вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
12 лютого 2026 рокуСправа № 912/3155/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛПАКРОП" (вул. Єгорова Олексія, буд. 6, м. Кропивницький, 25006)
про стягнення 80 178,00 грн,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.;
представники сторін участі у судовому засіданні участі не брали,
у судовому засіданні підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛПАКРОП" (далі - ТОВ "АЛПАКРОП") про стягнення 80 178,00 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Олександрійська міська рада Кіровоградської області зазначає, що відповідач користується земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності без укладення договору оренди та сплати орендних платежів, тому з ТОВ "АЛПАКРОП" підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати.
Ухвалою суду від 22.12.2025 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.
23.12.2025 Олександрійською міською радою Кіровоградської області подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 22.01.2026.
21.01.2026 позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні без участі представника.
Протокольною ухвалою від 22.01.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.02.2026.
10.02.2026 позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні без участі представника.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 24.12.2025) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", який направлявся на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Згідно з положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 12.02.2026 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно № 451686725 від 12.11.2025, на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 808.810, виданий 11.03.2024, видавник: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу, Драна І.В., ТОВ "АЛПАКРОП" являється власником об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, що розташований за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія (а.с. 7) .
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ, який набрав чинності з 01.01.2013 визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.
Приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002328602025 від 19.11.2025, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, площею 0,1097 га в Державному земельному кадастрі, місце розташування - вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія (а.с. 8-9).
Земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія, форма власності - комунальна, власник - Олександрійська міська рада, є сформованою як об'єкт цивільних прав з 21.10.2014. Позивач зазначає, що з моменту набуття права власності і по даний час відповідач є власником об'єкту нерухомого майна за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія і з 11.03.2024 користується вказаною земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою.
Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України про стягнення 80 178,00 грн безпідставно збережених коштів за період з 14.03.2024 по 31.12.2025.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд зазначає таке.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2, 3).
Використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За положеннями ст. 120 ЗК України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас, ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.
Як установлено судом, з 11.03.2024 відповідач належним чином не оформив право користування земельною ділянкою за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія, на якій перебувають будівлі та споруди, та не уклав з Олександрійською міською радою відповідного договору оренди. Даної обставини відповідач у справі не заперечив.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1).
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно з Податковим кодексом України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. ст. 288).
У ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно зі ст. 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований.
У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є Олександрійська територіальна громада в особі Олександрійської міської ради.
Таким чином збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Розмір доходу відповідача у період з 01.04.2025 по 31.12.2025 розраховано Олександрійською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, виходячи з наступного.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 даного Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-3500794172024 від 09.12.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова. 6 в м. Олександрії (на 2024 рік) становить 417943,83 грн (а.с. 14).
Згідно з Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-3500982092025 від 12.11.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександрії (на 2025 рік) становить 468097,09 грн (а.с. 15).
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002328602025 від 19.11.2025 земельна ділянка, загальною площею 0,1097 га, кадастровий номер 3510300000:04:225:0014 по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександрії, цільове призначення: 03.15 "Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови".
Згідно з рішенням Олександрійської міської ради № 609 від 12.05.2023 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2024, в таблиці 1.1 "Ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності на території Олександрійської територіальної громади" визначено, що ставка податку (орендної плати) за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.15 "Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 16-25).
Таким чином, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у межах періоду розрахунку позивача становить:
1) з 14.03.2024 по 31.03.2024: 417943,83 грн х 10% : 12 місяців х 18/31 = 2 022 грн, де - 417943,83 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександріїї, (за 2024 рік) 10% - орендна ставка, 18/31 - 18 календарних днів, за які нараховувалася орендна плата;
2) з 01.04.2024 по 31.12.2024: 417943,83 грн х 10% 9/12 = 31 346 грн, де - 417943,83 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександріїї, (за 2024 рік) 10% - орендна ставка, 9/12 - 9 календарних місяців, за які нараховувалася орендна плата;
3) з 01.01.2025 по 31.12.2025: 468097,09 грн х 10% = 46 810 грн, де - 468097,09 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександріїї, 10% - орендна ставка.
За твердженням позивача, розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександріїї, за період з14.03.2024 по 31.12.2025 становить 80 178,00 грн (2 022 грн + 31 346 грн + 46 810 грн).
Суд перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку, що він є арифметично правильним та здійсненим на підставі ЗК України та Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛПАКРОП" (вул. Єгорова Олексія, буд. 6, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 45558641) на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, ідентифікаційний код 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 80 178,00 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу через систему "Електронний суд" та відповідачу (вул. Єгорова Олексія, буд. 6, м. Кропивницький, 25006).
Повний текст рішення складено 17.02.2026.
Суддя М.С. Глушков