10.02.2026 року м.Дніпро
Справа № 904/5434/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді (доповідач) - Кошлі А.О.,
суддів: Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.,
за участі:
секретаря судового засідання: Кахикало А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 р. у справі № 904/5434/25,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ", 16062, Чернігівська обл., Новгород Сіверський р-н, с.Горбове, вул. Шевченка, буд.29, код ЄДРПОУ 38584699
до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, 49033, м. Дніпро, тупик Будівельний, 1, код ЄДРПОУ 25575055
про визнання висновка експерта В.В.Жирко від 06.12.2021 р. № СЕ -19/104-21/36962-ІВ невідповідним методиці проведення даних експертиз, стягнення збитків
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, в якій просить суд (з урахування уточненої позовної заяви):
- визнати висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.12.2021р. №СЕ-19/104-21/36962-ІВ (виконавець-судовий експерт В.В. Жирко) невідповідним методиці проведення даних експертиз;
- стягнути з Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПОСТАЧ» завдані матеріальні збитки у сумі 2 251 грн. 20 коп.;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 р. у справі № 904/5434/25 закрито провадження у справі № 904/5434/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про визнання висновка експерта В.В.Жирко від 06.12.2021 р. № СЕ -19/104-21/36962-ІВ невідповідним методиці проведення даних експертиз, стягнення.
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпостач», в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження від 25 грудня 2025 р. у справі № 904/5434/25, а справу повернути до місцевого господарського суду для розгляду спору по суті та прийняття судового рішення.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду спору та постановлення оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі суд першої інстанції не врахував договірний характер правовідносин між сторонами. Натомість суд фактично звів розгляд справи до вирішення питання про можливість самостійного судового оскарження в окремому провадженні висновків судового експерта, викладених у відповідному експертному висновку.
На переконання скаржника, позиція господарського суду є помилковою, оскільки позов було пред'явлено безпосередньо до юридичної особи, що згідно норм цивільного законодавства зобов'язана нести майнову відповідальність за шкоду, завдану її працівником. При цьому, судом неправомірно визначено судового експерта особою, дії якого не підлягають оскарженню в судовому порядку.
Апелянт вважає, що закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд ухилився від розгляду спору по суті, проявивши солідарність з судом, який розглядав судову справу № 910/14606/21.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Дорпостач», за змістом якої заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5434/25 без змін.
В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності визначені у Законі України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону). Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються визначеним законом порядком призначення судового експерта, забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи, можливістю призначення повторної судової експертизи (ст. 4 Закону). За втручання у будь-якій формі у діяльність судового експерта законодавством передбачена кримінальна відповідальність (ст. 343 КК України).
Відповідач також звертає увагу, що у разі наявності сумнівів у правильності висновку експерта суд має право призначити повторну чи додаткову експертизу та доручити її проведення іншим експертам (ст. 107 ГПК України). Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо висновку (ст. 98 ГПК України). Порядок притягнення до відповідальності судового експерта, в тому числі за порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку, визначено в ст. 14 Закону України «Про судову експертизу». Притягнення до дисциплінарної відповідальності судових експертів Експертної служби МВС покладено на Експертно-кваліфікаційну комісію при МВС (Наказ МВС України від 21.09.2020 № 675). Жодною з цих позицій представник позивача під час судового розгляду справи № 910/14606/21 не скористався.
За доводами відповідача, складення висновку експертом не приводить до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише містить констатацію певних фактів та обставин. Оскарження такого висновку в іншому судовому провадженні, зокрема подання позову у порядку господарського судочинства про визнання висновку експерта невідповідним методиці проведення даних експертиз, не передбачено законом. Оскарження дій судового експерта передбачено у позасудовому порядку до уповноваженого органу, а суд не може перебирати на себе такі повноваження, тому такі вимоги не підлягають розгляду у порядку судочинства.
Також, обґрунтовуючи власні доводи, відповідач посилається на постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 761/11228/21, згідно з якою такий позов не підлягає розгляду в порядку жодного виду судочинства, адже така заява не може бути розглянута і вирішена судом.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кошлі А.О. (доповідач), судді - Демчина Т.Ю., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 р. у справі № 904/5434/25. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/5434/25. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.02.2026 на 11:30 год.
30.01.2026 справа надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.
09.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника, якою останній підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд здійснити розгляд апеляційної скарги по даній справі без участі представника ТОВ «Дорпостач» за наявними в матеріалах справи документами.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.2026 не з'явився. Клопотання про розгляд справи без участі представника Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України викладено в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників провадження про дату, час і місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду оскаржуваного рішення та з огляду на те, що явка повноважених представників в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія апеляційного суду дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
У справі №904/5434/25, спірні правовідносини виникли щодо оцінки правомірності дій зі складення висновку під час розгляду справи №910/14606/21, з яким не погоджується позивач, вважаючи, що висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.12.2021р. №СЕ-19/104-21/36962-ІВ (виконавець-судовий експерт В.В. Жирко) є неякісним товаром, який повинен був отримати замовник в обмін за сплачені кошти з його виготовлення.
Висновок експерта був предметом дослідження Господарським судом міста Києва під час розгляду справи №910/14606/21.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025, якою закрито провадження у справі № 904/5434/25 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів та уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Разом із тим, сам по собі статус сторін як юридичних осіб не є достатньою підставою для віднесення спору до господарської юрисдикції. Визначальним є зміст спірного матеріального правовідношення.
Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли щодо оцінки правомірності дій експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру зі складення ним висновку №СЕ-19/104-21/36962-ІВ від 06.12.2021, що був предметом дослідження Господарського суду міста Києва під час розгляду справи №910/14606/21. На переконання позивача, проведена експертиза не відповідає методиці проведення даних експертиз.
Щодо вимоги про визнання експертного висновку невідповідним методиці
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Отже, експертний висновок є процесуальним джерелом доказів, складеним у межах судового провадження, та підлягає оцінці судом виключно у межах відповідної справи.
При цьому, сам по собі експертний висновок: не є правочином; не породжує цивільних чи господарських прав та обов'язків; має доказове значення лише в межах конкретного процесу.
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 ЗУ «Про судову експертизу»).
Отже, із системного аналізу наведених норм убачається, що експертний висновок як результат спеціального дослідження повинен бути: складений у межах наданих повноважень та поставлених судом (або стороною) питань; виконаний особисто експертом, який має відповідну кваліфікацію; ґрунтуватися на спеціальних знаннях та науково обґрунтованих методиках; об'єктивним, повним і таким, що не виходить за межі компетенції експерта.
Разом з цим, приписами ст. 4 Закону України “Про судову експертизу» визначено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а тому попри відсутність законодавчо закріпленого обов'язку посилатись на вказану норму під час складення висновку експертного дослідження, одним з головних принципів діяльності експерта в цілому є саме неухильне дотримання законодавства України та кримінальна відповідальність у випадку недотримання чинного законодавства.
Водночас законодавством передбачено спеціальний механізм притягнення експерта до відповідальності (ст. 14, 17 Закон України «Про судову експертизу»), що здійснюється експертно-кваліфікаційними комісіями відповідних органів.
Частиною 9 статті 17 ЗУ «Про судову експертизу» передбачено, що спори, пов'язані з рішенням експертно-кваліфікаційної комісії (кваліфікаційної або дисциплінарної палати експертно-кваліфікаційної комісії), вирішуються в судовому порядку
Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №1224/5 визначено, що ЦЕКК є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України. Основними завданнями ЦЕКК, зокрема, є розгляд питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів (п. 6 ч. 2 Розділу II Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку розгляду Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №1224/5 встановлено, що даний Порядок визначає процедуру розгляду Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ) та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - судові експерти), за дисциплінарні проступки у сфері судово-експертної діяльності, визначені частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу». Питання щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів розглядаються дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК) відповідно до Положення про неї та цього Порядку.
Пунктом 3 вищевказаного Положення визначено, що процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:
- розгляд питання щодо відкриття дисциплінарного провадження;
- розгляд питання по суті та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
Підставою для розгляду ЦЕКК питання щодо відкриття дисциплінарного провадження є подання керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, на який покладено функції організаційно-управлінського та науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності (далі - структурний підрозділ Мін'юсту).
Подання готується за результатами попереднього розгляду скарг осіб, які є / були учасниками справи, або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, та звертаються з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу зі скаргою на дії (бездіяльність) судового експерта, а також документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності, які містять обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) судового експерта ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу».
Попередній розгляд скарги та документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності, здійснюється на предмет їх відповідності вимогам, визначеним пунктами 5, 6 цього Порядку. До подання додаються наявні документи, що містять інформацію про можливе вчинення судовим експертом дисциплінарного проступку. Подання вноситься на розгляд ЦЕКК не пізніше 15 календарних днів з дня надходження відповідних документів.
Згідно п. 19 Порядку, за наслідками розгляду питання по суті щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта дисциплінарна палата ЦЕКК приймає одне з таких рішень:
1) притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення;
2) не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності;
3) закрити дисциплінарне провадження.
Рішення дисциплінарної палати ЦЕКК за наслідками розгляду дисциплінарного провадження приймається членами палати за відсутності інших осіб, які беруть участь у засіданні.
До судових експертів можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень (п. 19 Порядку):
1) попередження;
2) тимчасове, строком до одного року, зупинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю;
3) припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.
Таким чином, притягнення судового експерта до дисциплінарної (а також кримінальної чи цивільної) відповідальності можливе у разі порушення ним процедурних вимог, надання завідомо неправдивого висновку або безпідставного затягування строків. Дисциплінарне провадження ініціюється шляхом звернення до Міністерства юстиції України та може завершитися попередженням, зупиненням або припиненням права на здійснення експертної діяльності.
