вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2026 р. Справа № 925/1281/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шапрана В.В.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Алміна-М"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024
у справі № 925/1281/23 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руно Золоте"
до Приватного підприємства "Алміна-М"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум"
про зобов'язання повернути майно,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Руно Золоте" (далі - позивач; ТОВ "Руно Золоте"; Товариство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Алміна-М" (надалі - відповідач; ПП "Алміна-М"; Підприємство; апелянт; скаржник), у якому просив зобов'язати відповідача повернути йому в натурі безпідставно збережене у себе рухоме майно, а саме: припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) протягом 3 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили та відшкодувати судові витрати, які складаються із 2 684 грн. сплаченого судового збору, 20 000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та мотивовано тим, що спірна вентиляційна установка набута позивачем на підставі договору зберігання з правом користування від 30.10.2021, укладеного між позивачем та третьою особою, відповідно до якого позивач мав право користуватися нею на свій розсуд протягом дії договору. Позивач планував використати цю установку, як один із елементів загальної системи кондиціонування приміщень, які орендував у відповідача на підставі укладеного ними 18.08.2021 договору суборенди нерухомого майна, тому вона і знаходилась у цих орендованих приміщеннях. Після припинення договору, необхідність у ній відпала і вентиляційна установка підлягала поверненню. Відповідач безпідставно набув та утримує у себе вентиляційну установку, не бажає її повернути позивачеві, та порушує його права володіння і користування нею, які повинні бути захищені в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/1281/23; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум" (в подальшому - третя особа; ТОВ "Рослинний бум").
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 позов задоволено повністю. Зобов'язано ПП "Алміна-М" повернути ТОВ "Руно Золоте" безпідставно збережене у себе майно, а саме: припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) протягом трьох днів з моменту набрання цим рішенням суду законної сили.
За висновками місцевого господарського суду, фізична наявність спірної припливно-витяжної вентиляційної установки у відповідача не надає будь-яких прав останньому щодо його користування чи безпідставного утримання в межах інших договірних зобов'язань сторін, а також порушує права володіння нею позивача і третьої особи як власника вказаного майна та вказує на безпідставність подальшого перебування спірної установки у відповідача. Тому, спірну припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) суд вважає безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПП "Алміна-М" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Руно Золоте" до ПП "Алміна-М" про зобов'язання повернути майно відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без повного дослідження та надання оцінки всім наявним у справі доказам.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано заперечення відповідача щодо не визначення ТОВ «Руно Золоте» та ТОВ «Рослинний бум» в договорі зберігання майна з правом користування від 21.12.2021 та в акті приймання-передачі майна на зберігання від 21.12.2021 місця зберігання вентиляційної установки. Вказані первинні документи, які підтверджують передачу майна на зберігання не містять відомостей, що ТОВ «Руно Золоте» та ТОВ «Рослинний бум» місцем зберігання припливно-витяжної вентиляційної установки визначили саме за адресою: м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 у будівлі боулінг клубу. Так, відповідач звертає увагу, що місцезнаходження ТОВ «Руно Золоте» є вул. Шумського Юрія, буд. 1, оф. 119, м. Київ, 02098, а ТОВ «Рослинний бум» - вул. Дніпровська Набережна, буд. 1а, літ. А, група приміщень № 146, м. Київ, 02152, тобто обидві юридичні особи зареєстровані в м. Києві, відомості про наявність іншої фактичної адреси товариств відсутні. Тому, оскільки в договорі зберігання майна з правом користування від 21.12.2021 та в акті приймання-передачі майна на зберігання від 21.12.2021 не вказано місце зберігання вентиляційної установки, а місцезнаходженням ТОВ «Руно Золоте» та ТОВ «Рослинний бум» згідно відомостей, що містяться в ЄДРПОУ є м. Київ, позивачем не доведено, що дане майно зберігається саме за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 в будівлі боулінг клубу.
Також скаржник вказує, що акт приймання-передачі нежитлового приміщення будівлі боулінг клубу загальною площею 376,4 кв.м. та опис приміщень до договору суборенди нерухомого майна від 18.08.2021, що укладений між ПП «Алміна-М» та ТОВ «Руно Золоте» не містить відомостей, що ТОВ «Руно Золоте» визначило місцем зберігання вентиляційної установки саме приміщення за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1. Навпаки, сторони за договором суборенди фіксують наявність в приміщенні вентиляційної системи в робочому стані, витяжки в залі 3-шт., та ще 3-шт., а також системи кондиціювання в робочому стані, кондиціонерів канальних у кількості 1 шт. та 4-шт., які належать власнику приміщення, тобто ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ».
Окремо відповідач звернув увагу, що покладені в основу рішення суду 1-ої інстанції відеозаписи не можуть, на його думку, вважатись належним та достатнім доказом фіксування відповідних подій, оскільки вони не містять необхідних реквізитів електронного доказу, як то фіксації дати та часу зйомки, місця події, а відтак і збереження вентиляційної установки саме за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 будівля боулінг клубу.
Додатково апелянт акцентував, що з 11.10.2023, через припинення орендних відносин, ПП «Алміна-М» не є орендарем приміщення, що в подальшому передано останнім в суборенду ТОВ «Руно Золоте», а тому останнє не може нести будь-яку відповідальність та не має жодного відношення до майна, що у відповідності з твердженнями позивача зберігається за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, 1 будівля боулінг клубу.
Скаржник підкреслив й те, що в матеріалах справи міститься план робіт щодо підготовки до передачі нежитлового приміщення для ПП «Алміна-М» (м. Черкаси вул. Лісова, 1), відповідно до договору суборенди нерухомого майна від 18.08.2021, узгоджений 08.08.2022 в межах якого позивач здійснював всі дії щодо приведення орендованого майна у відповідність та здійснював всі дії щоб забрати майно позивача, а тому відсутні будь-які докази, що станом на дату звернення до суду вентиляційна установка насправді зберігалася за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 будівля боулінг клубу. При цьому, в попередньому листуванні між суборендарем та орендарем на тему наявності майна суборендаря в приміщенні ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ», суборендар надавав значний в кількісному значенні перелік свого майна. Втім через деякій проміжок часу суборендар вже не згадував про наявність цього майна на орендованій площі, що само по собі говорить про те, що суборендар мав безперешкодний доступ до приміщення, мав можливість демонтувати своє майно та обладнання та вивезти його без попереджень та узгоджень з орендарем (ПП «Алміна-М).
В частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідач зазначив, що протокольною ухвалою судом першої інстанції протиправно відхилено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи від 03.07.2024 - ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ» через пропуск строку на його подання. Тому апелянт просить суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 925/1281/23 дослідити питання правомірності залишення без розгляду клопотання представника ПП «Алміна-М» про залучення третьої особи, оскільки до 03.07.2024 по даній справі не було жодного судового засідання по суті, що не позбавляло сторону подати саме в цю дату клопотання про залучення третьої особи - ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025, апеляційна скарга в справі № 925/1281/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Алміна-М" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 у справі № 925/1281/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Алміна-М" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 у справі № 925/1281/23 призначено на 21.04.2025.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
На адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно аргументів позивача, останній вважає доводи відповідача такими, що не заслуговують на увагу в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Зокрема, Товариство вказує, що:
- у договорі зберігання зазначено про право позивача на використання вентиляційної установки під час зберігання, відтак, місце зберігання не зазначалося та не могло зазначатися, тобто воно могло бути будь-яким, а, по друге, обов'язковість зазначення місця зберігання у договорі не передбачена законом, як істотна умова такого договору, не впливає на його дійсність та виконання сторонами;
- відповідачу було відомо про наміри позивача здійснити зміни у системі кондиціювання, вони не потребували окремого узгодження, роботи по заміні відбувалися в рамках підготовчих робіт по договору;
- кожен долучений до позову відеофайл містить аудіосупровід із зазначенням дати та часу відеозапису, а також метадані при відкритті відомостей про файл та вкладки «Докладно» з датою та часом створення. Окрім цього, за адресою на гугл-картах https://www.google.com/maps/@49.4769866,31.9965252,3a,90y,328.58h,90.5t/data=!3m10!1e1!3m8!1saMGSSjMUIrFF2NuweDIhQ!2e0!6shttps:%2F%2Fstreetviewpixelspa.googleapis.com%2Fv1%2Fthumbnail%3Fcb_client%3Dmaps_sv.tactile%26w%3D900%26h%3D600%26pitch%3D0.5036048343407771%26panoid%3DaMG-SSjMUIrFF2NuweDIhQ%26yaw%3D328.58484406800096!7i13312!8i6656!9m2!1b1!2i43? entry=ttu&g_ep=EgoyMDI0MTEyNC4xIKXMDSoASAFQAw%3D%3D, яка була зазначена позивачем у заяві від 02.12.2024, можна побачити фасад будівлі боулінг-клубу, з входом із синіми дверима до приміщень, які передавалися у суборенду позивачу. Саме з цього місця починається відеозапис у файлі VID_20230307_114158, тому можна з переконливістю стверджувати, що відеофайли, додані позивачем до позову, відповідають вимогам, які ставляться до електронних доказів, та доводять знаходження вентиляційної установки за адресою: м. Черкаси, вул. Лісна, 1;
- відповідно до п. 2.7 договору, у випадку наявності обладнання або іншого майна суборендаря у приміщенні, воно не може вважатися звільненим. Так, зважаючи на те, що після 07.03.2023 вентиляційна установка знаходилася у приміщенні виключно під контролем відповідача та утримувалася ним, зміст пункту 2.7. означає, що у розумінні договору приміщення не могло вважатися звільненим, відтак, саме відповідач залишався особою, що відповідала за долю вентиляційної установки, він залишився такою особою після 11.10.2023 та продовжує залишатися й на зараз;
- листами від 10.06.2022 № 7, від 02.03.2023 № 01/02, від 08.03.2023 та № 2 та від 04.04.2023 № 3, позивач безупинно нагадував відповідачу про те, що той чинить перешкоди у тому, щоб позивач міг вивезти вентиляційну установку - майно, яке відповідачу не належить. Натомість, відповідач жодним чином не реагував на претензії позивача та не надавав відповіді на поставлені ним питання щодо вентиляційної установки, у т.ч. в листах від 17.03.2023 № 14 та від 07.04.2023 № 12, а також під час судового розгляду справи № 925/1281/23 ні у документах по суті справи, ні у поясненнях Тобто відповідач свідомо уникає та уникав питань, пов'язаних з вентиляційною установкою, він чітко не заперечував, що вентиляційна установка знаходилася у приміщеннях, які суборендував позивач, натомість, зводить свої заперечення проти позову та оскаржуваного рішення до того, що позивач не довів цих фактів;
- ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ» не була тією особою, яка порушувала права позивача та безпідставно утримувала у себе вентиляційну установку, цією особою був та залишається відповідач навіть після 11.10.2023, тому оскаржуваним рішенням не порушені права та інтереси ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ».
Від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення, в яких ПП "Алміна-М" зазначило, що звертаючись 22 вересня 2023 року до Господарського суду Черкаської області з позовом про зобов'язання повернути майно, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Руно Золоте» додаються докази на підтвердження своїх позовних вимог 6-місячного строку давності, оскільки з коментарів представника Товариства чітко прослуховуються дві дати - 24 лютого 2023 року та 07 березня 2023 року. Жодних інших доказів, окрім вищезгаданих відеофайлів, матеріали справи не містять. Більше того, оскаржуване рішення прийнято Господарським судом Черкаської області 03 грудня 2024 року, а тому часовий проміжок між 07.03.2023 (остання дата відеофайлу) та 03.12.2024 (дата прийняття оскаржуваного рішення) становить 1 рік 8 місяців 27 днів (638 календарні дні). Таким чином, як вважає скаржник, суд першої інстанції неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини фактичного знаходження спірної припливно-витяжної вентиляційної установки у орендованому позивачем у відповідача приміщенні на підставі доказів, які фіксували події за 1 рік 8 місяців 27 днів (638 календарні дні) до моменту прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 925/1281/23 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Алміна-М" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 у справі № 925/1281/23 відкладено на 12.02.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2026 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
12.02.2026 у судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, що підтверджується довідками від 29.01.2026 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 925/1281/23 до електронного кабінету ПП "Алміна-М" та його представників (Пасіченко К.П., Прядки В.М.).
Представник третьої особи в судове засідання 12.02.2026 не з'явився. Про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету останньої.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників відповідача та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача та третьої особи обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи, яких належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Окремо колегія суддів вказує, що відповідач (його представники: Щербінін М.І., Пасіченко К.П., Прядка В.М.), які заявили клопотання про відеоконференцзв'язок (ВКЗ), не вийшли на зв'язок та знаходились у стані «офлайн», про що зазначено в протоколі судового засідання за 12.02.2026 у цій справі.
У свою чергу, представники ПП "Алміна-М" Пасіченко К.П. та Щербінін М.І. надавали пояснення по суті скарги у судовому засіданні 26.05.2025, а Прядко В.М. надавав свої пояснення щодо апеляційної скарги в судовому засіданні 10.11.2025.
Додатково судова колегія зазначає про надходження 12.02.2026 від представника ПП "Алміна-М" Прядка В.М. клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку з його участю 12.02.2026 у справі № 580/3052/24, як представника відповідача - Дегтеренка А.Ю., що розглядається Шостим апеляційним адміністративним судом.
Дослідивши подане клопотання, колегією суддів протокольною ухвалою відмовлено у його задоволенні, оскільки окрім представника Прядка В.М., уповноваженими представниками ПП "Алміна-М", які приймали участь у справі були Пасіченко К.П. (на підставі ордеру та довіреності; а.с. 59 - 62 т. 4) та Щербінін М.І. (керівник).
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, в т.ч. електронні, в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.08.2021 між відповідачем - Приватним підприємством "Алміна-М", як орендодавцем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Руно Золоте", як суборендарем, укладено договір суборенди нерухомого майна (скорочено - Договір суборенди), за п. 1.1 якого орендар зобов'язався передати в суборенду, а суборендар прийняти нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі будівлі боулінг клубу з прибудовами та підвалом комплексу споруд готелю "Україна" за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вулиця Лісова, будинок 1 (приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 за технічним паспортом), загальною площею 376,4 кв.м. (триста сімдесят шість цілих чотири десятих) метрів квадратних, іменоване далі за текстом "Об'єкт", для проведення в приміщенні Підготовчих Робіт, визначених в розділі 3 цього Договору та його використання у своїй діяльності. Об'єкт передається Суборендареві для проведення Підготовчих Робіт та подальшого використання приміщення в день підписання цього Договору, про що Сторонами складається і підписується Акт приймання-передачі Об'єкта. Акт приймання-передачі Об'єкта повинен містити інформацію про фактичну передачу Приміщення; площу, яка використовується під зал гральних автоматів; про фактичну передачу ключів від Приміщення; про технічний стан Приміщення, фактичний стан інженерних систем, комунікацій Приміщення на момент підписання Акта; про наявність систем пожежної безпеки у Приміщенні; про недоліки Приміщення, в тому числі і ті, що можуть створити небезпеку, пошкодження майна Суборендаря та/або здоров'я людей під час підготовчих та інших Робіт та/або користування Приміщенням згідно цього Договору. Акт приймання - передачі підписується уповноваженими представниками сторін.
У Договорі суборенди його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, визначили терміни:
- Готель "Україна" - готель категорії *** "три зірки", власником якого є Орендар, Свідоцтво про встановлення категорії готелю Серія ЧС № 44, строк дії з 13 травня 2021 року по 13 травня 2026 року, який знаходиться за адресою: Україна, м. Черкаси, вул. Лісова, 1 і є, цілісним комплексом будівель та споруд, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє Суборендареві використовувати Об'єкт суборенди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов цього Договору;
- Об'єкт суборенди - частина комплексу споруд Готелю "Україна", а саме: нежитлові приміщення №№ 1 (один), 2 (два), 3 (три), 4 (чотири), 5 (п'ять), 6 (шість), 7 (сім), що розташовані на першому поверсі будівлі боулінг клубу з прибудовами та підвалом комплексу споруд готелю "Україна" літ. ДІ, д, ді, д2, дЗ, Д4-2, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вулиця Лісова, будинок 1 (один), загальною площею 376,4 (триста сімдесят шість цілих чотири десятих) кв. м., (надалі Об'єкт), які можуть бути не обмежені або не повністю обмежені стінами; розташовані згідно Плану (Додаток № 1-1 до цього Договору) із визначенням розмірів та меж, площею, що включає в себе площу конструктивних елементів та систем забезпечення будівлі, в якій розміщений Об'єкт суборенди;
- "Власник" або "Орендодавець" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Космос -Боулінг";
- "Основний договір оренди" - договір Оренди нерухомого майна, укладений Орендарем з ТОВ "Космос - Боулінг", посвідчений Довгань О.Я., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, 18.08.2021 року за реєстровим № 930;
а також Договором обумовили наступне:
- п. 1.4. - Основне цільове призначення договору суборенди - розміщення залу гральних автоматів відповідно до умов, викладених у цьому Договорі, причому площа, що використовується під зал гральних автоматів складає 376,4 кв. м. (триста сімдесят шість цілих чотири десятих метрів квадратних);
- п. 1.6. - Об'єкт належить ТОВ "Космос - Боулінг" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.07.2006 виконавчим комітетом Геронимівської сільської ради на підставі рішення № 57 від 14.07.2006, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18 вересня 2007 року виконавчим комітетом Геронимівської сільської ради на підставі рішення № 68 від 30.08.2007. Державну реєстрацію права власності в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Дудіною-Богдановою К.О., державним реєстратором виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, 14.07.2021, номер запису про право власності 42989624, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2408938171101. Орендар має право укладати договір суборенди на підставі договору Оренди нерухомого майна, укладеного з ТОВ "Космос - Боулінг", посвідченого Довгань О.Я., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, 18.08.2021 за реєстровим № 930;
- п. 2.2. - підписання Акта приймання-передачі Об'єкта уповноваженими представниками Сторін, є доказом фактичної передачі площі Суборендарю в суборенду;
- п. 2.3. - після закінчення строку дії цього Договору або його дострокового припинення Суборендар передає Орендареві Об'єкт, про що складається та підписується Сторонами Акт приймання-1 передачі (повернення) Об'єкта;
- п. 6.1. - використовувати орендований Об'єкт відповідно до його призначення та умов цього Договору;
- п. 7.2. - в разі необхідності та за свій рахунок здійснювати поточний ремонт, або поліпшення орендованого Об'єкта, проводити ремонт належного до нього обладнання і устаткування, а також опоряджувальні та оздоблювальні роботи з метою опорядження, оздоблення та пристосування для подальшого використання Об'єкта відповідно до цього Договору;
- п. 7.3. - в разі поліпшення Об'єкта за можливості відокремлення зазначених поліпшень без пошкодження Об'єкта вилучити їх;
- п. 11.1. - Сторони звільняються від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили, котрі виникли незалежно від волі Сторін після укладання Договору та/або настання яких, а також їх наслідки, перешкоджають повному або частковому виконанню Договору, та виникнення чи дію яких неможливо було передбачити чи відвернути розумними засобами.
- п. 12.1 - договір діє до 18.08.2031 включно.
Договір суборенди підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. за реєстровим № 934.
18.08.2021 до Договору суборенди сторонами складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 376,4 кв.м., що знаходиться на території Готелю "Україна" за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вулиця Лісова, будинок 1 на першому поверсі будівлі боулінг клубу з прибудовами та підвалом комплексу споруд Готелю "Україна" та включають в себе приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 згідно технічного паспорта. До акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.08.2021 сторонами складено опис приміщень (об'єкта оренди).
01.10.2021 між третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум", як покупцем та Фізичною особою-підприємцем Щур С.М., як постачальником укладено договір поставки № 10/21, п. 1.1 якого визначено його предмет - поставка обладнання та матеріалів, відповідно до специфікацій - додатків до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно п.п. 3.1, 4.1, 4.2 договору поставки № 10/21 від 01.10.2021 ціна договору визначається сторонами загальною вартістю всього обладнання та матеріалів і вказується у відповідних специфікаціях до договору; постачальник зобов'язаний зробити поставку обладнання та матеріалів до 31.12.2021; вартість поставки обладнання та матеріалів до покупця входить до ціни обладнання та матеріалів визначеної постачальником у специфікації.
Договір поставки № 10/21 від 01.10.2021 підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
01.10.2021 до договору поставки № 10/21 від 01.10.2021 сторонами погоджено специфікацію № 1, п. 4 якої обумовлено поставку третій особі припливно-витяжних вентиляційних установок ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна) в кількості 2шт. за ціною за одиницю 122 040 грн.
З видаткової накладної № 57/21 від 20.12.2021 вбачається поставка третій особі за договором поставки № 10/21 від 01.10.2021, в тому числі 2 шт припливно-витяжних вентиляційних установок ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ.
21.12.2021 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Руно Золоте", як зберігачем, та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум", як поклажодавцем, укладено договір зберігання майна з правом користування (далі - Договір зберігання), згідно п. 1.1 якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно: припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) (далі - майно).
У Договорі зберігання його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, наступні:
- п. 1.2. - поклажодавець передає майно зберігачу відповідно до акта приймання-передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною цього договору;
- п. 1.3. - вартість майна переданого на зберігання 122 040 грн.;
- п. 1.4. - строк зберігання 5 років з дати підписання сторонами акта приймання-передачі;
- п. 1.6. - право власності на майно належить поклажодавцю на підставі договору поставки № 10/21 від 01.10.2021 та видаткової накладної № 57/21 від 20.12.2021;
- п.п. 2.1.1., 2.1.3. - зберігач зобов'язаний прийняти всі необхідні заходи для забезпечення зберігання майна в належному стані в період дії договору; повернути майно поклажодавцю по закінченню строку зберігання або по першій вимозі протягом 10 днів;
- п. 2.3. - зберігач має право користуватись майном, переданим на зберігання для потреб своєї господарської діяльності за умови використання майна за його призначенням;
- п. 3.1. - поклажодавець має право на повернення майна за першою вимогою у строки, встановлені договором;
- п. 6.1. - договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє 5 років.
Договір зберігання підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
21.12.2021 сторонами складено акт приймання-передачі майна на зберігання, в якому третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум" передала, а позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руно Золоте" прийняв припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) у новому та повністю технічно придатному для використання стані, без недоліків. Також позивач зобов'язався забезпечити збереження майна та повернути його третій особі в належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Згідно тверджень позивача, вищевказану припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) останній планував використати як один із елементів загальної системи кондиціонування приміщень, які орендував у відповідача за Договором суборенди, тому ним завезено установку в орендовані приміщення.
Відповідач повідомленням від 03.06.2022 припинив дію Договору суборенди на підставі його Розділу 11 п.п. 11.1, 11.2, 11.3. Вказане повідомлення отримано позивачем того ж дня 03.06.2022, а листом № 7 від 07.06.2022 запропонував перелік дій, які мають виконати сторони щодо припинення Договору суборенди.
Позивач листами № 7 від 10.06.2022, № 11/06 від 22.06.2022, № б/н від 19.07.2022 повідомив відповідача про готовність виконати всі узгоджені сторонами умови договору щодо порядку його припинення та повернення об'єкта оренди, зауважив, що з березня 2022 року з невідомих йому причин відповідач обмежив йому доступ до об'єкта, тому з метою виконання зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди, просив надати безперешкодний доступ в орендовані приміщення для звільнення їх від майна позивача, яке не належить відповідачу та для виконання робіт з метою приведення приміщення до стану, у якому його слід повернути, узгодити порядок нарахування та сплати орендної плати.
30.06.2022 та 11.08.2022 відповідач листами № 11, № 21 відповідно просив позивача виконати зобов'язання за Договором суборенди.
01.02.2023 третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум" звернулась до позивача з вимогою № 1 про повернення йому за Договором зберігання, у 10-денний строк з моменту отримання вимоги, припливно-витяжної вентиляційної установки ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152).
В подальшому позивач в листах № 01/02 від 02.03.2023, № 2 від 08.03.2023, № 3 від 04.04.2023 надав відповідачу перелік виконаних ним робіт щодо приведення приміщення у стан готовності до повернення та намір його повернення актом приймання-передачі (повернення) об 11 год 00 хв 07.03.2023. Також зауважив про залишення ним в приміщенні припливно-витяжної вентиляційної установки ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152), яку відповідач тривалий час безпідставно утримує та чинить перешкоди у її вивезенні, закликав її повернути позивачу, враховуючи вимогу її власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум" № 1 від 01.02.2023. Долучив на погодження примірники актів приймання-передачі (повернення) приміщень, робочий проект системи протипожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу, системи передавання тривожних сповіщень за адресою: м. Черкаси, вул. Лісова, 1; оригінал експертної оцінки про відповідність вищевказаного робочого проекту вихідним даним на проектування з дотриманням вимог до пожежної безпеки.
17.03.2023, 07.04.2023, 09.06.2023 відповідач, на листи позивача, заперечив проти укладення акта приймання-передачі (повернення) приміщень, вказав на встановлені ним невідповідності стану приміщення, які мають бути усунені позивачем, а також погашення позивачем наявної заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, які виникли з лютого 2022 року.
Враховуючи неповернення відповідачем спірної припливно-витяжної вентиляційної установки ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) позивачу, останній звернувся до господарського суду в порядку ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України про повернення її в судовому порядку, що і складає предмет позову в даній справі.
У відзиві на позов свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що після припинення договору суборенди нерухомого майна від 18.08.2021, позивач, як суборендарем за договором, не виконав свої зобов'язання щодо приведення майна у первісний стан, що існував до передачі майна в суборенду, тому у нього (відповідача) відсутні правові підстави для підписання акта приймання-передачі (повернення) майна і, відповідно, повернення спірного майна позивачу.
Схожі за змістом твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
Третя особа у своїх письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції, підтримала позицію позивача, просила задовольнити позовні вимоги повністю.
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою спірні правовідносини віднесені до недоговірних зобов'язань набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін, визначених главою 83 книги 5 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Приписами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18.
Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, кондикція це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Велика палата відступила від правового висновку КЦС та КГС ВС щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, визначивши, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22). Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
З огляду на викладені обставини справи, спірна припливно-витяжна вентиляційна установка ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум" згідно договору поставки №10/21 від 01.10.2021.
Вказане сторонами не заперечується, в т.ч. на стадії апеляційного розгляду справи.
Поряд із цим, позивач, як зберігач, спірного майна на підставі договору зберігання майна з правом користування від 21.12.2021 отримав на зберігання з правом користування припливно-витяжну вентиляційну установку ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рослинний бум" з обов'язком її повернення у 10-денний строк по першій вимозі поклажодавця.
В подальшому позивач завіз вказану установку у орендоване ним нежитлове приміщення загальною площею 376,4 кв. м., що знаходиться на території Готелю "Україна" за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вулиця Лісова, будинок 1 на першому поверсі будівлі боулінг клубу з прибудовами та підвалом комплексу споруд Готелю "Україна" суборендарем якого став згідно договору суборенди нерухомого майна від 18.08.2021, укладеного з відповідачем - Приватним підприємством "Алміна-М", який одночасно є і орендарем вказаного приміщення згідно договору оренди нерухомого майна від 18.08.2021 укладеного з власником приміщень - Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМОС-БОУЛІНГ».
Неодноразові звернення позивача, а саме: № 7 від 07.06.2022, № 11/06 від 22.06.2022, № б/н від 19.07.2022, № 01/02 від 02.03.2023, № 2 від 08.03.2023, № 3 від 04.04.2023 до відповідача про повернення йому припливно-витяжної вентиляційної установки ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152), як і за вимогою безпосереднього власника установки № 1 від 01.02.2023, залишені ПП "Алміна-М" без виконання із зазначенням підстав невиконання позивачем умов договору суборенди нерухомого майна від 18.08.2021.
При цьому, колегія суддів враховує, що як вже зазначалось, у листі № 7 від 07.06.2022 відповідач акцентував на необхідності складання переліку матеріальних цінностей, що заходяться у приміщенні, які Товариство бажає забрати.
Також, як вже акцентувалось, у листах № 01/02 від 02.03.2023, № 2 від 08.03.2023, № 3 від 04.04.2023 до відповідача позивач зазначав про залишення ним в приміщенні припливно-витяжної вентиляційної установки ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152), яку відповідач тривалий час безпідставно утримує та чинить перешкоди у її вивезенні, закликав її повернути позивачу. Долучав на погодження примірники актів приймання-передачі (повернення) приміщень, робочий проект системи протипожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу, системи передавання тривожних сповіщень за адресою: м. Черкаси, вул. Лісова, 1; оригінал експертної оцінки про відповідність вищевказаного робочого проекту вихідним даним на проектування з дотриманням вимог до пожежної безпеки.
17.03.2023, 07.04.2023, 09.06.2023 (а.с. 189, 190, 192 т. 1) відповідач заперечив позивачу в укладенні акта приймання-передачі (повернення) приміщень. Вказав на встановлені ним невідповідності стану приміщення, які мають бути усунені позивачем, а також погашення позивачем наявної заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, які виникли з лютого 2022 року.
Тобто, непогодження відповідача про повернення позивачу спірного майна зводиться до невирішення останніми питань з приводу, у т.ч., погашення Товариством наявної заборгованості з орендної плати, комунальних послуг за Договором суборенди. При цьому, заперечень щодо розміщення позивачем спірного майна у приміщенні, що орендувалось останнім, відповідачем не наводиться та цього факту не заперечується. Тоді як відповідач самостійно звертався до позивача з вимогою щодо складання переліку матеріальних цінностей, що заходяться у приміщенні, які Товариство бажає забрати.
Крім того, з наявних у матеріалах справи електронних доказів (відеозаписів) вбачається фактичне знаходження спірної припливно-витяжної вентиляційної установки позивача в орендованому ним у відповідача приміщенні. Відеофайли містять аудіосупровіди із зазначенням дати та часу відеозаписів, скріплені електронним підписом.
Судовою колегією акцентується, що відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В силу частин першої, другої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
За частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
Аналогічні висновки в питаннях електронних доказів викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Враховуючи вказане, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, зважаючи, що надані позивачем докази на підтвердження реального знаходження спірного майна Товариства у приміщенні, що орендувалось за Договором суборенди, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем у спростування відповідних обставин, за переконанням колегії суддів підтвердженим з боку позивача є факт знаходження спірного майна за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 будівля боулінг клубу.
З цих підстав колегією суддів визнаються невмотивованими доводи апелянта щодо неможливості використання наявних у справі відеозаписів, як доказів у справі.
В межах наведеного судова колегія висновується, що фізична наявність спірної припливно-витяжної вентиляційної установки у відповідача не надає будь-яких прав останньому щодо його користування чи безпідставного утримання в межах інших договірних зобов'язань сторін, а також порушує права користування нею позивачем (яке мало місце на підставі договору зберігання), а в свою чергу й право володіння третьої особи як власника вказаного майна та вказує на безпідставність подальшого перебування спірної установки у Підприємства.
На це, слушно звернув увагу й суд першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про утримання вентиляційної установки відповідачем без належних на це підстав, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження безпідставності її набуття, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування. Тому, спірна припливно-витяжна вентиляційна установка ВЕНТС ВУТ 3000 ПЭ ЕС (виробник ВЕНТС Україна, додатковий ідентифікатор PVU05-2020/1152) є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Такі висновки суду попередньої інстанції, на переконання судової колегії, є обґрунтованими.
У свою чергу, в частині доводів апелянта про недоведеність збереження майна за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 в будівлі боулінг клубу, зокрема через: а) місцезнаходження ТОВ «Руно Золоте» за адресою: вул. Шумського Юрія, буд. 1, оф. 119, м. Київ, 02098, а ТОВ «Рослинний бум» - вул. Дніпровська Набережна, буд. 1а, літ. А, група приміщень № 146, м. Київ, 02152; б) не визначення ТОВ «Руно Золоте» та ТОВ «Рослинний бум» в договорі зберігання майна з правом користування від 21.12.2021 та в акті приймання-передачі майна на зберігання від 21.12.2021 місця зберігання вентиляційної установки; відсутність відомостей у акті приймання-передачі нежитлового приміщення будівлі боулінг клубу загальною площею 376,4 кв.м. та описі приміщень до договору суборенди нерухомого майна від 18.08.2021, що укладений між ПП «Алміна-М» та ТОВ «Руно Золоте», про те, що ТОВ «Руно Золоте» визначило місцем зберігання вентиляційної установки саме приміщення за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1, то судовою колегією такі доводи оцінюються критично, зважаючи на: 1) право позивача за договором зберігання (п.п. 2.3. п. 2) користуватися відповідним рухомим майном, а відтак фактичної можливості переміщення вентиляційної установки за адресою здійснення ним суборенди приміщення - м. Черкаси, вул. Лісна, буд. 1 у будівлю боулінг клубу; 2) відсутність у Товариства заборон/обмежень у користуванні власним майном в орендованому ним приміщенні за вказаною адресою згідно Договору суборенди (п.п. 7.2, 7.3).
Стосовно аргументів скаржника про те, що з 11.10.2023, через припинення орендних відносин, ПП «Алміна-М» не є орендарем приміщення, що в подальшому передано останнім в суборенду ТОВ «Руно Золоте», а тому останнє не може нести будь-яку відповідальність та не має жодного відношення до майна, що за твердженнями позивача зберігається за адресою - м. Черкаси, вул. Лісна, 1 будівля боулінг клубу, колегія суддів зазначає, що твердження про припинення орендних відносин, а також щодо наявності заборгованості з орендної плати та комунальних послуг не впливає на відсутність правових підстав для фактичного утримання відповідачем спірного майна у межах спірних правовідносин, зокрема з огляду на їх позадоговірний характер, з причин створення останнім позивачу перешкод у поверненні спірного майна.
Стосовно тверджень відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через відхилення клопотання представника Товариства про залучення третьої особи від 03.07.2024 - ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ» через пропуск строку на його подання, судовою колегію зазначається таке.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1281/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.11.2023 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115231755) постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.01.2024. Повідомлено сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою до 11.01.2024.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 21.11.2023 (до 11.01.2024), відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про залучення ТОВ «КОСМОС-БОУЛІНГ» до участі у справі в якості третьої особи.
З таким клопотання відповідач звернувся лише 04.07.2024.
При цьому, у відповідному клопотанні відповідач не порушував питання про поновлення йому процесуального строку на продовження його подання.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірності залишення судом попередньої інстанції без розгляду, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, клопотання представника ПП «Алміна-М» про залучення третьої особи.
Окремо колегія суддів вказує, що інші доводи апелянта, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті до уваги апеляційним господарським судом, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.
Колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без повного дослідження та надання оцінки всім наявним у справі доказам, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 у справі № 925/1281/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування, виходячи з вищевказаних останнім підстав, викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алміна-М" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 у справі № 925/1281/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2024 у справі № 925/1281/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство "Алміна-М".
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.02.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Шапран
О.О. Євсіков