61022, м. Харків, пр. Науки, 5
у справі про банкрутство
17.02.2026 Справа № 5006/38/31б/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі секретаря судового засідання Левкович Ю.Р., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за заявою кредиторів (заявників) 1) Приватного акціонерного товариства “ЕКОПРОД», м.Волноваха Донецької області; 2) Асоціації фермерів “Агросервіс», м.Волноваха Донецької області; 3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Валер'янівське», c.Валерянівка, Волноваський район Донецької області
до боржника Відкритого акціонерного товариства “Вірівське», с.Вірівка, Добропільський район Донецької області (код ЄДРПОУ 00724784)
про банкрутство
ліквідатор - арбітражний керуючий Карпенко А.А.
Представники учасників справи - не з'явилися
Ухвалою суду від 15.08.2012 за заявою Приватного акціонерного товариства “ЕКОПРОД», Асоціації фермерів “Агросервіс», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Валер'янівське», порушена справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Вірівське» внаслідок його фінансової неспроможності; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.
23.08.2012 судом постановлена ухвала за результатами підготовчого засідання.
В газеті “Голос України» №166 (5416) від 06.09.2012 опубліковано оголошення про порушення справи №5006/38/31б/2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Вірівське».
Ухвалою суду від 23.10.2012 за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги ініціюючих кредиторів Приватного акціонерного товариства “ЕКОПРОД», Асоціації фермерів “Агросервіс», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Валер'янівське».
06.11.2012 проведені загальні збори кредиторів у справі №5006/38/31б/2012, на яких обраний комітет кредиторів у складі 3 (трьох) ініціюючих кредиторів.
Постановою суду від 20.11.2012 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців до 20.05.2013 та призначений ліквідатор - арбітражний керуючий Самсонов О.О.
Ухвалою суду від 20.06.2013 продовжено строк ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства “Вірівське» на 6 місяців до 20.11.2013.
У зв'язку з проведенням на території міста Донецька та Донецької області антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», матеріали справи №5006/38/31б/2012 були втрачені.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.08.2018 відновлено втрачену справу №5006/38/31б/2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Вірівське», на стадії ліквідаційної процедури частково за наявними документами.
Також 21.09.2018 судом постановлено ухвалу про заміну поточного кредитора Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропіллі Донецької області на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Ухвалою від 24.10.2018 припинені повноваження ліквідатора Самсонова О.О., новим ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Карпенко А.А.
Ухвалою від 07.05.2019 замінено поточного кредитора Добропільську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Донецькій області.
Ухвалою від 11.12.2025 судом визначено ліквідатору у строк до 20.01.2026 повідомити суд про хід ліквідаційної процедури та проведені заходи, надати до суду на затвердження звіт про проведену роботу в ході ліквідаційної процедури з документами в підтвердження проведених заходів та ліквідаційний баланс банкрута. Кредиторам у строк до 20.01.2026 - надати суду письмово викладену позицію з зазначенням аргументів, пояснень та міркувань, щодо подальшого провадження у справі.
Ухвалою від 26.01.2026 розгляд справи призначено на 17.02.2026, зобов'язано ліквідатора у строк до дати судового засідання повідомити суд про хід ліквідаційної процедури та проведені заходи, надати до суду на затвердження звіт про проведену роботу в ході ліквідаційної процедури з документами в підтвердження проведених заходів та ліквідаційний баланс банкрута. Кредиторам у строк до дати судового засідання - надати суду письмово викладену позицію з зазначенням аргументів, пояснень та міркувань, щодо подальшого провадження у справі. Повідомлено учасників справи про те, що участь у засіданні суду можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі з використанням власних технічних засобів згідно зі статтею 197 ГПК України шляхом подання до суду відповідної заяви/клопотання.
16.02.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від кредитора Головного управління ДПС у Донецькій області надійшло клопотання з викладеною позицією щодо подальшого провадження у справі, згідно з якою кредитор вважає за можливе здійснення подальшого провадження у справі з метою завершення ліквідаційної процедури та погашення кредиторських вимог. Одночасно кредитор вважає, що питання стосовно подальшого руху справи, зокрема в частині завершення ліквідаційної процедури, в порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, чи закриття провадження у справі про банкрутство, за наявності відповідних підстав, мають бути розглянуті, безпосередньо на зборах кредиторів (комітету кредиторів).
Станом на 17.02.2026 іншими кредиторами письмових пояснень щодо подальшого провадження у справі до суду не подано, звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження суду не надані.
Суд зазначає, що всі учасники справи були повідомлені про місце, час та дату засідання суду засобом електронного зв'язку. Також, з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи, відповідне оголошення розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області у рубриці "Повідомлення для учасників процесу" розділу "Інше".
Крім того всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з матеріалами справи учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення своєї позиції щодо стану провадження у справі про банкрутство.
Поряд з цим суд зазначає, що процедури банкрутства, мають строковий характер. Відтак, всі учасники провадження у справі про банкрутство, мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених строків судових процедур, задля зменшення негативних наслідків надмірною тривалістю цих процедур як для кредиторів так і боржника.
Враховуючи належне повідомлення учасників про місце, час та дату засідання суду, не визнання явки учасників справи обов'язковою, поточну ситуацію щодо введення на території України воєнного стану, а також тривалість здійснення провадження у даній справі, підстави для відкладення чи оголошення перерви у судовому засіданні відсутні.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі з огляду на таке:
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - Кодекс України з процедур банкрутства, далі за текстом КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).
Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Входячи зі змісту преамбули КУзПБ, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника у передбачених КУзПБ у справі про банкрутство процедурах.
Така процедура провадження у справі про банкрутство як ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури, зокрема виявити та реалізувати виявлене майно боржника задля задоволення за рахунок отриманих від продажу коштів визнаних судом у справі про банкрутство вимог кредиторів (статті 61 - 64 цього Кодексу). Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.
Водночас КУзПБ закріплено принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство, який полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.
У відповідності до приписів статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 20.11.2012, не може перевищувати 12 місяців. Тобто, ліквідаційна процедура у цій справі триває понад 13 років.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов'язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Боттацці проти Італії").
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції".
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі "Парінов проти України", в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев'ять років такою, що не відповідала вимозі "розумного строку", а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Водночас на державні органи покладено обов'язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 зазначила, що “відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).
Норми статті 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то “відсутність предмета спору» (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Судом враховано, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно з матеріалами справи банкрут ВАТ «Вірівське» зареєстрований за адресою: Добропільський р-н, Донецька обл., село Вірівка.
Як встановлено судом у цій справі на час розгляду справи в судовому засіданні 17.02.2026 звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження суду не надані; кредитори письмових пояснень щодо подальшого провадження у справі не висловили. Матеріали справи відновлені лише частково у зв'язка з неможливістю їх відновлення в повному обсязі. Відомості щодо майнового стану банкрута та щодо стану проведення заходів з ліквідації банкрута станом на теперішній час, у суду відсутні.
Кредитори втратили інтерес щодо стану проведення ліквідаційної процедури та подальшої долі банкрута. Так, протягом ліквідаційної процедури кредитори не наводять жодних аргументів та доводів щодо необхідності продовження ліквідаційної процедури за встановлених обставин, з огляду на невизначеність строку ліквідаційної процедури для виконання необхідних дій. Тоді як, будучи учасниками провадження у справі про банкрутство кредитор(и) наділений(і) широким обсягом прав та повноважень, в тому числі правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявами з процесуальних питань, реалізуючи які він(и) має(ють) діяти своєчасно та у належний спосіб. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредиторів, свідчить про відсутність у них зацікавленості в ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства розвитку громад та територій), Добропільська міська територіальна громада включена станом на теперішній час до переліку територій, які визначені як території, на яких ведуться (велися) бойові дії, територій можливих бойових дій.
Вказані обставини є перешкодою в проведенні подальших ліквідаційних заходів, внаслідок чого настала об'єктивна неможливість завершити процедуру ліквідації боржника за правилами КУзПБ.
Враховуючи наведені висновки щодо мети та цілей здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема на стадії ліквідації боржника, суд зазначає, що воєнний стан сам по собі не є безумовною підставою для продовження судом строку процедури ліквідації у справі про банкрутство. Такий строк може бути продовжений через воєнний стан у розумних межах, тобто за умови, що мета провадження у справі про банкрутство та цілі ліквідації боржника є об'єктивно досяжними, тобто реальними, а їх досягнення у межах встановлених КУзПБ строків через воєнний стан сповільнюється, однак не перестає бути можливим.
Поряд із цим слід зауважити, що довготривалість процедури банкрутства на стадії ліквідації з триваючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів та безперспективність очікування її завершення, призведе лише до порушення прав як кредиторів так і боржника, матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов'язаних з провадженням у справі, зокрема, витрат на оплату послуг арбітражного керуючого, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства, а тому закриття провадження у даній справі суд вважає доцільним та обґрунтованим.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених господарським судом спорів, які підлягали розгляду в межах справи №5006/38/31б/2012 на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
У постанові від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Також, суд касаційної інстанції наголосив, що у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абз. 2 частини 3 статті 65 КУзПБ).
Беручи до уваги, що провадження у справі №5006/38/31б/2012 про банкрутство ВАТ «Вірівське» триває з 15.08.2012; понад 13 років на стадії ліквідаційної процедури; ліквідаційна процедура об'єктивно не здійснюється; відсутність інтересу кредиторів щодо стану проведення ліквідаційної процедури та подальшої долі банкрута; відсутність інформації щодо майнових активів банкрута та безперспективність очікування завершення судових процесів, результати яких за наведених обставин ніяким чином не вплинуть на збільшення (поповнення) ліквідаційної маси, а також для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вірівське», відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною у постановах від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012.
Суд зазначає, що доводи кредитора Головного управління ДПС у Донецькій області, викладені у клопотанні від 16.02.2026 не спростовують висновків суду про закриття провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вірівське».
Згідно із частиною 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому суд зауважує, що закриття провадження у справі про банкрутство за наведених умов та обставин не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості та виключення ВАТ «Вірівське» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню боржником своїх наявних грошових зобов'язань, не позбавляє як фізичних так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником, та у разі порушення підприємством відповідних зобов'язань, на судових захист.
Зазначені висновки відповідають меті та цілями здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема на стадії ліквідації боржника, а також такій ознаці як строковість здійснення провадження та відповідних процедур у справі про банкрутство як гарантії права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.
Також суд наголошує, що положення частина 3 статті 65 КУзПБ унормовують, що виявлення після закриття провадження у справі про банкрутство майна банкрута, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, є підставою для поновлення господарським судом провадження у справі за клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями 2, 9, 41, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 42, 77-79, 86, 231, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі №5006/38/31б/2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Вірівське» (код ЄДРПОУ: 00724784).
Припинити повноваження арбітражного керуючого Карпенка Андрія Анатолійовича у якості ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Вірівське» (код ЄДРПОУ: 00724784).
Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Вірівське» (код ЄДРПОУ: 00724784).
Копію даної ухвали надіслати боржнику, кредиторам, податковому органу, органу ДВС за місцезнаходженням боржника, державному органу з питань банкрутства, а також державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.
Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття 17.02.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ГПК України.
Суддя М.О. Лейба