Отже, питання дотримання методики проведення експертизи та наявності дисциплінарного проступку віднесені законом до компетенції спеціального органу, а не до повноважень суду при розгляді окремого позову.
Колегія суддів також зазначає, що навіть за наявності між сторонами договору про проведення експертного дослідження це не змінює процесуальної природи висновку. Якщо висновок складений у статусі судового експерта та використаний як доказ у справі, він зберігає свій процесуальний характер. Договір регулює лише організаційні та фінансові аспекти виконання експертизи і не перетворює її на звичайну господарську послугу.
Відповідно до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховний Суд від 10 травня 2018 року у справі №826/2169/17 зазначено, що експертне забезпечення правосуддя є одним із завдань Міністерства юстиції України відповідно до Положення про його діяльність, затвердженого Президент України Указом від 06 квітня 2011 року №395/2011. Міністерство юстиції організовує роботу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії, присвоює кваліфікацію судового експерта, видає свідоцтва, здійснює контроль за діяльністю експертів, зупиняє або анулює свідоцтва, веде відповідні реєстри та забезпечує нормативно-методичне регулювання у цій сфері.
Отже, саме Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України є спеціальним органом, уповноваженим розглядати питання дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №761/11228/21. Суд наголосив, що питання встановлення складу дисциплінарного правопорушення, оцінка обставин та обрання виду стягнення належать до виключної компетенції Центральної експертно-кваліфікаційної комісії. Її повноваження є дискреційними, а суд не вправі підміняти цей орган та приймати рішення замість нього.
Таким чином, оскарження дій судового експерта щодо дотримання методики проведення експертизи здійснюється у позасудовому порядку - шляхом звернення до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії. Суд не може перебирати на себе ці повноваження, а тому такий спір не підлягає розгляду в порядку окремого позову.
Колегія суддів звертає увагу, що висновок судового експерта є одним із видів доказів у конкретній справі та має значення лише для неї. Судова оцінка такого висновку відбувається в межах відповідного судового процесу, і встановлені недоліки експертизи можуть бути усунуті шляхом призначення повторної або додаткової експертизи.
Учасники справи мають право заперечувати проти висновку експерта в межах справи, зокрема через клопотання про додаткову або повторну експертизу, або проведення експертизи іншим експертом чи експертною установою. Водночас оскарження висновку експерта у вигляді подання окремого позову про його визнання недійсним у господарському судочинстві законом не передбачено.
Складений експертом висновок містить опис проведених досліджень, обґрунтовані відповіді на поставлені питання та результати спеціального дослідження. Він не є правочином, оскільки не призводить до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише констатує факти та обставини за допомогою спеціальних знань експерта.
З урахуванням наведених норм законодавства та правових позицій Верховного Суду, оскарження дій експерта та правильності його висновку здійснюється у встановленому законом спеціальному порядку через Центральну експертно-кваліфікаційну комісію. Суд не уповноважений замінювати цей орган або втручатися у сферу його дискреційних повноважень.
Отже, колегія апеляційного суду доходить висновку, що заявлена вимога про визнання висновку експерта таким, що не відповідає методиці, фактично спрямована на позапроцесуальну переоцінку доказу, що вже був предметом дослідження в іншому судовому провадженні. Такий спосіб захисту законом не передбачений.
Щодо вимоги про стягнення матеріальних збитків
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Колегія суддів зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, суд, розглядаючи спір про стягнення збитків, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
Разом із тим, в контексті спірних правовідносин, підставою заявленої вимоги є виключно твердження про невідповідність експертного висновку методиці його проведення.
Оскільки встановлення такої «невідповідності» можливе лише шляхом оцінки правильності експертного дослідження, що здійснюється:
- або судом у межах тієї справи, де висновок використано як доказ;
- або компетентним органом дисциплінарного контролю.
Господарський суд не наділений повноваженнями самостійно здійснювати позапроцесуальну перевірку правильності експертного висновку, який був предметом дослідження в іншій справі.
Таким чином, вимога про відшкодування шкоди є похідною від вимоги про встановлення неправомірності експертного висновку та не може бути розглянута без попереднього вирішення питання, що не належить до компетенції господарського суду.
Колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом доводи не спростовують висновок суду першої інстанції про віднесення спору до компетенції позасудового порядку. Договірні відносини між сторонами не змінюють процесуальної природи експертного висновку, складеного судовим експертом у межах судового провадження.
Отже, твердження апелянта про порушення норм права та ухилення від розгляду спору по суті є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди з ними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 у справі №904/5434/25 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 р. у справі № 904/5434/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 р. у справі № 904/5434/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 662,40 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпостач».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.02.2026.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя О.І. Кучеренко