65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4755/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши заяву від 26.01.2026р. за вх. №2-97/26 Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про прийняття додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №916/4755/24
за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04527307)
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу “Південьбудконверс» (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, буд. 10, код ЄДРПОУ 33089557)
про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення 593 358,57грн.
Представники:
Від позивача: Домущі В.С. ордер;
Від відповідача: Соболева Г.В. ордер;
Рішенням господарського суду від 21.01.2026р. позов Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Житлово-будівельного кооперативу “Південьбудконверс» про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення 593 358,57грн. був задоволений частково. Розірвано Договір оренди земельної ділянки укладений 20 вересня 2006року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Житлово-будівельним кооперативом “Південьбудконверс»; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Південьбудконверс» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області основний борг у сумі 414 235 грн. 88 коп., три відсотки річних в сумі 16 566 грн. 61коп., інфляційні витрати в сумі 44 110 грн. 95коп. та судовий збір в розмірі 7 045 (сім тисяч сорок п'ять)грн. 65коп.; зобов'язано Житлово-будівельний кооператив “Південьбудконверс» повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород- Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 1,2045 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0349. В решті позовних вимог відмовлено.
26.01.2026р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 63 000грн.
Ухвалою суд від 28.01.2026р.. розгляд заяви було призначено в засіданні суду.
В судовому засіданні 11.02.2026р. представником відповідача було подане клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому відповідач зазначає що заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 63 000 грн., є недоведеною та не відповідає критерію розумності їхнього розміру з урахуванням чого просить суд зменшити її розмір на 36 000грн.
Розглянувши заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про таке:
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, що 25.06.2024 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (клієнт) та адвокатом Домущі В.С. було укладено Договір про надання правової допомоги № 50-06/24 (далі - Договір), згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого адвокат зобов'язується надавати правничу (правову) допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти надану правничу (правову) допомогу. Під правничою (правовою) допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування.
Згідно п. 5.1. Договору розмір гонорару становить 3000грн. за 1 годину роботи адвоката.
Відповідно до Акта приймання-здачі наданих послуг № 1-01 від 21.01.2026р. до Договору адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги, яка полягала у представництві інтересів Кароліно-Бугазької сільської ради в якості позивача у Господарському суді Одеської по справі № 916/4755/24.
У вказаному акті сторони узгодили кількість годин, витрачених адвокатом, та найменування виконаних адвокатом робіт, а саме:
- зустріч з клієнтом та обговорення правової позиції щодо справи (2 год., вартість 6 000грн.);
- вивчення та аналіз практики судів щодо даної категорії справ (2 год., вартість 6 000грн.);
- обрання стратегії захисту клієнта та підготовка позиції по справі (2 год., вартість 6 000грн);
- складання позовної заяви та формування пакету документів для подачі в Господарський суду Одеської області (5 год., вартість 15 000 грн);
- підготовка відповіді га відзив (2 год., вартість 6 000 грн);
- участь у судовому засіданні 02.12.2024 року (1 судове засідання., вартість 3 000грн);
- участь у судовому засіданні 15.01.2025 року (1 судове засідання, вартість 3 000грн);
- участь у судовому засіданні 17.11.2025 року (1 судове засідання, вартість 3 000грн);
- участь у судовому засіданні 24.11.2025 року (1 судове засідання, вартість 3 000грн);
- участь у судовому засіданні 03.12.2025 року (1 судове засіданні, вартість 3 000грн);
- участь у судовому засіданні 11.12.2025 року (1 судове засідання, вартість 3 000 грн);
- участь у судовому засіданні 17.12.2025 року (1 судове засідання, вартість 3000грн);
- участь у судовому засіданні 21.01.2026 року (1 судове засідання, вартість 3000грн.);
Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.07.2021 по справі № 920/26/21.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Так, в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Проаналізувавши зміст вищевказаного акту наданих правових (юридичних) послуг з правової допомоги, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача в сумі 63 000 грн., з урахуванням пропорційності до предмета позову, його ціни та їх розумності, є необґрунтованими.
Так, суд зазначає, що послуги адвоката, а саме: зустріч з клієнтом та обговорення правової позиції щодо справи; вивчення та аналіз практики судів щодо даної категорії справ; обрання стратегії захисту клієнта та підготовка позиції по справі, охоплюються здійсненною послугою, визначеною як складання позовної заяви та формування пакету документів для подачі в Господарський суду Одеської області - вартість якої складає 15 000 грн. Крім того, щодо вивчення судової практики, судом встановлено, що позовна заява не містить великої кількості посилань на правові висновки Верховного Суду, які регулюють спірні правовідносини та підлягали дослідженню і застосуванню адвокатом у даній справі.
Щодо послуги "відповіді на відзив" вартість 6 000грн., зазначена послуга взагалі не надавалась оскільки відзив на позову заяву було повернута заявнику без розгляду.
Щодо витрат за участь в судових засіданнях, суд зазначає, що судові засідання 03.12.2025р. та 17.12.2025р. не відбулись в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, а в судове засідання 24.11.2025р. представник позивач не з'явився.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на загальні принципи справедливості та верховенства права, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд, виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість витрат на суму 30 000 грн.
Враховуючи вищезазначене, розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про відшкодування витрат Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -
1. Заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26.01.2026р. за вх. №2-97/26 про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі №916/4755/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Південьбудконверс» (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, буд. 10, код ЄДРПОУ 33089557) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04527307) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч)грн.
3. В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 16.02.2026р.
Суддя К.Ф. Погребна