Ухвала від 16.02.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

16.02.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Руденко Е.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні матеріали

за заявами ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про грошові вимоги до боржника на суму 248808,71 (вх.№ 2998/25 від 29.04.2025) та на суму 39217,53 грн. (вх.№ 2999/25 від 29.04.2025), -

у справі № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

учасники справи не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі "Електронний суд" подано заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

25.04.2025 - на суму 248808,71 грн. (вх.№ 2998/25 від 29.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати за період з 01.03.2023 по 19.08.2024 (в тому числі компенсація за невикористану відпустку);

25.04.2025 - на суму 39217,53 грн. (вх.№ 2999/25 від 29.04.2025), що є допомогою по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат.

Згідно з ухвалою від 05.05.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяв зокрема ОСОБА_1 до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали від 24.06.2025 господарським судом прийнято заяви ОСОБА_1 із вимогами на суму 248808,71 грн. (вх.№ 2998/25 від 29.04.2025) та на суму 39217,53 грн. (вх.№2999/25 від 29.04.2025).

Попереднє засідання неодноразово відкладалось та оголошувались перерви, з постановлянням відповідних ухвал суду.

Про хід справи заявник повідомлений шляхом публікації на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України відповідних оголошень, інші учасники справи, боржник та розпорядник майна - шляхом доставки процесуальних документів суду в їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Розпорядником майна боржника подано 12.12.2025 до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог (вх.№01-41/11528/25 від 15.12.25), за змістом яких у пункті 155 вказує, що вимоги ОСОБА_1 визнані частково на загальну суму 179071,26 грн. (заборгованість по заробітній платі), а заявлена кредитором сума у розмірі 248808,71 грн. значно перевищує фактичну заборгованість. Також зазначає, що частково визнано грошові вимоги кредитора на загальну суму 15505,82 грн. (заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності).

ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» 10.11.2025 подав до суду додаткові письмові пояснення (вх.№ 6988/25 від 10.11.25) у пункті 190 яких зазначає, що частково визнає грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 179071,26 грн. (заборгованість по заробітній платі). Крім того, частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 15505,82 грн. (заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності). До пояснень додано правовстановлюючі документи підписанта та квитанції про надсилання пояснень іншим сторонам.

У додаткових поясненнях від 31.12.2025 (вх.№ 7867/25) ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» зазначає, зокрема у пункті 20, що заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності (з урахуванням даних бухгалтерського та фінансового обліку боржника) у сумі 15505,82 грн. сплачена ОСОБА_1 30.12.2025, на підтвердження чого надано відомість розподілу виплат від 30.12.2025 № 251230PB000052856325.

В судовому засіданні 16.02.2026 заявник, боржник, розпорядник майна боржника та інші учасники справи не забезпечили участі своїх представників, вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника, суд вважає можливим здійснити розгляд таких вимог за наявними матеріалами та без участі представників заявника, боржника, арбітражного керуючого та інших учасників справи.

Ухвалою від 16.02.2025 господарський суд об'єднав в одне провадження заяви ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на суму 248808,71 грн. (вх.№ 2998/25 від 29.04.2025) та на суму 39217,53 грн. (вх.№ 2999/25 від 29.04.2025). Отже, загальний розмір грошових вимог заявника становить 288026,24 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.03.2023 по 19.08.2024 працював в ТОВ «Краснолиманське» майстром гірничим підземним з повним підземним робочим днем у шахті, за сумісництвом, що підтверджується наданим витягом з трудової книжки НОМЕР_2 заявника.

Як зазначає заявник, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не виплатив йому всі суми, що йому належать при звільненні, заборгованість за його розрахунком становить 248808,71 грн. і складається із заробітної плати в сумі 52034,99 грн. та 196773,72 грн. компенсації днів невикористаної відпустки.

Правовідносини між сторонами є трудовими та пов'язані з обов'язком виплати заробітної плати і проведення остаточного розрахунку, який відповідно до статей 47, 116, 117 КЗпП України покладається на роботодавця.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав. Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) (висновок Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 242/5780/16-ц).

З огляду на статтю 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Суд зазначає, що зміст заяви ОСОБА_1 не містить відомостей про період виникнення заборгованості помісячно та її дійсний розмір, не наведено обґрунтованого розрахунку вимог з зазначенням у ньому вихідних даних помісячно.

Згідно доданих розрахункових листків за березень 2023 року-грудень 2023 заявнику нараховано заробітну плату в сумі 643790,70 грн., до видачі на банкомат (після утримання податків, зборів та інше) - 503573,79 грн., за січень - липень 2024 року нараховано 499615,71 грн, до видачі на банкомат - 386684,83 грн, загальний розмір заробітної плати за вказаний період до видачі на банкомат становить 890258,62 грн.

З виписки банку №657HQFGDJ90LAD94 вбачається, що ТОВ «Краснолиманське» перерахувало заявнику 922810,48 грн з призначенням платежу «заробітна плата».

Таким чином, наявними доказами спростовується твердження заявника про наявність заборгованості роботодавця з виплати заробітної плати у заявленій сумі.

У заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обгрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Відтак сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Водночас, згідно повідомлення розпорядника майна боржника (вх.№01-41/11528/25 від 15.12.25), та письмових пояснень ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх.№ 6988/25 від 10.11.25), за боржником рахується заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 179071,26 грн. (заборгованість по заробітній платі без розбивки по складових).

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані розпорядником майна боржника та ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відомості недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

За таких обставин суд визнає вимоги ОСОБА_1 до боржника у сумі 179071,26 грн. заборгованості по заробітній платі.

Щодо вимог заявника на суму 39217,53 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат, суд зазначає таке.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать відомості трудової книжки заявника, ОСОБА_1 11.01.2021 прийнятий на роботу у Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», у період з 01.03.2023 по 19.08.2024 працював в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за сумісництвом.

З наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 6336013182985323 від 03.01.2025 слідує, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному згідно листків непрацездатності: 11691020-2021879904-1 від 28.03.2024, 11691020-2021978269-1 від 01.04.2024, 11691020-2022094228-1 від 05.04.2024, 12501973-2023384661-1 від 01.06.2024 які мають статус «готово до сплати», страхувальником значиться Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557.

За змістом пунктів 1, 2 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 440, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Як вбачається з роз'яснень Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України у листі від 24.01.2023 р. № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 сумісництво є окремим видом трудових відносин, які врегульовуються за однаковим принципом незалежно від знаходження основного місця роботи, у зв'язку з чим, реалізація права застрахованої особи на страхову виплату у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом здійснюється відповідно до норм частини першої статті 22 Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Реалізація права на страхову виплату у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому у разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом застрахована особа реалізує своє право на допомогу по тимчасовій непрацездатності шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати.

У даному випадку основним місцем роботи (діяльності) за відомостями трудової книжки ОСОБА_1 є Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, який і значиться у наданому витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 6336013182985323 від 03.01.2025 страхувальником.

Зміст наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності не дає суду змоги визначити розмір суми, що підлягає виплаті заявнику.

Подана заява ОСОБА_1 (вх.№ 2999/25 від 29.04.25) не містить обґрунтування та належного детального розрахунку пред'явлених до визнання сум заборгованості ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» з оплати тимчасової непрацездатності, із зазначенням у ньому вихідних даних. Листки непрацездатності та/або акти розслідування причин непрацездатності, звернення до роботодавця як і відмова виплати допомоги з тимчасової непрацездатності боржником до матеріалів справи також не надавались. Рішення компетентного органу, до повноважень якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, до матеріалів справи також не надано.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується заборгованість перед заявником з допомоги по тимчасовій непрацездатності у пред'явлений до визнання сумі, відповідно відсутні підстави для визнання вимог в цій частині.

Із наявних в матеріалах справи пояснень ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» та повідомлення розпорядника майна боржника про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 відомо, що боржник частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 15502,82 грн. (заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності).

30.12.2025 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» погашено заборгованість перед ОСОБА_1 з допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 15505,82 грн, на підтвердження чого надано відомості розподілу витрат від 30.12.2025 призначення лікарняні- лікарняні звільненому працівнику за квітень 2024р., дата звільнення 19.08.2024р. Податки повністю сплачено 30.12.2025р., ЄСВ не сплачується згiдно до п.10 ст.1 Закону України вiд 08.07.2010 № 2464VI, пiсля звiльнення працiвника.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, сукупність документів та заяв по суті, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 179071,26 грн заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 179071,26 грн.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 17.02.2026.

Суддя Н.В. Величко