ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2026 року Справа № 924/802/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Кужель Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірабуд" та Державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року по справі № 924/802/25 (суддя Димбовський В.В.)
час та місце ухвалення рішення: 9 грудня 2025 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2025 року
за позовом Державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірабуд"
про стягнення 993 532 грн 22 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача та Відповідача - не з'явилися
Державна установа "Збаразька виправна колонія (№63)" (надалі - Позивач) звернулася в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірабуд" (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 530115 грн 46 коп. пені та 463416 грн 76 коп. штрафу.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням Відповідачем умов договору на закупівлю підрядних робіт №К-8 від 24 вересня 2024 року (надалі - Договір; том 1, а.с. 27-33), згідно якого Позивач доручив Відповідачу відповідно до проєктно-кошторисної і тендерної документацій виконання будівельних робіт з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с.Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області.
Рішенням суду першої інстанції від 9 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 132528 грн 86 коп. пені, 115854 грн 19 коп. штрафу. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача 11922 грн 38 коп. витрат по оплаті судового збору, 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову місцевим господарським судом відмовлено.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції вказав, що не приймає до уваги посилання Відповідача на неможливість виконання підрядних робіт, у строк встановлений Договором, у зв'язку з необхідністю внесення змін до проєктно-кошторисної документації і виконанням додаткових робіт, а також посилання Відповідача на виникнення обставин непереборної сили, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання за Договором. Вказані висновки місцевий господарський суд обгрунтував тим, що право на внесення змін до проектно-кошторисної документації передбачено статтею 878 ЦК України і вимога Відповідача про перегляд кошторису має бути належним чином обґрунтована і представлена для узгодження із Позивачем, зазначаючи при цьому, що порядок внесення змін сторони погодили у пункт 3.3 Договору підряду. Посилання ж Відповідача на "Висновок про істотну зміну обставин" Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25 з позиції суду не підтверджує саме форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того суд першої інстанції вказав, що уклавши Договір, сторони дійшли згоди щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені у разі невиконання Відповідачем всіх будівельні роботи з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб у строк встановлений Договором до 15 грудня 2024 року, тому їх одночасне застосування суд вважав таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.
Суд першої інстанції виснував, що Відповідач не виконав всі будівельні роботи з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб у строк, встановлений Договором, а саме до 15 грудня 2024 року, тому вважається боржником, що прострочив виконання зобов'язання.
Суд констатував, що згідно розрахунку штрафних санкцій Відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 530115 грн 46 коп. (за період з 16 грудня 2024 року по 14 червня 2025 року) та штраф в сумі 463416 грн 76 коп. (7% від вартості невиконаних робіт).
Суд першої інстанції вказав, що здійснивши перевірку поданого Позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені і штрафу встановлено, що вказані нарахування арифметично вірні, здійснені у можливих межах, з огляду на що вимоги про їх стягнення є правомірними.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені та штрафу враховується висновок "Про істотну зміну обставин", що виданий Тернопільською торгово-промисловою палатою за вих. №27/Ю-09-25 від 28 лютого 2025 року, а також наступні обставини: поведінка винної сторони, а саме, що Відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, а намагався виконати замовлення; докази у матеріалах справи та свідчення сторін вказують на зацікавленість Відповідача у виконанні зобов'язання, а також вжиття ним всіх можливих заходів для виконання зобов'язання; відсутність понесення Позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов'язання за Договором (зазначивши, що іншого матеріали справи не містять); неустойка є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, з урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції виснував, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) штрафних санкцій обґрунтованим та справедливим з його позиції є зменшення їх розміру на 75%, що відповідно становить 132528 грн 86 коп. пені та 115854 грн 19 коп. штрафу.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Позивач у позові та у поданій заяві від 9 грудня 2025 року просив стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн, оцінивши обгрунтованість яких суд першої інстанції вказав, що заявлений розмір та обсяг витрат на правову допомогу сторони підтвердили в актах прийому-передачі наданих послуг №1 від 28 серпня 2025 року та №2 від 29 серпня 2025 року резюмувавши, що загальна вартість наданих послуг по актам складає 20000 грн.
Розглянувши подані докази наданих послуг, на підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов висновку що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, і що зазначені витрати відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн та відповідно стягнув їх у даному розмірі на правничу допомогу.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Хмеьницької області від 9 грудня 2025 року в справі №924/802/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, Відповідач зазначив, що Позивачем подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт та зареєстровано уповноваженим органом лише 17 жовтня 2024 року, а Відповідач приступив до виконання робіт на об'єкті лише 21 жовтня 2024 року.
Відповідач вказав, що крім виконаних та оплачених робіт на суму 2880037 грн 57 коп., виконані будівельно-монтажні роботи, які не прийнято та не оплачено Позивачем, а саме: додаткові аналогічні роботи не враховані проєктно-кошторисною документацією, без виконання яких не можливо було виконати весь комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що згідно чинних будівельних норм, правил та стандартів, без внесених змін в документацію, або підтвердження документально автором проєкту та Позивачем робіт, Відповідач по проєкту будівництва не може приступити до продовження виконання робіт на об'єкті. Відповідач стверджує, що Позивач знав про необхідність коригування документації та неможливість у зв'язку з цим виконати роботи у строки, встановлені в Договорі, звертаючи увагу апеляційного господарського суду на те, що всупереч пункту 3.3 Договору, Позивач жодним чином не відреагував на повідомлення Відповідача.
Також, Відповідач на підтвердження неможливості виконання підрядних робіт, у строк встановлений Договором, та право вимагати перегляду та внесення змін до умов Договору щодо строків виконання робіт, посилається в апеляційній скарзі також на виникнення обставин непереборної сили, надаючи висновок "Про істотну зміну обставин", що виданий Тернопільською торгово-промисловою палатою за вих. №27/Ю-09-25 від 28 лютого 2025 року. Констатує, що Позивач, отримавши документальне підтвердження істотної зміни обставин жодним чином не відреагував на документ, аргументуючи відсутністю фінансування по об'єкту.
Окрім того, Відповідач зазначає, що враховуючи той факт, що строк виконання робіт на об'єкті будівництва, з урахуванням належного повідомлення про це Позивача підлягав коригуванню, у зв'язку із необхідністю внесення змін до проектно-кошторисної документації, що на його переконання є підтвердженим фактом, одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору зі сторони Позивача є необґрунтованою та суперечить умовам Договору, а також чинному законодавству.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 січня 2026 року в справі №924/802/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідач на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/802/25 від 9 грудня 2025 року. Запропоновано Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Позивач також звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Хмеьницької області від 9 грудня 2025 року в справі №924/802/25 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу Позивач зауважує, що строк виконання умов Договору настав 15 грудня 2024 року в той час, як Відповідач надав лист Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25, наголошуючи, що подання відбулося набагато пізніше визначеного в Договорі строку для подання підтвердження обставин непереборної сили. Разом з тим, апелянт відмітив, що обставини, які викладені в даному листі, спростовуються офіційними відповідями представників таких організацій, як РЕМ, ДСНС, поліції та ОВА, які зазначаються про відсутність обставин непереборної сили в період виконання умов Договору, що призвело до несвоєчасного його виконання. Поряд з тим, Позивач вказав, що матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати на підтвердження обставин непереборної сили, та що Відповідач не довів причинно-наслідкового зв'язку між «зміною обставин» і неможливістю виконання робіт; факту повідомлення замовника про настання таких обставин у розумний строк; підтвердження непереборної сили згідно з вимогами ТПП України.
Позивач вказав, що судом не взято до уваги той факт, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання зобов'язання і не є каральною санкцією, але її функція полягає саме в компенсації можливих негативних наслідків порушення, і вона не залежить від доведення конкретних збитків.
22 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив в котрому Позивач вказав, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги Відповідача. Позивач стверджує, що посилання Відповідача на необхідність внесення змін до проєктно-кошторисної документації, що ніби то зумовило неможливість виконання Договору спростовуються тим, що відповідно до пунктів 19.1 та 19.2 розділу ХІХ Порядок внесення змін до договору та його розірвання вбачається, що внесення змін у Договір чи його розірвання допускається тільки за згодою Сторін або за ініціативи однієї Сторони (розірвання в односторонньому порядку) у визначеному умовами Договору порядку. Зазначає, що Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін та що внесення змін у Договір оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору. Констатує, що будь-які зміни або доповнення Договору та інших договірних документів вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані сторонами. На переконання Позивача, Відповідачем здійснено порушення взятих не себе зобов'язань без належної правової підстави, оскільки саме з вини Відповідача умови Договору не виконані, а посилання на форс-мажорні обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються наявними в справі доказами, які описуються в судовому рішенні судом першої інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2026 року в справі №924/802/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/802/25 від 9 грудня 2025 року. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Позивача та апеляційну скаргу Відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області по справі №924/802/25 для спільного розгляду.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 11 лютого 2026 року об 14:00 год.
4 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив в котрому Відповідач вказав, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги Позивача та вказав, що на підтвердження доказів виникнення обставин непереборної сили (в тому числі істотної зміни обставин) Відповідач надав висновок «Про істотну зміну обстави», що виданий Тернопільською Торгово-промисловою палатою за Вих. №27/Ю-09-25 від 28 лютого 2025 року, що є відповідним документом, який виданий Торгово-промисловою палатою України, зокрема, Тернопільською ТПП. Відповідач, зазначив, що ним в повній мірі - підтверджено (документально) наявність обставин (істотна зміна обставин) для необхідності продовження строку дії Договору та виконання всього комплексу робіт на Об'єкті, введення його в експлуатацію, в тому числі - виконання додаткового роду аналогічних робіт, які необхідно виконати для продовження робіт в цілому.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 лютого 2026 року клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №924/802/25 задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні призначеному на 11 лютого 2026 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
10 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. На вирішення експерту/експертам Відповідач просив поставити наступні питання: Який обсяг робіт із Улаштування Швелерів (Розділ «Підсилення стін»), Улаштування перегородок (Розділ «Стіни та перегородки»), Армування склосіткою газобетонних перегородок (Розділ «Стіни та перегородки»), Демонтаж та Улаштування радіаторів чавунних (Розділ «Опалення»), Прокладання проводу при схованій проводці (Роздiл «Кабельно-провідникова продукція) був передбачений в Архітектурно-будівельній частині документації по об'єкту будівництва? Чи відповідає обсяг робіт із Улаштування Швелерів (Розділ «Підсилення стін»), Улаштування перегородок (Розділ «Стіни та перегородки»), Армування склосіткою газобетонних перегородок (Розділ «Стіни та перегородки»), Демонтаж та Улаштування радіаторів чавунних (Розділ «Опалення»), Прокладання проводу при схованій проводці (Роздiл «Кабельно провідникова продукція), що вказаний в Архітектурно будівельній частині документації по об'єкту будівництва, обсягу, передбаченому Кошторисною частиною документації по об'єкту будівництва? Чи можливо було виконати роботи із влаштування перегородок без виконання робіт із улаштування швелерів (Підсилення стін) в обсязі передбаченому Архітектурно-будівельною частиною проектної документації? Чи можливо було виконати роботи із шпаклювання стін шпаклівкою у повному обсязі без виконання робіт із улаштування перегородок в обсязі передбаченому Архітектурно-будівельною частиною проектної документації? Чи можливо було виконати роботи із шпаклювання стін шпаклівкою у повному обсязі без виконання робіт із прокладання проводу при схованій проводці в обсязі передбаченому Архітектурно-будівельною частиною проектної документації ? Чи проведені підрядником будівельні роботи під час здійснення реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с.Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області», не враховані проєктно-кошторисною документацією в період з 17 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Вказане клопотання обгрунтоване тим, що з огляду на те, що предметом доказування в цій справі є своєчасне виконання робіт, на переконання Відповідча важливо довести, що строк виконання робіт на об'єкті будівництва, з урахуванням повідомлення Позивача Відповідачу - підлягав коригуванню, у зв'язку із необхідністю внесення змін до проектно-кошторисної документації, наголошуючи, що такі дії Позивачем до кінцевого терміну виконання робіт по Договору підряду, здійсненні не були. Водночас, у зв'язку із тим, що Відповідачем, були здійсненні додаткові види робіт та об'єми матеріалів та ресурсів, які Позивачем не оплачені, та враховуючи, той факт, що такі питання, не є питаннями права, а потребують спеціального дослідження, Позивач вважав за необхідне, звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суду розглянувши клопотання Відповідача про призначення експертизи, постановила ухвалу із занесенням її до протоколу про залишення без розгляду поданого клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до статтей 98, 99 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
З огляду на приписи статтей 13, 14, 42, 74, 80, 164 Господарського процесуального кодексу України законодавство покладає обов'язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
При цьому необхідно враховувати, що у випадку призначення експертиз на стадії апеляційного провадження та отримання відповідних експертних висновків, у справі з'являться нові докази, яких не було у суду першої інстанції.
В силу дії частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як вбачається з пункту 7 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, законодавці передбачили, що під час апеляційного провадження по справі (котре проводиться у порядку спрощенного позовного провадження) апелянт має подати свої клопотання саме з подачею апеляційної скарги та зазначити про них безпосередньо в апеляційній скарзі.
В той же час апелянтом не було подано відповідне клопотання з поданням апеляційної скарги.
Відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема: за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.
Поміж тим, ухвалою апеляційного господарського суду від 12 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/802/25. Запропоновано Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2026 року в справі №924/802/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/802/25 від 9 грудня 2025 року. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Позивача та апеляційну скаргу Відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області по справі №924/802/25 для спільного розгляду.
Відповідно відкриваючи апеляційне провадження суддя-доповідач вчиняє дії по підготовки справи до апеляційного розгляду та надає сторонам визначений термін для подання відповідних клопотань, з метою їх дослідження та сформування позиції щодо їх підставності в межах справи уже під час безпосереднього розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
4 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив в котрому Відповідач вказав, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги Позивача, без будь-якого зазначення про призначення експертизи.
В силу дії статті 268 Господарського процесуального кодексу України, після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Поміж тим, Відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи лише 10 лютого 2026 року, за один день до призначеного судового засідання (11 лютого 2026 року) не одночасно з подачею апеляційної скарги та по закінченню строку на подання відзиву на апеляційну скаргу Позивача без будь-якого обгрунтування про поновлення строку та з обгрунтуванням неможливості подання такого клопотанням у відповідності до вимог статтей 258, 267 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до статті 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи, те, що судом апеляційної інстанції в ухвалах про відкриття апеляційних скарги, з метою вчинення дій у порядку підготовки справи до судового розгляду, встановлено для сторін відповідний строк з метою подання сторонам необхідних клопотань, та пізніше вчинено дії щодо призначення справи до судового розгляду, з огляду на те, що Відповідачем клопотання про призначення експертизи подано уже після винесення ухвали про призначення справи до судового розгляду без будь-якого клопотання про поновлення пропущенного строку, визначеного статтями 258, 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суду доходить висновку про залишення клопотання Відповідача про призначення судової експертизи без розгляду.
10 лютого 2026 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтоване нестабільністю графіками відключення світла.
В судове засідання від 11 лютого 2026 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися.
Розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суду прийшла висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що до клопотання Відповідача не долучено будь-якої довідки про неможливість проведення Хмельницьким окружним адміністративним судом відеоконференції через відключення світла чи нестабільні графіки такого відключення, так як і не подано витягу із офіційного сайту Хмельницькобленерго про графіки відключення світла на 11 лютого 2026 року.
Водночас, з огляду на неявку представника скаржника колегія суду констатує, що суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 26 січня 2026 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В той же час порушення строків, визначених статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Відтак, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача. Суд при цьому наголошує, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача та апеляційна скарга Позивача, відзиви на апеляційні скарги, в яких наведені доводи та заперечення щодо винесеного рішення суду.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг Відповідача і Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу Позивача та апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2024 року між Позивачем (як замовником) і Відповідачем (як підрядником), укладено Договір (том 1, а.с. 27-33).
Вказаний Договір укладено за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2024-07-15-007958-а, переможцем в яких визначено Відповідача.
За умовами пунктів 1.1 та 1.2 Договору Позивач доручив, а Відповідач зобов'язався забезпечити відповідно до проєктно-кошторисної і тендерної документацій та умов Договору виконання будівельних робіт з реконструкції (код за ДК 021:2015:45454000-4 реконструкція) першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області.
При цьому, за умовами підпункту 4.3.1 Договору Відповідач мав право залучати до виконання робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації за письмовою згодою Позивача, за умови виконання ними робіт на об'єкті, вартість яких сумарно перевищує 20% від суми Договору. Між тим, згідно пункту 8.3 Договору відповідальність за дотримання субпідрядними організаціями термінів та якості виконаних робіт несе генеральний підрядник.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість робіт визначається згідно кошторисної документації, яка отримала позитивний експертний звіт, є твердою і зазначається в договірній ціні, що є невід'ємною частиною цього Договору та становить 9500277 грн 04 коп..
Строки виконання робіт на об'єкті сторони погодили у розділі 2 Договору.
Так, згідно пункту 2.1 Договору, Відповідач зобов'язався розпочати роботи на об'єкті протягом 5 календарних днів з моменту надання Позивачем будівельного майданчика, проєктно-кошторисної документації відповідно до актів приймання-передавання, підписаних сторонами, та внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт. В день початку робіт складається акт про початок будівельних робіт з реконструкції на об'єкті, підписаний сторонами.
Згідно абзацу 1 пункту 2.2 Договору початок та закінчення робіт Відповідачем на об'єкті визначається календарним графіком виконання робіт на 2024 рік (додаток 1), який є невід'ємною частиною цього Договору. Роботи на об'єкті завершуються до 15 грудня 2024 року.
Як визначено пунктом 16.3 Договору, за порушення календарного графіка виконання робіт та строків передачі виконаних робіт по об'єкту Відповідачем і приймання їх Позивачем сплачується пеня у розмірі 0,2% від вартості робіт за кожний день прострочення, а в разі прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.
У той же час, згідно абзацу 2 пункту 2.2 Договору сторони домовились про можливе уточнення календарного графіка виконання робіт, початку та закінчення робіт на об'єкті у 2024 році в залежності від реального фінансування видатків Позивача, що буде визначатися додатковою угодою до цього Договору.
При цьому, за змістом пунктів 2.5, 2.6 Договору, строки робіт на об'єкті можуть бути змінені шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору в разі: виникнення обставин непереборної сили; відсутності фінансування об'єкта з Державного бюджету України; внесення змін до проєктно-кошторисної документації.
Позивач може, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення темпів виконання робіт на об'єкті, про що повідомляє письмово Відповідача протягом 5 календарних днів. Таке рішення Позивача є підставою для укладення сторонами додаткової угоди до Договору, в тому числі внесення змін до календарного графіка виконання робіт, плану фінансування робіт, договірної ціни.
У пункті 21.12 Договору сторони домовились, що листування щодо виконання Договору може здійснюватись між сторонами через офіційні електронні пошти, зазначені в реквізитах Договору, за підписами керівників Позивача та Відповідача.
За умовами пункту 10.2 Договору Відповідач зобов'язався щомісячно до 5 числа за звітним періодом інформувати з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору Позивача про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від календарного графіка виконання робіт (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).
Крім того, як передбачено у пункті 3.3 Договору, якщо під час проведення робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проєктно-кошторисною документацією, забезпечення якою покладено на Позивача, Відповідач зобов'язався протягом 10 календарних днів повідомити з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору Позивача про обставини, що призвели до необхідності виконання таких робіт, та подати Позивачу супровідним листом акт огляду об'єкта незавершенного будівництва з пропозиціями і відповідними розрахунками, погоджені представниками авторського та технічного нагляду. Позивач протягом 10 робочих днів розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору про нього Відповідачу.
Згідно пункту 7.4 Договору Відповідач може надавати Позивачу з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору пропозиції щодо поліпшення проектних рішень. Позивач розглядає і надає з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору відповідь Відповідачу протягом 10 робочих днів з дня одержання зазначених пропозицій.
У відповідності до підпункту 3 пункту 19.4 Договору, продовження строку дії Договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг можливе у разі виникнення документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Позивача, за умов, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Як вбачається з календарного графіка виконання робіт на 2024 рік, як додатку №1 до Договору, за період вересень - грудень 2024 року всього заплановано робіт на суму 9500277 грн 04 коп.: на вересень 2024 року роботи на суму 356477 грн 59 коп.; на жовтень 2024 року роботи на суму 2925000 грн; на листопад 2024 року роботи на суму 3209542 грн 40 коп.; на грудень 2024 року роботи на суму 3009257 грн 05 коп..
В той же час, між Позивачем, Відповідачем та субпідрядною організацією підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за фактично виконані роботи на суму 2880037 грн 57 коп., а саме: акт №1 від 5 листопада 2024 року за листопад 2024 року на суму 793632 грн 89 коп.; акт №2 від 12 листопада 2024 року за листопад 2024 року на суму 907136 грн 76 коп.; акт №3 від 19 листопада 2024 року за листопад 2024 року на суму 392403 грн 77 коп.; акт №4 від 3 грудня 2024 року за листопад 2024 року на суму 73992 грн 74 коп.; акт №5 від 5 грудня 2024 року за листопад 2024 року на суму 263033 грн 83 коп.; акт №6 від 12 грудня 2024 року за грудень 2024 року на суму 449837 грн 58 коп..
В свою чергу, Позивач оплатив Відповідачу вартість фактично виконаних робіт згідно актів №1-6 загалом на суму 2880037 грн 57 коп., про що свідчать платіжні інструкції: №1736 від 6 листопада 2024 року на суму 793632 грн 89 коп., №1742 від 12 листопада 2024 року на суму 907136 грн 76 коп., №1767 від 19 листопада 2024 року на суму 392403 грн 77 коп., №1786 від 3 грудня 2024 року на суму 73992 грн 74 коп., №1788 від 5 грудня 2024 року на суму 263033 грн 83 коп., №1792 від 12 грудня 2024 року на суму 449837 грн 58 коп..
Відповідно до листа-вимоги Позивача №5/6361 від 4 грудня 2024 року, адресованого Відповідачу, повідомлено про невиконання Відповідачем вимог додатку 1 календарного графіку виконання робіт на 2024 рік, згідно якого обсяг робіт, які мали бути проведені протягом вересня 2024 року - листопада 2024 року на суму 6491019 грн 99 коп. не виконані в повному обсязі. Позивач у листі зауважив, що станом на 4 грудня 2024 року роботи проводяться повільними темпами, що ставить під загрозу виконання умов Договору та проведення відповідних розрахунків. Позивач просив пришвидшити темпи виконання робіт по обєкту Договору та дотримуватись календарного графіку виконання робіт на 2024 рік.
Згідно листа Позивача від 17 грудня 2024 року, адресованого Відповідачу, Позивач повторно повідомив про невиконання ним пункту 2.2 Договору та просив надати пояснення щодо невиконання умов Договору.
Позивач надіслав Відповідачу претензію №15/6946 від 27 грудня 2024 року про необхідність виконання робіт в повному обсязі, про що свідчать опис вкладення, поштова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення від 22 січня 2025 року.
Згідно листа-звернення №01/30-12-2024 від 30 грудня 2024 року адресованого Позивачу, Відповідач надав пояснення причин невиконання умов пункту 2.2 Договору, а саме: часті обстріли та повітряні тривоги, внаслідок яких працівники змушені залишати робочі місця та прямувати до укриттів, мобілізація значної частини працівників підприємства, необхідність в більшій мірі займатися волонтерською діяльністю, відсутністю постійного забезпечення електроенергією. Також, Відповідач зазначив про наявність крайньої необхідності внесення змін до проектно-кошторисної документації щодо об'єкту будівництва, зокрема передбачення в проектно-кошторисній документації додаткових видів робіт, зауваживши, що необхідність проектно-кошторисної документації була неодноразово обговорена спільно усіма учасниками реалізації проекту на робочих нарадах. З огляду на викладене, Позивачу запропоновано продовжити строк виконання робіт на об'єкт будівництва до 30 червня 2025 року, шляхом укладення додаткової угоди.
Крім того, до листа-звернення додано лист №1/27122024 від 27 грудня 2024 року від субпідрядної організації ТОВ "Будівельна компанія Люксбудквартал", в якому повідомлено про зупинення робіт через те, що в робочому проекті допущені помилки, що унеможливлювали продовження роботи без зміни в документації, із зазначенням на проведення нарад, де були присутні Позивач, технічний нагляд, авторський нагляд, Відповідач та субпідрядник. Повідомлено, що згідно будівельних норм без зміни в документацію або підтвердження документально автором та Позивачем будівельник не може приступити до тих видів робіт, яких не має в проекті, відповідно, роботи були призупинені до моменту документального підтвердження.
22 січня 2025 року Позивач листом №15/299 повідомив Відповідача з приводу пропозиції продовження строку виконання робіт на об'єкті надати в термін згідно чинного законодавства документальне підтвердження виникнення обставин непереборної сили у формі документів, які видаються Торгово-промисловою палатою України.
Також, Позивач листом від 31 грудня 2024 року №5/7028 звернувся в Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України та листом від 14 січня 2025 року №5/184 до державної установи "Генеральна дирекція державної кримінально-виконавчої служби України" щодо клопотання перед Міністерством юстиції розглянути можливість виділення кошторисних призначень із загального фонду державного бюджету на продовження робіт у 2025 році та завершення їх до 30 червня 2025 року.
9 січня 2025 року Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України надіслало Позивачу лист, в якому зазначило, що станом на 8 січня 2025 року не забезпечено введення в експлуатацію об'єкта та просило проінформувати про джерела фінансування та строки завершення у 2025 році виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція першого поверху будівлі гуртожитку №5" державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)".
14 січня 2025 року Позивач направив Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України та державній установі Генеральна дирекція державної кримінально-виконавчої служби України листи, згідно яких повідомив про отримання від Відповідача обгрунтування невчасного виконання будівельно-монтажних робіт та пропозицію продовження виконання робіт у 2025 році та завершення їх до 30 червня 2025 року.
20 січня 2025 року державна установа "Генеральна дирекція державної кримінально-виконавчої служби України" надіслала Позивачу відповідь, запропонувавши установі завершити у поточному році реконструкцію об'єкта шляхом залучення коштів спеціального фонду державного бюджету, а також вжити заходів щодо стягнення з Відповідача штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань.
Згідно листа-звернення №01/07-03-2025 від 7 березня 2025 року, адресованого Позивачу, Відповідач на підтвердження доказів виникнення обставин непереборної сили (в тому числі істотної зміни обставин) та строку їх дії додав висновок "Про істотну зміну обставин", що виданий Тернопільською торгово-промисловою палатою за вих. №27/Ю-09-25 від 28 лютого 2025 року, та відповідно пропонував продовжити строк виконання робіт на об'єкті будівництва до 31 липня 2025 року шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Як вбачається з висновку про істотну зміну обставин Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25, ним підтверджено настання істотної зміни обставин, пов'язаної із непередбачуваними обставинами, які склалися після укладання договору і не залежали від волі сторін:
· часті і тривалі сигнали "Повітряна тривога" на території Тернопільської області, внаслідок яких працівники та робітники підрядника були змушені залишати робочі місця та прямувати до укриттів;
· почасті обстріли ворогом об'єктів енергетичної інфраструктури України, пошкодження об'єктів енергопостачання внаслідок російських ракетно-дронових атак регіону в жовтні-грудні 2024 року, як наслідок дефіцит електроенергії, планове аварійне відключення електроенергії з введенням графіків обмеження електричної енергії на території Тернопільської області та довготривалі відключення світла, зокрема і не виключно, у місті Збараж, на території будівельного майданчику, де виконуються будівельні роботи із реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області, у період з 21 жовтня 2024 року по 15 грудня 2024 року;
· затримка з реєстрацією дозвільних документів в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
У відповідності до висновку про істотну зміну обставин Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25, виконання щодо підрядних робіт у визначені Договором строки, визнано неможливим.
Позивач листами №15/1140 від 11 березня 2025 року, №15/1787 від 24 квітня 2025 року, №15/2033 від 12 травня 2025 року звернувся в Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, в якому зазначив, що Відповідачем направлено "Висновок про істотну зміну обставин" Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25, разом із пропозицію укласти додаткову угоду щодо продовження строків виконання робіт до 31 липня 2025 року та додатково повідомив, що наповнення спецфонду за 2024 рік орієнтовно становило 2500000 грн і не може перекрити потребу у 6800000 грн, для завершення реконструкції. Також, у зв'язку із нововиявленими обставинами ("Висновок про істотну зміну обставин" Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25) установа просила розглянути можливість клопотати перед Міністерством юстиції можливість виділення кошторисних призначень із загального фонду державного бюджету на продовження робіт у 2025 році та завершення їх до 31 липня 2025 року.
Позивач листом від 12 травня 2025 року №15/2033 повідомив Відповідача про вказані листи.
Зазначені вище листи Позивача до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України залишено без розгляду, відповідь на них не надійшла.
Згідно отриманої на запит Позивача інформації від Збаразького РЕМ (лист №5/2630 від 19 червня 2025 року) аварійних відключень від електроенергії в період 1 вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року не було.
На запит Позивача, Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій в Тернопільській області надало відповідь №15/2692 від 25 червня 2025 року, повідомивши, що інформація про обстріли ворогом об'єктів енергетичної інфраструктури Збаразької територіальної громади, пошкодження об'єктів енергопостачання на території Збаразької територіальної громади в жовтні-грудні 2024 року до Головного управління не надходила, підпорядковані засоби і сили гасіння пожеж не залучалися.
На запит Позивача, Тернопільська обласна військова адміністрація надала відповідь від 25 червня 2025 року про те, що протягом жовтня-грудня 2024 року внаслідок ракетно-дронової атаки російської федерації на об'єкти енергетики у Тернопільській області та України в цілому, були наявні ряд аварійних вимкнень; припинення електропостачання державної установи Збаразької виправної колонії було з 00 год. 49 хв. до 01 год. 58 хв. 26 листопада 2024 року.
На запит Позивача, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області надало інформацію про те, що до відділення поліції в жовтні-грудні 2024 року звернень щодо обстрілів ворогом об'єктів енергетичної інфраструктури Збаразької територіальної громади, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури, проведення бойових дій на зазначеній території не надходило і перевірки не проводились.
Позивач, посилаючись на відставання Відповідача від календарного графіка виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів, 7 липня 2025 року надіслав Відповідачу повідомлення про розірвання Договору на закупівлю підрядних робіт №К-8 від 24 вересня 2024 року на підставі підпункту 19.3.5 Договору, яке вручено Відповідачу 23 липня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 19 серпня 2025 року Позивачем вирішено розірвати Договір через невиконання вимог Договору, а саме: відставання Відповідача від календарного графіка виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів (пункту 19.3.5 Договору). Протягом одного дня з дня ухвалення цього рішення вирішено оприлюднити через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та Законом повідомлення про розірвання Договору.
Згідно розрахунку штрафних санкцій Відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 530115 грн 46 коп. (за період з 16 грудня 2025 року по 14 червня 2025 року, з врахуванням законодавчо допустимої норми (згідно розрахунку Позивача середньозважена максимально допустима пеня на весь період становить 0,031%/день) та штраф в сумі 463416 грн 76 коп. (7% від суми 6620239 грн 47 коп. - вартості невиконаних робіт).
Позивач, скориставшись правом, наданим частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, 7 липня 2025 року надіслав Відповідачу повідомлення про розірвання Договору на підставі пункту 19.3.5 Договору. Повідомлення вручено Відповідачу 23 липня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Своєчасне невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині своєчасного та повного виконання робіт стало підставою звернення Позивача до господарського суду за захистом порушеного на його думку права та інтересів, з позовом про стягнення 530115 грн 46 коп. пені та 463416 грн 76 коп. штрафу.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Положеннями статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
В силу дії статті 629 Цивільного кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної публічної закупівлі, 24 вересня 2024 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, згідно пунктів 1.1, 1.2 якого Позивач доручив, а Відповідач забезпечив відповідно до проектно-кошторисної і тендерної документацій та умов Договору виконання будівельних робіт з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області.
Як визначено частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у даній справі є встановлення обставин щодо неналежного виконання умов Договору, їх прийняття Позивачем в розрізі доводів та заперечень апеляційної скарги Відповідача щодо існування істотних обставин, котрі підтверджені висновком ТПП, а також того, що Відповідач приступив до виконання робіт лише 21 жовтня 2024 року, що зумовлено було діями Позивача щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, з приводу чого колегія суду зауважує таке.
Як передбачено у підпункті 4.4.5 Договору Відповідач зобов'язався своєчасно, у встановлені цим Договором терміни, виконати роботи, що є предметом цього Договору, з дотриманням державних будівельних норм, стандартів та правил, що діють в Україні.
Строки виконання будівельних робіт з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області, сторони встановили у розділі 2 Договору.
Так, згідно пункту 2.2 Договору початок та закінчення робіт підрядником на об'єкті визначається календарним графіком виконання робіт на 2024 рік (додаток 1), який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно вказаного графіку роботи мали бути виконані загалом на суму 9500277 грн 04 коп. (у вересні 2024 року на суму 356477 грн 59 коп., у жовтні 2024 року на суму 2925000 грн, у листопаді 2024 року на суму 3209542 грн 40 коп., у грудні 2024 року на суму 3009257 грн 05 коп.).
При цьому, як передбачено у пункті 2.2 Договору, роботи на об'єкті завершуються до 15 грудня 2024 року.
Відтак враховуючи те, що сторони в Договорі погодили строк закінчення будівельних робіт з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області, до 15 грудня 2024 року, в силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мало бути виконане у цей строк, тобто до 15 грудня 2024 року.
Як свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад - грудень місяці 2024 року, котрі підписані сторонами (№1 від 5 листопада 2024 року, №2 від 12 листопада 2024 року, №3 від 19 листопада 2024 року, №4 від 3 грудня 2024 року, №5 від 5 грудня 2024 року, №6 від 12 грудня 2024 року), Відповідач виконав будівельні роботи з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області, лише на суму 2880037 грн 57 коп..
Згідно календарного графіку виконання робіт на 2024 рік (додаток 1 до Договору), невиконаними лишилися роботи вартістю 6620239 грн 47 коп..
Враховуючи те, що Відповідач не виконав всі будівельні роботи з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб до 15 грудня 2024 року, матеріалами справи підтверджується факт того, що він є боржником, що прострочив виконання зобов'язання.
В той же час доводи апеляційної скарги Відповідача щодо неможливості виконання підрядних робіт, у строк встановлений Договором, у зв'язку з необхідністю внесення змін до проєктно-кошторисної документації і виконанням додаткових робіт, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки право на внесення змін до проектно-кошторисної документації передбачено статтею 878 Цивільного кодексу України, відтак вимога Відповідача про перегляд кошторису має бути належним чином обґрунтована і представлена для узгодження із Позивачем. В той же час колегія констатує і те, що порядок внесення змін сторони погодили у пункті 3.3 Договору підряду.
Так, згідно пункту 3.3 Договору, якщо під час проведення робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проєктно-кошторисною документацією, забезпечення якою покладено на Позивача, Відповідач зобов'язався протягом 10 календарних днів повідомити з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору Позивача про обставини, що призвели до необхідності виконання таких робіт, та подати Позивачу супровідним листом акт огляду об'єкта незавершенного будівництва з пропозиціями і відповідними розрахунками, погоджені представниками авторського та технічного нагляду. Позивач протягом 10 робочих днів розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє з урахуванням вимог пункту 21.12 Договору про нього Відповідачу.
При цьому, як домовились сторони Договору у пункті 21.12 Договору, листування щодо виконання Договору здійснюється між сторонами через офіційні електронні пошти, зазначені в реквізитах Договору, за підписами керівників замовника та підрядника.
В той же час, як вбачається з доказів, Відповідачем зазначений порядок внесення таких змін не дотримано, оскільки наявне в матеріалах справи листування не являється дотриманням порядку, передбаченого пунктами 3.3. та 21.12 Договору, адже вчинено Відповідачем у не передбачений Договором спосіб.
Що ж стосується покликання Відповідача на "Висновок про істотну зміну обставин" Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25, як на підставу звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт по Договору, то колегія суду досліджуючи такі доводи в розрізі умов Договору та доказів, долучених Відповідачем на підтвердження таких обставин та Позивачем на спростування їх, зауважує наступне.
Форс-мажорні обставини повинні бути доведені конкретно щодо місця, часу та неможливості виконання зобов'язання. Складність щодо можливості доведення настання форс-мажорних обставин полягає в правильному застосуванні причинно-наслідкового зв'язку щодо початку таких обставин та їх впливу на сторону, оскільки сам собою факт введення воєнного стану не свідчить про його безумовний вплив на взаємні зобов'язання сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31 серпня 2023 року в справі №910/15264/21 та від 10 жовтня 2023 року в справі №915/686/22.
Відтак, вказані посилання Відповідача на "Висновок про істотну зміну обставин" Тернопільської торгово-промислової палати від 28 лютого 2025 року №27/Ю-09-25 не підтверджує саме форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не підтверджують відсутність вини Відповідача у порушенні умов Договору, оскільки, Відповідач не виконав дій по усуненню перешкод у виконанні підрядних робіт відповідно до умов Договору. Поряд з тим Позивачем подано достатньо доказів на спростування існування форс-мажорних обставин, з яких вбачається, що на території, де виконувалися вказані роботи, не відбувалося подій, котрі б могли призвести суд до висновку про те, що такі обставини мали місце і реально могли вплинути на строки виконання Договору. Даними доказами, що спростовують висновок Тернопільської торгово-промислової палати відносно спірного Договору на території виконання робіт є: відповідь Гоовного управління державної служби надзвичайних ситуацій, відповідь Збаразького РЕМ, відповідь Тернопільської обласної військової адміністрації. З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо неіснування форс-мажорних обставин по Договору, та більшої вірогідності факту визначеного в описаних листах, а ніж у поданій Відповідачем довідці.
Окрім того, Договором чітко визначено алгоритм дій Відповідача в разі настання обставин непереборної сили на котрі покликається Відповідач.
У розділі 17 сторони визначили обставини непереборної сили. Так, згідно пункту 17.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання стало слідством обставин непереборної сили, що виникли після укладення Договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами.
Згідно пункту 17.2 Договору при настанні і (або) припиненні вказаних у пункт 17.1 Договору обставин сторона, яка довідалася або повинна булла довідатися про цей факт, повідомляє письмово іншу сторону протягом 30 діб, додавши відповідне підтвердження настання таких обставин. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.
Настання обставин непереборної сили збільшує термін виконання Договору на період їх дії.
В той же час "Висновок про істотну зміну обставин" Тернопільської торгово-промислової палати датований 28 лютим 2025 року, тобто уже після закінчення строку дії Договору визначеного пунктом 2.2 Договору (15 грудня 2024 року), що вказує на не вчинення Відповідачем дій щодо підтвердження та повідомлення про такі обставини, саме в порядку та строки обумовлені Договором.
Поміж тим, даний висновок підтверджує існування істотної зміни обставини, а умови Розділу 17 Договору виснують про існування обставини непереборної сили.
При цьому суд апеляційної інстанції ще раз констатує, що в спростування доводів Відповідача щодо неможливості своєчасного виконання робіт по Договору з огляду на існування істотних обставин, колегією суду враховуються наступні докази, що в противагу описаного висновку подані Позивачем, а саме:
· згідно отриманої на запит Позивача інформації від Збаразького РЕМ (лист №5/2630 від 19 червня 2025 року) аварійних відключень від електроенергії в період 1 вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року не було;
· Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій в Тернопільській області надало відповідь №15/2692 від 25 червня 2025 року, повідомило, що інформація про обстріли ворогом об'єктів енергетичної інфраструктури Збаразької територіальної громади, пошкодження об'єктів енергопостачання на території Збаразької територіальної громади в жовтні-грудні 2024 року до Головного управління не надходила, підпорядковані засоби і сили гасіння пожеж не залучалися;
· Тернопільська обласна військова адміністрація надала відповідь від 25 червня 2025 року про те, що протягом жовтня-грудня 2024 року внаслідок ракетно-дронової атаки російської федерації на об'єкти енергетики у Тернопільській області та України в цілому, були наявні ряд аварійних вимкнень; припинення електропостачання державної установи Збаразької виправної колонії було з 00 год. 49 хв. до 01 год. 58 хв. 26 листопада 2024 року;
· Головне управління Національної поліції в Тернопільській області надало інформацію про те, що до відділення поліції в жовтні-грудні 2024 року звернень щодо обстрілів ворогом об'єктів енергетичної інфраструктури Збаразької територіальної громади, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури, проведення бойових дій на зазначеній території не надходило і перевірки не проводились.
Відтак, колегія суду вважає доводи апеляційної скарги щодо існування істотних обставин, що зумовили несвоєчасне виконання умов Договору та неможливість виконання підрядних робіт, у строк встановлений Договором, у зв'язку з необхідністю внесення змін до проєктно-кошторисної документації і виконанням додаткових робіт, такими, що не знайшли свого підтвердження з огляду на їх спростування доказами, долученими до матеріалів справи.
За таких обставин, порушення строків виконання обумовлених Договором робіт, що унеможливлює їх завершення до закінчення встановленого строку, тягне для Відповідача негативні наслідки.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що сторони, уклавши Договір погодили розмір штрафних санкцій, і Відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором та по суті погодився із передбаченою цим Договором відповідальністю сторін, і не міг не усвідомлювати наслідки неналежного виконання договірних зобов'язань.
В даному випадку, сторони передбачили в пункті 16.3 Договору відповідальність Відповідача за порушення календарного графіка виконання робіт та строків передачі виконаних робіт по об'єкту Відповідачем і приймання їх Позивачем у вигляді сплати пені у розмірі 0,2% від вартості робіт за кожний день прострочення, та що в разі прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.
Тобто, уклавши Договір, сторони дійшли згоди щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені у разі невиконання Відповідачем всіх будівельні роботи з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб у строк встановлений Договором до 15 грудня 2024 року, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.
При цьому, апеляційним господарським судом враховується презумпція правомірності правочину, визначена статтею 204 Цивільного кодексу України та правова позиція з приводу можливості одночасного стягнення як штрафу, так і пені, викладена у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2025 року в справі №922/4801/23, від 29 жовтня 2025 року в справі №910/13238/24.
Водночас, як вже встановлено вище в даній постанові, Відповідач не виконав всі будівельні роботи з реконструкції першого поверху будівлі гуртожитку №5 для облаштування сектору утримання екстрадованих (переданих) осіб у строк, встановлений Договором, а саме до 15 грудня 2024 року, тому вважається боржником, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно, прострочка у виконанні зобов'язання та можливість нарахування пені і штрафу можлива з 16 грудня 2024 року (перший день прострочення) до 23 липня 2025 року (день вручення Відповідачу повідомлення про розірвання Договору).
Згідно розрахунку штрафних санкцій Відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 530115 грн 46 коп. (за період з 16 грудня 2024 року по 14 червня 2025 року) та штраф в сумі 463416 грн 76 коп. (7% від вартості невиконаних робіт).
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку поданого Позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені і штрафу та встановлено, що вказані нарахування арифметично вірні, здійснені у можливих межах, з огляду на що вимоги про їх стягнення є правомірними та підлягають до задоволення.
В той же час, враховуючи усі вищеописані обставини, в розрізі доводів апеляційної скарги Позивача щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій, колегія суду зазначає наступне.
Відповідно до положень статтей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
В той же час, згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню, суд враховує таке.
Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно вимог статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, в правому полі дії статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, дані норми направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов'язання, судом апеляційної інстанції враховуються правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.
У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У пункті 8.38 даної постанови вказано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
В той же час апеляційний господарський суд констатує і те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 5 лютого 2009 року, заява № 22330/05).
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 7 жовтня 2010 року, заява № 5231/04).
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, колегією суду враховано те, що інтереси Позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника), при цьому Позивачем не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов'язання, у тому числі збитків у зв'язку з простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання та їх розміру.
Що ж до заперечень Позивача, висвітлених в апеляційній скарзі щодо того, що неустойка має стимулювати боржника до виконаня зобов'язання і не є каральною санкцією, але її функція полягає саме в компенсації можливих негативних наслідків порушення і вона не залежить від конкретних збитків, то суд апеляційної інстанції звертає увагу Позивача, що такі доводи не спростовують законності зменшення судом штрафу та пені (в даному випадку на 75%), адже місцевий господарський суд не відмовив Позивачу в їх стягненні повністю з огляду на недоведення конкретних збитків, а лише зменшив їх розмір. При цьому на переконання суду апеляційної інстанції даний зменшений розмір є достатнім в призмі визначення, що цей розмір має стимулювати боржника до виконання взятих зобов'язань вказуючи, що таке невиконання, що встановлено вище у цій постанові призводить до настання негативних для боржника наслідків у вигляді штрафу та пені. Поряд з тим, таке зменшення (з огляду на усі підстави, котрі суд першої інстанції вказав у оспорюваному рішенні проводячи це зменшення, а не одну за яку вказує апелянт (лише на залежність їх стягнення від факту доведення конкретних збитків)) по суті компенсує негативні наслідки такого порушення, адже доказів того, що Позивач зазнав більшого розміру негативних наслідків апелянтом не доведено, а ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду.
Поряд з тим колегія суду констатує, що пеня є санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.
Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (що визначено в пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 7 веерсня 2022 року в справі №910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у Законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, Закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 4 червня 2019 року в справі №904/3551/18).
В той же час чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статтей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з викладеним, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Вирішуючи питання саме щодо оцінки зменшення судом першої інстанції (окрім уже описаного вище в цій постанові) вважає підставним прийняття до уваги місцевим господарським судом існування висновку "Про істотну зміну обставин", що виданий Тернопільською торгово-промисловою палатою за вих. №27/Ю-09-25 від 28 лютого 2025 року, а також наступні обставини:
· поведінки винної сторони: Відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, а намагався виконати замовлення, про що свідчить численна переписка, долучена Відповідачем до матеріалів справи; докази у матеріалах справи та свідчення сторін вказують на зацікавленість Відповідача у виконанні зобов'язання, а також вжиття ним всіх можливих заходів для виконання зобов'язання;
· не доведеність Позивачем більшого розміру негативних наслідків, а ніж сума пені та штрафу стягнутих при проведеному зменшенні місцевим господарським судом;
· факт того, що неустойка є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;
· обставину того, що неустойка не є боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;
· неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
З огляду на що суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення у повному обсязі штрафних санкцій у цій справі не відповідає принципам збалансованості, розумності та пропорційності, враховуються майнові інтереси Відповідача, а також дотримання розумного балансу між інтересами Позивача та Відповідача.
Відтак апеляційний господарський суд вважає підставним і обгрунтованим висновки суду першої інстанції про те, що враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, з урахуванням викладених обставин, на думку колегії суду при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) штрафних санкцій обґрунтованим та справедливим є зменшення їх розміру на 75%, що відповідно становить 132528 грн 86 коп. - пені та 115854 грн 19 коп. - штрафу.
На переконання колегії суду стягнення з Відповідача вказаної суми штрафу та пені компенсує Позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням Відповідачем строків виконання робіт; в той же час, як стягнення з Відповідача штрафу та пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання.
Відтак, враховуючи у сукупності встановлені в даній постанові обставини та зважаючи на досліджені докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, судова колегія доходить висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з Відповідача на 75%, що на переконання суду апеляційної інстанції є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору. Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції (як і місцевим господарським судом) визнано обгрунтованим нарахування пені та штрафу, з урахуванням зменшення розміру пені на 75%, стягненню з Відповідача підлягає 132528 грн 86 коп. - пені та 115854 грн 19 коп. - штраф, у стягненні ж решти пені та шрафу суд апеляційної інстанції відмовляє з підстав їх зменшення судом.
Дане рішення щодо зменшення штрафних санкцій було прийнято місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення щодо зменшення та стягнення пені та штрафу в розмірі 75% від заявленої Позивачем в позовній заяві без змін в цій частині (з огляду на залишення без змін оспорюваного рішення і в частині визнання підставними вимог Позивача щодо їх стягнення і відхилення доводів апеляційної скарги Відповідача).
В той же час апеляційний господарьский суд відхиляє доводи апеляційних скарг Позивача та Відповідача з підстав, висвітлених вище у цій постанові.
Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами розгляду справи та дослідження заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, місцевим господарським судом покладено на Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Однак, апеляційні скарги Позивача та Відповідача не містять доводів щодо заперечення обставин задоволення заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, а вище апеляційним господарським судом залишено без змін оспорюване рішення в частині стягнення пені та штрафу, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаній частині судового рішення, що не оспорена апелянтом.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, констатує, що доводи Відповідача, наведені в апеляційній скарзі (щодо неможливості своєчасного виконання робіт з огляду на існування істотних обставин та невнесення змін до проєктно-кошторисної документації) та доводи Позивача, наведені в апеляційній скарзі (щодо безпідставного зменшення штрафних санкцій) є безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідачем та апеляційна скарга Позивача, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване рішення, а подані Позивачем та Відповідачем апеляційні скарги без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покладається на Позивача та Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірабуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року по справі № 924/802/25 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)" на рішення господарського суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року по справі № 924/802/25 - залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року по справі № 924/802/25 - залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Справу №924/802/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.