10.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/85/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Кошлі А.О., суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кахикало А.С.,
представника позивача - Зоц А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 про забезпечення позову по справі №904/85/26 (суддя Кеся Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'', м.Дніпро
про стягнення 13 583 296, 40 грн,
09.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" (далі-Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' (далі-Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за Договором поставки №32П25 від 26.08.2025 року у розмірі 13 583 296,40 грн, з яких: 13324432,82 грн основний борг, 236022,70 грн пеня, 22840,90 грн 3% річних та судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором поставки №32П25 від 26.08.2025 року, що призвело до утворення заборгованості на вищевказану суму.
Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ» (код ЄДРПОУ 30375547; місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Щепкіна, будинок 32, квартира 3), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах розміру позовних вимог на загальну суму 13 583 296,40 грн. (тринадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто шість гривень 40 коп.)
В обґрунтування даної заяви позивач послався на те, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову у разі його ухвалення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі №904/85/26 (суддя Кеся Н.Б.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" про забезпечення позову та застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ" (код ЄДРПОУ 30375547; місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Щепкіна, будинок 32, квартира 3), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах розміру позовних вимог на загальну суму 13 583 296,40 грн (тринадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто шість гривень 40 коп.).
Вказана ухвала суду мотивована тим, що запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належні відповідачеві грошові кошти в межах суми стягнення цілком відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, а також доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі №904/85/26 про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" про забезпечення позову від 09.01.2026.
Скаржник наголошує на тому, що подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд першої інстанції міг би дійти висновку щодо обґрунтованості та адекватності запропонованих заходів, збалансованості інтересів сторін, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та ймовірність ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, апелянт зазначає про те, що підприємство є стратегічно важливим та фінансово стабільним, має дохід, основні засоби та статутний капітал. Відносно нього відсутні відкриті виконавчі провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Кошлі А.О., суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В. від 26.01.2026 у справі №904/85/26 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, призначено судовий розгляд на 10.02.2026 о 12:30 год.
Копію ухвали від 26.01.2026 надіслано та доставлено учасникам у справі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", отримано ними 27.01.2026, що підтверджено довідкою Центрального апеляційного господарського суду.
09.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті, в разі задоволення позовних вимог може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В судове засідання представник апелянта не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО", адвокат Зоц А.О. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' заперечувала, навела обґрунтування аналогічні тим, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 про забезпечення позову по справі №904/85/26 залишити без змін.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" про забезпечення позову від 09.01.2026 судом першої інстанції встановлено наступне: 26.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРЕКС-ЕНЕРГО» (надалі за текстом - Позивач, за Договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ» (надалі за текстом - Відповідач, за Договором - Покупець) укладено Договір поставки № 32П25 (надалі за текстом - Договір); Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та за період з 26 серпня 2025 року по 30 грудня 2025 року здійснив поставку товару на загальну суму 18 620 526,83 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, жодних претензій щодо строку, якості, маркування та упаковки Товару з боку Відповідача не поступало; щодо порядку розрахунків між сторонами, пунктом 5.4 Договору закріплено, що оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем не пізніше 30 календарних днів з дати поставки Товару, зазначеної в видатковій накладній; в свою чергу Відповідачем було лише частково сплачено за поставлений товар суму 5 296 094,01 грн, у зв'язку з чим утворилась заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 13 324 432,82 грн; крім того, Відповідач має заборгованості перед Позивачем і за іншими договорами, що свідчить про тривале ухилення Відповідача від виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, зокрема: за договором поставки №1/2П25 від 03 січня 2025 року нараховується заборгованість на загальну суму 14 628 826,56 грн, Відповідачем не здійснено жодної оплати з моменту укладання Договору; за договором поставки №1/1П25 від 03 січня 2025 року нараховується заборгованість на загальну суму 1 644 644,00 грн, підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки за договором № 1/1П25 від 03.01.2025 року; за договором поставки №486/1П24 від 19 жовтня 2024 року нараховується заборгованість на загальну суму 6 900 968,31 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки за договором № 486/1П24 від 19.10.2024 року; за договором поставки №01/05-24 від 30 травня 2024 року нараховується заборгованість на загальну суму 14 847 969,01 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки за договором № 01/05-24 від 30.05.2024 року; по всім вищезазначеним порушенням зобов'язань станом на день подання позову проводиться претензійна робота, проте вже сама наявність такого значного розміру заборгованості та тривале систематичне невиконання зобов'язань свідчить про недобросовісні дії із боку Відповідача;
Суд першої інстанції зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, а обраний Позивачем захід забезпечення позову відповідає його предмету, застосування таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.
За результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд першої інстанції, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, встановив, що між сторонами дійсно виник спір (подана позовна заява про стягнення заборгованості за Договором поставки №32П25 від 26.08.2025 року у розмірі 13 583 296,40 грн з долученими доказами), вказав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності); з'ясовано обсяг позовних вимог (майнові вимоги в межах суми заборгованості заявленої позивачем), дані про особу відповідача (Відповідач має заборгованості перед Позивачем і за іншими договорами, що свідчить про тривале ухилення Відповідача від виконання своїх зобов'язань перед Позивачем), а також відповідність та співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач.
Суд апеляційної інстанції вказані висновки вважає обґрунтованим, з огляду на їх відповідність умовам та підставам для застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22.
Посилання апелянта на правові висновки викладені в постановах Верховного суду, зокрема від 04.12.2025 по справі № 916/3385/25 та інших, які стосуються умов та порядку застосування заходів забезпечення позову в кожному конкретному випадку, не спростовують правильність встановлених судом першої інстанції обставин задля можливості застосування заходів забезпечення позову в даній справі.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зі змісту цієї норми процесуального права вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про стягнення грошових коштів.
В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
В п. 37 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 по справі № 754/5683/22 наголошено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідачів (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнтів) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідачі мають можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ними рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність на відкритих ними рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного майна в межах спірної суми.
У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Отже, можливість накладення арешту на грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' необхідну суму грошових коштів, а відтак застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову. При цьому, адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позовної заяви.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову, врахувавши вимоги щодо співмірності таких заходів, а саме: шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'', саме в межах ціни позову, при цьому вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні вищенаведеного товариства, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність у матеріалах оскарження ухвали жодного доказу на підтвердження того, що заявлений позивачем та, відповідно, накладений місцевим господарським судом арешт на грошові кошти перешкоджає господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'', беручи до уваги те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду справи грошові кошти зникнуть або їх сума зменшиться, позивач у разі задоволення позову не зможе домогтися виконання рішення суду, Центральний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Дніпропетровської області про те, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' у межах суми позовних вимог у розмірі 13 583 296,40 грн є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими позивачем вимогами та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Крім того, колегія суддів зауважує, що вищенаведений захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не призводять списання коштів з банківських рахунків відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у останнього відповідного обов'язку з виконання рішення суду.
Посилання апелянта на недоведеність позивачем необхідності застосування запропонованого ним заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариство з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, адже такі доводи відповідача ґрунтуються на суб'єктивному та помилковому уявленні скаржника про розподіл тягаря доказування обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, між тим, як зазначалося вище, відповідно до сталої та релевантної практики Верховного Суду саме відповідач повинен доводити недоцільність чи неспівмірність заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах розгляду майнового спору про стягнення коштів, у той час як замість цього останній фактично вимагає встановити для позивача заздалегідь недосяжний стандарт доказування очевидних речей, а саме: нічим не обмеженої можливості відповідача у будь-який момент розпорядитися належним йому на праві власності майном.
Також посилання апелянта на отримані доходи за 2024 - 45 139 700 грн, три квартали 2025 - 73 611 800 грн, наявність основних засобів на суму 7 849 400 грн та статутний капітал 1 760 280 грн не беруться судом до уваги, як обставини, що беззаперечно свідчать про відсутність ризику істотного ускладнення або неможливості виконання ним рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки наявність активів повинна існувати саме на момент виконання рішення суду про можливе стягнення заборгованості.
З огляду на викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" про забезпечення позову.
Таким чином, беручи до уваги те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Дніпропетровської області матеріальних норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 12.01.2026 про забезпечення позову у справі №904/85/26 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОКМАК ДИЗЕЛЬ МАШ'' на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 про забезпечення позову по справі №904/85/26 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 про забезпечення позову по справі №904/85/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 16.02.2026 року.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Судді: Т.Ю. Демчина
Т.В. Стефанів