14.12.10 р.Справа № 13/315-10
За позовом приватного підприємства „Юридична агенція Магістр”, м. Хмельницький
до публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”,
м. Дніпропетровськ
про стягнення 70 000,00 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: Ярош В.Ю. -представник, довіреність від 01.09.2010р.;
від відповідача: Істамова І.В.-представник, довіреність від 20.04.2010р .№1716-О;
Приватне підприємство "Юридична агенція Магістр" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ в особі Хмельницької філії закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" з позовом у якому просить стягнути з закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" 70 000,00 грн. та всі судові витрати по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.09.2010 р. справу №12/1258-10 за позовом Приватного підприємства "Юридична агенція Магістр”, м. Хмельницький до Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Хмельницької філії закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", м. Хмельницький про стягнення 70 000,00 грн. надіслано за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 р. порушено провадження у справі №13/315-10 за позовом Приватного підприємства "Юридична агенція Магістр", м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ про стягнення 70 000, 00 грн.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог №22 від 26.10.2010 р., що надійшла від позивача 29.10.2010 р. до господарського суду Дніпропетровської області, Приватне підприємство "Юридична агенція Магістр” (далі -позивач) просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі -відповідач) на свою користь заборгованість у сумі 157 734,60 грн., з яких 130 269,30 грн. -сума основної заборгованості по орендній платі, 12 341,76 грн. -інфляційні, 3 200,46 грн. -3 % річних та 11 923,08 грн. пені. та всі судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору №1 оренди приміщення від 21.11.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем.
Права та вимоги з приводу стягнення з відповідача заборгованості виникли у позивача на підставі договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 22 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Юридична агенція Магістр".
Таким чином, позивач вважає, що право на виставлення вимоги до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі у даному випадку має Приватне підприємство "Юридична агенція Магістр". Невиконання умов договору відповідачем полягає у несплаті за договором орендної плати, станом на дату подання заяви до суду заборгованість перед позивачем не погашена.
Відповідальність у вигляді пені передбачена умовами договору, а саме п. 6.3 Договору. Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач, відповідно до відзиву на позов від 13.12.2010 р., не визнає позовні вимоги у повному обсязі та в їх задоволенні просить відмовити.
Відповідач пояснює суду, що з боку Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" вищевказаний договір оренди підписано директором Хмельницької філії "Комерційний банк "ПриватБанк" Браницьким Ю.О., який діяв за довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козиною А.В. від 07.05.2004 р. за № 1814. Разом з тим, відповідач зазначає, що на день підписання договору оренди представником банку, а саме 21.11.2008 р. представник з зазначеним дорученням не мав правових підстав для укладення договорів, так як термін дії довіреності сплинув у травні 2007 року. Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" не схвалено вказаний правочин, в розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України, про що свідчить те, що він не приступив до його виконання, а саме не отримував ключі від приміщення, не користувався вказаним приміщенням, не здійснював орендної плати, то на думку відповідача, договір оренди не створив жодних прав та обов'язків для банку. Відповідач з посиланням на ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України вважає вищевказаний договір оренди недійсним.
14.12.2010 р. відповідач надав до суду клопотання у якому просить на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження у справі у зв'язку з тим, що у Хмельницькому міськрайонному суді на розгляді знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2., 3-я особа Приватне підприємство "Юридична агенція Магістр" про визнання договору оренди недійсним. На думку відповідача, розгляд вищевказаної справи має значення для вирішення спірного питання у справі №13/315-10 та може вплинути на результати її розгляду. Між тим, жодних письмових доказів в підтвердження порушення Хмельницьким міськрайонним судом провадження у справі відповідачем не подано, у зв'язку з чим суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 16.11.2010 р. строк розгляду справи продовжено до 15.12.2010 р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
В судовому засіданні 14.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд, -
21 листопада 2008 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (орендар) укладено договір №1 оренди приміщення (далі -договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України “Про акціонерні товариства” Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк"
змінив найменування на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" що підтверджується статутом останнього, затвердженим загальними зборами акціонерів від 30.04.2009 р., погодженим Національним банком України 15.07.2009 р., державна реєстрація змін до установчих документів проведена 17.07.2009 р.
Відповідно до п. 1.2 Договору, приміщення, яке передається в оренду за договором (далі -приміщення), знаходиться за адресою: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 29, має загальну площу 151,3 кв.м., та належить орендодавцеві на підставі договору купівлі -продажу від 14 вересня 2004 року, посвідченого Вакарєвої О.В., приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №3180. Вартість приміщення, що передається в оренду становить 170 000,00 грн. без ПДВ (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 2.1 Договору приміщення передається орендодавцем та приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.
Орендна плата підлягає сплаті до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з розрахунку 70 грн. без ПДВ за 1 кв.м., що у цілому складає 10 591,00 грн. без ПДВ (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення засвідчується актом здачі -приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі -приймання.
Згідно до п. 5. 2 договору, приміщення та інше майно вважається фактично переданим орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту здачі -приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і набирає чинності з 21 листопада 2008 року та діє до 21 жовтня 2011 року.
21 листопада 2008 року складено акт здачі -приймання приміщення (т. 1 а.с. 11, т. 2, а.с. 14) до договору №1 оренди приміщення, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв згідно за договору №1 оренди приміщення від 21 листопада 2008 року у користування приміщення загальною площею 151,3 кв.м. для розміщення підрозділу банку, яке розташоване за адресою: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 29. У результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що приміщення передано в належному стані, придатне для використання за призначенням, вказаному у п. 1.4 Договору оренди. Акт здачі -приймання підписано представниками сторін, підписи скріплено печатками.
22 грудня 2009 року між Приватним підприємством "Юридична агенція Магістр" (далі -позивач, новий кредитор) та ОСОБА_2 (далі -первісний кредитор) укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні (далі -договір-2) (а.с. 16 т. 1), відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає всі права та вимоги з приводу стягнення з Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості по орендній платі згідно договору №1 оренди приміщення від 21.11.2008 р. новому кредитору, а новий кредитор приймає усі ці права та вимоги.
Відповідно до п. 2 Договору-2 новий кредитор займає місце первісного кредитора у договорі №1 оренди приміщення від 21.11.2008р., який укладено первісним кредитором з Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк".
Згідно з п. 3 Договору-2 до прав, які переходять новому кредитору, належать, зокрема (але не виключно), право на стягнення заборгованості з Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" по орендній платі згідно з договором №1 оренди приміщення від 21.11.2008 р.
Позивач посилається на те, що відповідачем належним чином не виконувались умови договору оренди та не сплачувалась орендна плата, у зв'язку з чим 22.04.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист №07 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі, відповідь на який не отримано, сума заборгованості по орендній платі яка не оплачена складає 130 269,30 грн., що і є причиною спору.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами з оренди, які регулюються нормами законодавства про оренду, в тому числі параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або в строк встановлений договором найму.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав та обов'язків іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на укладення договору оренди представником банку з перевищенням повноважень, оскільки представник не мав право на укладення угоди, після закінчення дії довіреності та вбачає всі підстави стверджувати про недійсність правочину. Крім того відповідач зазначає, що банком не схвалено вказаний правочин, про що свідчить те, що він не приступив до його виконання, а саме не отримував ключі від приміщення, не користувався вказаним приміщенням, не здійснював орендної плати, а, отже, договір оренди не створив жодних прав та обов'язків для банку.
Разом з тим, суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на наступне.
Згідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2. ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, договір №1 оренди приміщення від 21 листопада 2008 року є укладеним, тобто таким, в якому сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, також договір підписано представниками сторін, підписи скріплено печатками.
При цьому, судом враховується роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" за яким угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Згідно з п. 5.1 Договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення засвідчується актом здачі -приймання приміщення в оренду.
Відповідно до п. 5.2 Договору приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендареві з моменту підписання акта здачі -приймання. У момент підписання цього акта орендодавець передає орендареві ключі від приміщення.
Приписами ч. 1, 2 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Аналізуючи наведені пункти договору та приписи цивільного законодавства, суд доходить того висновку, що спірний договір виконувався сторонами, оскільки матеріали справи містять підписаний акт здачі -приймання приміщення, з огляду на що суд відхиляє безпідставні доводи відповідача про неотримання ключів від приміщення, фактично сторони вчинили конклюдентні дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання, а отже правочин вважається схваленим.
Відповідна правова позиція наведена в п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", відповідно до якого наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника, або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволення не підлягає.
Як випливає з відзиву відповідача, Ю.О. Бараніцький який підписав Договір оренди на час його підписання працював на тій самій посаді яка була зазначена в Договорі, і це не заперечував в судовому засіданні представник Відповідача. На вимогу суду представник відповідача не надав суду відомостей про наявність та зміст довіреності якою мав користуватися Ю.О. Бараніцький станом на час підписання Договору 21 листопада 2008 р.
З огляду на вищенаведені обставини справи та приписи законодавства, суд не знаходить підстав вважати договір №1 оренди приміщення від 21.11.2008 р. нікчемним. Крім того, ні Позивач, ні Відповідач не надали суду відомостей щодо визнання договору оренди недійсним судом.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
З огляду на умови Договору щодо строку оплати орендної плати, строк оплати орендної плати, є таким, що настав.
Доказів оплати відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу з орендної плати за період з 10.12.2008 р. по 15.04.2010 р. у розмірі 130 269, 30 грн.
Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року у сумі 12 341, 76 грн., 3 % річних за період з 10.12.2008 р. по 01.04.2010 р. у сумі 3 200,46 грн., та пеню за період з 15.04.2009 р. по 15.04.2010 р. у сумі 11 923, 08 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
- позивач нарахував пеню за період з 15.04.2009 р. по 15.04.2010 р. у розмірі 11 923,08 грн. (розрахунок пені -а.с. 7-8 т. 2),
- згідно до п.2.2 договору, орендна плата підлягає сплаті до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з розрахунку 10 591,00 грн. за місяць без ПДВ.,
- тобто, пеня нарахована за кожний несплачений щомісячний платіж складає суму 10 591 грн. * 0,01 % (в день) * 182 дні = 192,76 грн.
- оскільки позивач нараховує пеню за кожним несплаченим щомісячним платежем за період з 15.04.2009 р. по 15.04.2010 р., тобто за рік, то 192,76 грн. *12 місяців = 2 313,07 грн.
- тобто, до стягнення підлягає пеня за період з 15.04.2009 р. по 15.04.2010 р. у розмірі 2 313,07 грн.
Таким чином, наведені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11 923, 08 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки, з огляду на умови договору, пеня нарахована позивачем невірно, до стягнення підлягає пеня за період з 15.04.2009 р. по 15.04.2010 р. у розмірі 2 313,07 грн., в стягненні частини пені у розмірі 9 610,01 грн. слід відмовити.
Оскільки порушення строку оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 15.04.2009 р. по 15.04.2010 р. у розмірі 2313,07 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року у сумі 12 341,76 грн., 3 % річних за період з 10.12.2008 р. по 01.04.2010 р. у сумі 3 200,46 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача всі судові витрати по справі.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Тобто, до судових витрат відноситься і оплата послуг адвоката, які визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч.3. ст. 48 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 р. №02-5/78 (Із змінами і доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Відповідно до п. 5 інформаційного Листа ВГСУ від 14.07.2004 р. №01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги в господарському процесі від 07.09.2010 року, укладений між адвокатом ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Юридична агенція Магістр", відповідно до п. 1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у спорі з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 01 грудня 2010 року (а.с. 46 т. 2) до договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 07.09.2010 р., встановлено що загальна вартість послуг складає 4 500,00 грн. без ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана сума була перерахована платіжним дорученням №0000000811 від 01 грудня 2010 року (а.с. 39 т. 2) на користь ОСОБА_1, призначення платежу -правова допомога згідно договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 07.09.2010 р. без ПДВ.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача вартість послуг адвоката з надання правової допомоги згідно до договору від 07.09.2010 р. в розмірі 4 500,00 грн.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення суми заборгованості по орендній платі - 130 269,30 грн., 12 341,76 грн. -інфляційних, 3 200,46 грн. -3 % річних та пені у розмірі 2 313,07 грн. такими, що підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 9 610,01 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 1 с. 216, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь приватного підприємства "Юридична агенція Магістр" (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, б. 5, к. 333, код ЄДРПОУ 32601163) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 130 269,30 грн. (сто тридцять тисяч двісті шістдесят дев'ять грн. 30 коп.), інфляційні у розмірі 12 341,76 грн. (дванадцять тисяч триста сорок одна грн. 76 коп.), 3 % річних у сумі 3 200,46 грн. (три тисячі двісті грн. 46 коп.), пені у розмірі 2 313,07 грн. (дві тисячі триста тринадцять грн. 07 коп.), вартість послуг адвоката у розмірі 4 500,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.), витрати на оплату державного мита у сумі 1 481,24 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна грн. 24 коп.), витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у сумі 221,62 грн. (двісті двадцять одна грн. 62 коп.)
В частині стягненні суми пені у розмірі 9 610,01 грн. відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення складено
24.12.2010 р.