65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1947/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПІЦ ТРАК» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 103, офіс 1; код ЄДРПОУ 44962667)
до відповідача Приватного підприємства «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» (65025, Одеська обл., м. Одеса, вул. Затонського, буд. 8, кв. 97; код ЄДРПОУ 30863771)
про стягнення 412 472,54 грн;
представники сторін:
від позивача - Фещенко І. С.,
від відповідача - Биков Д. Ю.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПІЦ ТРАК» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 412 472,54 грн, з яких: 312 914,90 грн заборгованості за Договором № ТЕО 05072023 від 05.07.2023; 14 275,91 грн інфляційного збільшення; 34 763,63 грн пені; 3 580,87 грн 3 % річних; 46 937,23 грн штрафу.
Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом зазначення місцезнаходження Товариства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
29.05.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 03.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1947/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2025, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
04.06.2025 представник позивача подала до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 05.06.2025.
18.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 79-82).
25.06.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (т. 1 а.с. 86-91), які по суті є відповіддю на відзив, оскільки містять пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
02.07.2025 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд протокольною ухвалою від 02.07.2025 повернув без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки клопотання було подано у спосіб, не передбачений процесуальним законом.
Протокольною ухвалою від 02.07.2025 відкладено підготовче судове засідання на 21.07.2025.
21.07.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме копії відповіді ТОВ «ГРІН КУЛ» № 229 від 04.07.2025 на адвокатський запит. Водночас представник позивача, посилаючись на направлення попереднього запиту з некоректними даними, повідомила суд про повторне звернення до ТОВ «ГРІН КУЛ» з адвокатським запитом № 15072025-2А від 15.07.2025, відповідь на який, як вона вважає, сприятиме повному та всебічному розгляду справи та підтверджуватиме виконання умов договору зі сторони позивача. Просила надати додатковий строк на подання до суду доказів, а саме відповіді на адвокатський запит.
Протокольною ухвалою від 21.07.2025 суд залучив до матеріалів справи надані представником позивача докази, задовольнив її клопотання про надання додаткового строку для подачі доказів та відклав підготовче судове засідання на 15.09.2025.
09.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії відповіді ТОВ «ГРІН КУЛ» № 339 від 22.08.2025 на адвокатський запит. У цьому ж клопотанні вона повідомила про тривання процесу збору доказів по справі та надіслання 08.09.2025 ще одного адвокатського запиту до ТОВ «ОДЕКС».
Протокольною ухвалою від 05.09.2025 суд залучив надані представником позивача докази та відклав підготовче судове засідання на 29.09.2025.
29.09.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування у ТОВ «ОДЕКС» інформації та документів, що підтверджують:
- залучення субпідрядників для виконання перевезень за міжнародними ТТН (CMR) №№ 021988, 02-031224, 01-181224;
- копії договорів, заявок та інших документів, укладених із зазначеними субпідрядниками, у частині, що стосується виконання зазначених перевезень;
- акти виконаних робіт (наданих послуг), ТТН, рахунки та інші документи, що підтверджують виконання перевезень за вказаними CMR.
29.09.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням.
29.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме:
- листування з електронної пошти (@spitstruck.com.ua) та електронної пошти директора відповідача з додатками (вкладенням до електронного листа);
- копії зустрічної претензії відповідача до позивача.
Судове засідання, призначене на 29.09.2025, не відбулося у зв'язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку «ВКЗ».
Ухвалою від 29.09.2025 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 08.10.2025.
08.10.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у судовому засіданні в іншому суді.
Протокольною ухвалою від 08.10.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та призначено наступне судове засідання на 16.10.2025.
Протокольною ухвалою від 16.10.2025 суд залишив без задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів та про долучення доказів, які надійшли до суду 29.09.2025. При цьому суд керувався наступними мотивами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про долучення доказів від 29.09.2025 представник позивача не просила поновити їй строк на подачу документів та водночас зазначила, що, на її думку, суд має право долучати докази до матеріалів справи на будь-якому етапі провадження, якщо вони є істотними для правильного вирішення спору і не були подані з поважних причин разом із позовом.
Суд вважає такі доводи необґрунтованими, адже відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Так, оскільки представник позивача не подала до суду заяву про поновлення строку на подачу доказів одночасно із клопотанням про їх долучення, суд не прийняв докази до розгляду та залишив відповідне клопотання без задоволення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Втім, у клопотанні про витребування доказів представник позивача не навела поважних причин пропуску строку на подачу вказаного клопотання, у зв'язку з чим суд залишив його без задоволення.
Протокольною ухвалою від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2025.
03.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме:
- листування з електронної пошти (@spitstruck.com.ua) та електронної пошти директора відповідача з додатками (вкладенням до електронного листа);
- копії зустрічної претензії відповідача до позивача.
Того ж дня представник позивача подала до суду клопотання про витребування у ТОВ «ОДЕКС» інформації та документів, що підтверджують:
- залучення субпідрядників для виконання перевезень за міжнародними ТТН (CMR) №№ 021988, 02-031224, 01-181224;
- копії договорів, заявок та інших документів, укладених із зазначеними субпідрядниками, у частині, що стосується виконання зазначених перевезень;
- акти виконаних робіт (наданих послуг), ТТН, рахунки та інші документи, що підтверджують виконання перевезень за вказаними CMR.
Крім того, 03.11.2025 представник позивача також подала клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, в якому просила суд оглянути у судовому засіданні електронне листування між позивачем та відповідачем на електронній пошті @spitstruck.com.ua через наданий позивачем ноутбук, з якого здійснюється доступ до корпоративної електронної пошти Товариства.
05.11.2025, надавши представнику відповідача можливість викласти свої міркування щодо клопотань позивача у письмовому вигляді, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 12.11.2025.
11.11.2025 від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти клопотань представника позивача від 03.11.2025.
12.11.2025 представник позивача подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебоями електропостачання та неможливістю з цих підстав взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12.11.2025 від представника позивача також надійшла заява із письмовими поясненнями щодо заперечень представника відповідача проти клопотань від 03.11.2025.
Того ж дня представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням.
Протокольною ухвалою від 12.11.2025 суд задовольнив клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 03.12.2025.
Протокольною ухвалою від 03.12.2025 суд залучив до матеріалів справи надані представником позивача докази (вх. № 34667/25 від 03.11.2025) та задовольнив клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням (вх. № 34694/25 від 03.11.2025).
Також, 03.12.2025 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів (вх. № 34688/25 від 03.11.2025). При постановленні вказаної ухвали суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно зі ст. 207 ГПК України на стадії розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Клопотання про витребування доказів представник позивача подала на стадії розгляду справи по суті. В обґрунтування причин подання вказаного клопотання з пропуском строку вона покликалася на те, що 23.08.2025 від ТОВ «ГРІН КУЛ» було отримано відповідь, у якій зазначалося, що перевезення вантажів за CMR №№ 021988, 02-031224, 01-181224 здійснювалось за замовленням і на користь ТОВ «ГРІН КУЛ», а для їх виконання 13.01.2022 між ТОВ «ГРІН КУЛ» та ТОВ «ОДЕКС» було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 13-01/10. З огляду на вказані обставини, з метою отримання додаткової інформації щодо виконання зазначених перевезень та щодо договірних відносин із залученими субпідрядниками, представником позивача було направлено до ТОВ «ОДЕКС» адвокатський запит. Проте, на адвокатський запит представника позивача ТОВ «ОДЕКС» надало відповідь, в якій зазначило, що запитувана інформація є комерційною таємницею.
Насамперед суд зазначає про те, що позовну заяву Товариство подало до господарського суду ще 19.05.2025. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, адвокатські запити до ТОВ «ГРІН КУЛ» представник позивача почала надсилати вже після звернення до суду з позовною заявою. Так, перший адвокатський запит було надіслано 24.06.2025 (більше ніж через місяць після звернення до суду з позовом), а другий - 15.07.2025. Після отримання від ТОВ «ГРІН КУЛ» відповіді на адвокатський запит від 15.07.2025, представник позивача 08.09.2025 звернулася із адвокатським запитом до іншої юридичної особи - ТОВ «ОДЕКС», яке відмовило у наданні інформації (комерційної таємниці) щодо відносин із своїми контрагентами.
Отже, продовження процесу збору доказів позивачем вже після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі не є таким, що узгоджується із процесуальними обов'язками сторони позивача, які полягають у сприянні своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, поданні доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом. Надсилання адвокатських запитів представником позивача більше ніж через місяць після звернення з позовом до суду повністю нівелює встановлену процесуальним законом процедуру подачі та збору доказів.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинні бути зазначені обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Суд проаналізував наведені представником позивача обставини, які, на її переконання, можуть підтвердити докази. Так, вона зазначає, що витребувані докази можуть підтвердити факт здійснення перевезення та надання експедиторських послуг між контрагентами - ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» та ТОВ «ОДЕКС» відповідно до CMR №№ 021988, 02-031224, 01-181224, а також наявність або відсутність претензій зі сторони ТОВ «ОДЕКС» до ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ».
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, предметом доказування у даній справі є обставини, які можуть підтвердити наявність у відповідача, як замовника, заборгованості за виконані позивачем, як експедитором, послуги щодо організації перевезень згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 05072023 від 05.07.2023. Докази наявності такої заборгованості має надати саме позивач, адже це прямо передбачено статтею 74 ГПК України. Втім, як вбачається із клопотання представника позивача про витребування доказів, представник фактично прагне отримати від ТОВ «ОДЕКС», яке не є контрагентом позивача, документи, що підтверджують залучення субпідрядників цього товариства до перевезень за CMR №№ 021988, 02-031224, 01-181224. Разом з тим, перекладення обов'язку позивача з доведення обставин, які входять до предмета доказування, на іншу особу, котра взагалі не є учасником даної справи, суперечить приписам ст. 13, 74, 80 ГПК України.
Керуючись вищенаведеними мотивами, а саме відсутністю поважних причин пропуску строку на звернення з клопотанням про витребування доказів, а також враховуючи наведені представником позивача обставини, які можуть підтвердити витребувані докази, суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання.
Протокольною ухвалою від 03.12.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 05.01.2026.
29.12.2025 представник позивача подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці.
Протокольною ухвалою від 05.01.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 15.01.2026.
15.01.2026 суд здійснив огляд електронних доказів, запропонував представнику позивача надати їх переклад на державну мову та оголосив перерву у судовому засіданні до 06.02.2026.
06.02.2026 представник позивача подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи перекладу на державну мову електронного листування між сторонами.
Того ж дня вона подала клопотання про долучення доказів, а саме скріншоту надсилання відповідачем зустрічної претензії. Водночас просила поновити строк на подачу доказів, який було пропущено суто з технічних причин, оскільки при їх попередньому надсиланні до суду, під час формування PDF-файлу, випадково було упущено окремий скріншот, що підтверджує направлення відповідачем зустрічної претензії.
Протокольною ухвалою від 06.02.2026 суд поновив позивачу строк на подачу доказів та залучив їх до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
06.02.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів сторін.
В обґрунтування позову Товариство посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 05072023 від 05.07.2023, згідно якого позивач (експедитор) зобов'язався за плату та за рахунок відповідача (клієнта) виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Вказує, що в рамках цього договору між сторонами укладалися заявки на організацію конкретних перевезень № 03122024 від 03.12.2024, № 03122024(1) від 03.12.2024 та № 18032024 від 18.12.2024. Позивач стверджує, що належним чином виконав свої договірні зобов'язання, виставив відповідачу рахунки на оплату та направив йому підписані зі свого боку акти надання послуг. Проте, як зазначає позивач, відповідач акти не повернув та не сплатив за виконані Товариством транспортно-експедиторські послуги. Звертає увагу, що направив відповідачу претензію № 31032025-2А від 31.03.2025 із вимогою сплатити заборгованість за договором та підписати акти надання послуг, яку відповідач не отримав. У зв'язку із простроченням відповідачем сплати заборгованості у загальному розмірі 312 914,90 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення 14 275,91 грн інфляційного збільшення, 3 580,87 грн 3 % річних, 34 763,63 грн пені та 46 937,23 грн штрафу.
У відзиві відповідач заперечує проти позову, покликаючись на його необґрунтованість. Свою позицію мотивує тим, що не підписував ні Договір транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 05072023 від 05.07.2023, ні заявки. При цьому зазначає, що дійсно мали місце попередні перемовини щодо укладення договору, обговорювалися його умови, проте підписання договору з боку Підприємства не відбулося. Також звертає увагу, що позивачу була надана сканована копія підпису відповідача з печаткою Підприємства, яка без згоди останнього була накладена на договір.
У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що заявки були підписані факсимільним підписом, що передбачено пунктом 10.7 договору, яким сторони погодили можливість використання факсиміле в рамках взаємодії. Вказує, що заявки були надіслані на офіційну електронну адресу директора Підприємства "velikikh@te.net.ua" та були прийняті Товариством до виконання, про що свідчать CMR-накладні № 021988, № 02-031224 та № 01-181224 з відмітками про прийняття вантажів отримувачем. Вважає, що підтвердженням прийняття замовлення до виконання є також відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача у момент виконання перевезень, а також те, що до відповідача, як безпосереднього перевізника, не надходили жодні претензії від третіх осіб (отримувачів товару).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
У матеріалах справи наявна копія Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 05072023 від 05.07.2023 (далі - Договір; т. 1 а.с. 16-20), згідно з п. 1.1. якого позивач (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок відповідача (клієнта) виконати або організувати виконання визначених умовами цього Договору послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
З пояснень представника позивача та його відповіді на відзив слідує, що як Договір, так і заявки, про які мова ітиме далі, сторони особисто не підписували, а обмінювалися ними за допомогою електронної пошти.
Договір може використовуватись для довгострокового систематичного надання послуг експедитора. Істотні умови Договору, необумовлені ним, встановлюються в заявці, яка є його невід'ємною частиною. В заявці сторони погоджують, зокрема, але не виключно, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати експедитору, пункти відправлення та призначення вантажу (п. 1.2. Договору).
Розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати відповідно до виставлених експедитором рахунків шляхом безготівкового переказу з рахунку клієнта на рахунок експедитора протягом 3 робочих днів з моменту надіслання рахунку електронною поштою (п. 4.1. Договору).
Експедитор погоджує перелік послуг з Клієнтом, оплата яких здійснюється за наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження Клієнтом вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної Сторонами заявки до цього Договору на виконання кожного перевезення (п. 4.5. Договору).
Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до 31.12.2023. При відсутності пропозицій про розірвання цього Договору за 20 календарних днів до терміну припинення його дії, такий Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 10.2. Договору).
Сторони домовились, що цей Договір, зміни, додатки до нього та інші документи, що стосуються умов даного Договору, підписані за допомогою засобів факсимільного зв'язку, електронних засобів зв'язку, мають юридичну силу до їх підтвердження оригіналами. При цьому оригінали вищезазначених документів мають бути передані не пізніше 5 календарних днів, з моменту їх відправлення засобами електронного зв'язку. Електронна копія документа вважається достовірною, якщо: повністю (без вилучень) відтворює оригінал документа, включаючи підпис уповноваженої посадової особи і печатку сторони; містить дату, час і місце відправлення; , прізвище, ім'я по-батькові, підпис і посаду особи, що направляє факсимільну копію; надіслана із зареєстрованих для факсимільного чи електронного зв'язку (та зазначених в факсимільній копії) телефонного номеру чи електронної адреси. У випадку ненадання стороною, яка направила достовірну копію, оригіналу документу, відображеного в такій копії, або надання оригіналу документу, відмінного від достовірної копії, що дійсно відображає волю сторін, достовірною вважається копія (п. 10.7. Договору).
Відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України сторони домовилися про використання факсимільного підпису представників сторін, при підписанні документів, що складаються на його виконання, а саме акти, листи та інші документи, окрім документів, використання факсиміле на яких заборонено законодавством. Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. За визначенням терміну «факсиміле» - це точне відтворення будь-якого графічного оригіналу, в т.ч. підпису, фотографічним способом, печаткою іншою репродукцією; кліше, печатка, за допомогою яких можна багаторазово відтворювати власноручний підпис особи. Використовується, як правило, службовою особою, що за посадовими обов'язками повинна підписувати велику кількість документів листів та інших ділових паперів. Прирівнюється до власноручного (оригінального) підпису і має однакову з ним юридичну силу (п. 10.8 Договору).
Сторони прийшли до згоди, при виконанні умов Договору, у відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», ст. 207 ЦК України, використовувати електронний документообіг. Первинні документи, які є такими згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відправлені/отримані в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC IS», із застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені/отримані (п. 10.9 Договору).
У матеріалах справи містяться заявки до Договору, а саме:
1) № 03122024 від 03.12.2024 (т. 1 а.с. 15) з такими основними даними:
- дата завантаження: 03.12.2024;
- адреса завантаження: Гдиня;
- одержувач вантажу (найменування, адреса, контактна особа, контакти): м. Вінниця, вул. Неміровське шоссе, 213, ТОВ "Грин Кул";
- адреса розвантаження та контакти: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 213, Грин Кул;
- вартість перевезення: 2650 доларів, рахунок буде виставлений у гривні, згідно курсу НБУ на момент завантаження;
- автомобіль/напівпричіп (марка, державний номер): НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;
- водій: Ткачук Микола.
2) № 03122024 (1) від 03.12.2024 (т. 1 а.с. 24) з такими основними даними:
- дата завантаження: 03.12.2024;
- адреса завантаження: Гдиня;
- одержувач вантажу (найменування, адреса, контактна особа, контакти): м. Вінниця, вул. Неміровське шоссе 213 ТОВ "Грин Кул";
- адреса розвантаження та контакти: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 213, Грин Кул;
- вартість перевезення: 2650 доларів, рахунок буде виставлений у гривні, згідно курсу НБУ на момент завантаження;
- автомобіль/напівпричіп (марка, державний номер): НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ;
- водій: Мельник Андрій.
3) № 18122024 від 18.12.2024 (т. 1 а.с. 28) з такими основними даними:
- дата завантаження: 18.12.2024;
- адреса завантаження: Гдиня;
- одержувач вантажу (найменування, адреса, контактна особа, контакти): м. Вінниця, вул. Неміровське шоссе, 213, ТОВ "Грин Кул";
- адреса розвантаження та контакти: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 213, Грин Кул;
- вартість перевезення: 2200 доларів, рахунок буде виставлений у гривні, згідно курсу НБУ на момент завантаження;
- автомобіль/напівпричіп (марка, державний номер): НОМЕР_5 / НОМЕР_6 ;
- водій: ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги згідно вказаних заявок до Договору та виставив наступні рахунки на оплату послуг: № 2397 від 03.12.2024 на суму 110 362,17 грн, № 2398 від 03.12.2024 на суму 110 362,17 грн, № 2478 від 19.12.2024 на суму 92 190,56 грн (т. 1 а.с. 22, 26, 30).
У матеріалах справи також наявні підписані з боку позивача акти надання послуг: № 2397 від 10.12.2024, № 2398 від 11.12.2024 та № 2478 від 24.12.2024 (т. 1 а.с. 23, 27, 31).
Виконання зобов'язань за Договором зі свого боку позивач доводить міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224 (т. 1 а.с. 21, 25, 29).
Крім того, позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні № 120 від 10.12.2024, № 121 від 11.12.2024 та № 277 від 24.12.2024 (т. 1 а.с. 94-99).
02.04.2025 позивач направив відповідачу претензію № 31032025-2А від 31.03.2025 із вимогою сплатити заборгованість за Договором у загальному розмірі 312 914,90 грн та повернути підписані заявки №№ 03122024, 03122024 (1), 18122024 та акти №№ 2397, 2398, 2478 на поштову адресу Товариства.
Щодо іншого листування, яке наявне у матеріалах справи.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи CMR, отримувачем вантажів є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН КУЛ».
24.06.2025 представник позивача направив до ТОВ «ГРІН КУЛ» адвокатський запит № 24062025-2А від 24.06.2025, в якому просив, серед іншого, надати інформацію та документи, що підтверджують факт здійснення перевезення та надання експедиторських послуг між ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» та ТОВ «ГРІН КУЛ» відповідно до CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224 (т. 1 а.с. 100-101).
У відповідь на вказаний адвокатський запит ТОВ «ГРІН КУЛ» листом від 04.07.2025 № 229 повідомило про відсутність договірних відносин з ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» щодо CMR № 021988, згідно якої перевезення вантажу здійснював ФОП Мельник Андрій Анатолійович, а експедитором виступала інша юридична особа, претензій до якої не було. Щодо інших CMR ТОВ «ГРІН КУЛ» не змогло надати інформацію у зв'язку з недостатністю ідентифікаційних даних (т. 1 а.с. 130).
15.07.2025 представник позивача направив до ТОВ «ГРІН КУЛ» ще один адвокатський запит № 15072025-2А від 15.07.2025, до якого додав копії CMR №№ 02-031224, № 01-181224. У цьому запиті адвокат повторно просив ТОВ «ГРІН КУЛ» надати інформацію та документи, що підтверджують факт здійснення перевезення та надання експедиторських послуг між ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» та ТОВ «ГРІН КУЛ» відповідно до CMR № 02-031224, № 01-181224 (т. 1 а.с. 131-132).
У відповідь на повторний адвокатський запит ТОВ «ГРІН КУЛ» листом від 22.08.2025 № 339 надало інформацію про те, що з метою виконання перевезень вантажів, у тому числі і по CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224, з експедитором ТОВ «ОДЕКС» було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 13-01/10 від 13.01.2022. Водночас ТОВ «ГРІН КУЛ» повідомило про відсутність інформації про договірні відносини між ТОВ «ОДЕКС» та його підрядниками. Також зазначило про відсутність претензій до ТОВ «ОДЕКС» у зв'язку з наданням останнім послуг по зазначеним CMR (т. 1 а.с. 146).
Копія Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 13-01/10 від 13.01.2022, укладеного між ТОВ «ГРІН КУЛ» та ТОВ «ОДЕКС», наявна у матеріалах справи (т. 1 а.с. 147-149).
08.09.2025 представник позивача направив до ТОВ «ОДЕКС» адвокатський запит № 08092025-2А від 08.09.2025, в якому просив надати інформацію та документи, що підтверджують факт здійснення перевезення та надання експедиторських послуг між ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» та ТОВ «ОДЕКС» відповідно до CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224 (т. 1 а.с. 150-151).
У відповідь на вказаний адвокатський запит ТОВ «ОДЕКС» листом від 22.09.2025 № 01-2209/25 повідомило про відмову розкривати інформацію про своїх контрагентів (клієнтів/перевізників), оскільки їхні договори містять пункти про охорону комерційних інтересів сторін (т. 1 а.с. 164).
У матеріалах справи наявна також претензія відповідача № 1 за вих. № 4-270225, адресована позивачу, згідно якої відповідач повідомив про те, що при здійсненні перевезень, у тому числі за заявками № 03122024 від 03.12.2024, № 03122024 (1) від 03.12.2024, № 18122024 від 18.12.2024, відбулося несвоєчасне повернення контейнерного устаткування з вини перевізника, якого представляє позивач. Вказав, що загальна сума штрафів за несвоєчасне повернення контейнерного обладнання становить 68 811,16 грн (т. 2 а.с. 26).
Предметом позову є вимога Товариства про стягнення з Підприємства 312 914,90 грн основної заборгованості, 3 580,87 грн 3 % річних, 14 275,91 грн інфляційних втрат, 34 763,63 грн пені та 46 937,23 грн штрафу.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно, правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), яка його вчинила.
Спосіб, у який здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 525 УК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини з надання послуг транспортного експедирування та перевезення вантажів регулюються главами 64, 65 ЦК України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Законом України "Про транспорт", Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".
З аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що як договір транспортного експедирування, так і договір перевезення вантажів укладається у письмовій формі (ст.ст. 909, 930 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).
Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.
У відповідності з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).
Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
За ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Частинами 1, 2 ст. 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Статтею 6 Закону України "Про транспорт" визначено, що перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, суб'єктами господарювання у морських портах, автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Транспортне експедирування здійснюється відповідно до законодавства. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.
Суд звертає увагу, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Як зазначалося вище, підставою для звернення з позовом у даній справі визначено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 05072023 від 05.07.2023, у зв'язку з чим, беручи до уваги предмет доказування у цьому спорі, господарському суду під час розгляду справи необхідно встановити обставину надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу та наявності заборгованості з оплати таких послуг, а також її розмір (у разі наявності). При цьому, відповідна обставина має бути встановлена, виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на наступні документи: Договір транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 05072023 від 05.07.2023, укладений між позивачем як експедитором та відповідачем як клієнтом, заявки до вказаного договору № 03122024 від 03.12.2024, № 03122024 (1) від 03.12.2024, № 18122024 від 18.12.2024, рахунки на оплату № 2397 від 03.12.2024, № 2398 від 03.12.2024, № 2478 від 19.12.2024, акти надання послуг № 2397 від 10.12.2024, № 2398 від 11.12.2024 та № 2478 від 24.12.2024, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 021988, № 02-031224, № 01-181224, податкові накладні № 120 від 10.12.2024, № 121 від 11.12.2024 та № 277 від 24.12.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що визначальним у даній справі є встановлення обставин надання позивачем транспортно-експедиторських послуг за договором та заявками, а також здійснення організації позивачем перевезення вантажу на замовлення відповідача.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Товариство позиціонує себе як експедитора, зазначаючи при цьому, що Підприємство, як клієнт, замовило транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень на підставі заявок.
Отже позивач, виступаючи у спірних правовідносинах у якості експедитора, мав довести належними та допустимими доказами факт надання послуг з організації перевезень.
09.09.2006 набрав чинності Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".
Згідно з даним Законом Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.56 в м. Женеві (далі - Конвенція).
Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 вказаної Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Аналогічні вимоги містяться у ст. 6 Закону України "Про транзит вантажів", згідно з якою транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути, у тому числі, - міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений, зокрема, для бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (ст. 47 Статут автомобільного транспорту).
Отже, первинним транспортним документом про факт надання послуги з перевезення вантажу є міжнародна автомобільна накладна CMR.
Як свідчать матеріали справи, акти надання послуг відповідач не підписав, у зв'язку з чим належне виконання зобов'язань зі свого боку позивач доводить CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224.
Проте, як вбачається з вказаних CMR, ТОВ «ШПІК ТРАК» в них не згадується взагалі. Одержувачем вантажів за всіма трьома CMR є ТОВ «ГРІН КУЛ», яке на адвокатський запит представника позивача повідомило про те, що транспортно-експедиторські послуги, у тому числі за CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224 надавало ТОВ «ОДЕКС» на підставі Договору № 13-01/10 від 13.01.2022.
Водночас суд встановив, що перевізником згідно CMR № 021988, № 02-031224 є ФОП Мельник Андрій Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_7 ), а згідно CMR 01-181224 - ФОП Конько Іван Петрович (РНОКПП НОМЕР_8 ).
Наявність договірних відносин ні з одержувачем вантажу, ні з його фактичними перевізниками, ні з ТОВ «ОДЕКС» позивач не довів.
Тобто, жодного доказу, що дозволив би встановити, що позивач є надавачем транспортно-експедиторських послуг за вказаними СMR матеріали справи не містять.
Так само матеріали справи не містять доказів отримання послуг, пов'язаних із перевезеннями за СМR № 021988, № 02-031224, № 01-181224, саме відповідачем.
Отже, посилання позивача на наявні у матеріалах справи СМR як на докази належного виконання Договору та заявок суд вважає необґрунтованими.
Податкові накладні, ня які серед іншого посилається позивач, у даному конкретному випадку самі по собі не спроможні підтвердити надання позивачем транспортно-експедиторських послуг за Договором та заявками, оскільки інші матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що позивач відсутній у ланцюгу контрагентів щодо перевезення вантажу за CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224.
Зустрічна претензія відповідача (вих. № 4-270225), на яку посилається позивач, також не доводить факту надання позивачем послуг за Договором та заявками, оскільки претензія за своєю правовою природою не є тим документом, що фіксує факт здійснення господарських операцій.
Щодо численних адвокатських запитів, які надсилалися представником позивача після відкриття провадження у справі, суд зазначає, що з урахуванням предмета та підстав позову, позивач при зверненні до суду мав довести факт надання відповідачу експедиторських послуг та володіти необхідними доказами, а не розшукувати вже в процесі розгляду справи документи та осіб, які могли б підтвердити участь ТОВ «ШПІЦ ТРАК» у здійсненні відповідних перевезень.
Крім того, незрозумілою є позиція позивача щодо статусу відповідача та його ролі у здійсненні спірних перевезень. Так, у позовній заяві йдеться про те, що відповідач є клієнтом позивача за Договором № ТЕО05072023 від 05.07.2023, тобто замовником транспортно експедиторських послуг. Натомість, у відповіді на відзив (т. 1 а.с. 86, зворот) зазначається, що підтвердженням прийняття замовлення до виконання є відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача у момент виконання перевезень, а також те, що "до ПП «ТРАНСЕКСПРЕС - ПІВДЕНЬ» - безпосереднього перевізника - не надходили жодні претензії від третіх осіб (отримувачів товару)". Тобто, відповідач позиціонується вже як фактичний перевізник, який не може бути одночасно замовником транспортно-експедиторських послуг, адже це суперечило б правовій природі договору транспортного експедирування. У адвокатських запитах, про які суд вже неодноразово зазначав вище по тексту рішення (т. 1, а.с. 100-101, 131-132, 150-151), представник позивача вказував про здійснення перевезень згідно з CMR № 021988, № 02-031224, № 01-181224 Товариством з обмеженою відповідальністю «ШПІЦ ТРАК».
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, проаналізувавши обставини даної справи, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставину надання відповідачу транспортно-експедиторських послуг за Договором та заявками до нього, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, понесені позивачем судові витрати відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладаються на ТОВ «ШПІЦ ТРАК».
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 06 лютого 2026 р. Повне рішення складено та підписано 16 лютого 2026 р.
Суддя Р.В. Волков