вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2026 р. Справа№ 910/9973/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Лінер О.М., посвідчення № 081775 від 13.08.2025;
від позивача: Яковлєв Є.Т., дов. від 06.12.2025;
від відповідача: Кулішова О.Б., ордер АА № 1639799 від 28.10.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роботенкс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/9973/25 (суддя - Пукас А.Ю.)
за позовом заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роботенкс"
про визнання частково недійсним договору та стягнення 348 150,00 грн,-
Заступник керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - МЦШР ДСНС України) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роботенкс" (далі - ТОВ "ТД "Роботенкс") про:
- визнання недійсним п. 3.1 договору купівлі-продажу (товару) № 260 від 19.08.2022 в частині включення до ціни мобільної контейнерної заправної станції DES-16 податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 348 150,00 грн;
- стягнення з ТОВ "ТД "Роботенкс" на користь МЦШР ДСНС України сплачену за договором купівлі-продажу (товару) № 260 від 19.08.2022 суму ПДВ у розмірі 348 150,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2022 між ТОВ "ТД "Роботенкс", як продавцем, та МЦШР ДСНС України, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу (товару) № 260 (далі - договір), згідно якого покупець отримав від продавця товар (мобільну контейнерну заправну станцію DES-16) та оплатив її у повному обсязі разом з ПДВ, проте положення договору стосовно включення до ціни товару ПДВ на час виникнення правовідносин суперечило законодавчим вимогам, а саме: приписам пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу (далі - ПК) України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення ПДВ за нульовою ставкою у період воєнного стану" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - постанова КМУ № 178), адже відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, у зв'язку з чим наявні правові підстави для визнання недійсним п. 3.1 договору в частині включення до ціни товару ПДВ та для повернення сплаченої покупцем на користь продавця суми ПДВ, яка безпідставно набута останнім.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/9973/25 позов задоволено. Визнано недійсним п. 3.1 договору купівлі-продажу (товару) № 260 від 19.08.2022 в частині включення до ціни мобільної контейнерної заправної станції DES-16 ПДВ у розмірі 348 150,00 грн. Стягнуто з ТОВ "ТД "Роботенкс" на користь МЦШР ДСНС України сплачену за договором купівлі-продажу (товару) № 260 від 19.08.2022 суму ПДВ у розмірі 348 150,00 грн. Стягнуто з ТОВ "ТД "Роботенкс" на користь Сумської обласної прокуратури 6 600,20 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 3.1 договору в частині включення до договірної ціни ПДВ суперечив законодавчим вимогам на час виникнення спірних правовідносин, оскільки відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, а відтак покупцем безпідставно було сплачено продавцю кошти в сумі ПДВ, які підлягають поверненню позивачу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТОВ "ТД "Роботенкс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що поставлений товар за договором - мобільна контейнерна заправна станція, будучи системою для зберігання та заправлення паливом, яка легко транспортується та розгортається на будь-якому об'єкті, зокрема, на непідготовлених майданчиках, але не є транспортним засобом, не є частиною чи додатковим обладнанням для інших транспортних засобів, що визначені відповідними нормативними та технічними документами таких транспортних засобів, в тому числі транспортних засобів позивача. Вона є самостійним обладнанням для інфраструктури зберігання та відпуску пального, а отже предмет постачання за договором не є товаром, який відноситься до переліку товарів, операції з постачання яких оподатковуються за ставкою 0 % ПДВ у контексті, передбаченому пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови КМУ № 178. Крім того скаржник звертав увагу на те, що у пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та у приписах постанови КМУ № 178 у редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин, взагалі відсутнє визначення переліку товарів, які входять до змісту поняття "заправка (дозаправка) або забезпечення транспорту", чи кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД, чи що саме входить до складу понять "забезпечення" та "транспорт ДСНС", у зв'язку з чим відповідач звертався до Державної податкової служби (далі - ДПС) України з метою отримання індивідуальних податкових консультацій. Так, за результатами розгляду звернень ним було отримано індивідуальну податкову консультацію ДПС України № 1375/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 02.09.2022 та відповідь Головного управління ДПС у м. Києві ДПС України, яка містить роз'яснення з ПДВ № 106520/6/26-15-04-04-08 від 20.11.2023, які долучені до матеріалів справи. Відповідач зазначав, що згідно п. 52.2 ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Водночас судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги вказані документи та не застосована норма ст. 52 ПК України, яка надає платнику податків право на практичне використання норм податкового законодавства у відповідних правовідносинах. Апелянт також стверджував, що постановою КМУ № 831 від 18.07.2024 були внесені зміни до постанови КМУ № 178, яка закріплює та демонструє підхід законодавця до застосування пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, та закріплює (деталізує) товари, на які розповсюджується вказана норма закону. Тобто, враховуючи відсутність певного переліку товарів, до яких застосовуються відповідні норми, законодавець конкретизував сферу, яка охоплює товари, що вбудовуються/споживаються/використовуються самим транспортним засобом та визначені нормативними та технічними документами, для таких транспортних засобів. При цьому на окремі споруди, обладнання, комплекси, які створюють інфраструктуру для заправки, норми постанови КМУ № 178 не розповсюджуються. Тож, на переконання відповідача, внесення відповідних змін до постанови КМУ № 178 додатково підтверджує його позицію щодо правомірного включення до ціни товару 20 % ПДВ та свідчить про ґрунтовність роз'яснень контролюючого органу щодо розуміння змісту норм закону, які надані до внесення таких змін та відповідають ним. З зазначених підстав скаржник вважав, що операція з постачання мобільної контейнерної заправної станції позивачу оподатковується за основною ставкою ПДВ 20 %, але судом першої інстанції при розгляді справи норми ст. 194 ПК України у відповідній частині помилково не були застосовані.
Також відповідач вказував, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави в особі позивача та належним чином не обґрунтовано підстави звернення до суду, з наданням переконливих доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про те, що звертаючись до суду першої інстанції Прокурор переклав на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу за відсутності на це визначених законодавчих підстав.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., зокрема, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 16.12.2025.
14.11.2025 до апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав про зміну найменування юридичної особи на мобільний рятувальний центр швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій та про те, що товар за договором покупцем використовується для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту ДСНС України, а отже обкладається ПДВ за нульовою ставкою. При цьому індивідуальна податкова консультація не є нормативно-правовим актом, носить лише інформаційний характер та не встановлює правових норм. В той же час продавець детально був ознайомлений з характеристиками товару та мав змогу самостійно прийняти рішення щодо застосування нульової ставки ПДВ.
14.11.2025 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
18.11.2025 до апеляційного суду надійшов відзив Прокурора на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначено, що мобільна контейнерна заправна станція DES-16 є пересувною автозаправною станцією та обладнана засобами, що призначені для транспортування та відпустку палива, і застосовується для заправки або дозаправки транспортних засобів. При цьому ключовим критерієм для застосування нульової ставки ПДВ є передусім фактичне використання товару відповідно до визначеної державної мети, тож положення постанови КМУ № 178 підлягають застосуванню до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, яким є мобільна контейнерна заправна станція DES-16. Водночас посилання апелянта на внесені постановою КМУ № 831 від 18.07.2024 зміни до постанови КМУ № 178 щодо уточненого переліку товарів, які обкладаються ПДВ за нульовою ставкою, є недоречними, оскільки постанова КМУ № 178 в редакції чинній на даний час не може бути застосована до правовідносин, що виникли в минулому між сторонами на підставі договору. Прокурор також зазначав, що індивідуальна податкова консультація не є нормативно-правовим актом, носить лише інформаційний характер та не встановлює правових норм. Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення даного позову, то прокурор стверджував про те, що наявні порушення інтересів держави у бюджетній сфері, які підлягають захисту, оскільки орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 задоволено заяву позивача про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.01.2026.
В судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2026, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Прокурор та позивач доводи апеляційної скарги заперечували та вказували на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін,прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведеної закупівлі (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-05-09-010006-a?oldVersion=true), 19.08.2022 між ТОВ "ТД "Роботенкс", як продавцем, та МЦШР ДСНС України, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу (товару) № 260 (далі - договір; а.с. 12-14 том 1), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю мобільну контейнерну заправну станцію, код згідно ДК 021:2015-39140000-5: цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1 договору).
За умовами п. 1.2 договору найменування, характеристики, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна ціна товару, визначена сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору) та в технічній специфікації (додаток № 2 до договору), які є невід'ємними частинами до цього договору.
Зі змісту п. 1.4 договору вбачається, що закупівля товару здійснюється відповідно до постанови КМУ № 169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".
Згідно з п. 2.1 договору продавець зобов'язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам, технічним умовам та чинному законодавству щодо показників якості такого роду/виду товарів, в кількості, асортименті, строки і за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 1) та технічній специфікації (додаток № 2), а також підтверджуватися документом якості виробника.
Відповідно п. 3.1 договору ціна становить 2 088 900,00 грн, в т.ч. ПДВ - 348 150,00 грн.
Положеннями п. 4.1 договору сторонами узгоджено, що відповідно до пп. 7 п. 1 постанови КМУ № 169 від 28.02.2022 "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами) та постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" покупець здійснює 30 % попередню оплату вартості товару в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку на строк не більше 3-ох місяців. Попередня оплата передбачена на часткове фінансування виконання предмету договору. Попередня оплата здійснюється шляхом спрямування покупцем коштів продавцю на розрахунковий рахунок, відкритий на його ім'я в державних банках України. Остаточний розрахунок здійснюється на поточний рахунок продавця у безготівковій формі протягом 10-ти днів після підписання акту прийому-передачі товару та видаткової накладної.
Специфікацією № 1, яка є додатком № 1 до договору (а.с. 14 зворот том 1), визначено, що підлягає поставці мобільна контейнерна заправна станція DES-16, країна виробник - Україна, у кількості 1 шт., ціна якої без ПДВ становить 1 740 750,00 грн, сума ПДВ - 348 150,00 грн, ціна (сума) разом з ПДВ - 2 088 900,00 грн.
Технічними вимогами (технічна специфікація) за кодом ДК 021-2015 34320000-5 "Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери" (343223200-8-Паливозаправники), які є додатком № 2 до договору (а.с. 15 том 1), визначені технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі "Мобільна контейнерна заправна станція DES-16".
Відповідно до розділу 1 додатку 2 "Вимоги по призначенню" мобільна контейнерна заправна станція DES-16 повинна бути виконана як контейнерна автозаправна станція для заправки техніки в польових умовах з можливим перевезенням автомобільним, залізничним транспортом і відповідати вимогам ISO підвищеної жорсткості та комплекту конструкторської документації ТУ.У 25.2-37479576-001:2014.
За змістом розділу 2 додатку 2 мобільна контейнерна заправна станція DES-16 повинна мати складові частини, в тому числі: резервуар двосекційний, систему заповнення резервуара паливом, паливо-роздавальну колонку з системою управління, всмоктувальний пристрій зі зворотним клапаном для підключення паливороздавальної колонки, систему освітлення в технологічному відсіку, можливість установки автономного енергопостачання (генератор з двигуном внутрішнього згоряння і кабель з вилкою і розеткою).
Згідно з даними експлуатаційної документації - формуляра DES-16.ФО, 2022 (а.с. 26-29 том 1), мобільна контейнерна заправна станція DES-16, заводський номер 160/22, листопад 2022 року виробництва, за технічними характеристиками відповідає вимогам ТУ У 25.2-37279576-001:2014 та ДСТУ ISO 5817:2016, укомплектована резервуарами (ємності) з секцією для бензину (м.куб), секцією для дизельного палива (м.куб), має паливороздавальні колонки на 2 пістолети, світильник вибухозахищений, дизельний генератор, вогнегасник переносний порошковий, електрод заземлюючий.
22.08.2022 покупець сплатив продавцю 626 670,00 грн з ПДВ, а саме: 30 % попередньої оплати вартості товару за договором та рахунку на оплату № 70 від 19.08.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 631 від 19.08.2022 (проведено банком 22.08.2022; долучено до позову в електронній формі).
На виконання умов договору продавець передав покупцю товар - мобільну контейнерну заправну станцію DES-16 на суму 2 088 900,00 грн з ПДВ згідно видаткової накладної № 137 від 17.11.2022 (а.с. 23 том 1).
Введення в експлуатацію мобільної контейнерної заправної станції DES-16 здійснене 20.11.2022, що підтверджується актом введення в експлуатацію основних засобів МЦШР ДСНС України від 20.11.2022 (а.с. 24 том 1).
Позивач провів остаточний розрахунок з відповідачем в сумі 1 462 230,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 990 від 18.11.2022 (проведено банком 21.11.2022; а.с. 25 том 1), а отже в ході здійсненням розрахунків покупцем сплачено продавцю загальну суму 2 088 900,00 грн за договором, в тому числі 348 150,00 грн ПДВ.
Вважаючи порушеними інтереси держави прокурор в особі МЦШР ДСНС України звернувся до господарського суду з даним позовом, оскільки положення договору щодо включення до ціни товару ПДВ на час виникнення спірних правовідносин суперечило законодавчим вимогам, адже відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, у зв'язку з чим відповідач безпідставно отримав від позивача суму ПДВ за договором.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 3.1 договору в частині включення до договірної ціни ПДВ суперечив законодавчим вимогам на час виникнення спірних правовідносин, оскільки відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, а відтак покупцем безпідставно було сплачено продавцю кошти в сумі ПДВ, які підлягають поверненню позивачу.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в особі позивача, прокурор зазначив, що Роменська окружна прокуратура Сумської області листом № 53-2633вих-25 від 09.06.2025 (а.с. 48 том 1) звернулась до МЦШР ДСНС України щодо вжиття правозахисних заходів в частині повернення сплаченої суми ПДВ за договором.
У відповідь позивач листом № 770201-1730/7702 від 09.06.2025 (а.с. 49 том 1) повідомив прокурора про те, що не звертався з відповідним позовом до суду та не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави в особі МЦШР ДСНС України.
Прокурор повідомив МЦШР ДСНС України листом № 53-3528ВИХ-25 від 07.08.2025 (а.с. 59-64 том 1) про наявність підстав для представництва прокурором держави в особі позивача шляхом пред'явлення позову, з огляду на порушення інтересів держави у бюджетній сфері та те, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про існування порушення, не здійснює захисту інтересів держави.
Зі змісту п. 1.1 статуту МЦШР ДСНС України (затвердженого наказом ДСНС № 212 від 08.05.2013 у редакції наказу ДСНС № 447 від 05.06.2023) (далі - статут; а.с. 52-58 том 1) МЦШР ДСНС є аварійно-рятувальним підрозділом центрального підпорядкування ДСНС України, який входить до складу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України із статусом державної аварійно-рятувальної служби, що провадить освітню діяльність з метою підготовки кваліфікованих робітників для потреб органів та підрозділів цивільного захисту та є правонаступником спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.
Відповідно до п. 1.3 статуту МЦШР ДСНС України створено ДСНС України та належить до її управління. МЦШР підпорядковано безпосередньо голові ДСНС.
Пунктом 1.4 статуту передбачено, що МЦШР ДСНС України виконує завдання щодо здійснення комплексу заходів із запобігання та реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків, аварійно-рятувальних, пошукових та інших невідкладних робіт на всій території України, а також надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.
Згідно з п. 1.5 статуту МЦШР ДСНС України є державною аварійно-рятувальною службою, яку створено на професійній основі, засновано на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності особового складу.
У п. 1.8 статуту зазначено, що МЦШР ДСНС України має право укладати договори та угоди, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до вимог чинного законодавства України. МЦШР не несе відповідальності за зобов'язаннями ДСНС України, відповідно ДСНС України не несе відповідальності за зобов'язаннями МЦШР.
Зі змісту п.п. 1.10, 1.11 статуту вбачається, що МЦШР ДСНС України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України та в інших установах банків України. МЦШР ДСНС України є бюджетною установою, що фінансується та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.
У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
У п.п. 76, 79, 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу". Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Оскільки позивач не здійснив захисту інтересів держави у бюджетній сфері (порушення бюджетного законодавства внаслідок безпідставної сплати ПДВ за рахунок бюджетних коштів свідчить про нераціональне та неефективне їх використання), що згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усупереч твердженням апелянта, надає прокурору право здійснювати представництво інтересів держави у суді в особі позивача, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор вказував, що положення договору стосовно включення до ціни товару ПДВ на час виникнення правовідносин суперечило приписам пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови КМУ № 178, адже відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою.
Згідно абз. 4 п. 2 постанови КМУ № 363 від 03.03.2021 "Питання оборонних закупівель" ДСНС визначено державним замовником у сфері оборони.
КМУ на підставі постанови № 178 (в редакції на момент укладення договору) постановив, що з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, ДСНС, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Визначено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
ПДВ визначено у пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).
Отже за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Фактичне постачання товару за договором відповідачем здійснене після набрання чинності постанови КМУ № 178.
Згідно з даними експлуатаційної документації - формуляра DES-16.ФО, 2022 (а.с. 26-29 том 1), мобільна контейнерна заправна станція DES-16, заводський номер 160/22, листопад 2022 року виробництва, за технічними характеристиками відповідає вимогам ТУ У 25.2-37279576-001:2014 та ДСТУ ISO 5817:2016, укомплектована резервуарами (ємності) з секцією для бензину (м.куб), секцією для дизельного палива (м.куб), має паливороздавальні колонки на 2 пістолети, світильник вибухозахищений, дизельний генератор, вогнегасник переносний порошковий, електрод заземлюючий.
Таким чином мобільна контейнерна заправна станція DES-16 є пересувною автозаправною станцією та обладнана засобами, що призначені для транспортування та відпустку палива, і застосовується для заправки або дозаправка транспортних засобів.
Постанова КМУ № 178 є нормативно-правовим актом, ухваленим на виконання вимог пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України.
Так обов'язковість виконання нормативно-правових актів КМУ, прийнятих на виконання законів України, за умови їх відповідності законам та прийняття в межах повноважень цього органу, визначена в Конституції України та законах, що регулюють діяльність виконавчої влади.
Відповідно до ст. 113 Конституції України КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
Частина 1 ст. 117 Конституції України передбачає, що КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Закон України "Про КМУ" конкретизує дані положення, визначаючи в ст. 49, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів видаються на основі, на виконання та з метою реалізації Конституції та законів України, актів Президента України.
ПК України містить загальні засади податкового регулювання, зокрема, передбачає умови застосування нульової ставки ПДВ до певних операцій.
Постанова КМУ № 178 деталізує механізм реалізації відповідних положень Кодексу, зокрема, визначає порядок їх практичного застосування для забезпечення належного правозастосування та досягнення цілей податкового регулювання.
Таким чином застосування положень постанови КМУ № 178 не суперечить положенням ПК України, а навпаки, забезпечує їх ефективну імплементацію в частині особливостей застосування ПДВ у період воєнного стану, що узгоджується із принципом системності правового регулювання та свідчить про взаємозв'язок між нормами різного рівня нормативно-правових актів, які регламентують відповідні правовідносини.
Питання застосування положень постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 у контексті пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України було предметом розгляду Верховного Суду в низці постанов, зокрема, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 19.12.2024 у справі № 910/20125/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23, від 24.10.2024 у справі № 914/2694/23.
З аналізу положень постанови КМУ № 178 вбачається, що встановлення нульової ставки ПДВ є заходом, спрямованим на створення правових передумов для своєчасного та безперешкодного постачання товарів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту населення та інтересів держави в умовах воєнного стану.
Відповідно правозастосування у цій сфері має базуватися на цільовому призначенні відповідних товарів, що передбачає гнучке використання механізмів пільгового оподаткування з урахуванням функціонального підходу.
Зміст постанови КМУ № 178 свідчить про те, що її дія охоплює не лише правовідносини, у яких сторонами таких договорів поставки є суб'єкти, прямо зазначені у постанові, а й випадки, коли характер товару та його цільове призначення об'єктивно зумовлюють використання в інтересах оборони та безпеки держави.
Відповідно до пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України операції з постачання товарів, що використовуються для забезпечення національної безпеки та оборони, підлягають обкладенню ПДВ за нульовою ставкою. При цьому п. 185.1 ст. 185 ПК України визначає, що об'єктом оподаткування є операції з постачання товарів на митній території України, за умови їх документального підтвердження.
Ключовим критерієм для застосування нульової ставки ПДВ є передусім фактичне використання товару відповідно до визначеної державної мети.
У цьому контексті особливого значення набуває принцип "substance over form" (превалювання суті над формою), відповідно до якого юридична оцінка операції має ґрунтуватися на її реальному економічному змісті, а не виключно на формальних аспектах правочину.
Зважаючи на викладене положення постанови КМУ № 178 підлягають застосуванню до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, яким є мобільна контейнерна заправна станція DES-16 - пересувна автозаправна станція, обладнана засобами, що призначені для транспортування та відпустку палива, і застосовується для заправки або дозаправка транспортних засобів, а отже твердження скаржника про те, що товар за договором не відносить до товару операції з постачання якого оподатковується за ставкою 0 % ПДВ є помилковими.
При цьому колегія суддів зазначає на те, що посилання апелянта на індивідуальні податкові консультації до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки індивідуальна податкова консультація не є нормативно-правовим актом, носить лише інформаційних та індивідуальний характер та не встановлює правових норм.
Відповідно до ст. 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Слід також зазначити, що викладена інформація та висновки у листах ДПС України № 1375/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 02.09.2022 (а.с. 97-98 том 1) та Головного управління ДПС у м. Києві ДПС України № 106520/6/26-15-04-04-08 від 20.11.2023 (а.с. 100-103 том 1) щодо роз'яснення застосування ПДВ з питань, що є предметом спору, суперечать один одному, оскільки в листі ДПС України № 1375/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 02.09.2022 зазначається, що нульова ставка ПДВ, відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та постанови КМУ № 178 застосовується як до операцій з постачання товарів безпосередньо для заправки (дозаправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються безпосередньо для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами) для транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб'єктів, що визначені постановою КМУ № 178. Поряд з цим в листі Головного управління ДПС у м. Києві ДПС України № 106520/6/26-15-04-04-08 від 20.11.2023 зазначено, що до операцій з постачання товарів, які використовуються для забезпечення транспорту опосередковано (металевих баків, резервуарів, контейнерних автозаправних станцій, модульних пунктів фільтрації авіаційного пального для заправки повітряних суден (аеродромних паливозаправників), тощо) нульова ставка ПДВ, відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V ПК України та постанови КМУ № 178 не застосовується.
Таким чином листи ДПС України на які посилався відповідач, не є та не можуть бути джерелом права. Відповідач, як особа, яка поставила мобільну контейнерну заправну станцію DES-16 детально був ознайомлений з її характеристиками та нормами чинного законодавства, а отже мав змогу самостійно прийняти рішення щодо застосування нульової ставки ПДВ.
Доводи апелянта про внесення постановою КМУ № 831 від 18.07.2024 змін до постанови КМУ № 178 щодо уточненого переліку товарів, які обкладаються ПДВ за нульовою ставкою, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки постанова КМУ № 178 в редакції чинній на даний час не може бути застосована до правовідносин, що виникли в минулому між сторонами на підставі договору.
Умови договору повинні відповідати вимогам ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, яка передбачає, що сторони мають право врегулювати свої відносини за договором на власний розсуд, якщо вони не суперечать законодавству.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України закріплено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що включення до ціни вартості ПДВ є неправомірним, якщо до правовідносин застосовується постанова КМУ № 178. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 19.12.2024 у справі № 910/20125/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23, від 24.10.2024 у справі № 914/2694/23.
Зважаючи на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що положення договору поставки щодо включення до ціни договору суми ПДВ та подальше її перерахування покупцем продавцю не відповідають законодавчим вимогам, що є підставою для визнання недійсним п. 3.1 договору відповідно до ст.ст. 215, 217 ЦК України та повернення сплаченої покупцем суми ПДВ згідно приписів ст. 1212 ЦК України, оскільки сума ПДВ була отримана відповідачем за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, а тому дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та є безпідставно набутою.
З зазначених підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, тож апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роботенкс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/9973/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/9973/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/9973/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.02.2026.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук