12.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/997/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання
Представники сторін:
від позивача: Нестерова Інна Григорівна (власні засоби EasyCon) - представник ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адвокат, довіреність
від відповідача: КОЗАК ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА (власні засоби EasyCon) - представник АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" - адвокат, довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 (суддя Бажанова Ю.А. Повне рішення складено 21.07.2025р.) у справі № 904/997/25.
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
про стягнення 173 224 491,42 грн., -
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", у якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основний борг в сумі 172 002 025,84 грн., 3 % річних в сумі 552 216,01 грн., інфляційних втрат в сумі 670 249,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" своїх зобов'язань за договором №0534-02041-ПП від 01.01.2024 в частині своєчасної оплати за надані послуги.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 року у справі № 904/997/25 закрито провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" 172002025,84 грн заборгованості у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) 552 216,01 грн 3 % річних, 670 249,57 грн інфляційних втрат, 5 983,31 грн витрат по сплаті судового збору.
Повернуто Приватному акціонерному товариству "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) із Державного бюджету України 841 856,69 грн судового збору, перерахованого платіжною інструкцією №В-2044 від 20.03.2025, про що постановити ухвалу.
Надано Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" відстрочку виконання рішення суду до 01.02.2026.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про зменшення суми нарахованих 3% річних на 50% від заявленої до стягнення відмовити.
Місцевий господарський суд, оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду та наведені позивачем заперечення, дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачем рішення суду та дозволяють задовольнити клопотання відповідача про його відстрочення.
Суд першої інстанції прийняв до уваги, що основний борг, на який нараховані інфляційні втрати та 3% річних, був погашений відповідачем у добровільному порядку та в повному обсязі, що суд оцінив як прояв добросовісної поведінки по відношенню до своїх договірних зобов'язань у підприємницьких взаємовідносинах із позивачем.
Суд також врахував, що діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави в умовах воєнного стану, що характеризується масованими атаками військовим агресором - Російською Федерацією на енергетичні об'єкти країни. Відповідач є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливою є робота інших підприємств критичної інфраструктури.
Суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що основним джерелом доходів відповідача є споживачі, здебільшого населення Дніпропетровської області, яка піддається регулярним та масованим ворожим обстрілам порівняно з більшістю інших регіонів України. На півдні та на сході Дніпропетровська область межує з окупованими територіями, з яких ведеться артилерійський обстріл, який наносить суттєву шкоду як населенню області, так і безпосередньо енергетичній інфраструктурі.
Суд розглянув заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення як таке, що направлене на фактичне та повне виконання рішення суду, а дії відповідача підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку перед позивачем, визнає наявність заборгованості, але просив суд під час вирішення питання про відстрочення врахувати його матеріальні інтереси та фінансовий стан.
Визначаючи допустимий строк відстрочення рішення суду, суд вважав розумним строк до 01.02.2026, враховуючи законодавчі обмеження, передбачені частиною п'ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме не більше одного року з дня ухвалення рішення.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі №904/997/25 скасувати в частині задоволення клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відстрочення виконання рішення суду.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апелянт зазначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апелянт посилається на статтю 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Апелянт вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, згідно з якою вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Апелянт наголошує, що суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Апелянт зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, посилаючись на пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, що випливає з пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Апелянт посилається на усталену практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
Апелянт вказує, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Апелянт стверджує, що наведені відповідачем обставини та надані докази не підтверджують неможливість виконання рішення суду у даній справі і навіть не відображають поточний фінансовий стан. На підтвердження обставин, які унеможливлюють виконання рішення, відповідачем надано лише перелік судових справ. Жодних бухгалтерських, фінансових документів, які дають об'єктивну інформацію щодо господарської діяльності підприємства, відповідачем не надано. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення не має жодного доказу ані складного фінансового стану на дату винесення рішення, ані підтвердження можливості його виконання через рік.
Апелянт зазначає, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясюнієне проти Литви".
Апелянт наголошує, що складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Апелянт вважає, що тяжке фінансове становище підприємства не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер як для боржника, так і для стягувача. Підприємництво є ініціативною діяльністю, зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком, проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань.
Апелянт вважає, що надання відстрочки виконання рішення суду порушуватиме принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та суперечитиме положенням чинного законодавства, які визначають обов'язковість виконання судових рішень протягом розумних строків.
Апелянт зазначає, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» є приватним акціонерним товариством зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України, передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України. НЕК «Укренерго» забезпечує баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу, експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж, паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країн, технічну можливість експорту/імпорту електроенергії.
Апелянт робить висновок, що суд першої інстанції задовольнив безпідставну та необґрунтовану заяву відповідача, жодним чином не надавши правової оцінки наявних доказів/обставин, які підтверджують неможливість виконати рішення в даний час та можливість виконати його 01.02.2026.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» заперечує проти апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:
Відповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Надання відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому закон не обмежує це право точним переліком обставин, за яких суд має право надання відстрочки. Визначальними факторами відстрочки є винятковість та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідач вказує, що при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора. По суті при відстрочці виконання судового рішення мова йде не про звільнення особи від виконання зобов'язання, а про перенесення строку його виконання з однієї дати на іншу.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції об'єктивно оцінив даний випадок, прийняв до уваги зазначені відповідачем підстави для відстрочення виконання рішення суду, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідач наголошує, що суд першої інстанції прийняв до уваги такі обставини: основний борг, на який нараховані інфляційні втрати та 3% річних, є погашеним відповідачем у добровільному порядку та в повному обсязі; факт повного погашення відповідачем основного боргу суд оцінив як прояв добросовісної поведінки по відношенню до своїх договірних зобов'язань; діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави в умовах воєнного стану; основним джерелом доходів відповідача є споживачі, здебільшого населення Дніпропетровської області, яка піддається більш регулярним та масованим ворожим обстрілам; на півдні та на сході Дніпропетровська область межує з окупованими територіями, з яких щодня ведеться артилерійський обстріл.
Відповідач зазначає, що саме вказані обставини зумовлюють високий рівень заборгованості споживачів перед АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", яка станом на 01.05.2025 складає 768 104 047,48 грн. Сума невиконаних перед АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" грошових зобов'язань за виконавчими провадженнями та у справах про банкрутство станом на 01.04.2025 становить 470 305 570,01 грн. У випадку своєчасної оплати послуг відповідача його контрагентами, він мав би змогу своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем.
Відповідач вказує, що залишок заборгованості з інфляційних втрат та 3% річних відповідач планує погасити після отримання коштів від виконання судових рішень по справах, які зараз перебувають на розгляді в судах: загальна сума заборгованості у справах, що перебувають на розгляді господарських судів, становить 27 271 709,38 грн; загальна сума заборгованості у справах, що перебувають на розгляді судів цивільної юрисдикції, становить 19 169 761,62 грн.
Відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом було враховано обставини, що підтверджують неможливість негайного повного виконання рішення суду відповідачем. Таким чином, відповідачем, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не доведено понесення збитків у зв'язку з простроченням відповідача чи інших негативних наслідків. Імовірні збитки позивача від знецінення грошових коштів за час прострочення відповідача свого зобов'язання достатньою мірою покриті задоволеними до стягнення сумами інфляційних втрат у сумі 670 249,57 грн та відсотків річних у сумі 552 216,01 грн.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/997/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/997/25 (суддя Бажанова Ю.А.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
08.08.2025р. матеріали справи № 904/997/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 2 422,40 грн.
15.09.2025 на виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів, а саме платіжна інструкція № В-7580 від 12.09.2025 на суму 2422.40 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 2 422,40 грн. на відповідний рахунок апеляційного суду.
16.10.2025 на виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів, а саме платіжна інструкція № AU.GV-7580 від 15.10.2025 на суму 2422.40 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/997/25 (суддя Бажанова Ю.А.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.01.2026 об 12:00 годин.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 відкладено розгляд справи до 12.02.2026 на 10:30 год.
12.02.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (Оператор системи передачі) та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (користувач) укладено договір № 0534-02041-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до пункту 1.1 договору, цей договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Користувача до умов договору згідно з заявою-приєднання.
Пунктом 2.1 договору визначено, що за цим договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
На виконання умов договору ПрАТ «НЕК «Укренерго» було надано АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2024 року по грудень 2024 року з урахуванням актів коригування наданих послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» повністю сплатило ПрАТ «НЕК «Укренерго» заборгованість за спірний період у розмірі 172 002 025,84 грн після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжними інструкціями: № 3896283 від 18.03.2025 на суму 32 302 346,40 грн; № 3920918 від 28.03.2025 на суму 15 569 791,97 грн; № 3920920 від 28.03.2025 на суму 2 830,81 грн; № 3920919 від 28.03.2025 на суму 16 729 723,62 грн; № 3936473 від 08.04.2025 на суму 34 287 057,56 грн; № 3956286 від 18.04.2025 на суму 28 830 043,76 грн; № 3956287 від 18.04.2025 на суму 5 457 013,80 грн; № 3971981 від 28.04.2025 на суму 31 626 222,35 грн; № 3978159 від 30.04.2025 на суму 8 400 464,49 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення клопотання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відстрочення виконання рішення суду до 01.02.2026. В інших частинах рішення суду першої інстанції апелянтом не оскаржується.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 зазначив, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, звертаючись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про надання відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, відповідач зазначав, в тому числі, про наступне: « …На сьогоднішній день, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 (з подальшими змінами).
Під час воєнного стану та ведення бойових дій Відповідач продовжує надавати послуги з розподілу електричної енергії відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), усуває аварії та докладає усіх зусиль з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності країни.
Треба зазначити, що АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших. Від стабільності роботи Товариства залежить робота усіх об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Без стабільного розподілу електроенергії не можливе функціонування лікарень, шпиталів, поліклінік, станцій переливання крові, що є критично важливим для нашої країни та усіх українців.
АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» посилює резерви потужності лікарень і військових частин області, а також забезпечує електроенергією бомбосховища, блокпости, центри прийому переселенців. Нині сили Відповідача спрямовані на те, аби забезпечувати стабільну роботу критично важливих об'єктів.
Для утримання об'єктів електроенергетики в працездатному стані, нерідко в умовах ризику для життя та здоров'я, співробітниками Відповідача постійно виконується комплекс експлуатаційних та відновлювальних робіт. Також зазначимо, що при виконанні зазначених робіт товариство несе значні витрати на придбання необхідних матеріалів та обладнання, заробітну плату, застосування автотранспорту, спеціальних машин і механізмів, тощо.
Окрім того, через постійні ворожі обстріли Апостолівського, Нікопольського та Криворізького, Павлоградського районів, частина мереж АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує відновлення, у зв'язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності нашого регіону.
Також, АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» бере участь у відновлювальних роботах по забезпеченню електропостачанням населених пунктів інших областей України, на що спрямовує всі свої матеріальні ресурси, в тому числі і грошові.
Починаючи з 24.02.2022 вбачається скорочення оплати за послуги з розподілу електроенергії зі сторони споживачів послуг регіону, а також наявність великомасштабних руйнувань електричних мереж товариства (опор ПЛ, проводів, роз'єднувачів, трансформаторних підстанцій, ЛЕП інше) у результаті бойових дій, що призводить до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на відновлення електричних мереж та призводить до утруднення виконання зобов'язань перед працівниками із виплати заробітної плати, сплати податкових зобов'язань.
У ситуації, що склалася на даний час, Відповідач отримує листи від контрагентів, у яких повідомляється про неможливість виконання останніми своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії з посиланням на настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Проте, АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» не може допустити неспроможність виконання вкрай важливих для держави функцій, оскільки це може призвести до колапсу, як на ринку електроенергетики, так і в забезпеченні обороноздатності України.
Отже, у цей надзвичайно складний для українського суспільства та державності час, надання відстрочки виконання рішення у даній справі, сприятиме стабілізації роботи оператора системи розподілу та недопущенню критичної ситуації в енергетичній сфері…» ( т.2 а.с. 73-77).
Позивач у своїх «Запереченнях щодо задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі № 904/997/25» (т.2 а.с .73-77) відповідну обставину не заперечував і контраргументів проти неї не наводив.
Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.
Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.
Крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.
Відповідні правові висновки викладені в постанові КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16.
Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема й суду та учасникам справи.
Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від різних факторів, у тому числі від:
- часу, що сплинув після події,
- поширеності інформації про подію (факт) загалом у державі чи в певній місцевості.
Відповідні правові висновки викладені в постанові КГС ВС від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19.
Присутні в судовому засіданні представники сторін визнали загальновідомою в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України ту обставину, що електричні мережі України, в тому числі і об'єкти відповідача перебувають під постійними ракетними та дроновими обстрілами.
Разом з тим, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" зауважило, що його об'єкти також перебувають під ворожими обстрілами, внаслідок чого також руйнуються. Вищевикладене, свідчить про те, що в контексті питання перебування під ворожими обстрілами сторони перебувають у рівних правовідносинах.
