ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1488/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
представники учасників справи участі не брали
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційні скарги Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 року, суддя в І інстанції Семенчук Н.О., повний текст якого складено 10.06.2025, в м. Миколаєві
у справі №915/1488/24
за позовом: Миколаївської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки"
про стягнення 243 336,34 грн
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки"
до відповідача за зустрічним позовом: Миколаївської міської ради
про визнання безпідставним боргу
В листопаді 2024 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки", в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 243 336,34 грн.
Позов обґрунтований не сплатою відповідачем орендної плати за договором оренди землі за користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 1075 кв. м для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Електронній, 81/9 за період з 01.04.2017 по 01.10.2024.
В грудні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою до Миколаївської міської ради в якій просило суд визнати відсутнім право Миколаївської міської ради на нарахування заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧОТИРИ ВІСІМКИ" по Договору оренди землі № 3120 від 28.04.2005 по орендній платі в сумі 128 104,48 грн. за період з 01.04.2017 по 01.05.2019.
Зустрічна позовна заява обгрунтована відсутністю права на нарахування заборгованості по орендній платі в сумі 128 104,48 грн за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 з тих підстав, що питання щодо стягнення заборгованості по договору за земельну ділянку за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 вже вирішено судом у справі №915/110/22. Рішенням від 20.12.2022 Господарським судом Миколаївської області у справі №915/110/22 у задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості з ТОВ «Чотири вісімки» по орендній платі за земельну ділянку за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 відмовлено.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 первісний позов - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю "Чотири вісімки" на користь Миколаївської міської ради заборгованість орендної плати в сумі 132 901,45 грн за користування з 02.05.2019 до 01.10.2024 земельною ділянкою площею 1075 кв.м. для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81/9 у м. Миколаєві та судовий збір у розмірі 1 993,66 грн. В решті вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки" до Миколаївської міської ради про визнання безпідставним боргу відмовлено.
Суд дійшов висновку, що заявлена Миколаївською міською радою до стягнення з ТОВ «Чотири вісімки» заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою частково дублює вимоги, вже розглянуті у справі № 915/110/22, у зв'язку з чим позов у цій частині (110 434,89 грн. за період з 01.04.2017 по 01.05.2019) є безпідставним. Водночас суд визнав обґрунтованими вимоги за період з 02.05.2019 по 01.10.2024, що становлять 132 901,45 грн., у межах якої позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім права на нарахування заборгованості по орендній платі в сумі 110 434,89 грн за період з 01.04.2017 по 01.05.2019, суд зазначив, що такі вимоги не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за таким договором.
До суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 скасувати в частині часткового задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чотири вісімки» заборгованості орендної плати в сумі 110 955,00 грн за користування з 02.05.2019 до 01.10.2024 земельною ділянкою площею 1075 кв.м. для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81/9 у м. Миколаєві та судовий збір у розмірі 1 993,66 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чотири вісімки» на користь Миколаївської міської ради 110955,00 грн. за користування з 02.05.2019 до 01.01.2020, з 01.01.2021 до 01.10.2024 земельною ділянкою площею 1075 кв.м. для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81/9 у м. Миколаєві та судового збір у розмірі 1 993,66 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- міська рада не надала Витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2017 рік, а отже в цій частині розрахунок є непідтвердженим належними доказами, а розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2018-2020 роки є необґрунтованим та безпідставним, адже при розрахунку до спірної земельної ділянки позивач не мав права застосовувати коефіцієнт « 3». Позивачем не надано ані витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за кожен рік (окрім 2020р.), ані технічної документації на земельну ділянку, ані довідки Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю. Висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у матеріалах даної справи також не міститься. У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження, що 2017-2024 роках (окрім 2020р.) нормативна грошова оцінка спірної ділянки також становила зазначені в розрахунку показники;
- в розрахунку боргу Позивач зазначає, що згідно підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, орендна плата за землю не вноситься з 01.01.2022р. по 01.01.2023р. Однак, Позивачем не враховано, що норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023р. (дата набрання чинності 06.05.2023р.) не має зворотної дії в часі, та не може регулювати правовідносини до 06.05.2023р., а відповідно не може скасувати положення підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в первісній редакції про ненарахування та несплату плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) до моменту набуття чинності 06.05.2023р. Таким чином нарахування та стягнення орендної плати за період з 01.01.2023р. по 06.05.2023р. є безпідставним та неправомірним. Нарахування орендної плати вважає правомірним лише з травня 2023р. Крім того, враховуючі положення підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в будь-якій редакції) нарахування за період з 01.01.2022р. по 01.03.2022р. в сумі 4023,52 грн. також є безпідставним та неправомірним.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської міської ради, в якій остання просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 110 434,89 грн за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 було ухвалене без дослідження всіх належних доказів, оскільки суд відмовив у позові лише через відсутність у матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Миколаївська міська рада вказує, що відповідний витяг існує, проте помилково не був долучений під час розгляду справи в першій інстанції, а апеляційний суд відмовив у його приєднанні. Таким чином, відмова у позові мала формальний характер і не означає, що вимоги ради були безпідставними.
Крім того, на думку апелянта, питання щодо стягнення орендної плати за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 фактично не було вирішено судом, а тому нинішній спір не є тотожним справі №915/110/22. На думку ради, відповідач зазначав інформацію щодо розміру заборгованості у загальному розмірі 128 104,48 грн., вказуючи, що дане питання стосовно стягнення коштів за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 вже було розглянуто судом першої інстанції. Однак, відповідно до розрахунку неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки ТОВ «Чотири вісімки» від 10.01.2025 вбачається, що загальний розмір збитків (у вигляді неодержаної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.04.2017 до 01.05.2019 становить 110 434,89 грн., а не як зазначає Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу міської ради відповідач зазначає, що за період з 01.04.2017р. по 01.05.2019р. розмір нарахованої Позивачем заборгованості становить: 110434,89 грн. Таким чином позовні вимоги в сумі 110434,89 грн. про стягнення заборгованості за період з 01.04.2017р. по 01.05.2019р. по даній справі та по справі №915/110/22 є тотожними (співпадають сторони, підстава та предмет позову).
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 та в подальшому призначено справу до 18.11.2025 о 12:00.
Ухвалою суду від 18.11.2025 розгляд справи №915/1488/24 відкладено на 10.02.2026 о 12:00.
В судовому засіданні 10.02.2026 представники учасників справи участі не брали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційних скарг по суті.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 15 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 №-31/24 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1075 кв.м, у тому числі 410 кв.м під капітальною забудовою, 665 кв.м під проїздами, проходами, для обслуговування виробничої будівлі по вул. Електронній, 81 та передано закритому акціонерному товариству “Нікенергосервіс» в оренду на 20 років земельну ділянку загальною площею 1075 кв.м згідно з розрахунком часток, що складає 205/10000 від земельної ділянки загальною площею 52 430 кв.м, залишивши її в-землях промисловості, для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81.
12.04.2005 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС» (орендар) укладено договір оренди землі № 3120 (далі - Договір), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.05 № 31/24 надає, а ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81 /Ленінський район/ (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 1075 кв.м., без права передачі її в суборенду.
Згідно п. 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі, які належать ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС».
Відповідно до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки від 29.03.05 № 679 становить 233 683, 50 грн.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що договір діє на протязі 20 /двадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право подовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У відповідності до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
Відповідно до п. 4.2 Договору (в редакції договору про зміни від 21.02.2008) з 01.01.08 річна оренда плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 % відсотка від її нормативної грошової оцінки, д нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 1, 028).
Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 7 459, 04 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.
У відповідності до п. 6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 12.4 Договору передбачено випадки (підстави) розірвання договору.
Згідно п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП “Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2005 за № 040500100268. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 28.04.2005 за № 3120.
21.02.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ЗАТ “НІКЕНЕРГОСЕРВІС» (орендар) укладено договір про зміни до Договору оренди землі, відповідно до якого, у зв'язку зі змінами згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 № 107-VI до Закону України «Про оренду землі» в частині 4 статті 21, відповідно до якої річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, у договір внести наступні зміни:
1.1 Пункт 4.2 Розділу 4 договору оренди землі:
«Річна орендна плата за земельну ділянку (1075 кв. м.) встановлюється у розмірі 1,1 % (одного цілого та одної десятої) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв. м.) на час укладання цього договору складає 233 863, 80 грн.»
доповнити:
«З 01.01.08 річна оренда плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 % відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:
нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 1, 028).
Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 7 459, 04 грн.»
Договір про зміни до договору оренди землі зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП “Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.03.2008. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 14.03.2008 за № 324-08.
Отже, строк дії договору оренди становить до 28.04.2025.
Згідно інформаційної довідки № 400374966 від 22.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12248408, а саме: нежитлові приміщення корпусу інструментальної дільниці та складу за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/9 зареєстровано на праві приватної власності з 01.11.2010 за ТОВ “Чотири вісімки» (а.с.18).
Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.11.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 1075,34 кв. м. з кадастровим номером 4810136900:05:074:0009 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81 складає 1 766 958,29 грн.
Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 1075,00 кв. м. з кадастровим номером 4810136900:05:074:0009 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81 складає 731 548,25 грн.
23.10.2024 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ «Чотири вісімки» лист № 19287/02.02.01-22/12/3/24 в якому просив у 10-ти денний термін з дня отримання листа повідомити виконком Миколаївської міської ради про вжиті заходи щодо сплати неодержаної орендної плати (збитків) за період користування земельною ділянкою з 01.04.2017 по 01.10.2024 та переоформлення права оренди за ТОВ «Чотири вісімки».
ТОВ «Чотири вісімки» вказані кошти не сплатило, що стало підставою звернення Миколаївської міської ради до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 243 336,34 грн. за користування з 01.04.2017 по 01.10.2024 земельною ділянкою.
Судова колегія звертає увагу, що скаржники не погоджуються із оскаржуваним рішенням виключно в частині розгляду судом первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 243 336,34 грн за період з 01.04.2017 по 01.10.2024, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
Тому, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання відсутнім права Миколаївської міської ради на нарахування заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧОТИРИ ВІСІМКИ" по Договору оренди землі № 3120 від 28.04.2005 по орендній платі в сумі 128 104,48 грн. за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 - перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 243 336,34 грн.
Щодо апеляційної скарги Миколаївської міської ради, судова колегія зазначає наступне.
Як зазначалося вище, позивачем заявлено період заборгованості з орендної плати в розмірі 243 336,34 грн з 01.04.2017 по 01.10.2024.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена Миколаївською міською радою до стягнення з ТОВ «Чотири вісімки» заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою частково дублює вимоги, вже розглянуті у справі № 915/110/22, у зв'язку з чим позов у цій частині (110 434,89 грн. за період з 01.04.2017 по 01.05.2019) є безпідставним. Водночас суд визнав обґрунтованими вимоги за період з 02.05.2019 по 01.10.2024, що становлять 132 901,45 грн., у межах якої позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 110 434,89 грн за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 було ухвалене без дослідження всіх належних доказів, оскільки суд відмовив у позові лише через відсутність у матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Миколаївська міська рада вказує, що відповідний витяг існує, проте помилково не був долучений під час розгляду справи в першій інстанції, а апеляційний суд відмовив у його приєднанні. Таким чином, відмова у позові мала формальний характер і не означає, що вимоги ради були безпідставними.
Крім того, на думку апелянта, питання щодо стягнення орендної плати за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 фактично не було вирішено судом, а тому нинішній спір не є тотожним справі №915/110/22. На думку ради, відповідач зазначав інформацію щодо розміру заборгованості у загальному розмірі 128 104,48 грн, вказуючи, що дане питання стосовно стягнення коштів за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 вже було розглянуто судом першої інстанції. Однак, відповідно до розрахунку неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки ТОВ «Чотири вісімки» від 10.01.2025 вбачається, що загальний розмір збитків (у вигляді неодержаної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.04.2017 до 01.05.2019 становить 110 434,89 грн., а не як зазначає Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Колегія суддів звертає увагу, що з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому суді.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 ст.175 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав (такий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі № 9901/306/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної, зокрема в постановах від 20.08.2019 у справі № 916/3255/17 та від 07.11.2019 у справі №912/30/18, від 31.05.2022 у справі 914/1859/21).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин та доказів, на яких ґрунтується вимога позивача. У разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Водночас, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 ""Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на відсутність можливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
Згідно розрахунку позовних вимог № 52241/12.02.178/24-2 від 26.11.2024 розмір неодержаної орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки ТОВ «Чотири вісімки» складає: за 2017 рік - 39 756,56 грн., за 2018 рік - 53 008, 74 грн., за 2019 рік - 53 008,75 грн., за 2020 рік - 21 946,45 грн., за 2021 рік - 21 946,45 грн., за 2022 рік - 4 023,52 грн. за 2 місяці 2022 року (з 01.01.2022 по 01.03.2022), за 2023 рік - 27 762,26 грн., за2024 рік - 21 883,60 грн. за 9 місяців 2024 року (з 01.01.2024 по 01.10.2024).
Всього за загальний період з 01.04.2017 по 01.10.2024 позивачем визначено заборгованість у розмірі 243 336,34 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача.
Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 за позовом Миколаївської міської ради до ТОВ «Чотири вісімки» про стягнення заборгованості у розмірі 157 028,92 грн. з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 у справі №915/110/22 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 залишено без змін, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - без задоволення.
В касаційному порядку рішення не оскаржувалось.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, сума заборгованості у розмірі 110 434,89 грн. за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 ввійшла до заборгованості за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 у справі №915/110/22, що не спростовано позивачем.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення за період з 01.04.2017 по 01.05.2019, оскільки існує судове рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Незважаючи на те, що у вказаній справі позивач зазначає інший період заборгованості, суть спору, підстави відповідальності, характер вимог та юридична природа позовних заяв залишаються тотожними з тими, що вже були предметом судового розгляду.
Зміна лише хронологічних меж періоду не змінює правову кваліфікацію спору, а відтак не створює нового предмету позову в розумінні господарського процесуального законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначення позивачем іншої конструкції прохальної частини позовних вимог із відповідним формулюванням не дає підстав уважати, що позов поданий про інший предмет чи з інших підстав (постанова Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19, провадження № 61-1251св23).
Суд наголошує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги як предмет позову з тих самих підстав.
Натомість шляхом подання позовної заяви у спорі між тими ж сторонами, з тих же підстав, але з новим, на думку позивача, предметом позову, він намагається переглянути попереднє судове рішення в іншій справі, яке набрало законної сили, та яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В ході апеляційного провадження також було встановлено, що після того, як рішенням суду першої інстанції у справі №915/110/22 було відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності в матеріалах справи НГО, позивач надав такі докази до суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання про їх долучення до матеріалів справи. Тобто у тій справі позивач надавав зазначені нові докази саме в межах того ж предмету та тих же підстав позову, не заявляючи клопотань про їх зміну.
Однак в апеляційній скарзі у справі №915/1488/24 (до позову в якій додано зазначений доказ) позивач стверджує про нетотожність підстав позову у справах №915/1488/24 та №915/110/22. Водночас ним не обґрунтовано, у чому саме полягає така відмінність.
Тобто фактично аргументація апеляційної скарги у справі №915/1488/24 побудована на тому, що позивач не погоджується з судовими рішеннями у справі №915/110/22.
Тому колегія суддів вважає, що такі дії позивача фактично свідчать про намагання домогтися нового слухання справи №915/110/22 та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності.
Водночас судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові в цій частині, адже відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
На переконання суду апеляційної інстанції, провадження у справі за позовними вимогами Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки" про стягнення заборгованості у розмірі 157 028,92 грн з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 - слід закрити відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки", суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції перевірено розрахунок позовних вимог та визначено обґрунтованим наступний розрахунок:
- за період з 02.05.2019 по 31.12.2019 у розмірі 35 339, 17 грн. (39 756,56 грн. + 53 008,75 грн. + 58 3008, 75 грн. = 145 774,06 грн. - 110 434, 89грн.);
- за період 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 21 946, 45 грн.;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 21 946,45 грн.;
- за період з 01.01.2022 по 01.03.2022 у розмірі 4 023,52 грн.;
- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 27 762,26 грн.;
- за період з 01.01.2024 по 01.10.2024 у розмірі 21 883,60 грн.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Миколаївської міської ради про стягнення з ТОВ «Чотири вісімки» орендної плати за користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню у розмірі 132 901,45 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням в цій частині, ТОВ «Чотири вісімки» в апеляційній скарзі просить рішення в частині часткового задоволення позову про стягнення заборгованості орендної плати в сумі 110 955,00 грн за користування з 02.05.2019 до 01.10.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Апеляційна скарга ТОВ «Чотири вісімки» обґрунтована тим, що міська рада не надала Витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2017 рік, а отже в цій частині розрахунок є непідтвердженим належними доказами, а розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2018-2020 роки є необґрунтованим та безпідставним, адже при розрахунку до спірної земельної ділянки позивач не мав права застосовувати коефіцієнт « 3». Позивачем не надано ані витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за кожен рік (окрім 2020р.), ані технічної документації на земельну ділянку, ані довідки Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю. Висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у матеріалах даної справи також не міститься. У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження, що 2017-2024 роках (окрім 2020р.) нормативна грошова оцінка спірної ділянки також становила зазначені в розрахунку показники;
Додатково відповідач посилається на те, що в розрахунку боргу Позивач зазначає, що згідно підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, орендна плата за землю не вноситься з 01.01.2022р. по 01.01.2023р. Однак, Позивачем не враховано, що норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023р. (дата набрання чинності 06.05.2023р.) не має зворотної дії в часі, та не може регулювати правовідносини до 06.05.2023р., а відповідно не може скасувати положення підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в первісній редакції про ненарахування та несплату плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) до моменту набуття чинності 06.05.2023р. Таким чином нарахування та стягнення орендної плати за період з 01.01.2023р. по 06.05.2023р. є безпідставним та неправомірним. Нарахування орендної плати вважає правомірним лише з травня 2023р. Крім того, враховуючі положення підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в будь-якій редакції) нарахування за період з 01.01.2022р. по 01.03.2022р. в сумі 4023,52 грн. також є безпідставним та неправомірним.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є: "договори та інші правочини.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі).
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Тобто, підставою для виникнення орендної плати є підписаний сторонами договір оренди.
Враховуючи, що ТОВ “Чотири вісімки» не оспорюється набуття останнім з 01.11.2010 права оренди за договором земельної ділянки від 28.04.2005 №2130, судова колегія зазначає про виникнення у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Положеннями статті 288 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 Податкового кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу.
За змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 13 Закону України “Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України “Про оцінку земель»).
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель»).
Як вже зазначалось вище, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за спірним договором станом на дату його укладення становила 233 683, 50 грн., а з 01.01.2008 - на час укладення договору становила 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації - 1, 028).
Разом з тим, пунктом 4.3.договору встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до договору.
Приписами п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки застосовується ретроспективно, тобто кожного року після 01 січня для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів. Сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком (орендної плати). Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16.
Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.
Так, відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Вказані відомості є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.
А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.
Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.11.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 1075,34 кв. м. з кадастровим номером 4810136900:05:074:0009 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81 складає 1 766 958,29 грн.
Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 1075,00 кв. м. з кадастровим номером 4810136900:05:074:0009 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81 складає 731 548,25 грн.
Згідно розрахунку позивача, відповідно до Договору оренди №3120 від 28.04.2005 (зі змінами), рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 №48/9, яким внесені зміни до рішення від 07.07.2011 за №7/3 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва», зі змінами від 16.03.2017 №17/3 та від 13.07.2017 №22/3 для обслуговування об'єктів нерухомості, у яких здійснюється торгівельна діяльність:
- розмір річної орендної плати становить: Гр.оц. х 3%, де: Гр.оц. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у поточному році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати за договором оренди землі №9091.
- розмір орендної плати за місяць становить: Гр.оц. х 3% : 12міс, де: Гр.оц. х 3% - розмір річної орендної плати; 12міс - кількість місяців у році.
Розмір неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки у період, зокрема, який визнаний судом належним, з 01.01.2019 по 01.01.2020 становить: 1 766 958,29 грн. х 3% = 53 008,75 грн, де: 1 766 958,29 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2019 році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати.
Розмір неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 01.01.2021 становить: 731 548,25 грн. х 3% = 21 946,45 грн, де: 731 548,25 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2020 році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати.
Розмір неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2021 по 01.01.2022 становить: 731 548,25 грн. х 3% = 21 946,45 грн, де: 731 548,25 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2021 році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати.
Розмір неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2022 по 01.03.2022 становить: 804 703,08 грн. х 3% : 12 х 2 = 4 023,52 грн, де: 804 703,08 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати; Відповідно до підпункту 69,14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Подат кодексу України орендна плата за землю не вноситься з 01.03.2022 по 01.01.2023.
Розмір неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2023 по 01.01.2024 становить: 925 408,54 грн. х 3% = 27 762,26 грн, де: 925 408,54 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати.
Розмір неодержаної орендної плати (збитків) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2024 по 01.10.2024 становить: 972 604,37 грн. х 3% : 12 х 9 = 21 883,60 грн, де: 972 604,37 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році; 3% - умови щодо розміру річної орендної плати; 12 - місяців у році; 9 - місяці фактичного користування земельною ділянкою.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне застосування коефіцієнта 3, судова колегія зазначає, що відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 №7/3 (зі змінами) розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою становить 3% від нормативної грошової оцінки.
Крім того, договором про внесення змін до договору оренди землі від 21.02.2008, укладеним між Миколаївською міською радою та попереднім орендарем, передбачено встановлення з 01.01.2008 річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Судова колегія відхиляє аргументи відповідача про ненадання позивачем витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за кожен рік, технічної документації на земельну ділянку чи довідки Державного земельного кадастру, а також про відсутність висновку судової експертизи.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати за землі державної і комунальної власності, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20). Джерелом інформації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки є технічна документація, виготовлена відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», а також довідки та витяги з Державного земельного кадастру.
При цьому нормативна грошова оцінка проводиться раз у 5- 7 років, а для визначення поточних податкових зобов'язань та орендної плати вона підлягає щорічній індексації із кумулятивним (накопичувальним) застосуванням коефіцієнтів, що дозволяє актуалізувати базу оподаткування з урахуванням інфляційних процесів (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16).
Отже, доводи відповідача щодо відсутності належних доказів нормативної грошової оцінки є безпідставними, оскільки чинне законодавство визначає допустимі джерела такої інформації, а сама нормативна грошова оцінка та її індексація є обов'язковою базою для правильного розрахунку орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності.
Водночас щодо доводів апеляційної скарги про те, що нарахування та стягнення орендної плати за період з 01.01.2023р. по 06.05.2023р. є безпідставним та неправомірним, оскільки норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023р. (дата набрання чинності 06.05.2023р.) не має зворотної дії в часі, та не може регулювати правовідносини до 06.05.2023р., а відповідно не може скасувати положення підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в первісній редакції про ненарахування та несплату плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) до моменту набуття чинності 06.05.2023, судова колегія вказує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 з подальшим продовженням його терміну відповідними Указами. Воєнний стан діє і станом на цей час.
Судова колегія зазначає, що цей спір, а також період нарахування орендної плати частково припадає на початок повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ та які перебувають у власності або користуванні. У тому числі на умовах оренди фізичними або юридичними особами. А також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації визначається Кабінетом Міністрів України.
Зазначені зміни набрали чинності 17.03.2022.
Із зазначено закону вбачається, що у разі якщо земельна ділянка, яка згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розташована на території, на які, зокрема, ведуться, або велись бойові дії, то за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан - не нараховується та не сплачується плата за землю.
Таким чином, на законодавчому рівні встановлено тимчасове спеціальне право орендарів, у тому числі юридичних осіб, впродовж відповідного періоду не здійснювати орендні платежі за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності, що розташовані, зокрема, на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Зазначене спеціальне право, яке за своєю суттю опосередковує гарантії підприємництва в умовах запровадженого особливого режиму воєнного, надзвичайного стану, встановлено і надано відповідно до пункту 8 статті 92 Конституції України та в силу цієї ж норми Основного Закону не може бути скасовано інакше, ніж відповідним Законом або у визначеному таким Законом порядку.
Так, відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" від 16.04.2022 №457 (в редакції від 16.04.2022) Кабінет Міністрів України встановив, що Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
При цьому колегія судів керується висновками, які викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суд від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, а саме: “правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією або території активних бойових дій в розумінні підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 не залежить від того, чи ухвалив відповідній Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, Кабінет Міністрів України чи відповідне Міністерство, оскільки таке рішення органу державної влади України має не конститутивне, а інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України (активні бойові дії) почалися чи припинились».
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та від 22.12.2022 року № 309, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 року (з 11.11.2022 року по теперішній час є зоною можливих бойових дій).
Щодо визначення в подальшому Миколаївської міської територіальної громади до територій можливих, а не активних бойових дій, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" від 06.12.2022 №1364 встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Частиною 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" -№1364 від 06.12.2022 (в редакції станом на 06.12.2022) визначено, що до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.
Підсумовуючи, судова колегія відзначає, що у 2022 році діяла редакція закону, яка передбачала, що в період, зокрема, з 26.02.2022 по 31 грудня року, наступного за роком, відповідно до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022 №2120-IX відповідач виступав суб'єктом, на якого розповсюджувалось спеціальне право впродовж відповідного періоду не здійснювати орендні платежі за користування земельною ділянкою комунальної власності, що розташована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.
Відтак, з 26.02.2022 (дата віднесення Миколаївської міської територіальної громади до територій можливих бойових дій) відповідач мав правомірні підстави (очікування) відповідно до діючого законодавства не здійснювати оплату орендних платежів за земельну ділянку на території, яку він орендує.
Загальновідомими були й очікування підприємців та підприємств, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії і щодо яких встановлено заборону на перебування цивільних осіб - на підтримку держави та подальше звільнення від сплати таких платежів.
Водночас, 06.05.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-ІХ від 11.04.2023, яким внесено зміни до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України та визначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто, внаслідок вказаних змін в законодавстві, тобто з 06.05.2023, в частині визначення територій, щодо яких запроваджуються зазначені вище законодавчі приписи щодо спеціального права орендаря не сплачувати орендну плату, саме на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, відповідачем втрачено статус суб'єкта відповідного спеціального права.
Водночас, до 06.05.2023 (дата набрання чинності змін в ПК) підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачав, що у період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації (Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі №520/21190/24).
Тобто, виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що відповідач звільнений від оплати орендної плати з 26.02.2022 року, як того вимагала чинна на той час редакція Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022, та до 06.05.2023 (тобто до втрати чинності цього Закону та набрання законної сили змін до нього).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
За змістом статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" в редакції, яка набрала законної сили 06.05.2023- не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.
Національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. При цьому, основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Судова колегія звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у постанові від 25.11.2025 у справі № 905/482/25 за позовом Покровської міської ради Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “РСІ» заборгованості з орендної плати у розмірі 1 717 791,88 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 24.03.2010 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період 01.01.2022 по 01.08.2024.
Так, у цій постанові Верховний Суд зазначив, зокрема, що Покровська міська територіальна громада відповідно до Переліку (у редакції чинній на час спірного періоду) віднесена до території можливих бойових дій та не містить дати припинення можливості бойових дій. Покровська міська територіальна громада є територією, на якій ведуться (велися) бойові дії та відповідно підпадає під критерії суб'єктів, які відповідно до п.69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, які не сплачують орендну плату за земельні ділянки комунальної та державної власності. Відтак, суди виснували, що відповідач в силу вищезазначених положень в період з 26.04.2022 по 05.05.2023 (остання дата перед датою набрання чинності змін до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України), був звільнений від обов'язку щодо сплати Покровській міській раді орендної плати за договором оренди землі.
З урахуванням вищенаведеного у сукупності, в силу приписів Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" та внесених змін до нього, ураховуючи правові висновки Верховного Суду, зокрема, які викладені у постановах від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 та від 25.11.2025 у справі № 905/482/25, судова колегія дійшла висновку, що у спірний період з 26.02.2022 по 05.05.2023 відповідач звільнений від сплати орендної плати.
При цьому доводи скарги, що враховуючі положення підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в будь-якій редакції) нарахування за період з 01.01.2022р. по 01.03.2022р. в сумі 4023,52 грн. також є безпідставним та неправомірним - судова колегія відхиляє, оскільки саме з 26.02.2022 (дата віднесення Миколаївської міської територіальної громади до територій можливих бойових дій) відповідач мав правомірні підстави (очікування) відповідно до діючого законодавства не здійснювати оплату орендних платежів за земельну ділянку на території, яку він орендує.
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що наведений позивачем розрахунок неодержаної орендної плати за період з 01.01.2022 по 01.03.2022 у сумі 4 023,52 грн (804 703,08 грн Ч 3% : 12 х 2) здійснений виходячи з повного врахування двох місяців користування земельною ділянкою. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач звільнений від сплати орендної плати вже з 26.02.2022, а отже обов'язок зі сплати орендних платежів існував лише за період з 01.01.2022 по 25.02.2022 включно. За таких обставин розрахунок має здійснюватися пропорційно фактичній кількості днів користування земельною ділянкою у лютому до моменту звільнення, тобто з урахуванням повного місяця січня та 25 днів лютого, що становить 3 807,97 грн.
Розрахунок неодержаної орендної плати за період з 01.01.2023 по 01.01.2024 у сумі 27 762,26 грн (925 408,54 грн х 3%) здійснений позивачем виходячи з повного року користування земельною ділянкою. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати до 05.05.2023, а отже обов'язок зі сплати орендних платежів виник лише з 06.05.2023. За таких обставин розрахунок має здійснюватися пропорційно фактичному періоду користування земельною ділянкою після закінчення строку звільнення, тобто за 240 днів з 06.05.2023 по 31.12.2023 включно, що становить 18 254,40 грн.
Судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок заборгованості з орендної плати та визначено обґрунтованим наступний розрахунок:
- за період з 02.05.2019 по 31.12.2019 у розмірі 35 339,17 грн;
- за період 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 21 946,45 грн;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 21 946,45 грн;
- за період з 01.01.2022 по 25.02.2022 у розмірі 3 807,97 грн;
- за період 06.05.2023 по 31.12.2023 у розмірі 18 254,40 грн;
- за період з 01.01.2024 по 01.10.2024 у розмірі 21 883,60 грн.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Миколаївської міської ради про стягнення з ТОВ «Чотири вісімки» орендної плати за користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню у розмірі 123 178,04 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на обставини, які встановлені вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача, часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування оскаржуваного рішення з одночасним ухваленням нового про закриття провадження у частині та часткове задоволення позову з відмовою у решті.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири вісімки» задоволено частково, а суму стягнення зменшено з 132 901,45 грн до 123 178,04 грн, понесені скаржником витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам. З урахуванням того, що фактична сума зменшення становить 9723,41 грн, що складає 7,32 % від первісно стягнутої суми, Миколаївська міська рада має відшкодувати на користь Товариства судовий збір у розмірі 265,98 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 у справі №915/1488/24 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Провадження у справі за позовними вимогами Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки" про стягнення заборгованості у розмірі 157 028,92 грн з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 - закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чотири вісімки» (вул. Електронна, 81/9, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 37278846) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) заборгованість з орендної плати в сумі 123 178,04 грн за користування за період з 02.05.2019 по 01.10.2024 земельною ділянкою площею 1075 кв.м. для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81/9 у м.Миколаєві та судовий збір у розмірі 1847,67 грн
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири вісімки" до Миколаївської міської ради про визнання безпідставним боргу - відмовити.".
Стягнути з Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю “Чотири вісімки» (вул. Електронна, 81/9, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 37278846) 265,98 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.02.2026.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді О.Ю. Аленін
Н.М. Принцевська