вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.02.2026м. ДніпроСправа № 904/5433/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.,
представників учасників справи:
від позивача (за первісним позовом): Калінський С.В.;
від відповідача (за первісним позовом): представник не з'явився;
розглянувши матеріали справи №904/5433/25
за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
до Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни
про стягнення штрафних санкцій,
та
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни
до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
про зменшення нарахованої пені та стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 25.09.2025 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 47.396,42 грн штрафних санкцій.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5433/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025.
Ухвалою від 26.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Ухвалою від 10.10.2025 клопотання відповідача від 07.10.2025 за вих. №б/н про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву задоволено, продовжено відповідачу строк для подачі відзиву до 20.10.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 21.10.2025 від Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни надійшов зустрічний позов від 20.10.2025 за вих. №б/н до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", у якій заявник просить:
1) зменшити нараховану Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню по п.7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51 853,82 грн. до 25962,91 грн);
2) стягнути з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни 20.120,08 грн безпідставно стягнутого штрафу по п.7.3 Договору від 06.11.2024 №367-K-24 та 25.962,91 грн. стягнутої пені - у разі задоволення пункту першої прохальної частини позовної заяви.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5433/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2025.
Ухвалою від 24.10.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху, запропоновано Фізичній особі-підприємцю Тарасовій Оксані Миколаївні протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки зустрічної позовної заяви, визначені цією ухвалою.
Через підсистему "Електронний суд" 28.10.2025 від Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни надійшла заява від 27.10.2025 за вих. №б/н про усунення недоліків, до якої заявник додає платіжну інструкцію від 27.10.2025 №662 на суму 2.422,40 грн.
Через підсистему "Електронний суд" 28.10.2025 від Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни надійшла заява від 27.10.2025 за вих. №б/н про усунення недоліків, у якій заявник просить розглядати вимогу про зменшення штрафних санкцій по п. 7.2 договору як позовну та додає квитанцію від 27.10.2025 №1669-1649-8958-9848 на суму 2.422,40 грн.
Ухвалою від 03.11.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою від 17.11.2025 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почато спочатку. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 03.12.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 21.10.2025 від ФОП Тарасової О.М. надійшов відзив, у якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі задоволення зменшити розмір штрафних санкцій до 1.000,00 грн.
Через підсистему "Електронний суд" 24.10.2025 від ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшла відповідь на відзив.
Через підсистему "Електронний суд" 13.11.2025 від ТОВ ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшов відзив на зустрічний позов.
Через підсистему "Електронний суд" 03.12.2025 від ФОП Тарасової О.М. надійшло клопотання, яким остання просить надати відповідачу додатковий строк на подання протоколу опитування водія у якості доказу та відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою від 03.12.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 17.12.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 17.12.2025 від ФОП Тарасової О.М. надійшло клопотання, у якому остання просить відкласти підготовче засідання, оскільки вона має можливості прибути до суду через зайнятість в іншому судовому засіданні у Харківському апеляційному суді по справі 638/5172/17, слухання якої призначено на 11 год. 10 хв.
Також у клопотанні зазначено про те, що у відзиві на позовну заяву повідомлялося, що під час підготовчого провадження буде надано до суду доказ відмови позивача у прийманні двох партій товару, а саме протокол опитування адвокатом водія, який безпосередньо здійснював перевезення. У зв'язку з тим, що станом на 17.12.2025 не вдається провести зустріч з водієм з причин, які не залежать від відповідача, заявник просить надати відповідачу можливість подати до суду вказаний протокол або нотаріально засвідчені пояснення свідка пізніше - після їх отримання, в тому числі на стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026, роз'яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.
Відповідач (за первісним позовом, позивач за зустрічним) у судове засідання 22.01.2026 не з'явився. Через підсистему "Електронний суд" 22.01.2026 від ФОП Тарасової О.М. надійшло клопотання, у якому остання просить відкласти судове засідання.
Ухвалою від 22.01.2026 розгляд справи відкладено на 04.02.2026.
Через підсистему "Електронний суд" 04.02.2026 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання від 04.02.2026 за вих. №б/н, у якому заявник просить суд відкласти слухання справи на іншу дату та надати представнику відповідача за первісним позовом (Віталію ПЛУГАТИРЬОВУ) можливість прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою системи "підсистема відеоконференцзв'язку ЄСІТС".
Через відсутність електроенергії в приміщенні суду (відповідний акт у справі) судове засідання, призначене на 04.02.2026 о 10:20 год, не відбулось.
Ухвалою від 04.02.2026 призначено розгляд справи по суті до 17.02.2026.
Через підсистему "Електронний суд" 11.02.2026 від ФОП Тарасової О.М. надійшло клопотання, у якому остання просить долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчені пояснення перевізника, який здійснював доставлення товару на адресу позивача. У вказаних поясненнях (заяві свідка) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що 20.12.2024 вона надавала послуги з доставлення вантажу - цукру білого, власником якого була фізична особа-підприємець Тарасова Оксана Миколаївна на адреси її замовників: ДУ "Райківська виправна колонія №73", ДУ "Бердичівська виправна колонія №70", ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4", ДУ "Коростенська виправна колонія №71" згідно товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів. В першу чергу товар було доставлено та передано отримувачам - ДУ "Райківська виправна колонія №73", ДУ "Бердичівська виправна колонія №70", які прийняли товар без зволікань та зауважень. Після цього цукор у кількості 4150 кг та 5950 кг було доставлено до отримувачів ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4", які розташовані за однією адресою - вул. Незалежності. 172. м. Житомир. 10001. Після повідомлення про прибуття автомобіля для вивантаження товару, відповідальна особа повідомила, що товар прийматися не буде у зв'язку з вказівкою керівництва - ОСОБА_3. Також, Тарасова Оксана Миколаївна повідомила, що отримувачі - ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4" відмовилися від приймання товару, тому необхідно слідувати далі за маршрутом та здійснити доставку іншої частини товару до ДУ "Коростенська виправна колонія №71", яка прийняла товар без зауважень. Таким чином, по завершенню перевезення залишок цукру, який не було передано отримувачам складав 4150 кг та 5950 кг, від приймання якого відмовилися ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправні колонія №4".
Також відповідач за первісним позовом зазначає, що не мав можливості подати вищевказані пояснення у підготовчому провадженні, оскільки їх було отримано вже після переходу до розгляду справи по суті, а можливість отримання вказаного доказу залежала виключно від волі перевізника.
Через підсистему "Електронний суд" 16.02.2026 від ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначає, що не погоджується з їх змістом та вважає клопотання про долучення доказів необґрунтованим. Із заяви свідка не вбачається належного підтвердження поставки товару у строки та спосіб, визначені договором від 06.11.2024 № 367-К-24, оскільки зазначено лише загальну дату перевезення без конкретного часу та обставин передачі товару.
Водночас договором і рознарядкою передбачено конкретні строки поставки (до 06.12.2024) та час приймання товару, тому перевезення поза межами строку дії рознарядки свідчить про прострочення та не може вважатися належним виконанням зобов'язання. У заяві також відсутні відомості, які дозволяли б встановити, що поставка здійснювалася у погоджений час та у спосіб, визначений договором, що робить показання свідка неповними та такими, що не підтверджують юридично значимі обставини.
Крім того, заява не містить даних про правові підстави перевезення товару, договір, на підставі якого діяла свідок, її повноваження діяти від імені постачальника, а також не подано жодних підтверджуючих документів (товарно-транспортних накладних, довіреностей тощо). Самі лише посилання на існування документів без їх подання не є доказами, а відсутність підтверджених повноважень ставить під сумнів як правомірність дій свідка, так і факт здійснення поставки.
Показання свідка також є суперечливими, оскільки одночасно стверджується про прийняття частини товару без зауважень і відмову інших установ без документального підтвердження або пояснення причин. У матеріалах справи відсутні акти неприйняття товару чи інші документи, які підтверджують факт відмови або належної передачі товару, що свідчить про недоведеність наведених тверджень. Заява свідка, не підтверджена належними та допустимими доказами, містить неповні відомості та внутрішні суперечності, а тому не може вважатися достатнім доказом належного виконання зобов'язання з поставки товару.
З огляду на викладене, на думку позивача за первісним позовом, подані пояснення свідка не підтверджують факт поставки товару у строки, обсязі та спосіб, визначені договором і рознарядкою, у зв'язку з чим клопотання про долучення доказів підлягає відхиленню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Через підсистему "Електронний суд" 17.02.2026 від ФОП Тарасової О.М. надійшло клопотання, у якому остання просить провести судове засідання без її участі. При прийнятті рішення просить врахувати надані пояснення та докази, часткову відмову від прийняття товару позивачем, а також зменшити штрафні санкції до справедливого розміру.
У судовому засіданні 17.02.2026 представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду. Представник відповідача за первісним позовом не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт того, що відповідач здійснив прострочку поставки товару із порушенням термінів (строків) поставки товару в кількості 18.600 кг на суму 487.692,00 грн, а також недопоставив товар у кількості 10.100 кг, не усунув недоліки і не виконав вимоги претензій, а тому з нього підлягає стягненню 47.396,42 грн штрафних санкцій.
Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом
Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що прострочення поставки було зумовлене об'єктивними обставинами, а саме складною безпековою та економічною ситуацією, постійними ракетними й дроновими обстрілами м. Дніпро та Дніпропетровської області, у тому числі міжконтинентальною ракетою 21.11.2025, частими повітряними тривогами та перебоями з електропостачанням.
Крім того, прострочення сталося через порушення позивачем строків оплати товару, згідно з п. 4.1 договору оплата здійснюється протягом 20 банківських днів, однак відповідно до постанови КМУ від 19.06.2023 №650 оплата товару вітчизняного виробництва (цукор ТОВ «Шамраївський цукор») мала бути проведена протягом 10 днів. Позивач порушив строки оплати за поставкою від 05.12.2024 на суму 470.649,00 грн, що є суттєвим для відповідача. За відсутності затримки оплати відповідач міг здійснити поставки раніше, ніж у період з 17 по 20.12.2024.
На думку відповідача, нарахування пені у повному обсязі є несправедливим та не відповідає її компенсаційній природі, відповідач просить зменшити пеню відповідно до ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не довів наявність збитків, строк прострочення є незначним, а розмір пені значно перевищує збитки. Загальна сума неустойки 119.370,32 грн, з яких 71.973,90 грн уже стягнуто за банківською гарантією. Стягнення пені в повному обсязі призведе до несправедливого та безпідставного збагачення позивача.
Щодо штрафу за недопоставку товару за п. 7.3 договору відповідач зазначає, що недопоставка сталася внаслідок відмови позивача від прийняття товару. Сторони досягли усної домовленості про приймання товару до 20.12.2024 включно, що підтверджується фактом прийняття позивачем 6 партій товару 20.12.2024.
20.12.2025 відповідач придбав 17,3 т цукру та здійснив доставку за договором №367-К-24 до: ДУ «Райківська ВК №73»; ДУ «Бердичівська ВК №70»; ДУ «Житомирська УВП №8»; ДУ «Житомирська ВК №4»; ДУ «Коростенська ВК №71».
ДУ «Житомирська УВП №8» та ДУ «Житомирська ВК №4» відмовилися від прийняття 10,1 т товару за усним розпорядженням керівництва, що підтверджується ТТН, заявкою на перевезення та листом перевізника. ДУ «Коростенська ВК №71» товар прийняла без зауважень.
Відтак на думку відповідача, недопоставка сталася не з його вини, тому відповідальність за п.7.3 договору застосованню не підлягає.
Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом на відзив відповідача
Позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та зазначає, що відповідач визнає факт прострочення поставки товару за договором від 06.11.2024 №367-К-24, проте обґрунтовує його складною економічною та безпековою ситуацією, ракетними та дроновими обстрілами м. Дніпро, у тому числі міжконтинентальною ракетою 21.11.2025, а також перебоями з електропостачанням.
Водночас пунктами 8.2 та 8.3 договору передбачено обов'язок сторони, яка не може виконувати зобов'язання внаслідок дії непереборної сили, повідомити іншу сторону протягом 5 календарних днів з моменту виникнення таких обставин та надати підтверджуючі документи, при цьому єдиним належним доказом форс-мажору є сертифікат Торгово-промислової палати. Відповідно до частини першої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» саме Торгово-промислова палата України засвідчує такі обставини. Жодного сертифіката ТПП щодо дії форс-мажорних обставин у період дії договору від 06.11.2024 №367-К-24 відповідачем не надано.
Посилання відповідача на обстріли, зокрема 21 листопада 2025 року, є безпідставними, оскільки строк дії договору відповідно до пункту 10.1 закінчився 20 грудня 2024 року включно, а зазначені події відбулися пізніше та не могли вплинути на виконання зобов'язань. Перебої з електропостачанням також не є обставинами непереборної сили, оскільки не унеможливлюють виконання зобов'язань альтернативними способами, зокрема шляхом використання резервних джерел живлення. Договір було укладено під час дії воєнного стану, за умов регулярних обстрілів та відключень електроенергії, а отже відповідач усвідомлював ризики здійснення господарської діяльності в таких умовах, які є однаковими для обох сторін.
Твердження відповідача про прострочення оплати за поставкою від 05.12.2024 на суму 470.649 грн є безпідставними, оскільки пунктом 4.1 договору передбачено оплату протягом 20 банківських днів з дати отримання товару у міру надходження бюджетних коштів. Відповідно до платіжної інструкції від 19 грудня 2024 року №10873 оплата за накладною №РН-68 від 05.12.2024 здійснена у межах строку, визначеного договором, при цьому будь-які претензії щодо прострочення оплати з боку ФОП Тарасова О.М. відсутні. Посилання відповідача на власні документи як докази є спробою уникнути відповідальності за прострочення поставки та недопоставку товару.
Щодо недопоставки товару, надані відповідачем товарно-транспортні накладні підтверджують лише факт переміщення товару, але не підтверджують його отримання позивачем, оскільки не містять підписів уповноважених осіб вантажоодержувача та відтисків печатки. Товарно-транспортні накладні від 20.12.2024 №ТТН69 та №ТТН70, а також видаткові накладні №РН-0000069 та №РН-0000070 не підписані отримувачем, а повноваження водіїв на передачу товару позивачу не доведені. Доказів фактичної відмови позивача від прийняття товару в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» та ДУ «Житомирська виправна колонія №4» відповідачем не надано, що суперечить вимогам статей 77 - 80 Цивільного процесуального кодексу України щодо належності, допустимості та достатності доказів.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України суд може зменшити неустойку лише за наявності відповідних підстав. Разом з тим, у даному випадку розмір штрафних санкцій відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, загальна сума штрафних санкцій становить 119.370,32 грн та не перевищує ціну договору 1.439.478,00 грн, санкції нараховані за реальне порушення зобов'язань, а майновий стан відповідача дозволяє їх сплатити. Підприємницька діяльність відповідно до статей 3 та 42 Господарського кодексу України здійснюється на власний ризик, а відповідач, укладаючи договір від 06.11.2024 №367-К-24, погодився з усіма його умовами, у тому числі щодо відповідальності.
З огляду на викладене, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом
Позивач за зустрічним позовом наголосив, що стягнення пені та штрафу у повному обсязі не відповідає принципу справедливості та фактичним обставинам справи. Незначне прострочення поставок цукру відбулося внаслідок складної економічної та безпекової ситуації в Україні та Дніпропетровській області, де у період дії договору м. Дніпро зазнав масованих ракетних і дронових обстрілів, у тому числі міжконтинентальною ракетою 21.11.2025, а також у зв'язку з частими повітряними тривогами та перебоями в електропостачанні.
Прострочення поставок стало наслідком затримки з боку позивача розрахунків за поставлений товар. Пунктом 4.1 договору передбачено оплату товару протягом 20 банківських днів з дати його отримання у міру надходження бюджетних коштів. Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 №650, оплата товару вітчизняного виробництва мала бути здійснена протягом 10 днів з дати отримання товарно-супровідних документів, оскільки цукор був вироблений ТОВ «Шамраївський цукор». Таким чином, позивач порушив строки оплати за поставкою від 05.12.2024 на суму 470.649,00 грн, яка є суттєвою для відповідача, і за відсутності такої затримки відповідач міг здійснити поставки раніше, ніж у період з 17 по 20 грудня 2024 року.
Нарахування пені не відповідає її компенсаційній меті та є підставою для зменшення її розміру. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі надмірності штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити їх розмір з урахуванням ступеня виконання зобов'язання, майнового стану сторін та відсутності збитків. У зв'язку з цим ФОП Тарасова Оксана Миколаївна просить зменшити пеню за договором від 06.11.2024 №367-К-24 на 50 % з 51.853,82 грн до 25.962,91 грн.
Також, на думку ФОП Тарасової О.М., позивачем безпідставно було стягнуто частину штрафу за пунктом 7.3 договору у сумі 20.120,08 грн, оскільки недопоставка товару сталася внаслідок відмови позивача від прийняття товару 20.12.2024, у зв'язку з чим застосування штрафу є неправомірним і підлягає поверненню.
Між сторонами було досягнуто усної домовленості, підтвердженої зустрічними діями, про приймання товару до останнього дня дії договору, а саме до 20.12.2024 включно, що підтверджується фактом прийняття позивачем 6 партій товару цього ж дня. Виходячи з цієї домовленості, 20.12.2024 ФОП Тарасовою О.М. було придбано товар у ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» та здійснено його доставку за договором №367-К-24 на адреси отримувачів згідно рознарядки.
Фактично було придбано 17,3 т цукру та здійснено доставку до ДУ «Райківська виправна колонія №73», ДУ «Бердичівська виправна колонія №70», ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», ДУ «Житомирська виправна колонія №4» та ДУ «Коростенська виправна колонія №71». Після прийняття товару першими двома установами автомобіль прибув до ДУ «Житомирська УВП №8» та ДУ «Житомирська ВК №4», однак товар не був прийнятий з підстав усного розпорядження керівництва, внаслідок чого позивач фактично відмовився від приймання 10,1 т товару. Після цього товар було доставлено до ДУ «Коростенська ВК №71», яка прийняла його без зауважень.
Факт доставки товару до ДУ «Житомирська УВП №8» та ДУ «Житомирська ВК №4» підтверджується товарно-транспортними накладними, заявкою на перевезення та листом перевізника.
Таким чином, недопоставка товару відбулася з вини позивача, а відповідальність за пунктом 7.3 договору до відповідача застосуванню не підлягає.
Відтак ФОП Тарасова О.М. просить зменшити нараховану Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню за п.7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51 853,82 грн. до 25962,91 грн); стягнути з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни 20.120,08 грн безпідставно стягнутого штрафу за п. 7.3 Договору від 06.11.2024 №367-K-24 та 25.962,91 грн стягнутої пені - у разі задоволення пункту першої прохальної частини позовної заяви.
Стислий виклад позиції відповідача за зустрічним позовом
Відповідач за зустрічним позовом вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
ФОП Тарасова О. М. визнає факт прострочення поставки товару за договором від 06.11.2024 № 367-К-24, проте аргументує його складною економічною та безпековою ситуацією, зокрема ракетними та дроновими обстрілами, включно з міжконтинентальною ракетою 21.11.2025, перебоями електропостачання, що, на думку позивача, не є обставинами непереборної сили, оскільки відповідно до пунктів 8.2, 8.3 договору доказом таких обставин є сертифікат Торгово-промислової палати, який від відповідача не надавався. Зазначені обстріли сталися після закінчення строку дії договору 20.12.2024, а перебої в електропостачанні могли бути компенсовані резервними джерелами живлення, і, укладаючи Договір під час воєнного стану, відповідач знав про відповідні ризики.
Відповідач за зустрічним позовом також посилається на затримку оплати позивачем товару від 05.12.2024 на суму 470.649,00 грн, однак, відповідно до договору, оплата мала здійснюватися протягом 20 банківських днів і фактично була проведена в межах цього строку, жодних претензій з боку відповідача не надходило.
Товарно-транспортні та видаткові накладні від 20.12.2024, на які посилається відповідач для підтвердження факту недопоставки, не містять підписів отримувача, печаток, і не доводять факту відмови позивача від приймання товару. Відповідач також посилається на усну домовленість про приймання товару до 20.12.2024, проте додаткової угоди до договору не укладалося, а поставка після закінчення кінцевого строку є неналежним виконанням зобов'язань, за що передбачено застосування штрафних санкцій.
Заявлені відповідачем вимоги щодо зменшення штрафних санкцій за статтею 233 ГК України не є підставними, оскільки розмір пені відповідає принципам розумності, пропорційності та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а загальна сума штрафних санкцій 119.370,32 грн менша за ціну договору 1.439.478,00 грн та застосована за реальне порушення договірних зобов'язань. Відповідно до п. 7.2 та 7.3 договору, пеня і штраф застосовуються у різних випадках і не суперечать статті 61 Конституції України та статтям 203, 215 ЦКУ, а тому застосування обох санкцій є правомірним.
Враховуючи викладене, відповідач за зустріним позовом вважає, що правомірно застосував штрафні санкції, а доводи відповідача про подвійне притягнення до відповідальності є необґрунтованими. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП Тарасової О. М. за зустрічною позовною заявою.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару / не поставки товару; настання строку оплати товару; наявності / відсутності повної / часткової оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування штрафних санкцій.
Суд встановив, що 06.11.2024 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі- покупець, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Тарасовою Оксаною Миколаївною (далі - продавець, відповідач за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу №367-К-24 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується продати і відвантажити ДК 021:2015: 15830000-5 Цукор і супутня продукція (цукор білий кристалічний першої категорії) (далі - товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього Ддоговору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору: найменування товару цукор білий кристалічний першої категорії, кількість, кг 54 900,0, ціна за одиницю виміру товару з податками та зборами, тарою і транспортними витратами, грн 26,22, загальна сума вартості товару з податками та зборами, тарою і транспортними витратами, грн 1.439.478,00 грн.
Обсяг закупівлі товару може бути зменшений залежно від фінансування бюджетних видатків (п. 1.2 договору).
Ціна цього договору становить 1.439.478 (один мільйон чотириста тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 00 коп., у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі 3 податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару (п. 3.1. договору).
Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Збільшення ціни на товар не допускається (п.п. 3.2., 3.3. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання товару на склад територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання. У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково касове обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.
Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 06 грудня 2024 року включно. Після закінчення строку дії договору, який визначений пунктом 10.1. договору, покупець не приймає товар. Оплата за такий товар не здійснюється (п. 5.1. договору).
Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у рознарядці (додаток 1 до цього договору) (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4., 5.1., 5.8., 5.11. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого в строк товару.
У випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару (п. 7.3. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20 грудня 2024 року включно (п. 10.1. договору).
Відповідно до умов договору (п. 5.1.) позивачем було видано рознарядку на поставку цукру білого кристалічного першої категорії загальною кількістю 54.900 кг, що є додатком № 1 до договору, у якій було вказано терміни (строк) поставки товару з 06.11.2024 до 06.12.2024 включно.
Як у первісному позові зазначає позивач, відповідач здійснив прострочку поставки товару (постачання цукру білого кристалічного першої категорії) із порушенням термінів (строків) поставки товару) в кількості 18.600 кг на суму 487.692,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна від 16.12.2024 № РН-0000074 на суму 72.105,00 грн;
- видаткова накладна від 19.12.2024 № РН-0000061 на суму 93.081,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000073 на суму 60.306,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000071 на суму 43.263,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000076 на суму 13.110,00 грн;
- випадкова накладна від 20.12.2024 № РН-0000072 на суму 85.215,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000075 на суму 73.416,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000077 на суму 47.196,00 грн.
Також продавцем недопоставлено товар у кількості 10.100 кг.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань позивачем було нараховано штрафні санкції відповідно до п. 7.2. та штраф згідно з п. 7.3. договору на загальну суму 118.059,32 грн.
У зв'язку з чим, позивачем було направлено відповідачу відповідну претензію від 16 січня 2025 року №ГД ДКВС-168/3 ГД/2025. Розрахунок штрафних санкцій додавався до претензії. Відповіді до Генеральної дирекції ДКВС України від відповідача на претензію від 16 січня 2025 року № ГД ДКВС-168/3 ГД/2025 не надходило та вимоги за зазначеною претензією не були задоволені.
Позивачем було подано до Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» вимогу від 07 лютого 2025 року № ГД ДКВС-537/3ГД/2025 про сплату суми забезпечення виконання договору відповідно до банківської гарантії від 05 листопада 2024 року № Г/2024/1668-01.
Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» здійснило виплату суми гарантії у розмірі 71.973,90 грн, відповідно до умов договору.
Однак, згідно з пред'явленою претензією за ФОП Тарасова О. М. залишається заборгованість в розмірі 47.396,42 грн, яка підлягає сплаті.
Позивачем було здійснено корегування нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачем в частині загальної суми штрафних санкцій, які становлять 119.370,32 грн.
Враховуючи зазначене, позивачем було повторно направлену претензію з уточненим розрахунком штрафних санкцій від 06.08.2025 № ГД ДКВС-3064/3 ГД/2025. Однак, відповіді на зазначену претензію до Генеральної дирекції ДКВС України від ФОП Тарасова О. М. не надходило та претензійні вимоги задоволено не було.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з первісним позовом.
Позивач у зустрічному позові підтверджує, те що 06.11.2024 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі- покупець, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Тарасовою Оксаною Миколаївною (далі - продавець, відповідач за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу №367-К-24 (далі - договір).
Разом з тим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що стягнення пені та штрафу у повному обсязі не відповідає принципу справедливості та фактичним обставинам справи.
Незначне прострочення поставок цукру відбулося внаслідок складної економічної та безпекової ситуації в Україні та Дніпропетровській області, у період дії договору м. Дніпро зазнав масованих ракетних і дронових обстрілів, у тому числі міжконтинентальною ракетою 21.11.2025, а також у зв'язку з частими повітряними тривогами та перебоями в електропостачанні.
Прострочення поставок відбулося у зв'язку з затримкою з боку позивача розрахунків за поставлений товар.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання товару на склад територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання. У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково касове обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2023 року № 650 позивач мав розрахуватися за отриманий товар протягом 10 днів з дати отримання товарно-супровідних документів, оскільки цукор був вітчизняного виробництва, що підтверджується декларацією виробника - ТОВ "Шамраївський цукор".
Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом порушив строки оплати за поставкою від 05.12.2024 на суму 470.649,00 грн.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом вказана сума для нього є суттєвою. У разі відсутності затримки оплати та інших вищевказаних обставин, ФОП міг здійснити раніше поставки товарів, які відбулися у період з 17 по 20 грудня 2024 року.
За таких обставин, нарахування пені в повному обсязі є несправедливим та не відповідає цілям встановлення відповідальності у формі пені. Крім того, вищевказані обставини є підставою для зменшення розміру пені у судовому порядку.
Таким чином, ФОП Тарасова О.М. просить суд зменшити нараховану ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» пеню по договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50 % з 51 853,82 грн до 25962,91 грн.
Також, на думку позивач за зустрічним позовом, ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» безпідставно стягнула з ФОП Тарасової Оксани Миколаївни частину штрафу згідно п.7.3 вказаного договору (за недопоставку товару) в сумі 20.120,08 грн.
Факт стягнення штрафу та пені визнається сторонами та підтверджується долученими до первісного позову доказами. Оскільки недопоставка стала наслідком відмови ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» від приймання товару 20.12.2024, штраф за п.7.3 договору не може бути застосований.
Відповідно з метою відновлення порушених прав ФОП Тарасової Оксани Миколаївни слід стягнути на її користь з ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» 20.120,08 грн безпідставно стягнутого штрафу.
Щодо подій постачання товару 20.12.2024 та відмови ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» від приймання товару позивач за зустрічним позовом зазначає, що між сторонами було досягнуто усної згоди, яку підтверджено зустрічними діями, що у зв'язку із складною ситуацією, викликаною воєнними діями, приймання товару буде здійснюватися до останнього дня дії договору до 20.12.2024 включно.
Виходячи з вказаної домовленості 20.12.2024 ФОП Тарасовою О.М. було придбано товар у ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" та доставлено на адреси отримувачів згідно рознарядки по договору. Підтвердженням наявності домовленості про приймання товару 20.12.2024 є факт приймання ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» 20.12.2024 партій товару, що вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, які долучено до первісного позову.
Так, 20.12.2025 ФОП Тарасовою О.М. було придбано 17,3 т цукру та здійснено доставку по договору 367-К-24 на адреси отримувачів згідно рознарядки відповідно до вказаної черговості: ДУ "Райківська виправна колонія №73", ДУ "Бердичівська виправна колонія №70", ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4", ДУ "Коростенська виправна колонія №71".
Після передачі товару першим двом отримувачам автомобіль з товаром прибув до ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8" та ДУ "Житомирська виправна колонія №4", однак автомобіль з товаром не було прийнято, причиною неприйняття товару було зазначено розпорядження керівництва. Фактично ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відмовилася від приймання товару у кількості 10.1 т.
Після отримання відмови автомобіль прослідував до ДУ "Коростенська виправна колонія №71", яка прийняла товар без зауважень. Факт доставки товару до ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8" та ДУ "Житомирська виправна колонія №4" підтверджується товарно-транспортними накладними, заявкою на перевезення, листом перевізника про причини недоставлення товару на вказані колонії.
Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, недопоставка товару відбулася в наслідок відмови позивача за первісним позовом від приймання товару. Відповідно в даному випадку відповідальність за п.7.3 договору не застосовується.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача за зустрічним позовом до суду.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом первісного позову позивач визначив стягнення 47.396,42 грн штрафних санкцій.
Предметом зустрічного позову позивач за зустрічним позовом визначив зменшення нарахованої Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пені за п. 7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51 853,82 грн. до 25962,91 грн) та стягнення з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни 20.120,08 грн безпідставно стягнутого штрафу по за п. 7.3 Договору від 06.11.2024 №367-K-24 та 25.962,91 грн стягнутої пені - у разі задоволення пункту першої прохальної частини позовної заяви.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою відповідача.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до п. 5.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 06 грудня 2024 року включно. Після закінчення строку дії договору, який визначений пунктом 10.1. договору, покупець не приймає товар. Оплата за такий товар не здійснюється.
Відповідно до умов договору (п. 5.1.) позивачем було видано рознарядку на поставку цукру білого кристалічного першої категорії загальною кількістю 54.900 кг, що є додатком № 1 до договору у якій було вказано терміни (строк) поставки товару з 06.11.2024 до 06.12.2024 включно.
Як у первісному позові зазначає позивач, відповідач здійснив прострочку поставки товару (постачання цукру білого кристалічного першої категорії) із порушенням термінів (строків) поставки товару) в кількості 18.600 кг на суму 487.692,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна від 16.12.2024 № РН-0000074 на суму 72.105,00 грн;
- видаткова накладна від 19.12.2024 № РН-0000061 на суму 93.081,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000073 на суму 60.306,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000071 на суму 43.263,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000076 на суму 13.110,00 грн;
- випадкова накладна від 20.12.2024 № РН-0000072 на суму 85.215,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000075 на суму 73.416,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000077 на суму 47.196,00 грн.
Також продавцем недопоставлено товар у кількості 10.100 кг.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань позивачем було нараховано штрафні санкції відповідно до п. 7.2. та штраф згідно з п. 7.3. договору на загальну суму 118.059,32 грн.
Позивачем було направлено відповідачу відповідну претензію від 16 січня 2025 року №ГД ДКВС-168/3 ГД/2025. Розрахунок штрафних санкцій додавався до претензії. Відповіді до Генеральної дирекції ДКВС України від відповідача на претензію від 16 січня 2025 року № ГД ДКВС-168/3 ГД/2025 не надходило та вимоги за зазначеною претензією не були задоволені.
Позивачем було подано до Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» вимогу від 07 лютого 2025 року № ГД ДКВС-537/3ГД/2025 про сплату суми забезпечення виконання договору відповідно до банківської гарантії від 05 листопада 2024 року № Г/2024/1668-01.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 11.2 договору про купівлю-продаж №367-15-24 від 06.11.2024 під час укладання договору продавець надає покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5 % ціни цього договору у сумі 71.973 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят три) грн 90 коп шляхом перерахування коштів на рахунок покупця НОМЕР_1 або у вигляді страхової або банківської гарантії (далі гарантія).
Відповідно до п. 11.6 договору у разі невиконання чи неналежного виконання продавцям умов договору покупець із суми забезпечення виконання договору утримує штрафні санкції, передбачені договором та чинним законодавством, та повертає ренту коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту такого утримання. Якщо покупець не може з будь-яких причин стягнути штрафні санкції із суми забезпечення виконання договору, ці штрафні санкції можуть бути стягнуті у судовому порядку.
Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» здійснив виплату суми гарантії у розмірі 71.973,90 грн, відповідно до умов договору.
При цьому суд відзначає, що закон не встановлює обмежень на застосування декількох видів забезпечення виконання зобов'язань за правочинами, зокрема банківської гарантії та неустойки у вигляді штрафу та пені.
Банківська гарантія як один із видів забезпечення невиконаних ФОП Тарасовою О.М. зобов'язань за договором, водночас не є штрафною санкцією за невиконання останнього, а отже її сплата не звільняє останню від обов'язку сплати нарахованих штрафних санкцій за прострочення поставки товару в обсязі визначеному умовами договору.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 566 ЦК України у разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії. Аналогічний висновок викладено в позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.
Разом з тим, ФОП Тарасова О.М. заздалегідь була ознайомлений з умовами договору та погодилася з ними, зокрема згідно з п. 11.6 договору у разі невиконання чи неналежного виконання продавцям умов договору покупець із суми забезпечення виконання договору утримує штрафні санкції, передбачені договором та чинним законодавством, та повертає ренту коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту такого утримання. Якщо покупець не може з будь-яких причин стягнути штрафні санкції із суми забезпечення виконання договору, ці штрафні санкції можуть бути стягнуті у судовому порядку.
Як зазначалось вище, Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» здійснило виплату суми гарантії у розмірі 71.973,90 грн, відповідно до умов договору.
Однак, згідно з пред'явленою претензією за ФОП Тарасова О. М. залишилась заборгованість в розмірі 47.396,42 грн, яка підлягає сплаті.
Позивачем було здійснено корегування нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачем в частині загальної суми штрафних санкцій, які становлять 119.370,32 грн.
Враховуючи зазначене, позивачем було повторно направлену претензію з уточненим розрахунком штрафних санкцій від 06.08.2025 № ГД ДКВС-3064/3 ГД/2025. Однак, відповіді на зазначену претензію до Генеральної дирекції ДКВС України від ФОП Тарасова О. М. не надходило та претензійні вимоги задоволено не було.
Як встановлено судом вище, згідно з п. 5.1 договору та рознарядкою, яка є додатком №1 до договору, термін (строк) поставки товару з 06.11.2024 до 06.12.2024 включно.
Відтак, як встановлено судом вище, поставка товару за рознарядкою мала бути здійснена у строк до 06.12.2024 включно.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати і відвантажити ДК 021:2015: 15830000-5 Цукор і супутня продукція (цукор білий кристалічний першої категорії) (далі - товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього Ддоговору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору: найменування товару цукор білий кристалічний першої категорії, кількість, кг 54 900,0, ціна за одиницю виміру товару з податками та зборами, тарою і транспортними витратами, грн 26,22, загальна сума вартості товару з податками та зборами, тарою і транспортними витратами, грн 1.439.478,00 грн.
Судом встановлено, що відповідачем було поставлено товар на загальну суму 1.174.656,00 грн, з якої із порушенням термінів поставки товару в кількості 18.600 кг на суму 487.692,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна від 02.12.2024 № РН-0000067 на суму 108.813,00 грн;
- видаткова накладна від 02.12.2024 № РН-0000066 на суму 14.421,00 грн;
- видаткова накладна від 02.12.2024 № РН-0000065 на суму 93.081,00 грн;
- видаткова накладна від 05.12.2024 № РН-0000068 на суму 470.649,00 грн;
- видаткова накладна від 16.12.2024 № РН-0000074 на суму 72.105,00 грн;
- видаткова накладна від 19.12.2024 № РН-0000061 на суму 93.081,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000073 на суму 60.306,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000071 на суму 43.263,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000076 на суму 13.110,00 грн;
- випадкова накладна від 20.12.2024 № РН-0000072 на суму 85.215,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000075 на суму 73.416,00 грн;
- видаткова накладна від 20.12.2024 № РН-0000077 на суму 47.196,00 грн.
Також продавцем недопоставлено товар у кількості 10.100 кг на суму 264.822,00 грн (10.100 кг*26,22 ціна за одиницю товару).
Відтак, простроченою є поставка товару на суму 487.692,00 грн за видатковими накладними:
- від 16.12.2024 № РН-0000074 на суму 72.105,00 грн з 07.12.2024 по 15.12.2024;
- від 19.12.2024 № РН-0000061 на суму 93.081,00 грн з 07.12.2024 по 18.12.2024;
- від 20.12.2024 № РН-0000073 на суму 60.306,00 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024;
- від 20.12.2024 № РН-0000071 на суму 43.263,00 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024;
- від 20.12.2024 № РН-0000076 на суму 13.110,00 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024;
- від 20.12.2024 № РН-0000072 на суму 85.215,00 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024;
- від 20.12.2024 № РН-0000075 на суму 73.416,00 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024;
- від 20.12.2024 № РН-0000077 на суму 47.196,00 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024.
Непоставленим є товар на суму 264.822,00 грн у кількості 10.100 кг.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4., 5.1., 5.8., 5.11. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого в строк товару.
Як встановлено судом вище, поставка товару за рознарядкою покупця мала бути здійснена у строк до 06.12.2024 включно.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України на рівні 13,5% річних за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 07.12.2024 по 19.12.2024 на загальну суму 4.395,62 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок позивача та зазначає, що за розрахунком суду (оскільки подвійна облікова ставка Національного банку України за період розрахунку нарахування відповідає подвійному розміру встановленого НБУ на рівні 13,00% - 13,5% річних), сума пені становить 4.315,68 грн, а саме:
- за видатковою накладною від 16.12.2024 № РН-0000074 на суму 72.105,00 грн розмір пені становить 466,91 грн з 07.12.2024 по 15.12.2024 (за 9 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 3 дні ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 19.12.2024 № РН-0000061 на суму 93.081,00 грн розмір пені становить 808,74 грн з 07.12.2024 по 18.12.2024 (за 12 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 6 днів ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 20.12.2024 № РН-0000073 на суму 60.306,00 грн розмір пені становить 568,46 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024 (за 13 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 7 дні ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 20.12.2024 № РН-0000071 на суму 43.263,00 грн розмір пені становить 407,81 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024 (за 13 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 7 дні ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 20.12.2024 № РН-0000076 на суму 13.110,00 грн розмір пені становить 123,58 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024 (за 13 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 7 дні ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 20.12.2024 № РН-0000072 на суму 85.215,00 грн розмір пені становить 803,26 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024 (за 13 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 7 дні ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 20.12.2024 № РН-0000075 на суму 73.416,00 грн розмір пені становить 692,04 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024 (за 13 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 7 дні ставка становила 13,5%);
- за видатковою накладною від 20.12.2024 № РН-0000077 на суму 47.196,00 грн розмір пені становить 444,88 грн з 07.12.2024 по 19.12.2024 (за 13 днів прострочення, з них 6 днів ставка становила 13,00% та 7 дні ставка становила 13,5%).
Таким чином, за розрахунком суду розмір пені становить 4.315,68 грн, тобто на 79,94 грн менше ніж розраховано позивачем.
Також, за прострочення понад 7 днів позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10 % у розмірі 48.769,20 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок 10% штрафу та визнав його арифметично та методологічно правильним.
Відповідно до п. 7.3. договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 25% у розмірі 66.205,50 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок 25% штрафу та визнав його арифметично та методологічно правильним.
Відтак загальна сума штрафних санкцій за розрахунком суду становить 119.290,38 грн.
Відповідач контррозрахунок не надав, однак заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає, що прострочення поставки сталося через порушення позивачем строків оплати товару, адже згідно з п.4.1 договору оплата здійснюється протягом 20 банківських днів, однак відповідно до постанови КМУ від 19.06.2023 №650 оплата товару вітчизняного виробництва (цукор ТОВ «Шамраївський цукор») мала бути проведена протягом 10 днів. Позивач порушив строки оплати за поставкою від 05.12.2024 на суму 470.649,00 грн, що є суттєвим для відповідача. За відсутності затримки оплати відповідач міг здійснити поставки раніше, ніж у період з 17 по 20.12.2024.
На думку відповідача, нарахування пені у повному обсязі є несправедливим та не відповідає її компенсаційній природі, відповідач просить зменшити пеню відповідно до ст. 233 ГК України та ч. 3 ст.551 ЦК України, з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не довів наявність збитків, строк прострочення є незначним, а розмір пені значно перевищує збитки.
Загальна сума неустойки 119.370,32 грн, з яких 71.973,90 грн уже стягнуто за банківською гарантією. Стягнення пені в повному обсязі призведе до несправедливого та безпідставного збагачення позивача.
Щодо штрафу за недопоставку товару п.7.3 договору, відповідач зазначає, що недопоставка сталася внаслідок відмови позивача від прийняття товару.
Сторони досягли усної домовленості про приймання товару до 20.12.2024 включно, що підтверджується фактом прийняття позивачем 6 партій товару 20.12.2024.
20.12.2025 відповідач придбав 17,3 т цукру та здійснив доставку за договором №367-К-24 до: ДУ «Райківська ВК №73»; ДУ «Бердичівська ВК №70»; ДУ «Житомирська УВП №8»; ДУ «Житомирська ВК №4»; ДУ «Коростенська ВК №71».
ДУ «Житомирська УВП №8» та ДУ «Житомирська ВК №4» відмовилися від прийняття 10,1 т товару за усним розпорядженням керівництва, що підтверджується ТТН, заявкою на перевезення та листом перевізника. ДУ «Коростенська ВК №71» товар прийняла без зауважень.
Суд беручи до уваги матеріали справи, зазначає, що твердження відповідача щодо прострочення оплати за поставкою від 05.12.2024 на суму 470.649,00 грн не відповідають матеріалам справи, оскільки п. 4.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 20 банківських днів з дати отримання товару у міру надходження бюджетних коштів.
Відповідно до платіжної інструкції від 19 грудня 2024 року №10873 оплата за накладною №РН-68 від 05.12.2024 здійснена у межах строку, визначеного договором (арк. 34, том 1).
Разом з тим, матеріали справи не містять претензій щодо прострочення оплати з боку ФОП Тарасова О.М.
Щодо штрафу за недопоставку товару п. 7.3 договору, відповідач зазначає, що недопоставка сталася внаслідок відмови позивача від прийняття товару, також відповідач надав товарно-транспортні накладні.
Однак надані товарно-транспортні накладні не містять підписів уповноважених осіб вантажоодержувача та відтисків печатки, відтак не можуть слугувати доказом отримання товару позивачем.
Товарно-транспортні накладні від 20.12.2024 №ТТН69 та №ТТН70, а також видаткові накладні №РН-0000069 та №РН-0000070 не підписані отримувачем, а повноваження водіїв на передачу товару позивачу не доведені.
Доказів фактичної відмови позивача від прийняття товару в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» та ДУ «Житомирська виправна колонія №4» відповідачем не надано, що суперечить вимогам статей 77 - 80 Цивільного процесуального кодексу України щодо належності, допустимості та достатності доказів.
З метою підтвердження наведених обставин відмови у прийнятті товару відповідач заявляв про намір надати до суду додатково протокол опитування перевізника (водія).
Через підсистему "Електронний суд" 11.02.2026 від ФОП Тарасової О.М. надійшло клопотання, у якому остання просить долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчені пояснення перевізника, який здійснював доставлення товару на адресу позивача. У вказаних поясненнях (заяві свідка) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що 20.12.2024 вона надавала послуги з доставлення вантажу - цукру білого, власником якого була фізична особа-підприємець Тарасова Оксана Миколаївна на адреси її замовників: ДУ "Райківська виправна колонія №73", ДУ "Бердичівська виправна колонія №70", ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4", ДУ "Коростенська виправна колонія №71" згідно товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів. В першу чергу товар було доставлено та передано отримувачам - ДУ "Райківська виправна колонія №73", ДУ "Бердичівська виправна колонія №70", які прийняли товар без зволікань та зауважень. Після цього цукор у кількості 4150 кг та 5950 кг було доставлено до отримувачів ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4", які розташовані за однією адресою - вул. Незалежності. 172. м. Житомир. 10001. Після повідомлення про прибуття автомобіля для вивантаження товару, відповідальна особа повідомила, що товар прийматися не буде у зв'язку з вказівкою керівництва - ОСОБА_3 . Також, Тарасова Оксана Миколаївна повідомила, що отримувачі - ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправна колонія №4" відмовилися від приймання товару, тому необхідно слідувати далі за маршрутом та здійснити доставку іншої частини товару до ДУ "Коростенська виправна колонія №71", яка прийняла товар без зауважень. Таким чином, по завершенню перевезення залишок цукру, який не було передано отримувачам складав 4150 кг та 5950 кг, від приймання якого відмовилися ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8", ДУ "Житомирська виправні колонія №4".
Водночас, суд відзначає, що такі пояснення не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчення водія щодо відмови у прийнятті товару самі по собі не можуть бути безумовними доказами такої відмови за відсутності у справі інших доказів, які б вказували на відмову позивача за первісним позовом у прийнятті товару.
Відповідач за первісним позовом не надав документів (актів), які б фіксували факти відмови одразу після того, як така відмова, за твердженням відповідача за первісним позовом, мала місце, а надав лише пояснення перевізника під час розгляду справи судом, а тому такі пояснення оцінюються судом критично.
Суд, оцінюючи подану заяву свідка, також виходить із приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Водночас згідно зі ст.ст. 74 та 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а докази мають бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У спорах щодо виконання господарських договорів поставки такими доказами є передусім письмові документи, що підтверджують факт та умови передачі товару, зокрема договори, рознарядки, товарно-транспортні та видаткові накладні, акти приймання-передачі, довіреності представників, акти відмови від прийняття товару та інші документи, що відображають господарську операцію.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Саме письмові документи є первинним та належним підтвердженням факту виконання господарського зобов'язання, тоді як пояснення осіб або свідчення можуть лише доповнювати такі докази, але не замінювати їх.
Натомість подана заява свідка не супроводжується жодним письмовим доказом, який би підтверджував факт поставки товару у строки, обсязі та у спосіб, визначені договором та рознарядкою до нього. Посилання у заяві на існування товарно-транспортних накладних чи інших документів без їх подання до суду не відповідає вимогам статті 91 ГПК України та не може вважатися належним та достатнім доказуванням.
Суд також враховує приписи статті 86 ГПК України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За відсутності належних письмових доказів, які підтверджують факт та умови передачі товару, сама по собі заява свідка не може вважатися достатнім та переконливим доказом виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана заява свідка не підтверджена належними та допустимими письмовими доказами у розумінні статей 73, 74, 76, 77, 86 та 91 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не розцінюється судом як достатній доказ виконання зобов'язання.
Суд також зазначає, що твердження відповідача про усну домовленість щодо продовження строків поставки не підтверджується жодними належними доказами.
Крім того, посилання відповідача на обставини військових дій та перебоїв з електропостачанням не можуть визнаватися форс-мажором, оскільки відповідно до п. 8.2., 8.3 договору, належним доказом таких обставин є сертифікат Торгово-промислової палати, який відповідач не надавав.
Крім того, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Відтак заперечення відповідача судом не приймаються.
Разом з тим, позові позивач зазначив, що загальна сума нарахованих штрафних санкцій становить 119.370,32 грн.
Відповідно до п. 11.6 договору у разі невиконання чи неналежного виконання продавцем умов договору покупець із суми забезпечення виконання договору утримує штрафні санкції, передбачені договором та чинним законодавством, та повертає решту коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту такого утримання.
Таким чином, суд встановив, що на забезпечення виконання договору (банківської гарантії на суму 71.973,90 грн) позивачем правомірно стягнуто пеню, нараховану відповідно до п. 7.2 договору, в сумі 51.853,82 грн, а також правомірно стягнуто штраф у сумі 20.120,08 грн, нарахований відповідно до п. 7.3. договору.
Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 47.396,42 грн з урахуванням стягнутих сум за банківською гарантією (119.370,32 - 71.973,90 грн).
Однак за розрахунком суду загальна сума штрафних санкцій становить 119.290,38 грн.
Відтак, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме за розрахунком суду підлягає стягненню 47.316,48 грн (119.290,38-71.973,90).
У стягнені штрафних санкцій в розмірі 79,94 грн слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1.000,00 грн (заявленого у відзиві) суд зазначає таке.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд встановив таке.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд звертає увагу на те, що важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.
Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Так, матеріалами справи доводиться невиконання зобов'язань відповідачем за договором поставки.
При цьому, суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими.
Навпаки, суд вважає, що невиконання зобов'язання з поставки товару з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» виконує завдання щодо забезпечення продуктами харчування слідчі ізолятори та виправні колонії, тобто невиконання зобов'язань постачальником належним чином може спричинити за собою порушення системи харчування відповідних установ.
Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв'язку із веденням у крані воєнного стану).
Щодо зустрічних позовних вимог суд доходить таких висновків.
У зустрічному позові позивач фактично просить:
1) зменшити нараховану Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню по п.7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51.853,82 грн. до 25.962,91 грн);
2) стягнути з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни 20.120,08 грн безпідставно стягнутого штрафу по п. 7.3 Договору від 06.11.2024 №367-K-24 та 25.962,91 грн. стягнутої пені - у разі задоволення пункту першої прохальної частини позовної заяви.
Як встановлено судом вище, на забезпечення виконання договору (банківської гарантії на суму 71.973,90 грн) позивачем правомірно стягнуто пеню, нараховану відповідно до п. 7.2 договору, в сумі 51.853,82 грн (в т.ч. 25.962,91 грн, що є предметом зустрічного позову), а також правомірно стягнуто частину штрафу у сумі 20.120,08 грн, нарахований відповідно до п. 7.3. договору.
При цьому судом встановлено вище, що матеріалами справи доводиться невиконання зобов'язань відповідачем за договором поставки, а суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими. Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.
Відтак суд задовольнив первісні позовні вимоги про стягнення решти штрафу у сумі 47.316,48 грн, нарахованого відповідно до п. 7.3. договору.
Таким чином встановлені судом обставини виключають можливість задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни 20.120,08 грн штрафу та 25.962,91 грн стягнутої пені.
А тому у цій частині позову слід відмовити.
Як зазначалось вище, у зустрічному позові позивач згідно з першою позовною вимогою просить зменшити нараховану Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню за п. 7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51.853,82 грн. до 25.962,91 грн).
Така вимога обґрунтована тим, що відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд відзначає, що 233 ГК України втратила чинність 28.08.2025.
Водночас Цивільний кодекс України містить ст. 551 подібного змісту, зокрема згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд відзначає, що клопотання про зменшення неустойки може подаватися лише у межах вже існуючої справи як частина захисту, а не як окремий позов, оскільки це питання є процесуальною дією відповідача для зменшення суми стягнення в межах основного позову, спираючись на статтю 551 ЦК України (стаття 233 ГК України, як зазначалось вище, втратила чинність). Суд розглядає ці обставини і має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, або за наявності інших істотних обставин, що свідчать про її несправедливість.
На користь такого висновку вказує і те, що вимога «зменшити нараховану Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню за п. 7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51.853,82 грн. до 25.962,91 грн)» жодним чином не спрямована до відповідача, а є клопотанням, зверненим саме до суду, який, власне, імає право зменшити розмір санкцій (а не відповідач у справі).
А тому позовна вимога про зменшення судом розміру штрафних санкцій, не може бути розглянута в позовному провадження як окремий позов (позовна вимога).
Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією ЄСПЛ процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження в судах із цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), серія А № 18, пункти 28-36).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» Bellet v. France).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що припис «суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства» (пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України) стосується як позовів, які не можна розглядати за правилами господарського або цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20, від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19, від 20 листопада 2019 року у справі №591/5619/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відтак, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги про зменшення судом розміру штрафних санкцій не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства шляхом подання окремого позову, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині зустрічної позовної вимоги про «зменшення нараховану Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню по п.7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51.853,82 грн. до 25.962,91 грн)».
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач за первісним позовом надав належні докази на підтвердження своїх доводів у повному обсязі.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів позивач за зустрічним позовом суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги про стягнення коштів - задоволенню не підлягають, а провадження у справі в частині зустрічної позовної вимоги про зменшення судом розміру штрафних санкцій підлягає закриттю.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання первісної позовної заяви покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.322,57 грн, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено на 99,83%.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом у розмірі 2.422,40 грн.
При цьому, суд встановив, що позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий
збір за вимогу про зменшення розміру пені у розмірі 2.422,40 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Господарський суд встановив, що провадження у справі в частині зустрічної позовної вимоги про зменшення судом розміру штрафних санкцій закрито не у зв'язку з відмовою позивача від позову, а отже судовий збір, сплачений при подані позову, може бути повернутий позивачу за зустрічним позовом за його клопотанням.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, місто Київ, ВУЛИЦЯ СВЯТОШИНСЬКА, будинок 27; ідентифікаційний код 41220556) 47.316,48 грн (сорок сім тисяч триста шістнадцять грн 48 к.) штрафних санкцій, 2.322,57 грн (дві тисячі триста двадцять дві грн 57 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 79,94 грн відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 20.120,08 грн штрафу та 25.962,91 грн пені відмовити.
Провадження у справі в частині зустрічної позовної вимоги про зменшення нарахованої Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пені за п. 7.2 договору від 06.11.2024 №367-К-24 на 50% (з 51.853,82 грн до 25.962,91 грн) закрити.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.422,40 грн (за зустрічною позовною вимогою про стягнення 20.120,08 грн штрафу та 25.962,91 грн пені) покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 17.02.2026.
Суддя С.А. Дупляк