим покриттям та/або твердого покриття можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи № 906/377/25.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, з огляду на предмет і підстави позову справи № 916/3921/24 та цієї справи (№ 906/377/25), з метою дотримання єдності судової практики та принципу верховенства права, невід'ємним складовим елементом якого є юридична визначеність, а також принципу пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі № 906/377/25 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 916/3921/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Провадження у справі № 906/377/25 зупинити до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 916/3921/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський