ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2026Справа № 910/15088/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 40538421)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-С" (09119, Київська обл., м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, бульв. Олександрійський, 73, ідентифікаційний код 30118113)
про стягнення 740 540, 39 грн,
Представники сторін: не викликались
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-С" (далі - відповідач) про стягнення 740 540, 39 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 44 Правил користування теплової енергії відповідач здійснював бездоговірне споживання теплової енергії у нежитловій будівлі (літ. А) загальною площею 358, 5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Новопольова, буд. 99-А, про що складено акт №03-02/2021, а також невиконанням своїх зобов'язань щодо оплати фактичного спожитих житлово-комунальних послуг, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача: заборгованості за теплову енергію в сумі 108 432, 33 грн та нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 55 921, 90 грн, 3% річних у розмірі 14 057, 65 грн; заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 433 344, 62 грн та нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 97 225, 36 грн, 3% річних у розмірі 26 901, 12 грн, пеню у розмірі 2 266, 94 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в сумі 1 557, 02 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води в розмірі 815, 70 грн; заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку в розмірі 17, 75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-С" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки хоча і є власником відокремленої будівлі - нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Новопольова, буд. 99-А, поряд з якою (відокремлено) знаходяться 2 багатоповерхові багатоквартирні житлові будинки з присвоєними адресами: м. Київ, вул. Новопольова, буд. 99-А та м. Київ, вул. Новопольова, буд. 99 (один із житлових багатоквартирний будинок адресою аналогічною до адреси об'єкта відповідача), однак не отримує від позивача послуг з постачання теплової енергії і не є споживачем теплової енергії, у зв'язку з чим відмовився від підписання договору №911440-01 від.11.03.2021. Також відповідач стверджує, що жоден із наданих позивачем доказів на підтвердження факту постачання до об'єкту споживача теплової енергії не стосується ТОВ "Валентин-С", та споживачем у вказаних документам визначені інші юридичні особи, які місять їхні підписи, із вказаними документами відповідач не був ознайомлений.
06.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подано пояснення, у яких позивач наголошує на тому, що власником нежитлової будівлі (літ. А), загальною площею 358,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Новопольова, буд. 99-А є відповідач, водночас позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту постачання теплової енергії до вказаного об'єкта нерухомого майна, а її обсяг відображений в актах надання послуг.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1. цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Отже, в розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач є теплопостачальною організацією та відповідно до Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", є виконавцем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у нежитлових приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Новопольова, буд. 99-А.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентин-С" з 29.12.2018 є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. А), загальною площею 358,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Новопольова, будинок 99-А.
17.02.2021 представниками СП "ЕНЕРГОЗБУТ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" було складено акт №03-02/2021, за яким встановлено порушення споживачем при користуванні тепловою енергією за адресою: м. Київ, вул. Новопольова, 99-А Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198, а саме: п.п. 4.4. - бездоговірне споживання теплової енергії (Центральне опалення); прибудовані приміщення між житловими будинками за адресами вул. Новопольова 99 та 99-А. Площа згідно з витягом з ДРРПнНМ 5 S-358, 5 кв.м.
Тобто, на підставі зазначеного акту позивачем встановлено факт самовільного підключення відповідача до теплових мереж позивача без укладення договору.
11.03.2021 відбулось засідання комісії з розгляду актів порушень споживачами ПКТЕ та/або умов договору (оформлене протоколом №1), на якому встановлено наступне: "В ході цільової перевірки житлового будинку за адресою вул. Новопольова, 99А виявлено самовільне бездоговірне споживання теплової енергії на потреби ЦО нежитловим приміщенням ТОВ "Валентин-С" площею 358,5 кв.м, розташованим між двома житловими будинками (прибудова) за адресами вул. Новопольова, 99 та вул. Новопольова, 99А, про що був складений акт від 17.02.2021 №03-02/2021 про порушення Правил користування тепловою енергією та/або умов договору. В зазначеному житловому будинку (о/р 911440) встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії на системі ЦО. Нарахування житловому будинку здійснювались згідно з показаннями приладу. На час обстеження власником нежитлового приміщення ТОВ "Валентин-С" не надано документи до ВДТ УПТЕ для укладення договору на постачання теплової енергії з КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО". Відповідно до витягу з Державного реєстру нерухомого майна ТОВ "Валентин-С" придбало зазначене нежитлове приміщення 30.05.2019. Нарахування зазначеному нежитловому приміщенню за послуги ЦО з 25.10.2019 (Розпорядження КМДА від 24.10.2019 №Б-115 про початок опалювального періоду 2019/2020 в м. Києві) не здійснювались. З огляду на викладене, необхідно здійснити перерозподіл обсягів теплової енергії на потреби ЦО пропорційно фактичним опалювальним площам за тарифними групами згідно з показаннями приладу обліку з 25.10.2019". Комісією вирішено: УПТЕ СП "ЕНЕРГОЗБУТ" вчинити дії щодо укладення договору на постачання теплової енергії з ТОВ "Валентин-С"; УПТЕ СП "ЕНЕРГОЗБУТ" виконати перерозподіл житловому будинку по вул. Новопольова 99А (о/р901440) обсягів теплової енергії на потреби ЦО пропорційно фактичним опалювальним площинам за тарифними групами згідно з показаннями приладу обліку з 25.10.2019".
В той же час, відповідач, зазначаючи у відзиві, що не є споживачем теплової енергії у спірному приміщенні за адресою м. Київ, вулиця Новопольова, будинок 99-А, жодних належних та допустимих доказів на спростування даної обставини не надав.
При цьому, у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відтак, за результатом оцінки наданих сторонами доказів, позивачем доведений, а відповідачем не спростований факт самовільного підключення відповідача до теплових мереж позивача до укладення договору та споживання теплової енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Валентин-С" у нежитловій будівлі (літ. А), загальною площею 358,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Новопольова, будинок 99-А.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Позивач стверджує, що в період з березня по жовтень 2021 року ним здійснювалося постачання теплової енергії до нежитлової будівлі (літ. А), загальною площею 358,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Новопольова, будинок 99-А, на підтвердження чого надав корінці нарядів на включення та відключення будинків на опалювальний сезон, акти про готовність вузла комерційного обліку та відомості обліку споживання теплової енергії.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом: 911440-01.
Позаяк відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію з березня по жовтень 2021 року, позивачем нараховано та заявлено заборгованість, у розмірі 108 432, 33 грн.
За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відтак, відповідач мав оплачувати поставлену позивачем теплову енергію щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунком.
При цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки виходячи з положень статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за поставлену теплову енергію у період з березня по жовтень 2021 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 108 432, 33 грн.
У зв'язку з набранням чинності 01.05.2021 Закону України від 03.12.2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг внесені зміни, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року № 1022 (далі - Правила).
30.09.2021 Позивачем на офіційному веб-сайті КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (https://kte.kmda.gov.ua/) опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін подальших змін.
Відповідач на виконання вимог Закону України від 03.12.2020 № 1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
В силу вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
30.03.2021 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" було направлено відповідачу листом №30/5/3/4740 від 29.03.2021 проект договору №911440-01 від 11.03.2021 у зазначеній вище редакції, який не був підписаний останнім.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4. Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії).
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття рішення відповідачем про вибір моделі договірних відносин та укладення з позивачем індивідуального договору про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, суд дійшов висновку, що з 31.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір за фактом отримання послуги від позивача, який є публічним та в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України (далі - договір).
Пунктом 24 Правил визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Пунктом 30 договору закріплено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Абзацом 9 частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 01.05.2021 визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 31 Правил визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до пункту 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженої постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги та обсягів теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, відповідно до обраної моделі договірних відносин. Споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугою у приміщенні (квартирі) споживача, та інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуги відповідно до Методики розподілу (пункт 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води).
Оскільки судом встановлено законність нарахування позивачем заборгованості за надані послуги теплопостачання також стягненню підлягає вартість теплової енергії, витраченої на функціонування системи гарячого водопостачання, та витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, розрахована позивачем та відображена в актах надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до актів надання послуг з постачання теплової енергії, акту звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії, розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, деталізованої інформації про коригування нарахувань, позивач належним чином надав послуги з постачання теплової енергії відповідачу у період з листопада 2021 року по березень 2025 року на загальну суму 433 344, 62 грн з урахування здійсненого позивачем перерахунку.
Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема, шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Плата за абонентське обслуговування розраховується КП "Київтеплоенерго" на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що плата за абонентське обслуговування є складовою частиною ціни публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та має сплачуватися відповідачем.
Відповідно до складених позивачем актів виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування; акту звіряння взаєморозрахунків з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) та рахунок на оплату, розмір нарахованої позивачем відповідачу плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року склав 1 557, 02 грн; плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з лютого 2024 по серпень 2025 року склав 815, 70 грн; внесків за обслуговування вузла комерційного обліку склав 17, 75 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 45 договору закріплено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої суми не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.
Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором розрахунки з позивачем за послуги з постачання теплової енергії не здійснив, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2 266, 94 грн.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 55 921, 90 грн, 3% річних у розмірі 14 057, 65 грн на суму боргу - 108 432, 33 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 97 225, 36 грн та 3% річних у розмірі 26 901, 12 грн на суму боргу - 433 344, 62 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити зі сплати заборгованості.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-С" (09119, Київська обл., м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, бульв. Олександрійський, 73, ідентифікаційний код 30118113) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за теплову енергію, спожиту за період березень - жовтень 2021 року в сумі 108 432 грн 33 коп.; нараховані та цю суму інфляційні втрати у розмірі 55 921 грн 90 коп., 3% річних у розмірі 14 057 грн 65 коп.; заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 року - березень 2025 року у розмірі 433 344 грн 62 коп.; нараховані та цю суму пеню у розмірі 2 266 грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 97 225 грн 36 коп., 3% річних у розмірі 26 901 грн 12 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1 557 грн 02 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води в розмірі 815 грн 70 коп.; заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку в розмірі 17 грн 75 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 11 108 грн 10 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2026
Суддя Л.Г. Пукшин