Колегія суддів відхиляє вищенаведені доводи Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з огляду на наступне:
В порядку частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнає загальновідомою ту обставину, що в інформаційному просторі України наявна чисельна інформація про зловживання з боку колишнього міністра енергетики Германа Галущенка та чинної міністеркb енергетики Світлани Гринчук при використанні коштів, які виділялися на зведення захисних споруд , які в разі побудови мали б рятувати критичну інфраструктуру від російських ракет (https://epravda.com.ua/energetika/vid-ministra-do-smotryashchih-yak-pracyuvala-shema-rozkradannya-energoatoma-ta-hto-za-neyu-stojit-813984/, https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/obshuk-u-mindicha-galushchenka-v-energoatomi-shcho-vidomo-pro-spravu-nabu-novini-ukrajini-50559358.html, https://focus.ua/uk/economics/732825-sprava-energoatomu-yak-rozsliduvannya-nabu-vpline-na-energobezpeku-eksperti, https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/korupciya-pid-chas-zahistu-energoob-yektiv-kudrickiy-rozpoviv-pro-situaciyu-iz-zahisnimi-sporudami-50559880.html, https://ukranews.com/ua/news/1129063-zhurnalisty-proanalizuvaly-yak-tsentralna-vlada-provalyla-zahyst-energetyky-ta-chomu-zvynuvachuye-v, https://newsua.one/news-blogs/117679.html, https://thepage.ua/ua/news/naslidki-korupciyi-ta-agresiyi-rf-dlya-ukrayinskoyi-energetici, https://gordonua.com/ukr/news/society/kolaps-u-kijevi-nahaduje-pro-hroshi-jaki-heroji-plivok-mindicha-rozikrali-na-budivnitstvi-zakhistu-tets-bereza-1769953.html, https://news.telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2025-12-02/5926974-eksvitseprezidenta-energoatomu-zatrimali-chim-vidomiy-ta-u-chomu-pidozryuyut-foto).
За текстом апеляційної скарги : « … Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реорганізовано шляхом перетворення в приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», який є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» та 100 відсотків акцій якого належить державі. НЕК «Укренерго» - приватне акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України…»
Відповідна обставина визнається колегією суддів такою, що не потребуває доказуванню в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Питання захисту енергетичної інфраструктури детальніше прописується Законом України «Про електроенергетику», який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії. У частині забезпечення захисту критичної інфраструктури він вводить важливі визначення: «особливо важливі об'єкти електроенергетики», що забезпечують стале функціонування об'єднаної енергетичної системи України, руйнація або пошкодження яких призведе до порушення електропостачання господарюючих суб'єктів і населення, можливих людських жертв і значних матеріальних збитків; «надзвичайна ситуація», за якої виникає порушення режиму роботи об'єднаної енергетичної системи України або її окремих частин (однак лише внаслідок порушення технологічних режимів); та «операційна безпека функціонування» як здатність об'єднаної енергетичної системи України забезпечити надійний розподіл та постачання електричної енергії у звичайних умовах та в умовах надзвичайних ситуацій.
Законом передбачається забезпечення «охорони особливо важливих об'єктів електроенергетики» відомчою воєнізованою охороною із залученням у разі необхідності відповідних структурних підрозділів органів державної влади. Встановлюються обмеження на доступ до таких об'єктів та обмеження діяльності на землях, на яких вони знаходяться.
Окремо, Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», визначаються засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель об'єктів енергетики. Однак завданням закону є створення умов забезпечення: безперебійного функціонування об'єктів енергетики; дотримання технологічних режимів виробництва і передачі електричної й теплової енергії та безаварійного функціонування і розвитку енергетичної галузі; раціонального використання земель; безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об'єктів від впливу можливих аварій.
Так, Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок, розміщенням, проектуванням, спорудженням, введенням в експлуатацію та зняттям з експлуатації ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання тощо. Для уникнення аварійних ситуацій передбачається дотриманням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. При цьому Закон чітко визначає обов'язковість «фізичного захисту ядерних установок та матеріалів», цілями якого є мінімізація можливості вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.
Питання захисту розкриваються Законом України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання». Ним вже «режим фізичного захисту» визначається як встановлений законодавством порядок забезпечення фізичного захисту, вводиться поняття «системи фізичного захисту» як сукупності організаційно-правових та інженерно-технічних заходів, спрямованих на мінімізацію можливості вчинення диверсії; передбачається створення «підрозділу з охорони» як військового підрозділу Міністерства внутрішніх справ України або суб'єкта охоронної діяльності.
Фізичний захист визнано одним з елементів забезпечення національної безпеки України. Законом запроваджено визначення «проектної загрози» як інструменту попереднього оцінювання загроз вчинення диверсії, визначено «суб'єкти державної системи фізичного захисту», а також завдання «охорони та оборони ядерних установок та ядерних матеріалів».
Функціонування державної системи фізичного захисту ґрунтується на результатах оцінки загрози вчинення диверсії або неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів. Визначається, що оборона має на меті не допустити захоплення (зруйнування) об'єктів та відбити наступ переважаючих сил противника протягом визначеного часу до прибуття сил допомоги ззовні. При цьому зазначається, що оборона зорганізується та ведеться в системі територіальної оборони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. № 1170[13] затверджено перелік особливо важливих об'єктів електроенергетики, що підлягають охороні відомчою воєнізованою охороною у взаємодії зі спеціалізованими підрозділами інших центральних органів виконавчої влади.
До переліку особливо важливих об'єктів електроенергетики віднесені: диспетчерські пункти оперативно-технологічного управління; електропідстанції напругою понад 330 кВ; теплоелектростанції; гідроелектростанції; теплоелектроцентралі.
Постановою передбачено розроблення Міненерговугілля порядку взаємодії підрозділів відомчої воєнізованої охорони зі спеціалізованими підрозділами інших центральних органів виконавчої влади (МВС, СБУ, МНС та інші).
Безпосередньо питання охорони об'єктів врегульовано наказом міністерства «Про організацію діяльності відомчої воєнізованої охорони Міністерства палива та енергетики України». На підрозділи відомчої охорони покладено завдання охорони особливо важливих об'єктів електроенергетичного, ядерно-промислового, вугільно-промислового, торфодобувного та нафтогазового комплексів, які належать до сфери управління Міненерговугілля України та господарських товариств, щодо яких міністерство здійснює управління корпоративними правами держави.
Спеціалізоване законодавство, що корелюється із задачами захисту енергетичної інфраструктури
Більш структурованою є ситуація у сфері цивільного захисту, запобігання та ліквідації наслідків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Нижче проаналізовано можливості застосування спеціального законодавства для цілей захисту енергетичної інфраструктури.
Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку та ліквідації наслідків. Законом визначаються «об'єкти підвищеної небезпеки» як об'єкти, на яких використовуються небезпечні речовини у кількості, що дорівнюють або перевищують нормативно встановлені порогові маси, що є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Запроваджується порядок реагування на надзвичайні ситуації суб'єктом господарської діяльності, а також вимоги до суб'єктів щодо розроблення «декларації безпеки» господарювання, плану локалізації та ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати. Для задач державного контролю запроваджується класифікація об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 жовтня 2023 року «Про організацію захисту та забезпечення безпеки функціонування об'єктів критичної інфраструктури та енергетики України в умовах ведення воєнних дій»» №695/2023 ( https://www.rnbo.gov.ua/ua/Ukazy/6670.html ) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 жовтня 2023 року "Про організацію захисту та забезпечення безпеки функціонування об'єктів критичної інфраструктури та енергетики України в умовах ведення воєнних дій" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0040525-23#Text )..
РНБО у зв'язку з пошкодженням і руйнуванням об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури на всій території України, які є критично важливими для життєдіяльності суспільства, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, можливим подальшим застосуванням агресором тактики масованих повітряних ударів по цих об'єктах, за результатами виявлення певних проблемних питань і недоліків у захисті і обороні об'єктів критичної інфраструктури та з метою подолання кризової ситуації в паливно-енергетичному секторі, особливо під час підготовки до осінньо-зимового періоду 2023-2024 років, посилення обороноздатності і соціально-економічного розвитку держави, захисту об'єктів критичної інфраструктури, забезпечення життєдіяльності населення вирішила доручити:
Кабінету міністрів України, зокрема:
забезпечити у 10-денний строк виконання робіт та заходів із належного інженерного та фізичного захисту (протидронового захисту, систем оповіщення, укриттів для персоналу, розміщення запасних/дублювальних пунктів управління у захищених місцях) об'єктів критичної інфраструктури, збільшення кількості та посилення обороноздатності вогневих груп зі складу Збройних Сил України та Національної гвардії України, які здійснюють протиповітряне прикриття, охорону і оборону об'єктів критичної інфраструктури;
вжити у 10-денний строк вичерпних заходів зі створення операторами критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору на відповідних об'єктах умов щодо: захисту персоналу об'єктів критичної інфраструктури, організації та здійснення евакуаційних заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій; створення резервів обладнання, запасних частин тощо для своєчасного відновлення пошкоджених об'єктів і захисних споруд, контролю за дотриманням графіків ремонту необхідного обладнання; створення страхового фонду документації на унікальне обладнання та архівування критичних баз даних (їх частин), зокрема з використанням хмарних послуг; забезпечення об'єктів критичної інфраструктури джерелами електроживлення (електрогенераторами) та необхідним обсягом палива для їх стійкого і безперебійного функціонування; дотримання вимог законодавства про зберігання небезпечних хімічних речовин і хімічної продукції та поводження з ними; можливості оповіщення населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, про виникнення надзвичайної ситуації на відповідному об'єкті.
Уряду також доручено затвердити у тримісячний строк План заходів з відновлення об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, що були зруйновані та/або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, з визначенням окремим розділом заходів з протидії технічним розвідкам та захисту інформації з обмеженим доступом щодо стану відновлення об'єктів критичної інфраструктури, які призначені для забезпечення оборони і безпеки держави, передбачивши проведення відновлювальних робіт, що дозволяють забезпечити безперебійне електро- та теплопостачання у обсязі, необхідному для належного функціонування об'єктів економічної та соціально-гуманітарної сфер, створення резервних потужностей електричної і теплової генерації.
Міністерству енергетики, зокрема, доручено забезпечити у 2023 році погодження та затвердження операторами критичної інфраструктури у встановленому законодавством порядку технічних завдань на відновлення об'єктів критичної інфраструктури, які призначені для забезпечення оборони і безпеки держави, в частині протидії технічним розвідкам.
Міненерго разом з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, операторами критичної інфраструктури, обласними, Київською міською військовими адміністраціями забезпечити у 10-денний строк:
облаштування інженерного захисту об'єктів критичної інфраструктури та їх відновлення у разі пошкодження;
захист будівель (приміщень), пожежних насосних станцій, інших зовнішніх розподільних вузлів та трубопроводів систем протипожежного водопостачання та пожежогасіння, що можуть бути ушкоджені внаслідок обстрілів;
створення резервів обладнання, запасних частин тощо для своєчасного відновлення пошкоджених об'єктів і захисних споруд;
здійснення за необхідності ремонтно-відновлювальних робіт огорож периметра об'єктів та загороджувальних конструкцій;
створення або приведення у готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту, в тому числі сховищ, а також можливість дистанційного управління об'єктом з відповідного укриття.
Центральним органам виконавчої влади, обласним військовим адміністраціям за участю операторів критичної інфраструктури доручено вжити у місячний строк заходів щодо недопущення поширення інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про об'єкти критичної інфраструктури, у тому числі про критичну технологічну інформацію.
Міністерству оборони України запровадити у 2023 році навчальні програми, курси підвищення кваліфікації з радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби для військовослужбовців підрозділів, залучених до забезпечення захисту і оборони об'єктів критичної інфраструктури.
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів виснує, що позивач, 100 відсотків акцій якого належить державі, перебуває у більш прівелійованому положенні в питанні забезпечення захисту об'єктів від ракентно-дронових ударів, порівняно з відповідачем, щодо якого відсутні дані про забезпечення його об'єктів захистом за кошти держави.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що « … відповідачем обставини та надані докази, не підтверджують неможливість виконання рішення суду у даній справі, і навіть не відображають поточний фінансовий стан. Так на підтвердження обстави які унеможливлюють виконання рішення відповідачем надано лише перелік судових справ.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Жодних бухгалтерських, фінансових документів які дають об'єктивну інформацію щодо господарської діяльності підприємства Відповідачем не надано. Тобто, клопотання Відповідача про відстрочку виконання рішення не має жодного доказу, ані складного фінансового стану на дату винесення рішення, ані підтвердження можливості його виконання через рік…» колегія суддів відхиляє як такі, що грунтуються на концепції негативного доказу з огляду на наступне:
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).
Інші доводи апеляційної скарги : « … Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням в частині задоволення клопотання відповідача та відстрочено виконання рішення суду до 01.02.2026, оскільки судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, Позивач звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду. Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Вказана норма чітко відповідає як принципу справедливості, закріпленому у ст. 1 Господарському процесуальному кодексу України, так і принципу обов'язковості судового рішення і неприпустимості зловживання процесуальними правами, оскільки не дозволяє недобросовісному боржнику використовувати судову систему з метою подальшого ухилення від виконання свого цивільного обов'язку. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Тому СУД ПОВИНЕН ОЦІНИТИ ДОКАЗИ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ЗАЗНАЧЕНІ ОБСТАВИНИ, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
У розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі…
… оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже, суд першої інстанції задовольнив безпідставну та необґрунтовану заяву відповідача. Суд першої інстанції жодним чином не надав правової оцінки наявних доказів/обставин, які підтверджують неможливість виконати рішення в даний час, та можливість виконати його 01.02.2026.
Позивач вважає, що тяжке фінансове становище підприємства не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача. Підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Позивач вважає, що надання відстрочки виконання рішення суду, буде порушувати принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та суперечитиме положенням чинного законодавства, які визначають обов'язковість виконання судових рішень протягом розумних строків. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реорганізовано шляхом перетворення в приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», який є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» та 100 відсотків акцій якого належить державі. НЕК «Укренерго» - приватне акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно- технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України. Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019-VIII НЕК «Укренерго» виконує функцію оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
НЕК «Укренерго» забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн. НЕК «Укренерго» будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС, можливості інтеграції ВДЕ в енергосистему та забезпечення технічної відповідності роботи мережі стандартам та вимогам ENTSO-E…» колегія суддів відхиляє як такі, що не містять в собі посилань на те, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо) або на нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначив, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статей 73-74 Господарського процесуального кодексу України. Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду та наведені позивачем заперечення, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачем рішення суду та дозволяють задовольнити клопотання відповідача про його відстрочення, з огляду на наступне.
По-перше, матеріалами справи підтверджується, що основний борг у сумі 172 002 025,84 грн був погашений відповідачем у добровільному порядку та в повному обсязі після звернення позивача з позовом до суду. Зазначене свідчить про добросовісну поведінку відповідача по відношенню до своїх договірних зобов'язань та про відсутність наміру ухилятися від виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
По-друге, колегія суддів враховує, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» є підприємством критичної інфраструктури, діяльність якого є надзвичайно важливою для держави в умовах воєнного стану. Відповідач продовжує надавати послуги з розподілу електричної енергії, усуває аварії та докладає усіх зусиль з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності країни. Без стабільної роботи відповідача фактично неможливою є робота інших підприємств критичної інфраструктури, таких як водопостачання та водовідведення, централізоване опалення, газопостачання. Від стабільності роботи товариства залежить робота об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, лікарень, шпиталів, поліклінік.
По-третє, колегія суддів приймає до уваги, що основним джерелом доходів відповідача є споживачі, здебільшого населення Дніпропетровської області, яка піддається регулярним та масованим ворожим обстрілам. На півдні та на сході Дніпропетровська область межує з окупованими територіями, з яких ведеться артилерійський обстріл, який наносить суттєву шкоду як населенню області, так і безпосередньо енергетичній інфраструктурі відповідача. Через постійні ворожі обстріли частина мереж відповідача безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує відновлення.
По-четверте, матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.05.2025 дебіторська заборгованість клієнтів відповідача складає 768 104 047,48 грн. Сума невиконаних перед відповідачем грошових зобов'язань за виконавчими провадженнями та у справах про банкрутство станом на 01.04.2025 становить 470 305 570,01 грн. Саме несвоєчасні розрахунки клієнтів відповідача за отримані послуги з розподілу електричної енергії є однією з причин порушення відповідачем умов договору щодо здійснення своєчасних розрахунків з позивачем.
По-п'яте, відповідач зазначив конкретне джерело погашення заборгованості після відстрочки виконання судового рішення - кошти, які будуть стягнуті з боржників відповідача в судовому порядку. Загальна сума заборгованості у справах, що перебувають на розгляді господарських судів, становить 27 271 709,38 грн; загальна сума заборгованості у справах, що перебувають на розгляді судів цивільної юрисдикції, становить 19 169 761,62 грн.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що в контексті спірних правовідносин, відстрочення виконання судового рішення у даній справі, пов'язано з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до пункту 1 частини1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку доказам у справі, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/997/25 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/997/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/997/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 16.02.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус