вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2026 р. Справа№ 910/8326/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від прокуратури - Кузьміна К.Г.
від позивача-1 - не з'явились
від позивача-2 - не з'явились
від відповідача - Гетіков В.М.
розглянувши апеляційну скаргу Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2025 р. (повний текст складено 01.12.2025 р.)
у справі № 910/8326/25 (суддя - Павленко Є.В.)
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1. Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2. Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест"
про стягнення 528471,09 грн,
У липні 2025 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради та Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" про стягнення 528471,09 грн, з яких: 423923,42 грн - надлишково отримані бюджетні кошти за договором на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об'єктів комунальної власності міста Києва № 124 від 21.12.2020 р., 79878,81 грн інфляційних втрат та 24668,86 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2025 р. у справі № 910/8326/25 позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій про стягнення 528471,09 грн залишено без розгляду. Відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Не погодившись з рішенням, Київська міська прокуратура подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ключове значення для вирішення питання про наявність підстав для представництва ним інтересів держави є те, що фінансування укладеного між сторонами договору здійснювалось за бюджетні кошти на виконання міських цільових програм по охороні та збереженню культурної спадщини міста Києва. Як головний розпорядник бюджетних коштів та виконавець за вказаною цільовою програмою Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 р. апеляційну скаргу Київської міської прокуратури у справі № 910/8326/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури та призначено справу № 910/8326/25 до розгляду на 03.02.2026 р.
У судовому засіданні 03.02.2026 р. представники прокуратури та відповідача надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники позивачів не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття провадження від 24.12.2025 р. у справі № 910/8326/25 позивачам доставлено до електронних кабінетів 24.12.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документу від 25.12.2025 р., що міститься в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 24.12.2025 р. у справі № 910/8326/25 оприлюднена у реєстрі 25.12.2025 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
21.12.2020 р. за результатами проведення відкритих торгів у порядку Закону України "Про публічні закупівлі" (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-23-014814-c) між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" (далі - підрядник) було укладено договір № 124 на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об'єктів комунальної власності міста Києва (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єкта, робіт з реставрації.
Згідно з п. 1.2 договору об'єкт будівництва «Реставрація корпусу № 16-келії Флорівського монастиря (Будинок Артинова, 1809-1811р.р.), пам'ятка містобудування і архітектури національного значення, охоронний №18/13, за адресою: м. Київ, вул. Фролівська,6/8" (Коригування) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код CPV за ДК 021:2015 - (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)".
Як передбачено п. 1.3 договору, склад та обсяги робіт визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною цього правочину. Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) - до 31 грудня 2021 року.
У відповідності до п. п. 1.4, 1.5 договору підрядник розпочинає виконання робіт 21 грудня 2020 року, але не раніше надання замовником будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації й передачі дозвільної документації. Підрядник завершує виконання робіт 21 грудня 2021 року. Початок і закінчення станів робіт визначається календарним графіком виконання робіт (додаток № 1).
Виконавець передає замовнику роботи поетапно відповідно до календарного графіку та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу (пункт 1.10. вказаного правочину).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору ціна робіт визначається на основі кошторисної документації та становить 18122565,00 грн з ПДВ. Фінансування робіт у межах бюджетних призначень на 2020 рік складає 3525838,01 грн з ПДВ, вартість робіт за 2021 рік - 14596729,99 грн з ПДВ. Ціна договору може змінюватись у випадках, визначених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана вартість робіт за договором також зафіксована в протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2).
За п. 7.12 договору підрядник зобов'язаний усувати недоліки в роботах, матеріалах, устаткуванні, виявлені замовником, відповідними державними органами, архітектурним наглядом у строки, визначені актами перевірок, вказівок і приписів, а також інформувати про це замовника.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Джерело фінансування - кошти бюджету. Вартість робіт за договором може бути змінена шляхом підписання додаткової угоди у випадках зменшення обсягів послуг (п. п. 8.3, 8.4 договору).
Згідно з п. п. 8.5, 8.6 договору оплата робіт здійснюється замовником поетапно на підставі акта здачі-приймання наданих послуг. Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг таких послуг та їх вартість.
Розрахунки за отримані послуги здійснюються на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі (п. 8.7 договору).
У відповідності до п. 8.8 договору, у разі виявлення завищень або порушень робіт за результатами аудиторської (контролюючої) перевірки компетентної державної установи щодо контролю за витрачанням фінансових ресурсів у процесі надання послуг, надлишково перераховані замовником кошти бюджету міста Києва виконавець зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів повернути на відповідний розрахунковий рахунок замовника, відкритий в органах казначейства.
За п. 8.9 договору зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються відповідно до плану фінансування будівництва (додаток № 4).
Як передбачено п. 9.1, 9.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт по відповідному етапу, підписаних уповноваженими представниками сторін, проміжними платежами по мірі виконання робіт за відповідним етапом. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи й подає їх для підписання замовнику протягом 3-х робочих днів після виконання робіт.
Згідно з п. 9.3 договору замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3-х днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти днів з дня підписання вказаних документів замовником.
Договір вважається виконаним після завершення виконання робіт, здійснення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим правочином та підписання акта технічного приймання об'єкту, який є підставою подальшого оформлення документа (сертифікат, декларація тощо) про готовність об'єкта до експлуатації (п. 10.6 договору).
За п. п. 11.5, 11.6 договору підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт. Підрядник, у разі виявлення контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт, зобов'язаний повернути кошти замовнику.
Зміна або розірвання договору здійснюється з урахуванням положень законодавства. Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною цього правочину (п. п. 12.1, 12.2 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 14.1 договору).
У подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди.
29.12.2020 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою було внесено зміни до протоколу договірної ціни та плану фінансування до договору в частині перерозподілу фінансування на відповідні роки. Зокрема, договірна ціна робіт становить 18122565,00 грн з ПДВ. Фінансування робіт у межах бюджетних призначень на 2021 рік складає 18122565,00 грн з ПДВ.
Додатковою угодою № 2 від 01.07.2021 р. сторонами внесено зміни до пункту 2.1 договору, календарного плану, протоколу погодження договірної ціни й плану фінансування (без зміни загальної вартості робіт).
Додатковою угодою № 4 від 14.09.2022 р. сторони погодили внести зміни до договору щодо строку виконання робіт (до 31 грудня 2022 року), строку дії договору (до 31 грудня 2022 року) та встановили фінансування робіт на 2022 рік на рівні 3914731,95 грн з ПДВ.
В акті окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача-2 за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року зазначено, що на виконання положень вказаного правочину відповідач виконав, а позивач-2 без заперечень прийняв виконані роботи на загальну суму 15783720,01 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме:
- акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.07.2021 р. № 1-1 за червень 2021 року на суму 7978738,91 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт від 11.10.2021 р. № 2 за вересень 2021 року на суму 2750787,04 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт від 03.11.2021 р. № 2 за жовтень 2021 року на суму 873806,81 грн;
- акт встановленого устаткування на суму 1441,93 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт від 06.12.2021 р. № 2 за листопад 2021 року на суму 1082672,99 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2021 р. № 2 за листопад 2021 року на суму 1520385,37 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт від 27.09.2022 р. № 2 за серпень 2022 року на суму 1575886,96 грн.
На виконання умов укладеного договору позивач-2 здійснив повну оплату здійснених відповідачем будівельних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2021 р. № 523, від 27.09.2022 р. № 284, а також виписками по особовому рахунку позивач-2 в Державній казначейській службі України за 26 липня 2021 року, за 18 листопада 2021 року, за 15 грудня 2021 року та за 30 грудня 2021 року.
За період з 31.03.2023 р. по 22.06.2023 р. Північним офісом Державної аудиторської служби України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, зокрема щодо стану виконання господарських угод.
Зі змісту акту ревізії Північного офісу Державної аудиторської служби України № 04-30/267 від 29.06.2023 р. вбачається, що проведеними вибірковими контрольними обмірами виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" робіт встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 423893, 23 грн.
На підставі акту ревізії сторонами підписано акт на зняття виконаних будівельних робіт за 2021 - 2022 роки, яким зменшено обсяги робіт, прийняті за актами: № 1-1 за червень 2021 року, № 2 за вересень 2021 року, № 2 за жовтень 2021 року, № 2 за листопад 2021 року, № 2 за листопад-2 2021 року та № 2 за серпень 2022 року, на загальну суму 423923,42 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку прокурора, до ціни прийнятих й оплачених замовником робіт за договором неправомірно включив роботи за вартістю та в кількості, що перевищують їх показники, на загальну суму 423893,23 грн, у зв'язку з чим, у відповідача на підставі п. п. 8.8, 11.6 укладеного договору виникло грошове зобов'язання з повернення вказаних коштів.
Звертаючись до суду з позовною заявою в даній справі, прокурор посилається на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Вбачається, що зазначений вище позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій.
Відповідно до абз. 2 п. 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За змістом ст. 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні установи, підприємства чи підприємства об'єднань громадян, які не мають статусу суб'єкта владних повноважень.
Так, позивач-2 не є державним органом у розумінні наведених правових норм.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Положення про установу Київський науково-дослідний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 р. № 906/2975 (далі - Положення), Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій є науково-дослідною, культурно-освітньою установою, призначеною для дослідження і накопичення даних про культурну спадщину, її збереження, використання в процесі розкриття, відновлення та примноження історичного і культурного потенціалу. Київський науково-дослідний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням.
Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути саме суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
При цьому, державні та комунальні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу чи органу місцевого самоврядування, не мають державно-владних повноважень та не виступають від імені держави.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 р. у справі № 676/2301/20, постановах Великої Палата Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 21.06.2024 р. у справі № 905/1907/21.
Вбачається, що Київський науково-дослідний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій за своєю організаційно-правовою формою є комунальною установою, яка у спірних правовідносинах діяла як звичайний господарюючий суб'єкт, а не як суб'єкт владних повноважень, тому пред'явлення позову прокурором в інтересах Київського науково-дослідного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень прокурорського представництва.
У відносинах щодо розрахунків за цивільно-правовим договором комунальний заклад (установа), який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона в зобов'язальних правовідносинах. Тому підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі такого комунального закладу (установи) відсутні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21).
Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, від 19.02.2019 р. у справі № 925/226/18).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов прокурора в інтересах Київського науково-дослідного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 226 ГПК України.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви прокурора вбачається, що останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" на користь Київського науково-дослідного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій 423923,42 грн надлишково перерахованих коштів за договором, а також нарахованих на цю суму внаслідок порушення цивільно-правового грошового зобов'язання 79878,81 грн інфляційних втрат та 24668,86 грн 3% річних.
Однак прокурором не було пред'явлено жодних позовних вимог, направлених на захист інтересів держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є стороною укладеного договору та не є розпорядником спірних коштів за укладеним договором.
При цьому, прокурором не доведено, що позов про стягнення з відповідача на користь Київського науково-дослідного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій надлишково сплачених коштів за укладеним договором зачіпає інтереси Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За ч. ч. 1, 3 ст. 857 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 523/6003/14-ц).
Як було встановлено вище, акти приймання виконаних будівельних робіт позивач-2 підписав без зауважень та заперечень, а також здійснив оплату робіт за ними в повному обсязі.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності недоліків у виконаних відповідачем та прийнятих позивачем-2 роботах за договором підряду, у тому числі, які не могли бути встановлені останнім при звичайному способі їх прийняття, чи були приховані відповідачем.
Також у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача-2 до відповідача у період дії укладеного договору про наявність недоліків у виконаних роботах та необхідність їх усунення.
Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
За п. п. 8.5, 9.1 укладеного договору розрахунок за виконані роботи замовник здійснює саме на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт.
Також згідно з п. п. 2.1, 8.1 договору загальна його вартість з урахуванням ПДВ становить 18122565,00 грн, замовником були прийняті виконані відповідачем роботи на загальну суму 15783720,01 грн з ПДВ, що не перевищує вищевказану ціну договору.
Отже грошові кошти були сплачені позивачем-2 на виконання ним своїх зобов'язань за договором у межах погодженого сторонами кошторису.
При цьому, акт ревізії Північного офісу Державної аудиторської служби України № 04-30/267 від 29.06.2023 р. не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення спірних коштів, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Так, акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 910/7984/16.
Крім цього, умовами укладеного договору не передбачений механізм виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення бюджетних коштів, зокрема: визначення моменту, з яким пов'язується початок перебігу строку виконання підрядником спірного грошового зобов'язання у разі виникнення у позивача обов'язку з повернення бюджетних коштів; правових підстав (конкретного документа) (акт ревізії/припису/висновку контролюючого органу), на підставі якого відповідачу необхідно здійснити перерахування спірних бюджетних коштів.
Акт на зняття виконаних будівельних робіт за 2021 - 2022 роки, на який посилається скаржник, був підписаний між сторонами на підставі акта ревізії Північного офісу Державної аудиторської служби України № 04-30/267 від 29.06.2023 р., тобто після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеним договором та закінчення строку дії останнього.
Проте, ні умовами укладеного договору, ні положеннями чинного законодавства не передбачено складання між сторонами договору підряду документа під назвою акт на зняття виконаних будівельних робіт.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що вартість робіт за договором може бути змінена шляхом підписання додаткової угоди у випадках зменшення обсягу робіт/послуг.
У матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами в передбаченому договором порядку додаткової угоди про зменшення вартості виконаних робіт на суму 423923,42 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошових коштів у розмірі 423923,42 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Вимога прокурора про стягнення з відповідача 79878,81 грн інфляційних втрат та 24668,86 грн 3% річних також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від основної, у задоволенні якої відмовлено.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2025 р. у справі № 910/8326/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Київської міської прокуратури задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2025 р. у справі № 910/8326/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Київську міську прокуратуру.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16.02.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран