79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.02.2026 Справа № 914/1424/25
За позовом: Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни, м. Львів
до відповідача: ААНДП Експорт-імпорт ЛТД (AANDP Export-Import LTD), 65 London Wall London England, EC2M 5TU
про стягнення 2 500,00 євро
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Яремко В.
Від учасників справи:
Від позивача: Тур О.Т. - представник;
Від відповідача: не з»явився;
Через систему “Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Мостовою Наталією Володимирівною подано до господарського суду Львівської області позовом до ААНДП Експорт-імпорт ЛТД (AANDP Export-Import LTD) про стягнення 2 500,00 євро.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Манюку П.Т.
Ухвалою від 27.05.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 08.12.2025 року Також, у разі, якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно, суд врахує це та розгляне справу в день наступного судового засідання, що відбудеться 15.12.2025. Вказаною ухвалою позивача зобов'язано подати до суду належним чином нотаріально засвідчений переклад на англійську мову: позовної заяви з додатками - у двох примірниках; ухвали Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 у справі № 914/1424/25 у двох примірниках; виклик (повідомлення) про день судового розгляду у двох примірниках; доручення про вручення документів у двох примірниках.
12.06.2025 на адресу суду надійшли перекладені та нотаріально посвідчені перелічені вище матеріали. 16.06.2025 ухвала про відкриття провадження з відповідними додатками надіслана на адресу відповідача.
06.10.2025 на адресу суду надійшло повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення.
Ухвалою суду від 08.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.12.2025 року о 14:00 год.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/1424/25 між суддями, в результаті якого на розгляд справу передано судді Коссак С.М.
Ухвалою суду від 18.12.2025 року прийнято справу №914/1424/25 до провадження, розгляд справи по суті призначено на 15.01.2026 року о 14:00 год.
В судове засідання 15.01.2026 року позивач явку представника не забезпечив.
Судом встановлено, що на адресу суду 06.10.2025 року надійшов лист-відповідь (вх.№26338/25 від 06.10.2025 року) від Компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії у справі №914/1424/25. З метою належного перекладу на українську мову та оформлення, уповноваженого представника позивача зобов'язано надати відповідний переклад з нотаріальним засвідченням підпису перекладача, про що Акт у справі №914/1424/25 від 15.01.2026 року.
В судове засідання 05.02.2026 року позивач явку представника забезпечив, надав переклад листа-відповіді від Компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії у справі №914/1424/25 про отримання відповідачем ухвал суду та матеріалів справи.
10.02.2026 року представником позивача подано через систему «Електронний суд» клопотання (за вх.№3922/26 від 12.02.2026 року) про стягнення судових витрат, а саме: 3028,00 грн. судового збору, 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 20 399,80 грн. витрат за послуги перекладача.
В судове засідання 12.02.2026 року позивач явку представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги та заяву про стягнення судових витрат та просить їх задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 12.02.2026 року відповідач явку представника не забезпечив, був офіційно повідомлений про розгляд справи та дату судового засідання, що підтверджується листом-відповіддю від Компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії у справі №914/1424/25 про отримання відповідачем ухвал суду та матеріалів справи. Зокрема, згідно наданого перекладу документального підтвердження, документи були доставлені адресату 08.08.2025 року охороні/консьєржу за адресою - підприємства (відповідача) - AANDP Export-Import LTD), 65 London Wall London England, EC2M 5TU.
Отже, процесуальні документи Господарського суду Львівської області були вручені 08.08.2025 року, відтак відповідач належним чином повідомлений про місце розгляду справи та суть спору.
Згідно ч.2 ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до
положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше
шість місяців (п.б).
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відтак суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між AANDP EXPORT-IMPORT LTD (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мостовою Наталією Володимирівною (Виконавець) узгоджено та підписано Договір №170125-1 на транспортно-експедиційні послуги від 17 січня 2025 року Договір-заявку №З25-000387 від 20 січня 2025 року про надання транспортно-експедиційних послуг.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором та заявкою він виконав належним чином та надав транспортно-експедиційні послуги відповідачу на загальну суму 3000,00 Євро. Разом з цим, відповідач своїх зобов'язань за договором та заявкою не дотримався та не сплатив повну вартість наданих послуг., натомість здійснивши часткову оплату у сумі 500,00 Євро, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2500,00 Євро ,які просить стягнути.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3028,00грн. судового збору та згідно поданого 12.02.2026 року клопотання про стягнення судових витрат за вх.№3922/26, просить стягнути з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 20 399,80 грн. витрат на здійснення перекладу документів.
Аргументи відповідача.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Між AANDP EXPORT-IMPORT LTD (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мостовою Наталією Володимирівною (Виконавець) узгоджено та підписано Договір №170125-1 на транспортно-експедиційні послуги від 17 січня 2025 року, Договір-заявку №З25-000387 від 20 січня 2025 року про надання транспортно-експедиційних послуг.
До вказаного перевезення було залучено перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕКТУС-ГРУП».
Відповідно до п. 1 Заявки Сторонами погоджено, що - A facsimile/electronic copy of this Application has full legal force along with the original (електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом).
На підставі Договору та Заявки було виконано перевезення за маршрутом Україна - Франція, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною ЦМР №669201 від 21.01.2025 року.
Позивач зазначає, що ЦМР №669201, як вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.
Пункт 3.2 Договору визначає валютою договору євро. За наявною у матеріалах справи заявкою сума перевезення становить 3000, 00 Євро.
Згідно з ЦМР №669201 вантаж одержано вантажоодержувачем 31.01.2025 року. За результатами виконаного перевезення Виконавцем надано Замовнику ЦМР №669201 та інвойс №325-000387 від 04.02.2025 на суму 3000, 00 Євро, який є актом наданих послуг.
Порядок розрахунків визначений в п. 4.1 Договору, відповідно до якого розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця після отримання інвойса, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, в строк не пізніше 5-ти календарних днів після отримання таких документів, якщо в Заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Пунктом 8.7. Договору передбачено , що у разі, якщо відправлений Виконавцем Замовнику інвойс не опротестовано протягом 5 банківських днів з моменту його отримання Замовником (про що у Виконавця є належне підтвердження), він вважається прийнятим без змін і підлягає оплаті в повному обсязі. Інвойс є одночасно актом наданих послуг.
AANDP EXPORT-IMPORT LTD не опротестовано інвойс №325-000387 від 04.02.2025 року протягом 5 днів з моменту його отримання та виконано частково оплату в сумі 500,00 Євро відповідно до платіжної інструкції №1467739273 від 24.03.2025 року.
Таким чином, позивачем виконано, а відповідачем прийнято транспортно-експедиційні послуги в належній якості, кількості та у відповідний строк, однак, в порушення умов Договору та Заявки, Відповідачем не здійснено повну та своєчасну оплату за послуги у сумі 2500, 00 Євро, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є обставини, з якими пов'язується факт укладення договору та його не виконання в частині своєчасної та повної оплати за транспортно-експедиційні послуги.
Згідно з ст.365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Відтак, між Сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України “Про міжнародне приватне право».
Згідно п.1, 2 ч.1 ст. 1 Закону України “Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли приватноправові відносини з іноземним елементом.
Статтею 4 Закону України “Про міжнародне приватне право» передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (ч.1, 2 ст.5 Закону України “Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Згідно ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатися судами України.
Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України (п.1 ч.1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право»).
У пункті 7.1 договору сторони погодили, що всі суперечки , які можуть виникнути при укладанні, виконанні, розірванні Договору, передається на розгляду господарського суду за місцем знаходження виконавця.
Доказів визнання договору нечинним, суду не подано. Отже, Господарський суд Львівської області є компетентним у розгляді даної справи, а спір підлягає вирішенню відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
На підставі Договору та Заявки було виконано перевезення за маршрутом Україна - Франція, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною ЦМР №669201 від 21.01.2025 року.
Позивач зазначає, що ЦМР №669201, як вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.
Пункт 3.2 Договору визначає валютою договору євро. За наявною у матеріалах справи заявкою сума перевезення становить 3000, 00 Євро.
Згідно з ЦМР №669201 вантаж одержано вантажоодержувачем 31.01.2025 року, відтак за результатами виконаного перевезення Виконавцем надано Замовнику ЦМР №669201 та інвойс №325-000387 від 04.02.2025 на суму 3000, 00 Євро, який є актом наданих послуг.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до п. 1 Заявки Сторонами погоджено, що - A facsimile/electronic copy of this Application has full legal force along with the original (електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом).
Порядок розрахунків визначений в п. 4.1 Договору, відповідно до якого розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця після отримання інвойса, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, в строк не пізніше 5-ти календарних днів після отримання таких документів, якщо в Заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Крім цього, факт отримання вантажу вантажоодержувачем підтверджується як первиними документами, так і частвовою оплатою на суму 500,00 Євро. Іншого судом не встановлено, а відповідачем не заперечено.
Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Пунктом 8.7. Договору передбачено, що у разі, якщо відправлений Виконавцем Замовнику інвойс не опротестовано протягом 5 банківських днів з моменту його отримання Замовником (про що у Виконавця є належне підтвердження), він вважається прийнятим без змін і підлягає оплаті в повному обсязі. Інвойс є одночасно актом наданих послуг. Відповідачем не опротестовано інвойс №325-000387 від 04.02.2025 року протягом 5 днів з моменту його отримання та виконано частково оплату в сумі 500,00 Євро відповідно до платіжної інструкції №1467739273 від 24.03.2025 року.
Враховуючи факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг за Договором та заявкою за транспортно-експедиційні послуги , суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 2500, 00 Євро заборгованості за надані послуги.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення договору належним виконанням зобов'язання з боку нерезидента є сплата коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором. Відповідно до пункту 3.2 Договору №170125-1 на транспортно-експедиційні послуги від 17 січня 2025 року валютою договору визначено Євро. За наявною у матеріалах справи заявкою сума перевезення становить 3 000, 00 Євро. Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Крім цього, як зазначено у постанові ВС у складі суддів КГС від 12 червня 2025 року у справі 910/25711/13 у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням ( аналогічно п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення підлягає 2 500, 00 Євро заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5355 від 10.04.2025 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Одночасно, позивач подав клопотання за вх.№ 3922/26 про стягнення судових витрат, а саме: за здійснення перекладу документів у сумі 20 399,80грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5617 від 02 липня 2025 року та рахунками-фактурою: №3/2025060411 від 11.06.25025 року на суму 12 538,10грн., №3/2025051611 від 21.05.2025 року на суму 3038,00гн., №3/2025051411-І, ІІ від 21.05.2025 року на суму 4823,70грн.
Дані переклади документів є доказами поданої позовної заяви.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням перекладача, з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.
Частиною 4 ст.129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відтак, оплата за здійснення перекладу документів, які є доказами у даній справі у сумі 20 399,80грн., підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем суд зазначає таке.
У поданому 12.02.2026 року клопотанні про стягнення судових витрат за вх.№3922/26, представник позивача просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Стаття 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Позивач зазначає у поданій позовній заяві, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складається із судового збору у сумі 3028 грн. 00 коп., витрат на правничу допомогу у сумі 30 000 грн. 00 коп. та витрат на здійснення перекладу документів. Остаточний розрахунок судових витрат та докази на їх підтвердження будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У поданому 12.02.2026 року клопотанні про стягнення судових витрат за вх.№3922/26, представник позивача просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та на підтвердження наданих послуг додано клопотання: договір №28-04-2025 про надання професійної правничої допомоги від 28.04.2025 року; детальний опис послуг, наданих адвокатом у справі №914/1424/25; платіжні документи про оплату Позивачем наданих послуг, а саме: - рахунок на оплату №2026-01 від 10.02.2026 року; платіжна інструкція №6032 від 10.02.2026 року та додано Акт надання послуг №2026-01 від 10.02.2026 року.
На виконання умов договору, позивачу надано послуги адвокатом у сумі 30 000,00 грн., передбачені Договором про надання професійної правничої допомоги №№28-04-2025 від 28.04.2025 року, що підтверджується Акт надання послуг №2026-01 від 10.02.2026 року. Згідно п. 4.1 укладеного договору, вартість послуг за Договором є фіксованою.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також висловилася про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип розумності та доведеності співрозмірності судових витрат на правничу допомогу зі складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим на виконання відповідних робіт, застосовуючи принцип диспозитивності та змагальності та відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з AANDP EXPORT-IMPORT LTD (зареєстровано за адресою: 65 London Wall, London, England, EC2M 5TU; реєстраційний номер 12772596) на користь Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни (зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) cуму заборгованості в розмірі 2 500,00 Євро, 3028 грн. судового збору, 30 000,00грн. витрат на професійну допомогу та 20 399,80грн. витрат на здійснення перекладу документів.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026р.
Суддя Коссак С.М.