12 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/15391/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Панчишин А.В.
Відповідача: Підлипенський Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025
(головуючий - Коротун О.М., судді Майданевич А.Г., Сулім В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025
(суддя - Смирнова Ю.М.)
у справі № 910/15391/24
за позовомLLC
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 257 410,76 євро (11 274 514,06 грн),
Короткий зміст позовних вимог
1. Компанія Vorex LLC (далі - Компанія, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач) про стягнення 257 410,76 євро.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було законних підстав для стягнення з позивача суми банківської гарантії, оскільки позивач не порушив умови укладеного між сторонами договору №4600006544 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 12.09.2022, здійснив поставку товару в строк та у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму стягнутої без достатньої правової підстави банківської гарантії у розмірі 257 410 євро 76 центів та судовий збір на суму 135 294,17 грн.
4. Рішення мотивовано тим, що позивачем не було порушено зобов'язання за договором поставки товару, товар поставлено у строк встановлений специфікацією, отже, утримання відповідачем коштів за банківською гарантією №28644 від 05.08.2022 є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.
6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про задоволення позову не врахували правових висновків Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 755/6962/19 про те, що сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх змісту; від 17.11.2021 у справі № 172/1159/20 щодо застосування ст. 549 ЦК України про те, що чинниками, які стимулюють підрядника виконати роботи є грошова винагорода та штрафні санкції; від 21.11.2019 у справі № 910/1144/19 та від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 про те, що зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору; від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 щодо застосування ст.200 ГК України, ст.ст. 560, 562, 563 ЦК України - щодо визначення правової природи банківської гарантії.
7. Крім того, скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду з приводу застосування: ст. 267 ГК України, ст.ст. 526, 530, 627, 629, 662-664 ЦК України в контексті п.5.8 укладеного між позивачем та третьою особою договору з приводу визначення моменту виконання обов'язку постачальника здійснити поставку в контексті принципів свободи та обов'язковості договору; ст.ст. 193, 200 ГК України, ст.ст. 526, 569, 599 ЦК України щодо наслідків реалізації банківської гарантії в контексті вимог ч.2 ст.27 Закону України "Про публічну закупівлю" - щодо припинення банківської гарантії як одностороннього правочину та як заходу забезпечення договору, що виключає можливість його повернення. Обов'язок з повернення забезпечення договору у виді банківської гарантії не трансформується в обов'язок повернення коштів окрім, як з підстав направлення вимоги про виконання банківської гарантії за відсутності гарантійного випадку - невиконання або неналежного виконання забезпеченого договору (залежно від умов такого договору і банківської гарантії).
Також, скаржник стверджує про порушення судами положень ст.ст. 236, 237 ГПК України, та зазначає, що судами не досліджено всі докази у справі, у мотивувальній частині судових рішень не наведено належного правового обґрунтування.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Від позивача в підсистемі "Електронний суд" 12.10.2025 подано відзив на касаційну скаргу.
9. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025 про відкриття провадження у справі строк на подачу відзиву встановлено до 10.10.2025.
10. Відповідно до положень ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, поданий позивачем відзив залишається без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.09.2022 між ТОВ"Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та Компанією Vorex LLC (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006544 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця арматуру трубопровідну: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 300 - 1409), код згідно з ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (п.1.1 договору).
12. Відповідно до п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
13. Якість та комплектність товарів повинна відповідати технічним та іншим умовам, що зазначаються у специфікації та додатку №2 до цього договору, а також чинним регламентам, які затверджені Кабінетом Міністрів України, дія яких поширюється на товари та/або їх компоненти. Товари повинні бути новими та такими, що не були у використанні (п.п.2.1, 2.3 договору).
14. Загальна ціна на дату підписання цього договору становить 5 148 215,21 євро (п.3.1 договору).
15. За умовами п.5.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Дозволяється поставка товару окремими партіями в різні проміжки часу, але не пізніше термінів поставки, визначених цим договором. Оплаті підлягає кожна окрема партія товару.
16. Згідно п.5.3 договору постачальник здійснює поставку товарів у місце поставки автотранспортом.
17. Відповідно до п.5.4 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP/DAP (місце поставки згідно специфікації), Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати) в редакції 2010 року з урахуванням вимог п.5.1 цього договору. DDP - у разі якщо постачальник є резидентом України, DAP - у разі якщо постачальник є нерезидентом України.
18. Пунктом 5.6 договору визначено, що право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем з підписанням сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі товару, відповідно до форми, вказаної у додатку №3 до договору, що є його невід'ємною частиною.
- при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем.
- у разі якщо постачальник є нерезидентом України - тільки акту приймання-передачі товару.
19. Підписання покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі товару не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України (п.5.7 договору).
20. У відповідності до п.5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.28 цього договору та передачі покупцю в повному обсязі наступних документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару), зокрема (п.п.5.8.2) якщо постачальник є нерезидентом України: акту приймання-передачі товару; міжнародної автомобільної накладної (CMR); відвантажувальної специфікації (акту завантаження) або пакувального листа на кожну транспортну одиницю з обов'язковим зазначенням ваги нетто-брутто, кількості місць і виду упаковки (за вимогою покупця); сертифікату походження або сертифікату ЕUR.1, виданого компетентним органом країни-відправлення - 1 оригінал та 1 копія; інвойсів із обов'язковим вказанням країни походження - 5 оригіналів; експортної декларації країни відправлення - 1 копії; інших документів на вимогу покупця, при проведенні митного оформлення товару покупцем; інших необхідних документів, які зазначені в Технічній специфікації товару у додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору та їх електронні копії. До моменту відвантаження товару постачальних попередньо погоджує з покупцем надання вказаних документів.
21. Відповідно до п.5.28 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання акту приймання товарів за кількістю та якістю. Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється згідно з положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №п-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №п-7, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.
22. Згідно п.5.29 договору неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в п.п.5.8.1 (для резидента України), п.п.5.8.2 (для нерезидента України) цього договору або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього договору вважається простроченням постачальника, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати товарів.
23. Покупець зобов'язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором, оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору, а постачальник - забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього договору, у строки, встановлені цим договором (п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.3, 6.3.1, 6.3.2 договору).
24. Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Арматура трубопровідна; крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові ОМ 300-1400)" (далі - Торги) згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UА-2022-02-04-010999-b, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 04.02.2022, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 257410,76 євро, що становить 5% від загальної ціни цього договору (п.7.7 договору).
25. Згідно п.7.7.1 договору термін дії гарантії - до 30.11. 2023 включно (не менше ніж 30 днів після дати закінчення найбільшого з визначених у договорі строків постачання товарів). У разі продовження терміну (строку) дії цього договору з підстав, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" та іншими законодавчими актами України, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов'язань постачальника за цим договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього договору.
26. У разі невиконання (неналежного виконання) постачальником своїх зобов'язань за цим договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України (на умовах) визначених гарантією (п.7.7.3 договору).
27. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов цього договору (п.12.1 договору).
28. Також між сторонами було підписано додаток №1 до договору - специфікація та додаток №2 - технічна специфікація товару.
29. 28.11.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору у зв'язку з покращенням якості предмета закупівлі за договором згідно з п.3 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно п.14.1 договору.
30. У подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 17.04.2023 до договору, якою сторони домовились викласти додаток №1 - специфікація до договору - в новій редакції.
31. У специфікації, що є додатком №1 до договору, в редакції додаткової угоди №2 від 17.04.2023, сторони погодили найменування товару, кількість товару, суму без ПДВ, місце та строк поставки, а саме: не менше 20% загальної кількості товару (9 шт. з 46 шт.) має бути поставлено в термін не більше 337 календарних днів (до 15.08.2023); не менше 60% загальної кількості товару - не більше 407 календарних днів (до 24.10.2023); не менше 100% загальної кількості товару - протягом не більше 477 календарних днів з дати підписання договору (до 02.01.2024).
32. 09.11.2020 між АТ "Комерційний банк "Глобус" (банк) та Vorex LLC укладено генеральний договір №21620/ЮГ-20 про надання банківських гарантій, предметом якого є врегулювання надання банком-гарантом гарантій виконання договору протягом дії цього договору (п.1.1).
33. 05.08.2022 між АТ "Комерційний банк "Глобус", як гарантом, та позивачем, як принципалом, було підписано зміни №1 до банківської гарантії №28644, за якою банк надав гарантію на суму 257 410,76 євро за договором, що укладається за результатами процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: "Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 300 - 1400)/Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015: 42130000-9 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої" (протокол №22-0064 від 04.02.2022) зі змінами, внесеними згідно протоколу №22-0064_т-зм-1 від 09.03.2022, протоколу №22-0064_т-зм-2 від 18.04.2022, протоколу №22-0064_т-зм-3 від 20.05.2022, протоколу №22-0064_т-зм-4 від 27.05.2022) згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA-2022-02-04-010999-b, (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-02-04-010999-b), розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу www.prozorro.gov.ua, бенефіціар - відповідач.
34. За умовами банківської гарантії гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання нами паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
35. Повернення принципалу цієї банківської гарантії (її ануляція) відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на електронну та/або поштову адресу гаранта та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї банківської гарантії.
36. На виконання умов договору про закупівлю товарів позивач поставив відповідачу першу партію товару у кількості 10 штук, що підтверджується:
- актом приймання-передачі товару у кількості 2 шт від 15.08.2023 у м.Дніпро - за підписом представників Vorex LLC та Запорізького ЛВУМГ ОГТС;
- актом приймання-передачі товару у кількості 1 шт від 14.08.2023 у Закарпатській області, с.Часлівці - за підписом представників Vorex LLC та Закарпатського ЛВУМГ ОГТС;
- актом приймання-передачі товару у кількості 2 шт від 15.08.2023 у Івано-Франківській області, с.Похівка - за підписом представників Vorex LLC та Богородчанського ЛВУМГ ОГТС;
- актом приймання-передачі товару у кількості 2 шт від 15.08.2023 у Одеській області, смт.Хлібодарське - за підписом представників Vorex LLC та Миколаївського ЛВУМГ ОГТС.
37. Як стверджує позивач у позовній заяві, за місцем поставки товарів (2 шт) 14.08.2023 у м.Боярка Київської області, представники відповідача товар та супровідні документи на нього прийняли, однак відмовилися підписувати акт приймання-передачі товару.
38. Відповідно до акту приймання товарів за кількістю та якістю №1389 від 23.08.2023 (м.Боярка) встановлено, що товар прибув на розвантаження - 14.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 23.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 24.08.2023, товар поставлено у строк, що відповідає умовам договору (п.15), загальні зауваження - по змісту акту, загальний висновок - не підлягає оприбуткуванню.
39. Про наявність зауважень, викладених в акті приймання товарів за кількістю та якістю №1389 від 23.08.2023, відповідач повідомив позивача листом від 25.08.2023 №ТОВВИХ-23-11748.
40. Листом від 28.08.2023 у відповідь позивач надав детальні пояснення щодо цих зауважень.
41. В подальшому, складено акт приймання товарів за кількістю та якістю №1422 від 04.09.2023 (м.Боярка), яким встановлено, що товар прибув на розвантаження - 14.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 23.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 04.09.2023, товар поставлено у строк, що відповідає умовам договору (п.15), загальні зауваження - зауваження, викладені в акті №1389, усунуті, загальний висновок - підлягає оприбуткуванню.
42. Також відповідно до акту приймання товарів за кількістю та якістю №02-008 від 18.08.2023 (Одеський проммайданчик) встановлено, що товар прибув на розвантаження - 15.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 15.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 18.08.2023, товар поставлено у строк, що відповідає умовам договору (п.14), загальні зауваження - по змісту акту, загальний висновок - не підлягає оприбуткуванню.
43. Листом від 23.08.2023 №ТОВВИХ-23-11521 відповідач повідомив позивача про наявність зауважень до поставленої продукції, які зафіксовані в акті приймання товарів за кількістю та якістю №02-008 від 18.08.2023 (Одеський проммайданчик).
44. Пояснення щодо вказаних зауважень відповідач виклав у адресованому позивачу листі від 23.08.2023.
45. Згідно акту приймання товарів за кількістю та якістю №36 від 18.08.2023 (Запорізьке ЛВУМГ) встановлено, що товар прибув на розвантаження - 15.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 15.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 18.08.2023, товар поставлено у строк, що відповідає умовам договору (п.15), загальні зауваження - по змісту акту, загальний висновок - оприбуткувати товар на склад.
46. Відповідно до акту приймання товарів за кількістю та якістю №02-008 від 24.08.2023 (Одеський проммайданчик) встановлено, що товар прибув на розвантаження - 15.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 24.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 24.08.2023, товар поставлено не у строк, що відповідає умовам договору (п.14), загальні зауваження - п.14, загальний висновок - підлягає оприбуткуванню.
47. Актом приймання товарів за кількістю та якістю №58 від 18.08.2023 (Закарпатська область, с.Часлівці) зафіксовано, що товар прибув на розвантаження - 14.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 14.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 18.08.2023, товар поставлено у строк, що відповідає умовам договору (п.15), загальні зауваження - відсутні, загальний висновок - оприбуткувати товар на склад.
48. Відповідно до акту приймання товарів за кількістю та якістю №98 від 22.08.2023 (Івано-Франківська область, с.Похівка) встановлено, що товар прибув на розвантаження - 15.08.2023, дата початку проведення приймання товару - 15.08.2023, дата закінчення проведення приймання товару - 22.08.2023, товар поставлено у строк, що відповідає умовам договору (п.14), загальні зауваження - відсутні, загальний висновок - підлягає оприбуткуванню.
49. Разом з цим, наполягаючи на позиції про те, що жодна з поставок за договором не була здійснена позивачем вчасно, 31.08.2023 відповідач звернувся до банку з Swift повідомленням про стягнення суми банківської гарантії (номер OGASUAUKXXX 798 DEM-31082023/2 (suffix 23083111783526).
50. В свою чергу, банк листом від 01.09.2023 №1-2737 повідомив позивача про звернення відповідача до банку з вимогою про сплату повної суми гарантії.
51. 29.11.2024 відповідач листом за вих.№ТОВВИХ-24-18429 звернувся до банку з повторним повідомленням про стягнення суми банківської гарантії.
52. Листом від 03.12.2024 №1-4242 банк повідомив позивача про здійснення оплати суми банківської гарантії у розмірі 257 410,76 євро на виконання зобов'язань за банківською гарантією №28644 від 05.08.2022, а листом від 04.12.2024 №1-4250 позивача повідомлено про списання 257 410,76 євро як відшкодування гарантійного платежу. Списання коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 04.12.2024.
Позиція Верховного Суду
53. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
54. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
55. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
56. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення позивачем з відповідача суму банківської гарантії, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
57. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у відповідача не було законних підстав для стягнення з позивача суми банківської гарантії, оскільки позивач не порушив умови укладеного між сторонами договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів, здійснив поставку в строк та у повному обсязі.
58.Так, судами встановлено, що основні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006544 (договір), укладеного 12.09.2022 між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця арматуру трубопровідну: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 300 - 1409), код згідно з ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (п.1.1 договору).
59. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
60. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
61. Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
62. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).
63. Зважаючи на умови укладеного договору закупівлі, 05.08.2022 між АТ "Комерційний банк "Глобус", як гарантом, та позивачем, як принципалом, було підписано зміни №1 до банківської гарантії №28644, за якою банк надав гарантію на суму 257 410,76 євро за договором, що укладається за результатами процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: "Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 300 - 1400)/Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015: 42130000-9 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої" (протокол №22-0064 від 04.02.2022) зі змінами, внесеними згідно протоколу №22-0064_т-зм-1 від 09.03.2022, протоколу №22-0064_т-зм-2 від 18.04.2022, протоколу №22-0064_т-зм-3 від 20.05.2022, протоколу №22-0064_т-зм-4 від 27.05.2022) згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA-2022-02-04-010999-b, (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-02-04-010999-b), розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу www.prozorro.gov.ua, бенефіціар - відповідач.
64. За змістом ст. 200 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ст. 563 ЦК України гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
65. У ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, зокрема, що гарантія є способом забезпечення основного зобов'язання. Тобто, як правило, умови видачі гарантії, у тому числі і визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від основного зобов'язання.
66. Судами встановлено, що відповідачем було отримано від банку суму банківської гарантії, зважаючи на те, що на думку відповідача, позивач несвоєчасно виконав зобов'язання за договором закупівлі.
67. Позивач вважає, що суму банківської гарантії відповідачем отримано безпідставно, оскільки, зобов'язання за договором позивачем виконано вчасно, відповідно до умов договору закупівлі.
68. Отже, для правильного вирішення спору у справі судам необхідно встановити обставини належного/неналежного виконання зобов'язань позивачем за договором закупівлі.
69. Розглядаючи спір у справі та задовольняючи позов про стягнення позивачем з відповідача суми банківської гарантії, суди зазначили, що:
- в матеріалах справи наявні докази на підтвердження своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки першої партії товару у повному обсязі та в строк, передбачений специфікацією до договору;
- а тому є необґрунтованим набуття та утримання відповідачем коштів отриманих ним за банківською гарантією №28644 від 05.08.2022.
70. Касаційний суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
71. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
72. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
73. За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
74. Положення статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
75. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).
76. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
77. Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
78. У постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 910/3414/19, від 14.11.2020 у справі № 906/192/18, від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20, наведено правовий висновок зміст якого полягає у тому, що зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених договором, в тому числі умов щодо строків виконання, обсягів та видів невиконаних або частково виконаних робіт, послуг тощо.
79. Як вказувалось умовами договору сторони погодили такий порядок приймання - передачі товару за договором:
- підписання покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі товару не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України (п.5.7 договору);
- відповідно до п.5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.28 цього договору та передачі покупцю в повному обсязі наступних документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару), зокрема (п.п.5.8.2) якщо постачальник є нерезидентом України: акту приймання-передачі товару; міжнародної автомобільної накладної (CMR); відвантажувальної специфікації (акту завантаження) або пакувального листа на кожну транспортну одиницю з обов'язковим зазначенням ваги нетто-брутто, кількості місць і виду упаковки (за вимогою покупця); сертифікату походження або сертифікату ЕUR.1, виданого компетентним органом країни-відправлення - 1 оригінал та 1 копія; інвойсів із обов'язковим вказанням країни походження - 5 оригіналів; експортної декларації країни відправлення - 1 копії; інших документів на вимогу покупця, при проведенні митного оформлення товару покупцем; інших необхідних документів, які зазначені в Технічній специфікації товару у додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору та їх електронні копії. До моменту відвантаження товару постачальних попередньо погоджує з покупцем надання вказаних документів;
- водночас, згідно із п.5.28 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання акту приймання товарів за кількістю та якістю. Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється згідно з положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №п-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №п-7, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.
80. Як вказувалось, задовольняючи позовні вимоги про повернення суми банківської гарантії відповідачем позивачу, суди встановили своєчасність виконання зобов'язань позивачем.
81. Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки першої партії товару у повному обсязі та в строк, передбачений специфікацією до договору, а тому стягнення коштів відповідачем за банківською гарантією №28644 від 05.08.2022 є необґрунтованим. Водночас, суд першої інстанції належним чином не дослідив умов укладеного сторонами договору, зокрема, що стосуються порядку та умов передачі товару позивачем відповідачу, та умов приймання відповідачем такого товару. Вказуючи на своєчасність поставки, суд не обгрунтував своїх висновків.
82. Суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив, що:
- товар було передано позивачем відповідачу у строк, погоджений договором, - 14.08 -15.08.2023, і лише потім було розпочато проведення приймання такого товару, що безпосередньо зафіксовано самим же відповідачем у вищевказаних актах;
- умови укладеного сторонами договору датою поставки товарів за цим договором дійсно визначають дату підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю, відповідно до п. 5.28 цього договору та передачі покупцю в повному обсязі перелічених у цьому пункті документів;
- оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки першої партії товару у повному обсязі та в строк, передбачений специфікацією до договору, то утримання стягнутих коштів за банківською гарантією №28644 від 05.08.2022 є необґрунтованим.
83. Суд апеляційної інстанції цитуючи умови пунктів договору 5.7, 5.8, 5.28, не надав їм належної правової оцінки, з урахуванням законодавства, яким врегульовано правовідносини поставки та купівлі - продажу, та в порушення, статті 86, 236, 282 ГПК України, не зазначив мотивованих висновків у постанові, зважаючи на які, на думку апеляційного суду, датою отримання товару відповідачем, є саме дата вказана в акті приймання - передачі товару, а не в акті приймання - передачі товару по кількості і якості. Апеляційним судом не зазначено, чому вказуючи, що умовами договору визначено, що товар покупцем приймається по акту приймання товарів за кількістю та якістю, відповідно до п. 5.28 договору, апеляційний суд встановив, що датою отримання товару покупцем є дата 15.08.2023,тобто дата прибуття товару у пункт призначення, тоді як, акти приймання - передачі товарів за кількістю та якістю сторонами підписувались пізніше починаючи з 22.08.2023.
84. Проаналізувавши такі висновки судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначає, що ні судом першої інстанції ні апеляційним судом не було належними чином проаналізовано умов укладеного сторонами договору, та встановлено, що вважається своєчасною поставкою з боку позивача та отриманням товару відповідачем.
85. Тоді як встановлення обставини своєчасної /несвоєчасної поставки товару безпосередньо впливає на вирішення спору у справі, зважаючи, що позивач обґрунтовує позовні вимоги саме своєчасним виконанням ним зобов'язань за договором, в свою чергу, відповідач отримав суму банківської гарантії саме у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.
86. Між тим предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
87. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
88. Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
89. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім вагомим аргументам учасників справи в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
90. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
91. Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
92. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє зробити висновок, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
93. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, і не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів ст.86 ГПК України, з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
94. Необхідно зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20).
95. В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 зазначено, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
96. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
97. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
98. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
99. Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
100. Верховний Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони.
101. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.
102. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
103. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.
104. Неврахування зазначеного судами призвело до передчасних висновків судами попередніх інстанцій про своєчасність виконання позивачем зобов'язань за договором поставки та наявність підстав для задоволення позову про стягнення суми банківської гарантії, з підстав визначених положеннями ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих грошових коштів.
105. Так, згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
106. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
107. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
108. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
109. Отже, у правовідносинах сторін у справі з поставки товару, забезпечених гарантією, необхідно враховувати, що за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутих.
110. У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов'язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв'язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за ст. 1212 ЦК України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше).
111. Судова практика, щодо повернення коштів банківської гарантії, сплаченої безпідставно, є сталою, послідовною, зокрема, яку викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 910/15991/23.
112. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
113. Окремою категорією спорів, пов'язаних зі сплатою банківської гарантії, є спори, що виникають між принципалом і бенефіціаром про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом (тобто як у спорі, що розглядається). У таких спорах мають досліджуватися правові підстави отримання бенефіціаром коштів від гаранта, зокрема суди мають встановити, чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією). За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі (див. постанови Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 18.06.2024 у справі № 910/97/22, від 14.05.2025 у справі № 910/1759/24);
114. Отже, встановлюючи обґрунтованість вимог щодо стягнення суми банківської гарантії, суди порушили основні принципи господарського судочинства змагальність та рівність сторін, визначені положеннями ст.ст. 7, 13 ГПК України. На вказані порушення процесуальних положень ст. 86, 236, 237, 238 ГПК України звертав увагу суду касаційної інстанції скаржник у касаційній скарзі, зазначаючи, що суд у мотивувальній частині рішення повинен навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги.
115. У касаційній скарзі скаржник вказував на те, що суди неправильно застосували положення ст.ст. 526, 530, 627, 629, 662-664 ЦК України в контексті п.5.8 укладеного між сторонами договору, з приводу визначення моменту виконання обов'язку постачальника здійснити поставку, в контексті принципів свободи та обов'язковості договору; ст.ст. 193, 200 ГК України, ст.ст. 526, 569, 599 ЦК України. Водночас, скаржник зазначав, що відсутні правові висновки Верховного Суду щодо вказаних положень законодавства у подібних правовідносинах, але, оскільки судами неповно встановлені обставини справи та надано їм неналежну правову оцінку, Верховний Суд, з урахуванням ст. 300 ГПК України, позбавлений можливості, викласти відповідний правовий висновок щодо застосування вказаних положень.
116. Таким чином, під час касаційного перегляду судових рішень у справі, касаційним судом було встановлено неправильне застосування судами положень законодавства, яким врегульовано правовідносини з поставки товару забезпеченої банківською гарантією. Судами не враховано актуальну судову практику щодо застосування таких положень законодавства та не встановлено всі необхідні обставини справи для правильного вирішення спору. А тому суди зробили передчасний висновок про задоволення позову.
117. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" необхідно задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
118. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
119. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
120. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" шляхом скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
121. Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін і надані ними докази, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду цієї справи.
Розподіл судових витрат
122. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15391/24 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй