12 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2053/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
прокуратури: Одуденко А.В.
Позивача : не з'явлення
Відповідача: не з'явлення
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Харківенергозбут?
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 (головуючий - Мартюхіна Н.О., судді - Здоровко Л.М., Крестьянінов О.О.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024
(суддя - Добреля Н.С.)
у справі №922/2053/24
за позовом Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради (далі - рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут", позивач) про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 18.08.2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №22 від 14.06.2023, укладеного між Шаргородською міською радою та ПрАТ "Харківенергозбут", та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетні кошти в сумі 18004,01грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана прокурором додаткова угода №1 від 18.08.2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №22 від 14.06.2023, укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" №1178 від 12.10.2022, оскільки за її умовами необґрунтовано та безпідставно збільшено ціну на одиницю товару (електроенергію) з 3,986грн до 5,162грн за 1 кВт/год, тобто на 29,51% у порівнянні з первинною ціною за договором постачання та, відповідно, зменшено загальну кількість товару, який підлягав закупівлі. Також, за твердженням прокурора, умови додаткової угоди суперечать вимогам ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, оскільки ціну договору змінено вже після виконання умов договору та фактичного постачання електроенергії споживачу.
3. З урахуванням того, що спірна додаткова угода до договору укладена з порушенням вимог закону, а відтак є недійсною в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, тому, на думку прокурора, розрахунок за поставлену електричну енергію мав би здійснюватись за ціною, вказаною в первісному договорі. Оскільки позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у договорі, повинен був сплатити за фактично поставлену електроенергію кошти в сумі 114 266,66грн, натомість сплатив 132 270,67грн, отже розмір надмірно сплачених коштів становить 18004,01грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача на підставі ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 18.08.2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №22 від 14.06.2023, укладеного між Шаргородською міською радою та ПрАТ "Харківенергозбут". Стягнуто з ПрАТ "Харківенергозбут" на користь Шаргородської міської ради надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 18 004,01грн. Здійснено розподіл судових витрат.
5. Приймаючи рішення у даній справі, суди посилались на те, що укладення відповідачами додаткової угоди відбулося з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме за відсутності обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни електричної енергії, а відтак наявні підстави для визнання такого правочину недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України. Враховуючи визнання судом недійсною додаткової угоди №1 від 18.08.2023, тому наявні підстави для повернення отриманих відповідачем від позивача коштів в сумі 18 004,01 грн, відповідно до ст.ст. 216, 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
7. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про задоволення позову неправильно застосували положення ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 43 Законом України ?Про публічні закупівлі? та не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 03.12.2020 у справі № 909/703/19.
8. Крім того, скаржник вказує на те, що судами неправильно застосовано положення п. 2 ч. 5 ст. 41, п. 3-7 розділу Х ?Прикінцевих та перехідних положень? Закону України ?Про публічні закупівлі?, п. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України ?Про публічні закупівлі?, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості) та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки, Верховний Суд не викладав висновок щодо можливості учасників закупівлі змінити ціну договору в бік збільшення у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку ?на добу вперед?, на підставі п.п. 7 п. 19 Особливостей.
9. Також, скаржник зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, що містяться в постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 про те, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України ?Про публічні закупівлі?, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, не змінюють Закону України ?Про публічні закупівлі?, лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, а першочерговому застосуванню підлягає саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилаюччись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги та водночас, вказуючи на законність і обгрунтованість судових рішень просить касаційну скаргу залишити без задоволення , а оскаржувані рішення без змін.
Розгляд заяв, клопотань
11. 12.02.2026 відповідачем в сиситемі "Електронний суд" сформовано додаткові пояснення у справі, які фактично є доповненнями до касаційної скарги.
12. Частинами першою та другою статті 298 ГПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.
13. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом строку на касаційне оскарження судового рішення та з дотриманням вимог про надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи.
14. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
15. Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
16. Враховуючи, що пояснення відповідача, фактично є доповненням до доводів касаційної скарги, подано поза межами строків на касаційне оскарження судового рішення без відповідного клопотання про поновлення такого строку, Суд залишає без розгляду подані відповідачем пояснення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, опрацюванням даних, у травні 2023 року Шаргородською міською радою (замовником) проведено відкриті торги по закупівлі UA-2023-05-30-008618-a ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія (очікувана вартість 197600,00грн; запланований обсяг електричної енергії 38000 кВт/год), за результатами яких (торгів) визначено переможцем ПрАТ "Харківенергозбут".
18. У подальшому між ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальником) та Шаргородською міською радою (споживачем) укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №22 від 14.06.2023 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
19. Ціна договору згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 151468,00 грн з урахуванням ПДВ (п. 5.1. договору).
20. За умовами п. 5.3. договору вартість 1 кВт*год електричної енергії та її складові зазначаються у додатку №2 "Комерційна пропозиція". На момент укладення договору вартість 1 кВт*год. становить 3,986 грн з урахуванням ПДВ.
21. У відповідності до п. 5.8. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
22. Відповідно до п. 13.1 договору строк (термін) постачання електричної енергії до 31.12.2023, але в будь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
23. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, в частині розрахунків - до їх повного виконання (пп. 13.2.1. п. 13.2. договору).
24. За умовами п. 13.5. договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умовами документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в Договорі на момент його укладення.
25. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку постачальник письмово звертається до споживача з пропозицією щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Факт коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку може підтверджуватись інформацією, що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/). Учасник разом із письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає інформацію в документальному вигляді (роздруківку з сайту), що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/) та є публічною, про зміну ціни електричної енергії за період (декади, місяця, тощо).
26. Цей договір укладений з урахуванням, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" №1178 від 12.10.2022 (зі змінами) у відповідності до ЦК та ГК України, з урахуванням положень ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами, крім частин 3 - 5, 7 та 8 (п. 13.8. договору).
27. Додатками до договору є: №1 - Заява-приєднання з інформацією щодо об'єктів споживача; №2 - Комерційна пропозиція №1/23 Ф-Р; №3 - Обсяги електричної енергії на 2023 рік.
28. 18.08.2023 між ПрАТ "Харківенергозбут" та Шаргородською міською радою укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зменшено ціну договору до 132 270,67грн, зменшено обсяг постачання електричної енергії до 28 667,00 кВт*год та збільшено вартості електричної енергії до 5,16211776 грн з ПДВ.
29. Підставою для укладення додаткової угоди є коливання рівня середньозваженої ціни на ринку електричної енергії, що відповідач підтвердив ціновою довідкою Харківської торгово-промислової плати №718/23 від 14.08.2023.
30. На виконання умов договору відповідач поставив позивачу електричну енергію на загальну суму 132 270,67 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі електричної енергії №1 від 14.07.2023 (за червень 2023 року) на суму 53248,97 грн (вартість 1 кВт*год електричної енергії - 3,986грн) та №2 від 25.08.2023 (за липень 2023 року) на суму 79 021,70 грн (вартість 1 кВт*год електричної енергії - 5,16211776 грн).
31. Згідно платіжних інструкцій №496 від 14.07.2023 на суму 53 248,97 грн та №572 від 25.08.2023 на суму 79 021,70 грн позивач повністю розрахувався з відповідачем за поставлену на підставі договору електричну енергію.
32. В ході проведення прокурорської перевірки Жмеринська окружна прокуратура звернулася до Шаргородської міської ради листом від 26.03.2024 №52/2-539вих-24, в якому зазначила, що під час виконання договору без достатньої правової підстави була укладена додаткова угода №1 від 18.08.2023, якою суттєво збільшено ціну за одиницю товару в договорі. У зв'язку з цим прокуратура просила надати документи щодо виконання договору та укладення додаткової угоди.
33. У відповідь на вказаний лист Шаргородська міська рада листом №03-01/304 від 05.04.2024 повідомила, що дії щодо збільшення ціни за одиницю товару є правомірними, оскільки: такі зміни відбулися за згодою сторін; порядок зміни умов договору визначений самим договором та відповідає Особливостям здійснення публічних закупівель, затверджених постановою КМУ №1178 від 12.10.2022; надано обґрунтоване документальне підтвердження від ПрАТ "Харківенергозбут"; загальна сума договору не збільшилася; відсутнє обмеження відсотку підвищення ціни та періодичність такого підвищення.
34. У подальшому Жмеринська окружна прокуратура надіслала Шаргородській міській раді лист №52/2-743вих-24 від 25.04.2024, в якому з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просила надати інформацію щодо звернення Шаргородської міської ради до ПрАТ "Харківенергозбут" з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, а також щодо можливого звернення до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсною додаткову угоду від 18.08.2023 №1 до договору та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 18004,01грн.
35. Листом від 14.05.2024 №05-01/472 Шаргородська міська рада повідомила, що остання не зверталася до ПрАТ "Харківенергозбут" з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів за договором та не буде звертатися з позовом про стягнення з ПрАТ "Харківенергозбут" вказаних коштів.
36. Листом №52/2-946вих-24 від 24.05.2024 Жмеринська окружна прокуратура в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Шаргородську міську раду про звернення до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до ПрАТ "Харківенергозбут" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 18.08.2023 до договору та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 18004,01грн.
37. Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі прокурор наголошує, що відповідач ініціював укладення оспорюваної додаткової угоди №1 від 18.08.2024 до договору з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних, затверджених постановою КМУ №1178 від 12.10.2022, щодо збільшення ціни товару за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни за одиницю товару, а відтак наявні підстави для визнання такого правочину недійсним.
38. У свою чергу, відповідач заперечує проти позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 18.08.2023 до договору, яка повністю відповідає положенням законодавства про публічні закупівлі.
Позиція Верховного Суду
39. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
40. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
41. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
42. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
43. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю електричної енергії та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання такої угоди.
44. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України ?Про публічні закупівлі? (далі - Закон, тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).
45. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
46. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
47. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
48. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
49. Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
50. Пунктом 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону, визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
51. В даному випадку, зважаючи на доводи касаційної скарги, варто зауважити, що у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, якою узагальнено правові висновки щодо застосування положень, якими передбачено можливість внесення змін щодо ціни у договір закупівлі, крім іншого вказано, що " з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності;
- з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю;
- тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
- ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
52. Суди розглядаючи спір у справі встановили, що виходячи з умов договору, умов додатків №2 "Комерційної пропозиції" та №3 "Обсяги електричної енергії на 2023 рік" сторонами погоджено кількість електричної енергії - 38000 кВт/год, фактичну ціну товару - 3,986 грн з ПДВ з 1 кВт/год, загальну вартість договору - 151 468,00грн. Водночас, додатковою угодою №1 від 18.08.2023 до договору збільшено ціну за 1 кВт/год з 01.07.2023 з 3,986 грн до 5,16211776 грн з урахуванням ПДВ та зменшено обсяг електричної енергії з 38000 кВт/год до 28 667 кВт/год.
53. Дослідивши вищезазначене, суди виснували, що за наслідками укладення вказаної додаткової угоди №1 від 18.08.2023, ціна за одиницю товару (електроенергії) збільшилась на 29,5% у порівнянні з первісною ціною за основним договором №22 від 14.06.2023, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
54. Крім того суди, дослідили докази, якими обгрунтовано внесення змін у договір та встановили, що підставою для укладання оспорюваної додаткової угоди №1 від 18.08.2023 стала цінова довідка Харківською ТПП №718/23 від 14.08.2023, надана на запит ПрАТ "Харківенергозбут" №01-21/6860 від 10.08.2023, в якій міститься інформація про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією АТ "Оператор ринку", які склалися на періоди, зазначені в таблиці, та порівняння між вказаними періодами.
55. Дослідивши вказану довідку судами встановлено, що у наданій відповідачем довідці Харківської ТПП №718/23 від 14.08.2023 не міститься порівняння цін на електроенергію та дослідження, яке б підтверджувало факт процесу коливання. Як вбачається з цінової довідки Харківською ТПП №718/23 від 14.08.2023, остання містить інформацію про середньозважені ціни (без ПДВ) електричної енергії на РДН в ОЕС, які склалися за лютий 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, за 20 днів червня 2023 року, за 20 днів липня 2023 року та порівняння між вказаними періодами. Разом із тим, вищевказана цінова довідка Харківської ТПП не містить даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.
56. З цього приводу суд касаційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, Суд зауважував, що "кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
57. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
58. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
59. Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
60. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
61. Отже, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що цінова довідка Харківською ТПП №718/23 від 14.08.2023 фактично не містить інформації про коливання ціни на електричну енергію на ринку за відповідні періоди між укладенням договору та додаткової угоди №1 від 18.08.2023 до основного договору, а лише відображає інформацію електронних торгів станом на певні періоди, а також видана не на дату укладення додаткової угоди.
62. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
63. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
64. За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
65. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
66. З урахуванням вищезазначеного суди зробили правомірний висновок про наявність підстав для визнання недійсною оспорюваної угоди та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів сплачених за такою угодою.
67. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про задоволення позову неправильно застосували положення ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону України ?Про публічні закупівлі? та не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 03.12.2020 у справі № 909/703/19.
68. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
69. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
70. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
71. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, постанов Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
72. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
73. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
74. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.
75. Як вбачається з судових рішень:
- у справі № 463/5896/14-ц предметом спору у є вимоги про визнання нікчемним договору банківського вкладу, з посиланням на те, що відповідач не має доказів на підтвердження укладення договору банківського вкладу, а надана ним «заява про прихід готівки» від 8 липня 2013 року № 1230475 (далі - заява) не відповідає за формою та змістом вимогам нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності;
- у справі № 916/3156/17 предметом спору є вимоги про розірвання договору застави майнових прав;
- у справі № 909/703/19 предметом спору є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 30.01.2019 до договору постачання природного газу №19-326 від 28.01.2019, укладеної між ТОВ та Відділом культури та релігії Снятинської районної державної адміністрації і припинення її дії на майбутнє. Судами позов задоволено. Касаційний суд скасовуючи судові рішенння у справі та приймаючи нове рішення про відмову у позові, вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції закону від 01.01.2019) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
76. Отже, проаналізувавши судові рішення у справах № 463/5896/14-ц, № 916/3156/17, № 909/703/19 на неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що правові висновки у вказаних справах, викладено за інших обставин справи встановлених судами, що відповідно вплинуло на правозастосування, а в постанові у справі № 909/703/19, викладено висновок щодо іншої редакції Закону (саме від 01.01.2019). А тому, неврахування судами правових висновків, викладених у справах № 463/5896/14-ц, № 916/3156/17, № 909/703/19 не можуть бути підставами для скасування судових рішень у справі, що розглядається Судом.
77. Крім того скаржник посилаючись на положення п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення п. 2 ч. 5 ст. 41, п. 3-7 розділу Х ?Прикінцевих та перехідних положень? Закону України ?Про публічні закупівлі?, п. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України ?Про публічні закупівлі? на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості) та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки, Верховний Суд не викладав висновок щодо можливості учасників закупівлі змінити ціну договору в бік збільшення у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку ?на добу вперед?, на підставі п.п. 7 п. 19 Особливостей.
78. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
79. Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
80. Проаналізуваши доводи касаційної скарга в обґрунтування підстав касаційного оскарження Верховний Суд зазначає, що судами правильно застосовані положення законодавства, на які вказує скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України.
81. Так, у п. 19 Особливостей, зокрема визачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) узгодженого сторонами збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі), за умови документального підтвердження такого коливання. Такі зміни до договору про закупівлю можуть бути внесені не раніше 90 днів з дня підписання договору про закупівлю або внесення до нього змін щодо збільшення ціни за одиницю товару за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Обмеження стосовно строків внесення змін до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару не застосовується у разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати ціну за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю, більше ніж на 50 відсотків;зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
82. Вказані положення Особливостей були предметом правової оцінки, зокрема, у постанові Велика Палата Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, в якій Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав відступати від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палата Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зокрема щодо питання застосування положень Особливостей, пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?. До того ж правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 враховано судами при розгляді справи.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, зокрема зазначено, що:
"- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону;
- окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі;
-до того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
83. На правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 щодо зазтосування пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? вказувалось у цій постанові у п. 45.
84. При цьому, Верховний Суд неодноразово зауважував, що інше тлумачення відповідної норми Закону ?Про державні закупівлі? нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).
85. У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону України ?Про публічні закупівлі? є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).
86. Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
87. Колегія суддів ураховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
88. Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов'язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України.
89. Таким чином, судами правильно застосовані вказані положення законодавства про закупівлю, а тому відсутні підстави, для викладення відповідного правового висновку.
90. Також, скаржник зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, що містяться в постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 про те, що Особливості, не змінюють Закону України ?Про публічні закупівлі?, лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, а першочерговому застосуванню підлягає саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?.
У зв'язку з чим просить передати справу на розгляд палати/об'єднаної палати для вирішення питання для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23
91. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
92. За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
93. Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, де відзначено: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».
94. Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
95. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:
1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);
2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;
3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;
4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;
5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
96. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
97. Водночас колегія суддів не вважає, а скаржником не доведено, що відповідні висновки, викладені у постановах від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 , є помилковими, неефективними чи застосований у рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Крім цього, правильність таких висновків підтверджена правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
98. Відтак зазначена заявником в касаційній скарзі підстава щодо необхідності для відступу від правових позицій Верховного Суду в постановах від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а тому касаційний суд вказує на відсутність підстав для скасування судових рішень, з цієї підстави.
99. Касаційний суд вважає безпідставним клопотання скаржника про передачу справи на розгляд палати /об'єднаної палати, зважаючи на наступне.
100. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
101. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтю 302 ГПК України.
102. Отже, якщо учасник справи звертається до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч. 1, 2, 3, 4 ст. 302 ГПК України, учасник має обґрунтувати від якого саме правового висновку, палати, об'єднаної палати або ж Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступити. Якщо ж учасник справи звертається до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 цієї статті, зважаючи на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, учаснику справи також необхідно обґрунтувати наявність такої виключної правової проблеми саме й цій справі. Що ж до ч. 6 цієї статті, то звертаючись на цій підставі, учаснику справи необхідно вказати, що судові рішення оскаржуються з підстав порушення судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції та врахувати положення п. 1, 2, 3 ч. 6 ст. 302 ГПК України, якими передбачено виключення щодо оскарження судових рішень з цих підстав.
103. Таким чином, касаційний суд, з урахуванням відповідного обґрунтування поданого учасником клопотання, зважаючи на обставини справи та відповідні критерії, за наявності яких можлива передача справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, приймає рішення про наявність/відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на палату, об'єднану палату або Велику Палату Верховного Суду.
104. Однак, як вказувалось, касаційний суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, таким чином, Верховний Суд відмовляє в задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на палату, об'єднану палату Верховного Суду.
105. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
106. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
107. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
108. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Харківенергозбут? необхідно залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/2053/24 необхідно залишити без змін.
Розподіл судових витрат
109. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства ?Харківенергозбут? про передачу справи на розгляд палати/об'єднаної палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Харківенергозбут? залишити без задоволення.
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/2053/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй