12 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1542/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025
у справі за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Фонду державного майна України
до Одеської Єпархії Української православної церкви,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеський торговельно-економічний фаховий коледж,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Православна парафія (релігійної громади) Ікони Божої Матері "Курська-Корінна" Церкви м. Одеси Одеської єпархії Української православної церкви
про витребування нерухомого майна,
Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Фонду державного майна України до Одеської Єпархії Української православної церкви, в якій просив витребувати на користь держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України нежитлову будівлю православного храму загальною площею 378,4 м2, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівля православного храму забудована за рахунок використання 222,7 м2 першого поверху будівлі навчального корпусу Одеського інституту фінансів за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6. Водночас будівля православного храму за вказаною адресою з моменту її забудови відносилась до державної власності, як складова частина нерухомого майна навчального закладу. На час звернення до суду з позовом будівля відноситься до об'єктів державної власності Міністерства освіти і науки України та перебуває на праві оперативного управління Одеського торговельно-економічного фахового коледжу. Однак, на підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Одеської області від 03.08.2018 № 42378049 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності на нежитлову будівлю православного храму, загальною площею 378,4 м2, за Одеською Єпархією Української православної церкви (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1614099651101).
Господарський суд Одеської області рішенням від 06.05.2025 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та зазначив, що задоволення позовних вимог призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та буде істотним втручанням держави у право відповідача на мирне володіння майном, з урахуванням встановленої судом добросовісності дій набувача майна щодо створення за власні кошти нового об'єкта нерухомості та відкритого володіння ним протягом 15 років.
Також суд зазначив, що відповідач є добросовісним набувачем спірної будівлі, оскільки набув право власності на неї за відплатним інвестиційним договором, який є чинним станом на момент ухвалення рішення, вклавши власні кошти у створення нової будівлі, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 390 Цивільного кодексу України, за змістом якої суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Натомість відсутність попереднього внесення органом державної влади або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду, як і нездійснення експертної оцінки вартості спірної будівлі, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, про що заявлено представником відповідача.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.12.2025 апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишив без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 у справі змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 залишив без змін.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що Одеська єпархія Української православної церкви мала передбачені чинним законодавством підстави для державної реєстрації права власності на будівлю православного храму, із посиланням на те, що сторони інвестиційного договору здійснювали спільну інвестиційну діяльність, що регулювалась нормами Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 № 1560-ХІІ, оскільки додаткову угоду від 18.01.2012 до інвестиційного договору будівництва об'єкту нерухомості від 09.10.2007 не наведено як підставу для реєстрації православного храму та результат інвестування не може мати наслідком вибуття майна із власності держави, а в матеріалах справи відсутні докази внесення інвестиції, передбаченої договором інвестування.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача передбачених чинним законодавством підстав для державної реєстрації права власності на будівлю православного храму.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відлік строку позовної давності слід відраховувати щонайменше з 30.10.2012, а тому Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, звернувшись з позовом 09.04.2024, пропустив загальний трирічний строк позовної давності.
Керівник Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів вирішила, що її подано з дотриманням вимог статей 287- 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, як випадок касаційного оскарження судових рішень, і вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 256, частину першу статті 261, частину четверту статті 267 Цивільного кодексу України, не з'ясували відповідних обставин та не дослідили пов'язаних з ними доказів, порушили норми процесуального права, а саме: статті 236, 237 ГПК України, та не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 367/6105/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 367/6105/16-ц, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 27.01.2021 у справі № 186/599/17, від 10.04.2024 у справі № 910/3419/22, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.06.2023 у справі №910/18489/20, від 02.07.2025 у справі № 903/602/24), що відповідно до ст. 311 ГПК України, є підставою для скасування судових рішень у справі повністю і ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відлік строку позовної давності слід відраховувати щонайменше з 30.10.2012, а тому прокурор, звернувшись з даним позовом 09.04.2024, пропустив загальний трирічний строк позовної давності.
Крім виключного випадку касаційного оскарження судових рішень, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, прокурор у скарзі вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.
З цього приводу Суд зазначає, що згідно із частиною третьою статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення в яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених у підпунктах "а-г" цієї частини.
Оскільки у цій справі судові рішення, що оскаржуються, не підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом, справа не є малозначною та не відноситься до тих, в яких ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведені прокурором підстави касаційного оскарження як ті, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес, не дають правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи обґрунтування скаржником випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Керуючись статтями 234, 235, 287- 291, 294, 295 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 916/1542/24 за касаційною скаргою керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 і здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні 25 березня 2026 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
2. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 13 березня 2026 року, відсутність яких не перешкоджатиме здійсненню касаційного перегляду.
3. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Верховний Суд також роз'яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
5. Витребувати з Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/1542/24.
6. Копію ухвали надіслати до Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський