15.12.10р.
Справа № 30/347-10
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", м. Хмельницький
Хмельницької області
До відповідача-1: публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.
Дніпропетровськ
До відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство
"Верус", м. Дніпропетровськ
Про: визнання недійсним договору поруки від 16.01.2009 року
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Ворошило О.М.
Представники:
Від позивача: Кармаліта Т.В., довіреність від 10.11.2009 року, представник
Від відповідача-1: Халаім А.В., довіреність від 03.09.2009 року №3478, провідний юрисконсульт; Полторацька О.В., довіреність від 05.02.2010 року №417-О, юрисконсульт
Від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" звернулося до господарського суду з позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог (заява від 15.12.2010 року) просить визнати недійсним договір поруки від 16.01.2009 року укладений між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус".
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська справи №2-13534/2010 позивачу стало відомо про укладення 16.01.2009 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору поруки, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 перед відповідачем-1 за виконання позивачем всіх зобов'язань по договору комісії №2503/15/ІМРА про відкриття акредитиву від 25.03.2008 року. Позивач вважає, що договір поруки, укладений між відповідачами - 1 та 2, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки при укладанні спірного договору поруки відповідачі надали відповідачеві-2 певні права відносно позивача, а на позивача, відповідно, поклали обов'язок відносно поручителя (відповідача-2) здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, при цьому згоду на укладення спірного договору позивач не надавав.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" проти позову заперечує посилаючись на те, що забезпечення виконання основного зобов'язання боржником може бути передбачено як у договорі на виконання основного зобов'язання, так і у формі окремо укладеного правочину, що і було здійснено у даному випадку. У випадку виконання даного договору поруки, відбудеться лише заміна кредитора у зобов'язанні, а тому посилання позивача на ст. 511 Цивільного кодексу України є безпідставним. Крім того, спірний договір поруки був укладений сторонами у письмовій формі, при укладанні договору сторони мали повну цивільну відповідальність та дієздатність, від виконання зазначеного договору сторони не відмовляються.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відзиву на позов товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Розгляд справи був відкладений з 24.11.2010 року на 15.12.2010 року
В судовому засіданні 15.12.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
25 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" в особі Хмельницької філії закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (комісіонер) та товариством з обмеженою відповідальністю "Карат" (комітент) був кладений договір комісії №2503/15/ІМРА про відкриття акредитива, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок комітента відкрити на користь "HANDSAEME MACHINERY", Бельгія (далі по тексту -бенефіціар) безвідкличний документарний акредитив, а також доручити КВС BANK N.V., BRUSSELS (далі по тексту -підтверджуючий банк), добавити його безвідкличне підтвердження до акредитиву відповідно до Заяви на відкриття акредитива №2503/15/ІМРА від 25.03.2008 року, підписаного з боку комітента, що є невід'ємною частиною цього договору (надалі по тексту акредитив).
Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.5.1 договору).
Відповідно до п.3.1 договору зобов'язання комітента за цим договором забезпечуються всіма основними і оборотними коштами комітента, а також заставою килимово ткацького станку типу CRX82-400 сер.№G8529-001, згідно з договором застави обладнання 2503/15 від 25.03.2008 року, укладеному між комітентом і комісіонером.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Позивач просить визнати недійсним договір поруки від 16.01.2009 року як такий, що суперечить положенням чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача, проти чого заперечує відповідач-1, що і є причиною спору.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).
Позивач посилається на те, що, в порушення ст. 511 Цивільного кодексу України, спірним договором поруки відповідач-1 надав відповідачу-2 права відносно позивача, а на позивача відповідно поклав обов'язки відносно поручителя (відповідача-2) здійснити відшкодування на користь поручителя, який виконає зобов'язання, забезпечене порукою без згоди позивача, що є порушенням ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як випливає із ст. 553 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Він лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.
Укладення поряд із основним договором окремого договору поруки між кредитором і поручителем, що існує поряд із основним не суперечить Цивільному кодексу України.
Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається між поручителем і кредитором, як це випливає із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України. Водночас він є одностороннім договором, оскільки встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обов'язок у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобов'язаний провести таке виконання.
Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов'язанні, а саме зобов'язання не створює обов'язків для третьої особи. Тобто, не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.
Частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Вказана норма є імперативною і її застосування не залежить від змісту договору поруки, укладеного між відповідачами.
З наведеної норми вбачається, що при укладанні спірного договору поруки відповідачі надали відповідачеві-2 певні права відносно позивача, а на позивача, відповідно, поклали обов'язок відносно поручителя (відповідача-2) здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою.
Відповідачі не надали у матеріали справи доказів отримання від позивача згоди на покладення на нього відповідних обов'язків, що виникли при укладанні спірного договору поруки.
Вказане свідчить, про порушення прав позивача, порушення відповідачами положень ст. 203 Цивільного кодексу України відносно невідповідності умов спірного договору поруки Цивільному кодексу України (ст. 511), є підставою для визнання угоди недійсної відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
Суд відхиляє заперечення відповідача-1 про безпідставність посилання позивача про порушення його прав оспорюваним договором поруки, оскільки у випадку виконання даного договору поруки, відбудеться лише заміна кредитора у зобов'язанні з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За правовою природою порука є способом переведення боргу за певних умов: невиконання боржником зобов'язання.
Статтею 520 Цивільного кодексу України регулюється заміна боржника у зобов'язанні: боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Тобто, переведення боргу здійснюється за домовленістю боржника та нового боржника за згодою кредитора.
За наслідками правового аналізу положень ст.520 та ст.553 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що однією із сторін договору поруки має бути боржник.
Оспорюваний договір поруки укладений між поручителем та кредитором; волевиявлення боржника на забезпечення виконання ним зобов'язання порукою відсутнє, що є підставою для визнання договору поруки недійсним у відповідності до п.3 ст.203, п.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
Аналогічної точки зору дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 18.06.2010 року у справі №8/252-09 та від 05.08.2010 року у справі №1/309).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів-1,2.
Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 41, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір поруки від 16 січня 2009 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЗКПО 14360570) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЗКПО 34562954).
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЗКПО 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 20, код ЄДРПОУ 21328928) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., про що видати наказ.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЗКПО 34562954)на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 20, код ЄДРПОУ 21328928) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
Повне рішення складено -15.12.2010 року