ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1533/23
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від прокуратури: Савицький Д.С., за посвідченням; Капустін М.В., за посвідченням;
від Одеської міської ради: Каланжова А.О., у порядку самопредставництва;
від ТОВ «Універсал Сіті»: не з'явився;
від Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин ОМР: Мельничук М.С., у порядку самопредставництва;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Одеської області про залишення позову без розгляду
від 09 липня 2025 року (повний текст складено 09.07.2025)
у справі № 916/1533/23
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави
до відповідачів:
1) Одеської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Сіті»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради
про витребування земельної ділянки, -
суддя суду першої інстанції: Петренко Н.Д.
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 11.02.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2023 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор, позивач) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі також - відповідач-1, Міська рада, ОМР) та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Універсал Сіті» (далі також - відповідач-2, Товариство) про:
1. Визнання незаконним та скасування п. 6, п. 26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на аукціоні у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 69-V «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса), орієнтовною площею 0,9 га;
2. Визнання незаконним та скасування п. 1 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2007-2008 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 №1428-V «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельних торгах» в частині, що стосується земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса), площею 0,7725 га;
3. Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 07.09.2007, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Універсал Сіті», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого у реєстрі правочинів за № 2841;
4. Визнати недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №786497, реєстраційний номер 020850500004, виданого 12.01.2008 року ТОВ «Універсал Сіті» на земельну ділянку площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024;
5. Зобов'язання ТОВ «Універсал Сіті» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельної ділянки, що являє собою частину рекреаційної території, знаходиться у проектній рекреаційній зоні озеленених територій та у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.
Разом з позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса); заборони ТОВ «Універсал сіті», а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об'єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса); заборони ТОВ «Універсал сіті», а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1533/23 заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено у повному обсязі.
Також 17.04.2023 суд першої інстанції відкрив провадження у вказаній справі, призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Та призначив підготовче засідання на 17.05.2023.
Підготовче засідання у справі №916/1533/23 неодноразово відкладалось, у тому числі, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному; через несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду внаслідок хакерської атаки, у зв'язку з чим користувачі суду були відключені від Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та інших мереж суду; відсутністю живлення електромережі суду, про що місцевим господарським судом виносились відповідні ухвали.
Крім того, провадження у справі №916/1533/23 зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №925/1133/18.
Ухвалою суду першої інстанції від 28.06.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.
Разом з тим, в процесі підготовчих засідань від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№17805/25 від 04.06.2025), відповідно до якої прокурор просить розглянути наступні позовні вимоги:
- Витребувати на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради від Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Сіті» земельну ділянку площею 0,7725 га з кадастровим номером 5110136900:28:001:0024, що розташована за адресою: м. Одеса, 12-та станція Великого фонтану (середня тераса).
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Сіті» на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
В свою чергу, ТОВ “Універсал Сіті» 17.06.2025 подало до суду заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову, в якій просило залишити позовну заяву прокурора без руху, в обґрунтування якої Товариством було звернуто увагу на набрання 09.04.2025 чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 №4292-IX (далі - Закон №4292-IX), який, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями, має зворотну дію в часі. Відповідач-2 зазначив, що оскільки на день набрання чинності вказаним Законом рішення суду у даній справі не ухвалено, прокурор має сплатити на депозитний рахунок суду вартість майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 позовна заява прокурора про зміну предмету позову у справі № 916/1533/23 була залишена без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою прокурору було встановлено 5-дений строк (з дня вручення ухвали від17.06.2025) для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання заяви від 04.06.2025 про зміну предмету позову. Також вказаною ухвалою роз'яснено прокурору, що якщо не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду від 17.06.2025 була доставлена до електронного кабінету прокурора у підсистемі “Електронний суд» 23.06.2025 о 18:44 год.
З урахуванням положень п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, останній день 5-денного строку для усунення відповідних недоліків позовної заяви становив 29.06.2025.
Однак, замість заяви про усунення недоліків апеляційної скарги прокурор 26.06.2025 надіслав до суду першої інстанції пояснення, в яких зазначив про відсутність підстав для залишення судом позовної заяви без руху, оскільки Закон України №4292-IX “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» набув чинності після звернення прокурора до суду з цією позовною заявою у квітні 2023 року, а відтак є безпідставним застосування ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, яка не має зворотної дії у часі.
Станом на 09.07.2025 недоліки позовної заяви так і не були усунуті прокурором, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі №916/1533/23 (суддя Петренко Н.Д.) позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Сіті», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, про витребування земельної ділянки залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції, з посиланням на ч. 13 ст. 176, п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, мотивована невиконанням прокурором вимог ухвали суду від 17.06.2025 про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у даній справі у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, що має наслідком залишення позову прокурора без розгляду згідно з ч. 13 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, з одночасним скасуванням заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі №916/1533/23, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнено доводи прокурора полягають у наступному:
- звертаючись до суду першої інстанції у 2023 році, позовну заяву з доданими до неї документами подано прокурором з дотриманням вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на час відповідного звернення до суду;
- норми процесуального права не мають зворотної дії в часі, а, отже, до позовної заяви не можуть бути застосовані ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено необхідність внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду у випадку звернення до суду з позовом про витребування нерухомого майна;
- Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: ст. 164 цього Кодексу доповнено частиною шостою, яка передбачає внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, у разі подання, зокрема, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади;
- однак вказаний Закон (Закон №4292-IX) може бути застосований лише до добросовісного набувача, до якого ТОВ «Універсал Сіті» в даному випадку, на переконання прокурора, не може бути віднесене з огляду на те, що відповідач повинний був проявити розумну обачність набувача та виходити з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак вбачається що спірна земельна ділянка розташована у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря, тобто в межах прибережної захисної смуги;
- станом на даний час у прокурора відсутні законні повноваження та практична можливість замовити оцінку спірного майна, оскільки конкурс на визначення оцінювача не проведено, бюджетне фінансування на вказані цілі відсутнє.
Більш детально доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі №916/1533/23. У зв'язку із відпускною компанією судової колегії, продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 14.10.2025 року о 15:00 год. Крім того, вказаною ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
08.08.2025 до суду апеляційної інстанції від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому Міська рада не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та безпідставною, оскільки остання не містить жодних посилань на допущені судом першої інстанції порушення під час винесення оскаржуваної ухвали. Наводячи свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, Одеська міська рада зазначає, що з огляду на положення ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу, добросовісність поведінки ТОВ «Універсал Сіті» презюмується допоки протилежне не буде встановлено судом за результатами вирішення спору по суті; враховуючи зміст п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-IX, спір за позовом прокурора в інтересах держави до Одеської міської ради та ТОВ «Універсал Сіті» про витребування майна може бути розглянутий судом лише за умови внесення відповідних грошових коштів на депозитний рахунок суду, оскільки, по-перше, зазначеним Законом встановлено, що він має зворотну дію в часі, по-друге, відсутність грошових коштів не депозитному рахунку матиме наслідком неможливість виконання судом вимог ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, ч. 13 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України під час ухвалення судового рішення, що, в свою чергу, виключатиме можливість задоволення позову. З огляду на те, що станом на день набрання чинності Законом № 4292-IX рішення про витребування майна у даній справі не ухвалено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування норм зазначеного Закону до позовної заяви прокурора, зокрема, вимог ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено необхідність долучення до позовної заяви документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду. Оскільки прокурором відповідних вимог суду не виконано, то Господарський суд Одеської області, з урахуванням норм процесуального права, дійшов цілком обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
Крім того, 08.08.2025 до суду апеляційної інстанції надійшов аналогічний відзив Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради на апеляційну скаргу прокурора, а також клопотання про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 44162529) на його правонаступника - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 45839467).
В подальшому, 11.09.2025 відзив на апеляційну скаргу прокурора також подало ТОВ «Універсал Сіті» разом з клопотанням про поновлення строку на подання цього відзиву.
Обґрунтовуючи пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначив, що прокурором при зверненні до апеляційного господарського суду не було визначено в якості представника ТОВ «Універсал Сіті» - адвоката Мандриченко Жанну Василівну, якою здійснювалось представництво інтересів Товариства при розгляді справи в суді першої інстанції. У зв'язку з чим, вказаний представник не отримував у жодному вигляді (електронному або паперовому) ухвали про відкриття апеляційного провадження у дані справі, в якій був встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Водночас, безпосередньо у відповідача - ТОВ «Універсал Сіті» у відповідний період виникли об'єктивні труднощі з доступом до свого особистого електронного кабінету у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС (пов'язані з пошкодженням електронного підпису та неможливістю у короткий строк відновити доступ), тому останній також не був обізнаний про наявність ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури. ТОВ «Універсал Сіті» стверджує, що матеріали апеляційного провадження щодо оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі №916/1533/23, в тому числі ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 про відкриття апеляційного провадження, надійшли до особистого електронного кабінету представниці відповідача ТОВ «Універсал Сіті» у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС лише 02.09.2025.
Розглянувши клопотання ТОВ «Універсал Сіті» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та обґрунтування цього клопотання, колегія суддів відмовляє у задоволенні останнього, у зв'язку із наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції від 25.07.2025 про відкриття провадження у справі №916/1533/23 встановлено, що відповідачі у даній справі мають право подати відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відзиву учасникам справи у строк, якій дорівнює 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсал Сіті" зазначена ухвала доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 25.07.2025 о 18:46 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 про доставку електронного листа
Відповідно до ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.
Згідно з п. “а» ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.
Частиною 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 вказаної частини).
При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Доказів неможливості користування ТОВ "Універсал Сіті" своїм особистим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний Суд» матеріали справи не містять та відповідачем-2 суду не надано.
Враховуючи вищезазначене, перебіг встановленого апеляційним господарським судом строку на подання відзиву починається зі спливом 10 днів з моменту отримання апелянтом ухвали, тобто 27.07.2025 (оскільки ухвалу отримано 25.07.2025 о 18:46 год), а завершується 05.08.2025. Проте, відзив на апеляційну скаргу скеровано відповідачем -2 до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 11.09.2025, тобто з пропущенням строку.
Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.
Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.
Таким чином, відповідач-2 мав можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 (у даному випадку - до 05.08.2025 включно) подати відзив на апеляційну скаргу або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку у відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Універсал Сіті" у встановленому порядку не надходило.
Щодо не зазначення прокурором в апеляційній скарзі представника відповідача-2, то судова колегія звертає увагу на те, що стороною у справі є саме юридична особа, коло представників якої є необмеженим, а відтак, відповідні доводи адвоката Мандриченко Ж.В. судовою колегією відхиляються
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, відзив ТОВ "Універсал Сіті" на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції залишає без розгляду та врахування, однак, приєднує його до матеріалів справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 замінено третю особу відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради на його правонаступника - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради.
14.10.2025 прокурор надав суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №916/1533/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21, яка, за твердженням прокурора, є подібною даній справі.
Прокурор наполягає на тому, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2555/21 матиме суттєве значення при розгляді апеляційної скарги у даній справі, оскільки передання справи №922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду викликано наявністю суперечностей в застосуванні Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", а саме щодо необхідності внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, повного, об'єктивного та всебічного розгляду обставин справи, а також для реалізації засад змагальності, у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.10.2025 о 14:45 год, із зазначенням про те, що клопотання прокурора про зупинення апеляційного провадження у справі №916/1533/23 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2555/21 буде розглянуто у наступних судових засіданнях.
Ухвалами суду апеляційної інстанції від 28.10.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.01.2026 о 14:30 год.
Однак, вказане судове засідання не відбулось, у зв'язку з знеструмленням серверного обладнання через розгерметизацію системи опалення та здійснення ремонтних робіт з метою усунення вказаних наслідків, про що складено відповідну довідку судового засідання.
Ухвалою суду від 26.01.2026 учасників справи №916/1533/23 повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 11.02.2026 о 14:30 год.
Стосовно клопотання прокурора про зупинення апеляційного провадження у справі №916/1533/23 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21 колегія суддів зазначає наступне.
Апеляційною колегією встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 10.09.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №922/2555/21 за позовом виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.
Передаючи вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, встановила, що справа містить виключну правову проблему, яка може бути сформульована так:
1) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?
2) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції у разі прийняття судом справи до свого провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна?
3) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається прокурор як самостійний позивач:
- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта?
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме Прокурор як самостійний позивач, а не вищевказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України?
4) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України (у недобросовісного набувача)?
5) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?
Однак, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29.10.2025 справу №922/2555/21 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Відтак, колегія суддів зазначає, що правова підстава для зупинення апеляційного провадження у справі №916/1533/23 на момент винесення цієї постанови відсутня, з огляду на що у задоволенні відповідного клопотання прокурора відмовляється.
В судовому засіданні 11.02.2026 прокурори підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили суд апеляційної інстанції скасувати оскаржену ухвалу місцевого господарського суду та направити справу №916/1533/23 до останнього для продовження розгляду даної справи.
Представники ОМР та Департаменту підтримали позицію прокурорів.
Представник ТОВ «Універсал Сіті» в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, їх явка обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-2.
У судовому засіданні 11.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Предметом апеляційного перегляду у даному випадку є правомірність застосування судом першої інстанції норм Закону №4292-IX від 12.03.2025 в межах справи №916/1533/23.
В контексті вказаного, судова колегія зазначає, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України №4292-ІХ від 12.03.2025 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", яким, зокрема, внесено зміни до ст.164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до ст. ст. 388, 390, 391 Цивільного кодексу України, що передбачають нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі, - обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.
Так, ст. 164 Господарського процесуального кодексу України доповнено частиною 6 такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Частину 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України доповнено абзацем 3 такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
Крім того, Законом №4292-ІХ також доповнено ст. 390 Цивільного кодексу України частиною 5 наступного змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Водночас, Законом №4292-ІХ статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною 2 такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Колегія суддів зазначає, що з системного аналізу вказаних норм убачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Таким чином, апеляційна колегія наголошує на тому, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Норми, які зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
З огляду на матеріали справи вбачається, що позовна заява подана прокурором до набрання чинності Законом №4292-ІХ, а тому, остання не містить доказів внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду.
Разом з тим, враховуючи доводи прокурора відносно можливості компенсації вартості нерухомого майна лише добросовісному набувачу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України)
Викладене свідчить про те, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача, а позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, які викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову. Тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також на захист інтересу, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною; обраний позивачем спосіб захисту є концентрованим виразом тієї міри державного примусу, за допомогою якої досягається бажаний правовий результат і нівелюються наслідки порушення.
У цьому контексті господарське судочинство, керуючись принципом верховенства права та процесуальної економії, передбачає відкриття провадження за відсутності підстав для залишення без руху/повернення або відмови протягом п'яти днів з дня надходження заяви (ст. 176 Господарського процесуального кодексу України), що окреслює межі перевірки на стартовій стадії.
Із системного аналізу вищевказаних норм Закону №4292-ІХ випливає, що внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду є умовою ухвалення рішення по суті саме у справах про витребування від добросовісного набувача і не встановлює універсальної процесуальної умови прийняття позовної заяви та відкриття провадження у будь-якому віндикаційному позові.
Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, це є виключним правом позивача. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.02.2024 у справі № 990/150/23) суд на підготовчій стадії перевіряє лише процесуальну належність звернення, а не підміняє волевиявлення позивача іншим способом захисту.
Засадничі принципи права мають імперативний характер, коли прямо закріплені в законі. Верховенство права (ст. 8 Конституції України) та принцип диспозитивності (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України) зобов'язують суд розглядати справу лише за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів, сприяючи реалізації процесуальних прав сторін, але зберігаючи об'єктивність та неупередженість.
Велика Палата Верховного Суду підкреслила (постанова від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)), що сам позивач визначає, які позовні вимоги заявляти; суд позбавлений можливості формулювати їх замість позивача чи відмовляти у розгляді лише з формальних міркувань, якщо заявлено потенційно ефективний спосіб захисту. Інакше це призводить до необґрунтованого затягування вирішення спору.
Водночас, на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію встановленим під час розгляду фактам і застосувати належні норми матеріального права, не змінюючи предмета позову та обраного способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Якщо суд дійде висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню інші норми, це питання вирішується при розгляді по суті, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів зауважує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду послідовно виходить із того, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, тоді як перевірка належності відповідачів і обґрунтованості вимог - обов'язок суду під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження; на підготовчій стадії суд перевіряє формальну відповідність заяви закону, не нав'язуючи іншого способу захисту.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) це стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони; саме так її тлумачено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14. Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що не є добросовісною особа, яка знала або мала знати про набуття майна всупереч закону (постанова від 22.06.2021 у справі № 200/606/18). У контексті набуття права власності на нерухоме майно «недобросовісність» означає, зокрема, ігнорування очевидних ознак незаконності або невиявлення розумної обачності щодо правомірності набуття.
Підстави набуття права власності визначає ст. 328 Цивільного кодексу України (договір, закон, рішення суду тощо).
Спеціальні правила віндикації встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України: якщо майно вибуло поза волею власника воно може бути витребуване навіть від добросовісного набувача; якщо ж майно вибуло за волею власника його можна витребувати лише від недобросовісного набувача. Отже, добросовісність є юридично значущою умовою збереження права за набувачем і, відповідно, предметом доказування у спорі про витребування.
Тягар доведення добросовісності набуття покладається на набувача.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц) прямо зазначила: саме набувач має довести, що він не знав і не міг знати, що майно відчужено особою без належних повноважень; при цьому наявність у Державному реєстрі речових прав записів про арешт/заборону відчуження, інформації в ЄДРСР про судовий спір щодо цього майна тощо виключає добросовісність або принаймні вимагає від покупця підвищеної обачності.
Як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) у ТОВ “Універсал Сіті» на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (земельну ділянку), при цьому прокурором заперечується добросовісність набувача. В обґрунтування вказаного прокурор зазначає, що в даному випадку в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних природних ознак для прибережної смуги Чорного моря, Товариство знало або, проявивши розумну обачність, могло знати про те, що земельна ділянка, яка розташована у безпосередній близькості до урізу води (тобто в межах прибережної захисної смуги) вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.
Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння за ст. 387 Цивільного кодексу України, оспорюючи добросовісність набувача. Відтак, питання про застосування механізму ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України (попередній депозит і компенсація добросовісному набувачеві) може постати лише у разі встановлення судом добросовісності відповідача під час розгляду справи по суті та на етапі ухвалення рішення, але не як передумова допуску позову до розгляду. Нав'язування позивачу іншого підходу чи інструменту захисту на стартовій стадії суперечить принципу диспозитивності, межам ст. 176 Господарського процесуального кодексу і стандарту доступу до правосуддя, з огляду на що висновки суду першої інстанції у цій частині є передчасними.
Посилання місцевого суду на Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ не змінює цього висновку. Перехідні норми не встановлюють безумовної вимоги внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у вузькій ситуації витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України саме під час постановлення рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21).
Аналізуючи аргументи сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзивах, колегія суддів наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.
Відтак, з огляду на неможливість перевірки добросовісності набувача земельної ділянки на стадії відкриття провадження у справі, вимога суду про надання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна є помилковою.
Колегія суддів зазначає, що в разі якщо суд встановить добросовісність набувача, та незаконне вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок, суд першої інстанції, з урахуванням зворотної дії в часі вищенаведеного закону, має право відмовити в задоволенні позову прокурору про витребування на користь держави земельних ділянок, який не забезпечив захист прав добросовісних набувачів, шляхом внесення на депозит суду вартості земельних ділянок, які просить витребувати.
У даному випадку суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК), і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК).
Разом з тим, залишення без розгляду позову, який був поданий у відповідності з діючими процесуальними нормами на час подачі такого позову є порушенням права позивача на доступ до суду, такий позов має бути розглянутий по суті на підставі поданих сторонами доказів та з урахуванням перехідних положень Закону №4292-ІХ.
Окремо колегія суддів зауважує на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 по справі №127/8274/24, де вказано, що: - обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення ч. 5 ст. 390 ЦК поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги ч. 5 ст. 390 ЦК не підлягають застосуванню; - у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення ч. 5 ст. 390 ЦК не застосовуються; - питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
Щодо інших апеляційних аргументів, то колегія суддів зазначає, що вони були досліджені судом, але, не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010).
Підсумовуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з посиланням на положення п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Частиною 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що у даному випадку при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 164, 174, 226 ГПК України, а відтак, ухвала Господарського суду Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі №916/1533/23 підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно, враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягає задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 у справі №916/1533/23 - скасувати.
Справу №916/1533/23 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 16.02.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Ярош А.І.