адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.02.2026 Справа № 917/1396/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
“Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради, 89440, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Великі Лази, вулиця Вознесенська, б/н, код ЄДРПОУ 43758931
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", Шлях Київ - Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043, адреса для листування: а/с №1, Київ-124 (Укрпошта), 03124
про стягнення суми основного боргу,
без виклику представників сторін.
Обставини справи: “Великолазівський ліцей» Баранинської сільської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про стягнення заборгованості за договором поставки № 107 від 23.10.2024 у розмірі 254 521,00 грн.
Позивач у позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що зобов'язання з поставки залишку партій товару за договором поставки № 107 від 23.10.2024 постачальником не виконано, кошти не повернуто Замовнику.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/1396/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог статей 167, 184 Господарського процесуального кодексу України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
09.10.25 відповідач надав відзив (вх. № 12908 від 09.10.25), в якому просить:
1. Залишити Позовну заяву у справі № 917/1396/25 без руху, оскільки її подано без додержання вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
2. За умови усунення Позивачем недоліків Позовної заяви у справі № 917/1396/25 залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ».
4. Проводити розгляд справи № 917/1396/25 в порядку загального позовного провадження.
5. Витребувати у “Великолазівський ліцей» Баранинської сільської ради оригінали талонів бренду “АВІАС» на Бензин А-95 у кількості 290 літрів та Дизельне паливо у кількості 4860 літрів з відповідними номерами.
6. Проводити всі засідання по справі № 917/1396/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи “EasyCon», за участю представника ТОВ “Гарант Ойл Групп».
7. У задоволенні позову відмовити повністю.
13.10.25 позивач надав відповідь на відзив (вх. № 13067 від 13.10.25), у якій наведені додаткові доводи в обґрунтування позовних вимог з врахуванням наведених відповідачем заперечень.
Щодо заявлених відповідачем у відзиві клопотань.
Щодо клопотання відповідача про залишення Позовної заяви у справі № 917/1396/25 без руху суд зазначає наступне.
Відповідач вказує, що у порушення п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява не містить відомостей про наявність у Позивача та/ або у інших осіб, оригіналів письмових доказів копії яких додані до позову, зокрема, оригіналів невикористаних талонів бренду “АВІАС» на Бензин А-95 у кількості 290 літрів та Дизельне паливо у кількості 4860 літрів, про стягнення вартості яких заявляються позовні вимоги.
Водночас, позивач у відповіді на відзив вказав, що оригінали доказів, у т. ч. талонів, наявні у Позивача і будуть подані на першу вимогу суду (ч. 6 ст. 91 ГПК).
Оскільки позивач повідомив відомості, відсутність яких, на переконання відповідача мали бути підставою для залишення позову без руху, суд не вбачає необхідності для залишення позову “Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» про стягнення суми основного боргу без руху, а отже клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання відповідача, заявленого у відзиві на позов, про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначає, що талони мережі АЗС бренду “АВІАС» (з необмеженим терміном дії/безстрокові), могли бути придбані у ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» і це вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог та є підставою для відмови у їх задоволенні. При цьому у даній справі відсутні допустимі та належні докази того, що талони (копії яких долучені Позивачем до матеріалів даної справи), були придбані у ТОВ “Гарант Ойл Групп». І тому ТОВ “Гарант Ойл Групп», звертається до суду з відповідним клопотанням про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - звертається до суду з відповідним клопотанням про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ».
Частиною першою статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Договір про закупівлю № 107 від 23.10.2024 укладено позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП».
Зобов'язання за цим договором виникло у ТОВ “ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» щодо поставки товару (пального) та у позивача щодо оплати товару (пального).
ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» не має жодного стосунку до договору.
Крім того, відповідачем в клопотанні про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не обґрунтовано, як саме рішення суду у цій справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання.
Щодо клопотання відповідача проводити розгляд справи № 917/1396/25 в порядку загального позовного провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Також згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, даний спір про стягнення заборгованості за договором поставки № 107 від 23.10.2024 у розмірі 254 521,00 грн носить малозначний характер.
З огляду на положення вищевказаних норм, малозначні справи та справи, визнані такими судом, можуть бути розглянуті виключно в порядку спрощеного позовного провадження.
Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу статей 247 - 250 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відповідач має право звернутися до суду із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження лише у разі, коли суд за наслідками розгляду клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішив розглядати у спрощеному провадженні справу, яка не є (або не визнана судом) малозначною, та визначив відповідачу строк для подання таких заперечень.
Ця справа, однак, є малозначною відповідно до закону (пункт 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України), про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 20.03.2025, а отже, з огляду на положення частини 3 статті 12 та частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, вона може бути розглянута виключно за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволенню не підлягає. Крім того, на даному етапі розгляду справи суд не вбачає необхідності проводити розгляд справи за участю представників сторін (частини 5 та 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд додатково звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи у спрощеному провадженні (без проведення засіданні) жодним чином не впливає на процес дослідження та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи; не обмежує сторони у поданні своїх клопотань, заяв, доводів, заперечень та доказів у їх обґрунтування; не звільняє суд від обов'язку мотивувати та належним чином обґрунтувати своє рішення у справі.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про забезпечення можливості представнику ТОВ “Гарант Ойл Групп» брати участь у всіх судових засіданнях у справі № 917/1396/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Щодо клопотання відповідача про витребування у “Великолазівський ліцей» Баранинської сільської ради оригінали талонів бренду “АВІАС» на Бензин А-95 у кількості 290 літрів та Дизельне паливо у кількості 4860 літрів з відповідними номерами суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, клопотання про витребування доказів має ґрунтуватись на неможливості подання доказів, а вжиті ним заходи не призвели до бажаного результату.
Всупереч приписам частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, звертаючись з вказаним вище клопотанням, не навів обставин вжиття ним заходів для отримання цих доказів та причин неможливості самостійного отримання цього доказу.
Крім того відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідач вказує, що в обґрунтування позовних вимог до позову, як доказ були додані копії невикористаних талонів бренду “АВІАС» про стягнення вартості яких заявляються вимоги, а отже оригінали таких доказів мають знаходитись у Позивача. Тому на переконання ТОВ “Гарант Ойл Групп» для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи № 917/1396/25, є необхідність у витребування від Позивача оригінали доданих до Позову талонів.
Суд враховує, що позивач повідомив, що оригінали доказів, у т.ч. талонів, наявні у Позивача і будуть подані на першу вимогу суду, а відповідач не вказує на виникнення у нього сумніву щодо справжності та достовірності, наданих позивачем копій талонів, оригінали яких просить витребувати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про витребування оригіналів доказів.
Ураховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1396/25.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглянув матеріали справи та
23.10.2024 “Великолазівський ліцей» Баранинської сільської ради (далі - Замовник, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант ОЙЛ ГРУПП» (далі - Постачальник, Відповідач) уклали Договір поставки № 107 від 23 жовтня 2024 року (далі - Договір) за результатами проведених публічних закупівель товарів.
Згідно з пунктом 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити: нафта і дистиляти - код ДК 021:2015 - 09130000-9 (бензин А-95 та дизельне паливо), (надалі - Товар), а Замовник - прийняти і оплатити вартість Товару на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування, кількість та асортимент Товару, вказується в Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна на кожну одиницю Товару та його кількість вказуються в Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з пунктом 3.3. Договору ціна цього Договору становить: 296 340,00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 4.2. Договору оплата за Товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки дозволів на відпуск Товару (смарт - карти, скреч - картки, відомості на відпуск нафтопродуктів, талони, тощо (надалі - дозволи на відпуск)) на підставі виставленого Постачальником рахунку.
Згідно з пунктом 5.1. Договору поставка Товару здійснюється на автозаправних станціях, визначених та вказаних Постачальником згідно дозволів на відпуск Товару (смарт - карти, відомості на відпуск нафтопродуктів, талони тощо, номіналам по 5 або 10/20/30 літрів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1997 №1442 “Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» (зі змінами та доповненнями)).
Згідно з пунктом 5.4. Договору приймання (відпуск) нафтопродуктів (Товару) по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496.
Згідно з пунктом 5.5. Договору термін дії дозволів на відпуск Товару повинен бути не менше 12 (дванадцяти) місяців з моменту фактичного отримання Замовником дозволів на відпуск Товару. У разі, якщо Замовник з якихось причин не зміг використати дозволи на відпуск протягом Терміну їх дії, то Постачальник повинен забезпечити безкоштовну заміну дозволів на відпуск на чинні, або продовжити термін їх дії без зменшення їх номіналу.
Згідно з пунктом 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з 23 жовтня 2024 року і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині фінансових зобов'язань, до повного виконання.
Додатком № 1 до Договору № 107 від 23.10.2024 є Специфікація (надалі - Специфікація), згідно якої найменування товару:
- Бензин А-95, по талонах , кількість 300 літрів, ціна за одиницю - 54,14 грн з ПДВ, загальна сума 16 242,00 грн з ПДВ та
- Дизельне паливо, по талонах , кількість 5700 літрів, ціна за одиницю - 49,14 грн з ПДВ, загальна сума 280 098,00 грн з ПДВ.
Загальною вартістю 296 340,00 грн з ПДВ.
Доданими до Позову доказами та сторонами підтверджується, що ТОВ “Гарант Ойл Групп» передало, а Великолазівський ліцей отримав за Видатковою накладною № Рн241104/001 від 07.11.2024 Бензин А-95, по талонах у кількості 300 літрів та Дизельне паливо, по талонах у кількості 5700 літрів на загальну суму 296 340,00 грн.
11.11.2024 Позивач здійснив оплату в повному обсязі в сумі 296 340,00 гривень.
Позивач зазначає наступне:
- з 20.01.2025 по день подачі позову Позивач не може отримати товар (бензин А-95 - 290 літрів і дизельне паливо - 4860 літрів) на АЗС постачальника в м. Ужгород та Закарпатській області.
- заправні станції “Авіас» у м. Ужгород та Закарпатській області не працюють, гаряча лінія за номером телефону: 0-800-501-788 та карта АЗС на офіційному сайті також не працює, у зв'язку з чим Позивач позбавлений можливості отримувати товар (бензин А- 95 та дизельне паливо) відповідно до діючих договорів.
- 21.01.2025 Позивач звертався до відповідача з претензією (лист від 21.01.2025 вих. 01.19-17) щодо неможливістю отримання товару на АЗС постачальника в м. Ужгород та Закарпатській області відповідно до діючих договорів. Претензію було надіслано на електронні засоби зв'язку та поштову адресу Відповідача, у свою чергу, Відповідачем не надано відповідь на претензію та не вжито жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань за договорами.
- претензію Постачальником залишено без належного реагування, зобов'язання з поставки залишку партій товару постачальником не виконано, кошти не повернуто Замовнику.
- станом на 08.07.2025 Позивачем не використано талони на 290 літрів бензину марки А-95 та 4860 літрів дизельного палива на загальну суму (290x54,14 (вартість 1 л бензину) та 4860x49,14 (вартість 1 л дизельного палива), що підтверджується і невикористаними талонами та бухгалтерською довідкою від 08.07.2025 (вих. №бн).
У відзиві Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступне:
- Доданими до позову доказами та самим Позивачем підтверджується, що ТОВ “Гарант Ойл Групп» передало, а Великолазівський ліцей отримав за Видатковою накладною № Рн241104/001 від 07.11.2024 Бензин А-95, по талонах у кількості 300 літрів та Дизельне паливо, по талонах у кількості 5700 літрів на загальну суму 296 340,00 грн. Отже по вище вказаній Видатковій накладній, яка підписана уповноваженими представниками сторін, Великолазівський ліцей отримав від Відповідача весь обсяг товару, який відповідає сумі Договору № 107 від 23.10.2024 та номенклатурі і кількості вказаної у Специфікації до цього Договору, а тому Відповідач повністю та належним чином виконав всі свої зобов'язання по Договору № 107 від 23.10.2024 року перед Позивачем.
- Позивач не надає до Позову жодних доказів (наприклад Актів приймання-передачі талонів, Специфікацій із реєстром номерів талонів та/або інше) на підтвердження того, що додані до Позову талони були отримані ним саме від Відповідача і саме на умовах Договору № 107 від 23.10.2024.
Талони мережі АЗС бренду “АВІАС» (які є з необмеженим терміном дії/ безстрокові), могли бути придбані у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» по Договору поставки №97 в межах закупівлі № UA-2022-11-18-010032-a; по Договору поставки № 16 в межах закупівлі № UA-2023-02-15-008081-a; по Договору поставки № 52 в межах закупівлі № UA-2023-02-15-008081-a.
- Позивач стверджує, що АЗС бренду “АВІАС» у м. Ужгород та Закарпатській області не працюють, у зв'язку з чим Позивач позбавлений можливості отоварити талони на пальне. Проте жодних доказів відмови в отоваренні талонів на АЗС при відповідному зверненні уповноважених осіб Позивача, матеріали справи не містять.
- Позивач зазначає, що звертався до Відповідача з Претензією (Лист від 21.01.2025 вих. 01.19-17) і одним із додатків до позову є лист (але без зазначення його дати на вихідного номера), проте не надає розрахунковий документ та опис вкладення у цінний лист з поіменованим переліком документів, виданих відправникові поштового відправлення, у підтвердження відправлення Претензії (Лист від 21.01.2025 Вих. 01.19-17).
У відповіді на відзив позивач вказує наступне:
- фактично з 20.01.2025 Позивач об'єктивно позбавлений можливості одержати пальне в мережі “АВІАС» у м. Ужгород та Закарпатській області. Отже, товар не було надано у розпорядження Позивача. Жодних доказів виконання цього обов'язку Відповідач не подав. Передача талонів не є виконанням поставки.
- твердження про “непідтверджене походження талонів» від Відповідача спростовується первинними документами за Договором № 107 (рахунок, платіжні документи, Специфікація, видаткова накладна). Оригінали невикористаних талонів (290 л А-95; 4 860 л ДП) наявні у Позивача. Припущення Відповідача про інших можливих емітентів не підкріплені належними та допустимими доказами.
- аргумент Відповідача про те, що АЗС “АВІАС» “працюють/мали працювати», не узгоджується з фактичними обставинами та загальновідомими даними. Позивач неодноразово звертався щодо неможливості отоварення (листи: 21.01.2025 № 01-19/17, 13.02.2025 № 01-19/54, 18.02.2025 № 01-19/58 регіональному представнику “АВІАС»; 30.01.2025 № 01-19/36 прокуратурі; 21.05.2025 № 01-19/256 БЕБ). Відпуск пального не забезпечено, заміну талонів - не здійснено.
- зауваження Відповідача щодо “неналежного направлення претензій» не впливають на суть спору: обов'язковий претензійний порядок законом не передбачено для цієї категорії справ.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного Договору поставки № 107 від 23.10.2024.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (тут і надалі, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України)
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Документи, які містяться у матеріалах справи, вказують, що ТОВ “Гарант Ойл Групп» передало, а Великолазівський ліцей отримав за Видатковою накладною № Рн241104/001 від 07.11.2024 Бензин А-95, по талонах у кількості 300 літрів та Дизельне паливо, по талонах у кількості 5700 літрів на загальну суму 296 340,00 грн.
У відзиві відповідач вказує, що повністю та належним чином виконав всі свої зобов'язання по Договору № 107 від 23.10.2024 перед Позивачем, що підтверджується Видатковою накладною № Рн241104/001 від 07.11.2024.
Суд не погоджується з твердження відповідача про повне та належне виконання своїх зобов'язань перед Позивачем за Договором № 107 від 23.10.2024 з огляду на наступне.
Згідно зі Специфікацією до Договору № 107 від 23.10.2024 найменування товару: Бензин А-95, по талонах , кількість 300 літрів, ціна за одиницю - 54,14 грн з ПДВ, загальна сума 16 242,00 грн з ПДВ та Дизельне паливо, по талонах , кількість 5700 літрів, ціна за одиницю - 49,14 грн з ПДВ, загальна сума 280 098,00 грн з ПДВ. Загальною вартістю 296 340,00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 5.4. Договору приймання (відпуск) нафтопродуктів (Товару) по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.
Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних, зокрема, з відпуском нафтопродуктів всіх марок і видів.
Відповідно до пункту 4 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафто продукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за таланами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме:
- форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Разом з цим необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери ( п.п. 10.3.3.1);
- заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП ( п. п. 10.3.3.2).
Отже талон виступає документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС. Так само заправку автомобіля можна здійснити з використанням паливних карток. Однак сам факт придбання пального треба підтвердити окремим первинним документом. Зазвичай роль такого документа відіграє видаткова накладна.
Видаткову накладну чи інший первинний документ, який виконує аналогічні функції, продавець переважно надає покупцю одночасно з видачею талона чи паливної картки.
При цьому саме видатковими накладними підтверджується кількість переданого палива у відповідних одиницях вимірювання, його марка та ціна, а не кількістю виданих талонів (штук) чи паливних карток.
Встановлені обставини справи доводять, дата видачі видаткової накладної фіксує й перехід права власності на пальне від постачальника (Відповідача) до покупця (Позивача).
Отримавши талон або паливну картку, покупець фактично ще не одержує пальне, а вартість останнього відображає на балансі підприємства. Адже на АЗС таке пальне перебуває лише на зберіганні, допоки покупець не вирішить його забрати.
Фактичне отримання пального відбуватиметься лише на АЗС, що підтверджуватимуть первинні документи.
Таким є чек, який надає АЗС при оплаті пального талоном або паливною карткою, що передбачено пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1442.
Такий первинний документ покупець пального за талонами/паливною карткою має зберігати.
Відповідач не надав доказів фактичної передачі (відпуску) Палива у обсязі, визначеному умовами договору.
з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач доводів Позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договорами не спростував.
Також Відповідач стверджував, що Позивач не надав до позову жодних доказів (наприклад Актів приймання-передачі талонів, Специфікацій із реєстром номерів талонів та/або інше) на підтвердження того, що додані до позову талони були отримані ним саме від Відповідача і саме на умовах Договору № 107 від 23.10.2024.
Так, відповідач наполягає, що Великолазівський ліцей неодноразово закуповував саме Безстрокові талони мережі АЗС бренду “АВІАС» у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» по Договору поставки №97 в межах закупівлі № UA-2022-11-18-010032-a; по Договору поставки № 16 в межах закупівлі № UA-2023-02-15-008081-a; по Договору поставки № 52 в межах закупівлі № UA-2023-02-15-008081-a.
Суд вважає, що ці твердження Відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.
Так, Відповідач, всупереч вимогам статті 13 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним було відпущено Позивачу Паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо). Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» по одному з укладених з ним договорів поставки в матеріалах справи, також відсутні.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Разом з цим, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" набув чинності 17.10.2019. Цим законом було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням викладених обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем за Договором № 107 від 23.10.2024, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останньою обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
У зв'язку з наведеним вказані посилання Відповідача суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.
Позивач вказує, що 21.01.2025 звертався до Відповідача з претензією (лист від 21.01.2025 вих. 01.19-17) щодо неможливістю отримання товару на АЗС постачальника в м. Ужгород та Закарпатській області відповідно до діючих договорів. Претензію було надіслано на електронні засоби зв'язку та поштову адресу Відповідача, у свою чергу, Відповідачем не надано відповідь на претензію та не вжито жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань за договорами.
Суд зауважує, що відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач не надає розрахунковий документ та опис вкладення у цінний лист з поіменованим переліком документів, виданих відправникові поштового відправлення, у підтвердження відправлення Претензії (Лист від 21.01.2025 Вих. 01.19-17).
Разом з тим, суд погоджується з правомірністю твердження Позивача (у відповіді на відзив), що зауваження Відповідача щодо “неналежного направлення претензій» не впливають на суть спору: обов'язковий претензійний порядок законом не передбачено для цієї категорії справ.
Суд враховує, що Позивач також здійснив своє право пред'явлення вимоги як покупця шляхом звернення до Відповідача у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Докази передачі позивачу Відповідачем товару на АЗС чи повернення коштів матеріали справи містять.
Водночас, згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується ще на римській максимі ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Зазначений аналіз наведено у Постанові КЦС ВС від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19.
Так з обґрунтувань, наданих сторонами вбачається, що Відповідач, всупереч тим обставинам, що інформація про відсутність Бензину на АЗС мережі “АВІАС» була відкритою та загальнодоступною, враховуючи те, що Позивач має право на забезпечення Бензином, не запропонував позивачу інший спосіб отримання товару. Натомість Відповідач зосередився на формалізованому підході в частині виконання своїх обов'язків за Договором, оцінюючи свої обов'язки за Договором, як повністю та належним чином виконані, не дивлячись на те, що за видатковою накладною Позивачу були передані лише талони, а не товар за Договором.
Отже з викладених обставин вбачається невиконання Відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені (290 літрів бензину марки А-95 та 4860 літрів дизельного палива).
За розрахунком Позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договорів, Відповідач не виконав перед Позивачем зобов'язань на загальну суму 254 521,00 грн.
Відповідачем не спростовано, як кількість невикористаних Позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті Позивачу, вважає його арифметично правильним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем позовних вимог про стягнення з Відповідача 254 521,00 грн, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (адреса 37043, Полтавська область, Пирятинський район, Шлях Київ-Харків, корпус 134 км, ЄДРПОУ 25392923) на користь “Великолазівський ліцею» Баранинської сільської ради (89440, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Великі Лази, вулиця Вознесенська, б/н; Код ЄДРПОУ 43758931) 254 521,00 грн заборгованості та 3 817,82 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Д. М. Сірош