Постанова від 17.02.2026 по справі 910/1549/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. Справа№ 910/1549/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.02.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 (повний текст складено 11.11.2025)

у справі № 910/1549/25 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми»

до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» (далі - позивач) з позовом до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - відповідач) про стягнення 701 009,42 грн., з них:

- основний борг за виконані роботи за І етапом договору № 141/9 від 06.09.2024 в сумі 258 795,00 грн.,

- інфляційні втрати в сумі 8 609,07 грн. та 3 % річних в сумі 1 995,74 грн. з простроченої суми за виконані роботи І етапу договору № 141/9 від 06.09.2024;

- основний борг за виконані роботи за ІІ етапом договору № 141/9 від 06.09.2024 в сумі 431 325,00 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 1,00 грн. та 3 % річних в сумі 283,61 грн. за виконані роботи ІІ етапу договору № 141/9 від 06.09.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25 позовні вимоги задоволено повністю.

20.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат з правничої допомоги, які позивач поніс під час розгляду справи, у сумі 80 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., в решті вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

При розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції:

- з'ясував, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: належним чином засвідчені копії ордеру на надання правничої допомоги ТОВ НВП «Агроресурссистем» серії АН № 1614708 від 31.01.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2698 від 07.11.2007, довіреності на Шипіцина О.В. від Медведенко О.М. щодо ТОВ НВП «Агроресурссистем» від 08.04.2024, Договору про надання правової допомоги № 30-06/2023 від 30.06.2023, Додаткової угоди № 8 від 02.12.2024, акту приймання-передачі виконаних послуг № 8 (до Договору № 30-06/2023 від 30.06.2023) від 17.10.2025 на суму 80 000,00 грн., інформаційних повідомлень про зарахування коштів № 718 від 06.12.2024, № 792 від 12.03.2025, № 9 від 17.10.2025 на загальну суму 80 000,00 грн.

- зазначив, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної;

- зауважив, що, як вбачається з практики Верховного Суду, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- вказав, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність;

- врахувавши, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, кількість наданих представником позивача пояснень та доказів, відсутність проведення судом додаткових процесуальних дій, виснував, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами);

Відтак, суд першої інстанції, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві лише частково, в сумі 20 000 ,00 грн., з огляду на що частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1549/25.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25, Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 справа № 910/1549/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25; справу призначено до розгляду на 20.01.2025 об 11 год. 00 хв.

Окрім цього, не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 в частині відмови у задоволенні стягнення з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» судових витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою в сумі 60 000,00 грн. і ухвалити нове рішення, стягнувши з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» судові витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 80 000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що:

- матеріали справи не містять клопотання відповідача, поданого на адресу Господарського суду міста Києва, про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстав для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат немає;

- жоден з перелічених в частині п'ятої статті 129 ГПК України критеріїв не було застосовано місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення, а було лише зазначено, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами);

- Господарський суд міста Києва безпідставно зменшив розмір професійної правничої допомоги з власної ініціативи, так як підстави такого зменшення не передбачено частиною 5 статті 129 ГПК України;

- у розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

У період з 22.11.2025 по 02.12.2025 суддя Хрипун О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), перебував у відрядженні.

У період з 21.11.2025 по 03.12.2025 суддя Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), перебувала у відрядженні.

Окрім цього, у період з 04.12.2025 по 05.12.2025 суддя Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 910/1549/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25; справу № 910/1549/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 призначено до розгляду на 20.01.2026 об 11:10 год.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 призначено на 17.02.2026 об 11:30 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 № 09.1-08/567/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1549/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 17.02.2026.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справу № 910/1549/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 відбудеться у раніше визначені дату та час 17.02.2026 об 11:30 год.

Станом на 17.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню або зміні, з наступних підстав.

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» (далі - позивач) з позовом до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - відповідач) про стягнення 701 009,42 грн., з них:

- основний борг за виконані роботи за І етапом договору № 141/9 від 06.09.2024 в сумі 258 795,00 грн.,

- інфляційні втрати в сумі 8 609,07 грн. та 3 % річних в сумі 1 995,74 грн. з простроченої суми за виконані роботи І етапу договору № 141/9 від 06.09.2024;

- основний борг за виконані роботи за ІІ етапом договору № 141/9 від 06.09.2024 в сумі 431 325,00 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 1,00 грн. та 3 % річних в сумі 283,61 грн. за виконані роботи ІІ етапу договору № 141/9 від 06.09.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25 позовні вимоги задоволено повністю.

20.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат з правничої допомоги, які позивач поніс під час розгляду справи, у сумі 80 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/1549/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., в решті вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, а в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позовній заяві позивач зазначив, що ним сплачено 20,000,00 грн. за професійну правничу допомогу, а також, що він очікує понести додаткові судові витрати під час розгляду даної справи, пов'язані зі збільшенням позовних вимог в частині стягнення інфляційного збільшення та 3% річних з простроченої суми та оплатою витрат на професійну правничу допомогу, про що буде подано додаткові документи;

- у відповіді на відзив на позовну заяву позивач повідомив суд, що ним буде надано суду документи, що підтверджують понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив/має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України;

- заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1549/25 надійшла до суду 20.10.2025, тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Під час розгляду справи № 910/1549/25 інтереси позивача представляв адвокат Шипіцин Олександр Володимирович на підставі ордеру серії АН № 1614708 від 31.01.2025, який виданий Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина».

Колегією суддів встановлено, що Шипіцин Олександр Володимирович є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 2698 від 07.11.2007.

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

30.06.2025 між Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина» в особі керуючого Шипіцина Олександра Володимировича та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» в особі директора Медведенко Олени Миколаївни укладено договір № 30-06/2023 про надання правничої допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовилися, що бюро зобов'язується надати клієнту правову допомогу, пов'язану з будь-якими питаннями, які виникають у клієнта, у тому числі, пов'язані з досудовим та/чи судовим вирішенням спірних взаємовідносин з третіми особами.

Відповідно до п. 2.1 Договору розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь бюро є конфіденційною інформацією та узгоджується сторонами окремо у додатковій угоді до даного Договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 8 від 02.12.2024 до Договору сторони доповнили:

- пункт 1 Договору підпунктом 1.9. наступного змісту: бюро надає клієнтові професійну правничу допомогу, пов'язану з підготуванням документів, поданням позовної заяви до Господарського суду міста Києва та наданням професійної правничої допомоги під час слухання справи про стягнення з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» боргу за договором № 141/9 віл 06.09.2024 про надання послуг з розроблення документації із землеустрою щодо організації встановлення меж територій природно-заповідного фонду у межах Деснянського, Печерського та Святошинського районів міста Києва на 2024 рік (ДК 021:2015, 71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), а також стягнення пені, 3 % річних та інфляційного збільшення з простроченої суми в суді першої інстанції»;

- пункт 2 Договору підпунктом 2.9. наступного змісту: розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь адвоката за правову допомогу, вказану в п. 1.9. Договору, є фіксованою та дорівнює 80 000,00 грн.;

- сума гонорару, зазначена в п. 2.9. Договору сплачується наступним чином:

- авансовий платіж в сумі 20 000,00 грн. повинен бути сплачений протягом п'яти робочих днів з дня укладення даної додаткової угоди до Договору;

- платіж в сумі 30 000,00 грн. повинен бути здійснений протягом п'яти днів робочих днів з дня подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва;

- остаточний розрахунок в сумі 30 000,00 грн. повинен бути здійснений протягом п'яти днів робочих днів з дня постановлення Господарським судом міста Києва рішення у вказаній справі.

Акт виконаних робіт між Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина» та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми'від 17.10.2025 на суму 80 000,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме:

- аналіз нормативно-правових документів, які регулюють спірні взаємовідносини між клієнтом та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» щодо стягнення боргу за договором № 141/9 віл 06.09.2024 про надання послуг з розроблення документації із землеустрою щодо організації встановлення меж територій природно-заповідного фонду у межах Деснянського, Печерського та Святошинського районів міста Києва на 2024 рік (ДК 021:2015, 71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), а також стягнення пені, 3 % річних та інфляційного збільшення з простроченої суми в суді першої інстанції» - 1 година;

- аналіз судової практики судів України щодо спірних взаємовідносин між клієнтом та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» щодо стягнення боргу за договором № 141/9 віл 06.09.2024 про надання послуг з розроблення документації із землеустрою щодо організації встановлення меж територій природно-заповідного фонду у межах Деснянського, Печерського та Святошинського районів міста Києва на 2024 рік (ДК 021:2015, 71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), а також стягнення пені, 3 % річних та інфляційного збільшення з простроченої суми в суді першої інстанції» - 1 година;

- підготування позовної заяви та доданих до неї документів з подальшим направленням їх до Господарського суду міста Києва та відповідачеві - 6 годин;

- аналіз відзиву на позовну заяву відповідача, підготування відповіді на відзив та направлення даної відповіді до Господарського суду міста Києва та відповідачеві - 3 години;

- підготування та направлення до Господарського суду міста Києва та відповідачеві заяви про ухвалення додаткового рішення - дві години.

Вказаний акт підписано сторонами без претензій та зауважень.

Позивачем оплачені послуги Адвокатського бюро «Олександра Шипіцина» згідно з інформаційними повідомленнями про зарахування коштів:

- № 718 від 06.12.2024 на суму 20 000,00 грн.;

- № 792 від 12.03.2025 на суму 30 000,00 грн.;

- № 9 від 17.10.2025 на суму 30 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 3 ст. 237ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

З матеріалів справи слідує, що у Додатковій угоді № 8 від 02.12.2024 до Договору сторонами погоджено фіксований розмір гонорару.

Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції відповідачем не було подано заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в той час як саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді першої інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Водночас, колегія суддів вказує про те, що, як було встановлено вище під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу або за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.

Отже, відсутність відповідних заперечень відповідача проти розміру витрат позивача на професійну правову допомогу не має безумовним наслідком стягнення на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у повному обсязі, адже господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

Як було зазначено, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022

Надані позивачем докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі на зазначені ним суми, однак, з урахуванням того, що:

- розгляд справи у суді першої інстанції здійснювався в порядку письмового провадження без виклику сторін;

- позивачем було подано два процесуальні документи: позовну заяву і відповідь на відзив на позовну заяву;

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторонни;

- предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики;

- категорія даного спору не відноситься до складної;

- заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним,

колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до вимог ст.129 ГПК України підлягають частковому задоволенню в сумі 20 000,00 грн., з огляду на що додаткове рішення суду першої інстанції в цій справі залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25, отже, підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/1549/25 залишити без змін.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 17.02.2026

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко