пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
04 лютого 2026 року Справа № 903/1092/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, м. Луцьк;
Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк
до відповідача 1: фізичної особи-підприємця Спічака Вячеслава Вікторовича, м. Володимир, Волинська обл.,
до відповідача 2: Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради, м. Володимир, Волинська обл.
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 72 718 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивачів: н/з,
від прокуратури: Шарунович Є.В,
від відповідача 1: Таращук О.В.,
від відповідача 2: н/з
24.11.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява (сформована 21.11.2025) Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Спічака Вячеслава Вікторовича, Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 29.04.2024, № 2 від 30.09.2024 до договору № 9 від 11.01.2024 та стягнення 72 718 грн.
Ухвалою суду від 26.11.2025 позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 23 грудня 2025 року о 10:30 год. Встановлено: відповідачам - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати прокуратурі, позивачам, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання прокуратурі, позивачам; прокуратурі, позивачам - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачам. Повідомлено Володимирський спортивний ліцей Волинської обласної ради про його обов'язок, як юридичної особи, зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Відповідачі ухвалу суду отримали 01.12.2025.
Строк для подання відзиву - по 16.12.2025.
09.12.2025 надійшов відзив ФОП Спічака В.В., згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст. Відповідач 1 та відповідач 2 передбачили конкретний порядок та спосіб реалізації передбаченого п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" права на зміну ціни. За таких умов реалізації права на зміну ціни на підставі довідки Головного управління статистики у Волинській області, якою було визначено індекс споживчих цін у % до попереднього місяця, не порушує жодні вимоги законодавства. Щодо повернення коштів зазначаємо, нами не визнається у повному обсязі вимога щодо визнання недійсними додаткової угоди №1 від 29.04.24 до Договору № 9 від 11.01.202, додаткової угоди № 2 від 30.09.24 до Договору № 9 від 11.01.2024, тому відсутні підстави для стягнення в дохід обласного бюджету коштів у сумі 72 718, 00 грн. Для стягнення коштів з відповідача, позивач повинен обґрунтувати та довести належними та допустимими доказами факт того, що оскаржувана Додаткова угода №1 та Додаткова угода 2 є нікчемною. Тоді як прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що зазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону.
10.12.2025 надійшов відзив Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що зміна ціни у разі коливання ціни на ринку наразі може відбуватись не обмежуючись періодичністю та відсотковою межею, пропорційно до такого коливання, яке фактично відбувається і є документально підтвердженим. Інформацію щодо коливання ціни товару на ринку можуть надавати уповноважені на те згідно з законодавством органи, установи, організації. Перелік таких організацій не є вичерпним. Зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися у випадках та порядку, що були передбачені проектом договору та договором про закупівлю з урахуванням Особливостей.
Прокуратура у відповіді від 12.12.2025 на відзив ФОП Спічака В.В. зазначає, що посилання відповідача-1 на постанову КМУ від 12.10.2022 № 1178 без врахування положень Закону України "Про публічні закупівлі" є безпідставним. Також посилання відповідача на підпункт 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору. Відповідач -1 не довів факт коливання ціни на товар на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни додатковими угодами, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі".
Відповідь прокуратури на відзив відповідача 2 на адресу суду не надходила.
Протокольною ухвалою від 23.12.2025 судом закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.01.2025 о 11:30 год.
Заслухавши пояснення учасників справи, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 14.01.2026 розгляд справи по суті відклав на 04.02.2026 об 11:00 год.
У судовому засіданні 04.02.2026 учасники справи повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у заявах по суті справи.
Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Інші учасники справи правом участі у судового засіданні не скористалися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд,-
встановив:
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 Статуту Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради від 09.12.2024№ 658 засновником і власником відповідача-2 є Волинська обласна рада.
Зі змісту п. 11 Статуту вбачається, що ліцей є юридичною особою публічного права має бланк, печатку і штамп зі своїм найменуванням, самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби. Фінансування ліцею здійснюється за рахунок коштів державного та обласного бюджетів (п. 42 Статуту). Контроль за фінансово-господарською діяльністю Ліцею здійснюється засновником (п. 31 Статуту).
У даному випадку фінансування проведеної відповідачем-2 конкурентної процедури закупівлі UA-2023-12-13-007412-а здійснювалося виключно за рахунок коштів обласного бюджету.
Державною надано органам місцевого самоврядування широкі права для здійснення ними економічного і соціального розвитку на своїй території.
Згідно ст. 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
У ст. 143 Конституції України зазначено, що обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, що міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст. 16 даного Закону).
Виключно на пленарних засіданнях районних, обласних рад вирішуються питання щодо розгляду прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання (п. 17 ч. 1 ст. 43 указаного вище Закону).
Згідно ч. 2 ст. 61 Закону районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
Таким чином, Волинська обласна рада наділена повноваженнями з приводу затвердження та виконання обласного бюджету, контролю за його виконанням, а також здійснює правоможності з володіння, користування та розпорядження об'єктами права
комунальної власності (зокрема, бюджетними коштами).
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
На підставі ч. 1 ст. 62 Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, є Волинська обласна рада, зокрема, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується сторона оспорюваного прокурором договору (юридична особа публічного права), а також, беручи до уваги здійснення радою виключних повноважень щодо затвердження обласного бюджету, внесення змін до нього і затвердження звіту про його. Тому, позивач - 1 має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень, а також контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів(у даному випадку, як вже зазначалося, договір від 11.01.2024 укладено за наслідками проведеної Відповідачем 2 закупівлі, а його оплата здійснювалася за рахунок виділеного фінансування з обласного бюджету.
Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у справі (п. 8. 47 постанови Верховного Суду від 21.06.2023 по справі №905/1907/21). Аналогічна позиція висловлена у п. 45 постанови ВСУ від 09.08.2023 у справі №924/1283/21.
З огляду на те, що укладений договір №9 від 11.01.2024 фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету, Волинська обласна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження обласного бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
У постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Суд зазначає, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019).
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.
Судом встановлено, що позивачі як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, не здійснюють такого захисту.
Листом Нововолинського відділу окружної прокуратури № 50/1-1167вих-25 від 27.05.2025 повідомлено т.в.о. директора Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради Хомюк Н. про укладення спірних додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів та чи вживатимуться ними відповідні заходи представницького характеру у судовому порядку.
З відповіді т.в.о. директора Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради Хомюк Н. № 387/01-21 від 02.06.2025 вбачається, що питання вжиття заходів представницького характеру про визнання недійсною угоди № 1 та № 2 до договору № 9 від 09.01.2024 та стягнення отриманих коштів буде вивчено додатково, а прийняття рішення відбуватиметься за погодженням із засновником (Волинською обласною радою) та розпорядником коштів (Управлінням освіти Волинської ОДА).
Згідно листа Нововолинського відділу окружної прокуратури № 50/1- 1226 вих-25 від 04.06.2025 повідомлено голову Волинської обласної ради Недопада Г.В. про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними, та стягнення отриманих бюджетних коштів та, чи вживатимуться ними відповідні заходи представницького характеру у судовому порядку.
З відповіді першого заступника голови Волинської обласної ради № 916/47/2-25 від 09.06.2025 слідує, що заходи представницького характеру вживатися не будуть.
Листом Нововолинського відділу окружної прокуратури № 50/1-2224вих-25 від 05.11.2025 повідомлено начальника управління освіти Волинської ОДА Матвіюк Н.М. про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними, та стягнення отриманих бюджетних коштів та чи вживатимуться ними відповідні заходи представницького характеру у судовому порядку.
Управління освіти Волинської ОДА в особі начальника Матвіюк Н.М. у відповіді №4644/01-11/2-25 від 10.11.2025 вказало, що заходи представницького характеру вживатися не будуть.
Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Волинської обласної ради факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Унаслідок нездійснення вказаними органами (позивачами) належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними, у прокурора виник обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі №924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/19.
Відтак, наявність у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Волинської обласної ради шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується наявним порушенням інтересів держави і необхідністю їх комплексного захисту, адже органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.
Волинська обласна рада не звернулась до суду про визнання додаткових угод недійсними та стягнення суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимирська окружна прокуратура повідомила позивачів - Волинську обласну раду та Управління освіти і науки Волинської ОДА про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом листом за № 50/1-2282 вих25 від 14.11.2025.
Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
З матеріалів справи вбачається, що Володимирським спортивним ліцеєм Волинської обласної ради проведено відкриті торги по закупівлі продукції «Четвертина куряча охолоджена або еквівалент, філе куряче охолоджене або еквівалент» код ДК 021:2015-15112130-6 -Курятина".
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено Володимирським спортивним ліцеєм Волинської обласної ради в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro-публічні закупівлі» 13.12.2023 за ідентифікатором UA-2023-12-13-007412-а.
Учасниками відкритих торгів зареєструвались: ФОП Ярема Мирослава Миколаївна, остаточна пропозиція: 1 700 000 грн з ПДВ та ФОП Спічак Вячеслав Вікторович, остаточна пропозиція: 1 799 999 грн з ПДВ.
За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ФОП Спічака Вячеслава Вікторовича з ціновою пропозицією - 799 999 грн з ПДВ.
11.01.2024 між Володимирським спортивним ліцеєм Волинської обласної ради (замовник) та ФОП Спічаком В.В. (постачальник) укладено договір № 9.
Згідно умов договору постачальник зобов'язувався надати замовнику товар - код ДК 021-2015:15110000 - М'ясо (лот №2 "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент» (кількість 12000 кг, по ціні - 59,9021 грн без ПДВ за 1 кг на загальну суму 718 825 грн без ПДВ), філе куряче охолоджене або еквівалент (кількість 8 000 кг, по ціні 135,1467 грн без ПДВ за 1 кг на загальну суму 1 081 174 грн без ПДВ). Всього на загальну суму 1 799 999 грн з ПДВ відповідно до Специфікації (Додаток №1). Строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31.12.2024.
Договір підписано сторонами та завірено їх печатками без зауважень.
19.04.2024 листом № 27 відповідач-1 звернувся до Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради з проханням щодо підвищення ціни на товар, а саме: "Філе куряче охолоджене або еквівалент" до 141,77 грн/кг без ПДВ; "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" до 65,35 грн/кг без ПДВ.
В обґрунтування необхідності підвищення ціни відповідач-1 до листа долучив довідку Головного управління статистики у Волинській області № 04.2- 07/105-24 від 18.04.2024 з інформацією про середні споживчі ціни та індекси споживчих цін на окремі товари по Волинській області у березні 2024 року.
У результаті чого, 29.04.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору від 11.01.2024 №9, якою ціна на:
- "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" збільшилась з 59,9021 грн до 65,35 грн, тобто на 05 грн 44 коп;
- "Філе куряче охолоджене або еквівалент" збільшилась з 135, 1467 грн до 141,77 грн, тобто на 06 грн 62 коп.
Після укладення додаткової угоди № 1 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 28 від 19.09.2024 з проханням підвищити ціни на товар, а саме з 65,35 грн до 67,44 грн за продукцію "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" та з 141,77 грн до 148,01 грн за "Філе куряче охолоджене або еквівалент".
При цьому в обґрунтування необхідності підвищення ціни ФОП Спічак В.В. до листа долучив довідку Головного управління статистики у Волинській області № 04.2-07.278-24 від 18.09.2024.
30.09.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 30.09.2024, згідно якої ціна на:
-"Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" була збільшена з 65,35 грн до 67,44 грн, тобто на 02,09 грн ;
- "Філе куряче охолоджене або еквівалент" збільшилась з 141,77 грн до 148,01 грн, тобто на 06,24 грн.
Також укладеною між сторонами додатковою угодою № 3 від 27.12.2024 було зменшено обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника ціна договору становить 1240 183, 83 грн.
Таким чином, внаслідок укладення зазначених додаткових угод ціну збільшено з 59,9021 грн до 67,44 грн за 1 кг продукції "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" та з 135,1467 грн до 148,01 грн за "Філе куряче охолоджене або еквівалент".
Отже додатковою угодою № 1 від 29.04.2024 до договору № 9 від 11.01.2024 збільшено ціну за одиницю товару "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" з 59,9021 грн до 65,35 грн/кг без ПДВ, тобто на 05,44 грн. (9,08%) та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" з 135,1467 грн до 141,77 грн тобто на 06 грн 62 коп (4,9%).
Звертаючись із позовом до суду прокурор зазначає, що вказана додаткова угода № 1 від 29.04.2024 суперечить вимогам ч. 2 ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо порядку та підстав зміни ціни договору, а саме:
- відповідач - 1, яке постачальник, не довів ані наявності коливання ціни товару на ринку, ані тих обставин, що коливання ціни на продукцію "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" зробило для нього виконання договору, зокрема без укладення оспорюваної додаткової угоди, вочевидь невигідним чи збитковим;
- при зверненні до замовника із пропозиціями підвищити ціну, постачальник не обґрунтував, чому таке підвищення ціни на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій на тендері, не навів причини, через які виконання умов договору стали для постачальника вочевидь невигідними. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є не прогнозованими (його неможливо було передбачити та покласти в ціну на момент подання тендерної пропозиції);
- ФОП Спічак В.В. не надав при зверненні до Володимирського спортивного ліцею Волинської області документальні дані, які б обгрунтовували коливання ціни на товар, які є предметом договору як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення з моменту укладення первинної угоди, а лист Головного управління статистики у Волинській області № 04.2-07/105-24 від 18.04.2024 містить застереження, а саме, що наведені ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження, не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі";
- при ініціюванні питання про підвищення відповідачем - 1 не враховано реальний відсоток коливання цін на ринку, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, що підтверджується витягами із https://www.ukrstat.gov.ua по Волинській області та по Україні.
Додатковою угодою №2 від 30.09.2024 до договору № 9 від 11.01.2024 сторонами було збільшено ціну за товар "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" з 65,35 грн до 67,44 грн, тобто на 02 грн 09 коп (3,19%); за товар "Філе куряче охолоджене або еквівалент" збільшилась ціна з 141,77 грн до 148,01 грн., тобто на 06,24 грн (4,4 %).
Прокурор також доводить, що додаткова угода № 2 суперечить вимогам ч. 2 ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо порядку та підстав зміни ціни договору, а саме:
- розрахунок підвищення ціни проведено з урахуванням ціни на товар, визначеної додатковою угодою № 1, яка є недійсною;
- звертаючись із цим листом, відповідач-1 не довів ані наявності коливання ціни товару на ринку, ані тих обставин, що стверджуване останнім коливання ціни на продукцію "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" зробило для нього виконання договору, зокрема без укладення оспорюваної додаткової угоди, вочевидь невигідним чи збитковим;
- при зверненні до замовника із пропозиціями підвищити ціну постачальник не обґрунтував, чому таке підвищення ціни на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій на тендері, не навів причини, через які виконання умов договору стали для постачальника вочевидь невигідними. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є не прогнозованими (його неможливо було передбачити та покласти в ціну на момент подання тендерної пропозиції);
- ФОП Спічак В.В. не надав при зверненні до Володимирського спортивного ліцею Волинської області документальні дані, які б обґрунтовували коливання ціни на товар, які є предметом договору як в сторону збільшення так і в сторону зменшення з моменту укладення угоди № 1. Довідка Головного управління статистики у Волинській області № 04.2-07.278-24 від 18.09.2024 містить застереження, про те, що наведені ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження, не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі";
- при ініціюванні питання про підвищення не враховано реальний відсоток коливання цін на ринку, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, що підтверджується долученими витягами із https://www.ukrstat.gov.ua по Волинській області та по Україні.
Таким чином, за результатами укладених спірних додаткових угод ціна на предмет закупівлі "Філе куряче охолоджене або еквівалент" збільшилася на 9,5 %, "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" збільшилася на 12,58%, а обсяг поставки за договором, при цьому, істотно зменшився.
Так, згідно умов Договору ФОП Спічак В.В. зобов'язувався поставити позивачу 12 000 кг "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент", а фактично було поставлено позивачу 5 311,6 кг, що на 6 688,4 кг менше (55,7%), також зобов'язувався поставити «Філе куряче охолоджене або еквівалент» у кількості 8 000 кг, а поставив 6 284,21 кг, що на 1715,79 кг менше (21,44%).
Прокурор зазначає, що при укладанні додаткових угод відбулось підвищення ціни на одиницю товару більш ніж на 10%, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", отже у відповідності до статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України дані додаткові угоди слід визнати недійсними. У зв'язку із визнанням додаткових угод недійсними наявні підстави для стягнення з відповідача-1 сплачених коштів.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до абз. 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом між відповідачами було укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У частині четвертій статті 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
За змістом ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції, чинній на час укладення оспорюваних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі N 927/636/21, від 07.12.2022 у справі N 927/189/22, від 16.02.2023 у справі N 903/383/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі N 922/2321/22 зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).
Зазначені правові висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, яка також вказала, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п.140).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (п. 198).
У даній постанові Велика Палата Верховного Суду остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Заперечуючи позовні вимоги відповідачі зазначають, що додаткові угоди № 1 від 29.04.2024 та № 2 від 30.09.2024, які укладено до договору № 9 від 11.01.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, укладені із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".
Законом України «Про внесення змін до та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» від 16.08.2022 №2526-ІХ Розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 37 згідно якого, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Постанова №1178 набрала чинності 19.10.2022.
З 19.10.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178 (далі - Особливості), яка прийнята Урядом на виконання пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно пп. 1, 2 п.19 постанови КМУ істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Відповідачі вважають, що керуючись особливостями, визначеними Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 №1178, вони мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Суд звертає увагу, що згідно правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі N 918/694/23, підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Тобто, постанова КМ України від 12.10.2022 N 1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Отже, в будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі".
Таким чином, необґрунтованими є твердження відповідачів, що на договори, укладені за результатами закупівлі, замість ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні
закупівлі" поширюється дія п. 19 постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг
для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (Особливості), оскільки Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 означеного Закону.
Таким чином, посилання відповідачів на постанову КМУ від 12.10.2022 № 1178, без врахування положень Закону України "Про публічні закупівлі" є безпідставним.
Також відповідачі посилаються на пп. 7 п. 11.4 укладеного Договору №9 від 11.01.2024, згідно якого істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, а саме, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, постачальник гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Згідно з ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.
Отже, укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни за відсутності для цього підстав, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання цього договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Вказана позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі N 910/17520/21, 16.02.2023 у справі N 903/366/22, 13.04.2023 у справі N 908/653/22.
Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшень ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18 Верховний Суд зазначив, що наведена правова норма регулює відносини між сторонами договору, що виникли після його підписання. При цьому коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару, зокрема в бік збільшення, за період з моменту укладення договору до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку, чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.
Кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору; умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
Суд зазначає, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22).
Крім того, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п. 1 ч. 5 ст.41 Закону).
Підставою для такого зменшення (щодо обсягів закупівлі) може стати виділення коштів не в повному обсязі, або відсутність реальної потреби замовника у кількості товарів. Проте у разі зменшення обсягів закупівлі у кількісному виразі відповідно зменшується також і загальна сума договору про закупівлю.
У випадку безпідставного збільшення ціни товару (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону) має місце неправомірне зменшення обсягів закупівлі, які є істотними умовами договору про закупівлю, не з підстав, визначених законодавцем, - зменшення фактичного обсягу видатків замовника, а саме у зв'язку із безпідставним збільшенням ціни за товар.
Варто зазначити, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і, які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 18.07.2023 у справі №916/944/22.
Так відповідачі посилаються на довідки Головного управління статистики у Волинській області № 04.2-07/105-24 від 18.04.2024 та № 04.2-07.278-24 від 18.09.2024 які, як вони вважають, є належними доказами документального підтвердженням коливання цін на ринку.
Зі змісту довідки № 04.2-07/105-24 від 18.04.2024 вбачається, що у ній зазначені середні споживчі ціни та індекси цін на окремі товари по Волинській області у березні 2024 року, відповідно до якої середня споживча ціна на філе куряче - 168,06 грн, окремі порційні частини курячі - 88,22 грн, індекс споживчих цін до попереднього місяця у % виріс до 109,1 % на окремі порційні частини курячі та до 104, 9 % на філе куряче.
У довідці № 04.02-07/278-24 від 18.09.2024 зазначено, що індекс споживчих цін у серпні 2024 року до попереднього місяця у % виріс до 103,2 % на окремі порційні частини курячі та до 104, 4 % на філе куряче.
Також у довідках є застереження: наведені ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження, не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі".
Суд зазначає, що довідки Головного управління статистики у Волинській області № 04.2-07/105-24 від 18.04.2024 та № 04.2-07.278-24 від 18.09.2024 не підтверджують коливання ціни на товар за період з моменту укладення договору (11.01.2024) і по дату укладення додаткової угоди № 1 (29.04.2024) та по дату укладення додаткової угоди № 2 (30.09.2024), а лише констатують ціни на продукцію "Окремі порційні частини курячі" та "Філе куряче", станом на березень 2024 року та вересень 2024 року, відповідно, що, в свою чергу, не відповідає вимогам приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, самі по собі дані, викладені в довідці Головного управління статистики у Волинській області, не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни з моменту укладення договору до момент укладення додаткових угод.
Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.
Отже, фізична особа-підприємець Спічак В.В. не довів належним чином коливання ціни на ринку та не навів підстави, чому вказане підвищення цін було для нього не прогнозованим, тобто, чому його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару.
За таких обставин укладання додаткової угоди № 1 від 29.04.2024, згідно якої ціна на "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент*" збільшилась з 59,9021 грн до 65,35 грн, тобто на 05 грн 44 коп та на "Філе куряче охолоджене або еквівалент*" збільшилась з 135,1467 грн до 141,77 грн тобто на 06 грн 62 коп, а також згідно додаткової угоди № 2 від 30.09.2024 згідно якої ціна на "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент*" збільшилась з 65,35 грн до 67,44 грн, тобто на 02 грн 09 коп, а на "Філе куряче охолоджене або еквівалент*" збільшилась з 141,77 грн до 148,01 грн тобто на 06,24 грн є безпідставним, а тому спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Крім того, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п. 1 ч. 5 ст.41 Закону).
З наведених положень слідує, що підставою для такого зменшення (щодо обсягів закупівлі) може стати виділення коштів не в повному обсязі, або відсутність реальної потреби замовника у кількості товарів.
Проте у разі зменшення обсягів закупівлі у кількісному виразі відповідно зменшується також і загальна сума договору про закупівлю. У випадку безпідставного збільшення ціни товару (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону) має місце неправомірне зменшення обсягів закупівлі, які є істотними умовами договору про закупівлю, не з підстав, визначених законодавцем, - зменшення фактичного обсягу видатків замовника, а саме у зв'язку із безпідставним збільшенням ціни за товар.
За результатами укладених двох додаткових угод ціна на предмет закупівлі "Філе куряче охолоджене або еквівалент*" збільшилася на 9,5 %, а "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" збільшилася на 12,58 %, а обсяг поставки за договором істотно зменшився.
Також згідно Договору ФОП Спічак В.В. зобов'язувався поставити 12000 кг "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент*", а фактично поставлено 5 311,6 кг, що на 6688,4 кг менше (55,7%), та згідно Договору ФОП Спічак В.В. зобов'язувався поставити "Філе куряче охолоджене або еквівалент* 8 000 кг, а поставив 6 284, 21 кг, що на 1715,79 кг менше (21,44%).
Таким чином, вищевказані додаткові угоди № 1 від 29.04.2024 та № 2 від 30.09.2024 на закупівлю продукції "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент*" та "Філе куряче охолоджене або еквівалент", укладені з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до
вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки вказані вище додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент"та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про закупівлю № 9 від 11.01.2024, а саме: "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент*" по ціні 59,9021 грн/1кг, а "Філе куряче охолоджене або еквівалент" по ціні 135,1467 грн/1кг.
За договором № 9 від 11.01.2024 ФОП Спічак В.В. зобов'язано поставити "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" в такій кількості та ціні: "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" кількість - 12 000 кг, по ціні 59,9021 грн/1кг на загальну суму 718 825 грн; "Філе куряче охолоджене або еквівалент" кількість - 8000 кг по ціні 135,1467грн/1кг на загальну суму 1081174 грн., всього на суму 1799999 грн.
Згідно інформації Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради за результатами виконання Договору ФОП Спічак В.В. відповідно до видаткових накладних та платіжних доручень фактично було поставлено: 5 311,6 кг "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" на загальну суму 343430,12 грн, з них: 1436,1 кг по ціні 59,90 грн/1кг, 1894,45 кг по ціні 65,35 грн/1 кг, -1981,05 кг по ціні 67, 44 грн/кг; 6284, 21кг "Філе куряче охолоджене або еквівалент" на загальну суму 896 763,71 грн, з них: 1501,4 кг по ціні 135,15 грн/1кг, 2251,44 кг по ціні 141,77 грн/1кг, 2531,37 кг по ціні 148, 01 грн/1кг.
Таким чином, товар "Четвертини куряча охолоджена або еквівалент" фактично поставлено у кількості 5 311,6 кг, що на 6 688,4 кг менше (55,7%) та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" поставлено у кількості 6 284,21 кг, що на 1715,79 кг менше (21,44%).
Різниця в ціні за 1 кг "Четвертини куряча охолоджена або еквівалент" становить 7,53 грн./1кг, а різниця в сумі 25 265,28 грн. Різниця в ціні за "Філе куряче охолоджене або еквівалент" становить 12,86 грн/1кг, а різниця в сумі 47452,72 грн. Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за постачання "Четвертина куряча охолоджена або еквівалент" та "Філе куряче охолоджене або еквівалент" по ціні згідно з додатковими угодами та сумою за товар по ціні, визначеною в договорі (без урахування оспорюваних додаткових угод) становить 72 718 грн (47 452, 72 грн + 25 265, 28 грн).
Отже, суд дійшов висновку, що з урахуванням недійсних угод, укладених між Володимирським спортивним ліцеєм Волинської обласної ради та ФОП Спічак В.В. кошти в сумі 72 718 грн були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов'язаний їх повернути до місцевого бюджету.
При вирішенні спору судом також застосовано правову позицію, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.04.2024 у справі № 922/433/22.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 29.04.2024, № 2 від 30.09.2024 до договору № 9 від 11.01.2024 та стягнення 72718 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.04.2024 до договору № 9 від 11.01.2024, укладену між Володимирським спортивним ліцеєм Волинської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Спічаком Вячеславом Вікторовичем.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 30.09.2024 до договору № 9 від 11.01.2024, укладену між Володимирським спортивним ліцеєм Волинської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Спічаком Вячеславом Вікторовичем.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Спічака Вячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної ради (майдан Київський, буд. 9, м. Луцьк, Волинська обл., 43027, код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області, сплачені бюджетні кошти в сумі 72718,00 грн (сімдесят дві тисячі сімсот вісімнадцять грн 00 коп) на рр UA 518999980314010544000003001 ГУК у Волинській області 24060300, код отримувача ЄДРПОУ 38009371.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Спічака Вячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради (вул. Войнаровського Андрія, буд.1, м. Володимир, Володимирський район, Волинська обл., 44701, код ЄДРПОУ 13353993) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.02.2026.
Суддя С. В. Бідюк