Постанова від 09.02.2026 по справі 916/1640/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1640/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - М.З. Царюк

Арбітражний керуючий - О.М. Юрченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (вх.№№3673/25, 3674/25 від 10.09.2025)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (суддя Т.Г. Деркач, м.Одеса, повну ухвалу складено 13.08.2025) про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК»

та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (суддя Т.Г. Деркач, м.Одеса, повну ухвалу складено 13.08.2025)

та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№3677/25, 3678/25, 3679/25 від 10.09.2025)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (суддя Т.Г. Деркач, м.Одеса, повну ухвалу складено 13.08.2025) про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2

на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (суддя Т.Г. Деркач, м.Одеса, повну ухвалу складено 13.08.2025)

у справі №916/1640/25

за заявою боржника ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Коротка історія справи

У квітні 2025 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про свою неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2025, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Юрченко Ольгу Миколаївну; призначено попереднє засідання.

21.05.2025 господарський суд в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» в електронній формі сформував оголошення про відкриття провадження у справі №916/1640/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

20.06.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.№3-517/25) Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» з грошовими вимогами до боржника, в якій банк просив:

-визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» в розмірі 6 056,00 грн - судовий збір та затвердити у реєстрі вимог кредиторів;

-визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» в розмірі 2 342 000,00 грн - вимоги, що забезпечені заставою, та затвердити у реєстрі вимог кредиторів;

-визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» в розмірі 2 366 803,76 грн - вимоги конкурсного кредитора, не забезпечені заставою, та затвердити у реєстрі вимог кредиторів.

У відзиві за вх.№22717/25 від 17.07.2025 боржник заявив про застосування позовної давності до вимог Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» щодо сплати пені, штрафу та 3 % річних.

20.06.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.№3-518/25) ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, в якій остання просила визнати грошові вимоги, як забезпеченого кредитора, на загальну суму 134 485,07 дол. США (станом на 19.06.2025 еквівалент по курсу НБУ становить 5 598 519,32 грн), що складаються з: 25 302,13 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 1 053 309,96 грн (25 302,13 х 41,6293)) - основний борг; 30 228,54 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 1 258 392,96 грн (30 228,54 х 41,6293)) - відсотки; 58 352,50 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 2429173,73 грн (58352,50 х 41,6293)) - пеня; 20 601,90 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 857 642,68 грн (20 601,90 х 41,6293)) - 3% річних, за період з 11.05.2019 по 21.05.2025, та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів як забезпечені.

Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 на суму 4 668 180,77 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056 грн - позачергово (судовий збір); 4 668 180,77 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; зобов'язано арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» у розмірі 4 668 180,77 грн, як такі, що забезпечені квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306.

Приймаючи відповідну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» не подавав заяву про відмову від забезпечення, тому, з урахуванням положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 572, 575, 584, 589, 625, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 28 Закону України «Про заставу», статей 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України «Про іпотеку», заявлені вимоги є такими, що повністю забезпечені заставою майна боржника.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування спливу позовної давності до вимог Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» про сплату пені, штрафу та 3% річних, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такої заяви в частині вимог, що випливають з рішення суду, а також суми 3 % річних (оскільки позовна давність переривалася у період, за який банк нарахував відповідні суми).

Відтак, суд зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на дату подачі заяви з кредиторськими вимогами становить 4 668 180,77 грн (3 692 593,84 грн - основний борг за рішенням суду; 359 846,99 грн - заборгованість за процентами за рішенням суду; 1700,00 грн судового збору за рішенням суду; 120 грн витрат на ІТЗ за рішенням суду; 602 537,08 грн - 3 % річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022; 11 382,86 грн пеня за рішенням суду).

Що стосується штрафу, то суд відхилив вимогу про визнання суми штрафу з підстав спливу позовної давності.

За подання заяви з кредиторськими вимогами заявником був сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, який також визнано судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 на суму 5 137 940,65 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056,00 грн - позачергово (судовий збір); 5 137 940,65 грн - як такі, що забезпечені заставою майна боржника; зобов'язано арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_2 у розмірі 5 137 940,65 грн, як такі, що забезпечені земельною ділянкою площею 0,100 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 51 237 551 00 02 005 0428, згідно іпотечного договору від 03.03.2008.

Ухвала суду мотивована обґрунтованістю і доведеністю вимог ОСОБА_2 до боржника, та наявністю правових підстав для віднесення заявлених нею вимог у розмірі 5 137 940,65 грн як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 визначено розмір та перелік наступних визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів:

1) ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 на суму 5 13 7940,65 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056,00 грн - позачергово (судовий збір); 5 137 940,65 грн - як такі, що забезпечені заставою майна боржника; зобов'язати арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_2 у розмірі 5 137 940,65 грн, як такі, що забезпечені земельною ділянкою площею 0,100 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 51 237 551 00 02 005 0428, згідно іпотечного договору від 03.03.2008;

2)Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 на суму 4 668 180,77 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056 грн - позачергово (судовий збір); 4 668 180,77 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; зобов'язано арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» у розмірі 4 668 180,77 грн, як такі, що забезпечені квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК»

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області про розгляд вимог кредитора від 11.08.2025 та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» у сумі 4 668 180,77 грн, як такі, що забезпечені заставою в повному розмірі, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» в розмірі 2 342 000,00 грн, як такі, що забезпечені заставою, та 2 366 803,76 грн - вимоги конкурсного кредитора, не забезпечені заставою.

Мотивуючи апеляційну скаргу, банк зазначив, що оскільки предмет іпотеки оцінено сторонами в 2 342 000,00 грн, на підтвердження чого банком надано звіт про оцінку майна, складеного 10.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА ГРУПА «ПІК», забезпеченими є вимоги банку саме у цьому розмірі. Інші вимоги є конкурсними.

На переконання апелянта, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали здійснено помилкове тлумачення висновку, викладеного Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, та залишено поза увагою, що у даній справі грошові вимоги забезпеченого кредитора - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» заявлені до ОСОБА_1 , який є одночасно і боржником за основним зобов'язанням, і майновим поручителем за договором іпотеки, а отже, в даному конкретному випадку суд має керуватись положенням частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства про те, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі іпотеки.

Однак, визнаючи всі вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» як такі, що забезпечені заставою, суд першої інстанції фактично порушив вимоги 45 Кодексу України з процедур банкрутства та позбавив банк права вирішального голосу на зборах кредиторів, у зв'язку з чим банк не може жодним чином вплинути на процедуру реалізації майна боржника, яке фактично складатиметься з предмету іпотеки банку.

Крім того, скаржник зазначив, що місцевий господарський суд дійшов до необґрунтованого та хибного висновку про відхилення вимог банку щодо суми штрафу з підстав спливу позовної давності, оскільки строк позовної давності продовжувався у зв'язку із дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), і тому строки позовної давності щодо вимог про сплату штрафу не спливли.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвали Господарського суду Одеської області про розгляд вимог кредиторів від 11.08.2025 та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25, в якій просив скасувати вказані ухвали суду в частині визнання забезпечених заставою грошових вимог ОСОБА_2 і Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» та ухвалити нове рішення, відповідно до якого визнати грошові вимоги наступним чином:

1)визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 на суму 5 137 940,65 грн та 6 056,00 грн судових витрат, а саме: 6056,00 грн - позачергово (судовий збір); 146 960,00 грн - забезпечені заставою майна, 4 990 980,65 грн (906 349,96 грн - основний борг, 1 258 392,96 грн - відсотки, 2 429 173,73 грн - пеня, 397 064,00 грн - 3% річних за період з 11.05.2019 по 23.02.2022) - вимоги другої черги;

2)визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 на суму 4 065 643,69 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056,00 грн - позачергово (судовий збір), 813 000,00 грн - забезпечені заставою майна, 3 252 643,69 грн - вимоги другої черги.

Щодо визначення вимог кредитора ОСОБА_2 як забезпечених заставою майна апелянт зазначив, що суд першої інстанції вірно визначив розмір задоволення грошових вимог, проте помилився у визначенні черговості, окресливши всі вимоги як першочергові та заставні.

Так, скаржник зазначив, що у даному випадку висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, не підлягають застосуванню, оскільки даний правовий висновок стосується боржника -майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, у той час як ОСОБА_1 є як боржником в основному зобов'язанні, так і майновим поручителем.

Отже, на думку ОСОБА_1 , суд має керуватись положенням частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства про те, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі іпотеки. Відповідно до укладеного між ОСОБА_1 та первісним кредитором іпотечного договору (пункт 1.3.) вартість іпотечного майна складає 146 960,00 грн; вимоги у вказаній сумі є забезпеченими, інші вимоги - конкурсними.

Щодо визначення вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» як забезпечених заставою майна апелянт зазначив, що згідно із пунктом 2.2. договору іпотеки вартість предмету іпотеки складає 813 000,00 грн; вимоги у вказаній сумі є забезпеченими, інші вимоги - конкурсними.

Крім того, суд першої інстанції помилково відмовив у застосуванні строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення 3% річних у розмірі 602 537,08 грн за період з 12.03.2017 по 23.02.2022. При цьому скаржник послався на пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (щодо звільнення позичальника від обов'язків сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки, штрафу, пені за прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину).

Також апелянт зазначив, що ним визнаються вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», які були встановлені і визнані у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 у справі №2-3108/10, проте на будь-які інші нарахування у кредитора правові підстави відсутні.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» зареєстрована судом 10.09.2025 за вх.№№3673/25, 3674/25.

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних ухвал суду (вх.№№3675/25, 3676/25 від 10.09.2025).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 та протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу (вх.№№3673/25, 3674/25 від 10.09.2025) Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою від 15.09.2025 строку від скаржника через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№№3673/25/Д2 від 18.09.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 поновлено Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «УКРГАЗБАНК» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та ухвали попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (вх.№№3673/25, 3674/25 від 10.09.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25. Встановлено учасникам справи строк до 07.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.11.2025 об 11:30 год.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зареєстрована судом 10.09.2025 за вх.№№3677/25, 3678/25, 3679/25. Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних ухвал суду (вх.№№3683/25, 3684/25, 3685/25 від 10.09.2025).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу (вх.№№3677/25, 3678/25, 3679/25 від 10.09.2025) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК», на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15 140,00 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою від 15.09.2025 строку від скаржника через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№3677/25/Д1 від 19.09.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК», ухвали Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та ухвали попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№№3677/25, 3678/25, 3679/25 від 10.09.2025) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК», на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25. Встановлено учасникам справи строк до 07.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 об'єднано з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК». Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 об'єднано з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», та постановлено розглянути вказані апеляційні скарги одночасно у судовому засіданні 04.11.2025 об 11:30 год.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2025, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 02.12.2025 о 14:30 год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 04.11.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (вх.№№3673/25, 3674/25 від 10.09.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№3677/25, 3678/25, 3679/25 від 10.09.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 поза межами строку, встановленого у частині третій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Цією ж ухвалою суду повідомлено інших учасників справи, представники яких не були присутніми 04.11.2025 у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання.

З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи у судовому засіданні 02.12.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 27.01.2026 об 11:00 год.

Ухвалою апеляційного суду від 02.12.2025 повідомлено інших учасників справи, представники яких не були присутніми 02.12.2025 у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання.

Між тим, судове засідання не відбулось у зв'язку з непрацездатністю системи відеоконференцзв'язку з причин неможливості встановлення з'єднання та відсутності доступу до сайту підсистеми ВКЗ (http://vkz.court.gov.ua) через мережу інтернет, про що про що помічником судді 27.01.2026 складено відповідну довідку, а також 27.01.2026 складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку за підписом керівника апарату суду, начальника відділу інформаційних технологій та ЗІ і помічника судді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/1640/25 відбудеться 09.02.2026 о 10:30 год, а також про місце його проведення.

ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, проте в жодному з них участі не брав.

При цьому відповідні ухвали апеляційного суду надсилалися судом апеляційної інстанції на адресу для листуванння, яка зазначена ОСОБА_1 безпосередньо у своїй апеляційній скарзі, однак поштові відправлення повертались до Південно-західного апеляційного господарського суду оператором поштового зв'язку з причин відсутності адресата за адресою або за закінченням терміну зберігання, окрім копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка була ним отримана 27.09.2025.

Колегія суддів враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Колегія суддів також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/1640/25 про дату, час та місце проведення судових засідань оприлюднювались у Єдиному реєстрі судових рішень, у зв'язку з чим ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з їх змістом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність скаржника, як заявника апеляційної скарги, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява № 3236/03).

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про проведення судових засідань у цій справі, направляючи рекомендованою кореспонденцією відповідні ухвали за адресою, повідомленою суду самим скаржником.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційних скарг, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності в судовому засіданні боржника.

Заслухавши представника Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» та арбітражного керуючого, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи

Заява мотивована заборгованістю ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», яка виникла на підставі кредитного договору №241/К від 20.09.2007, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором іпотеки від 20.09.2007. При цьому частина заборгованості підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 у справі №2-3108/10.

Заяву мотивовано тим, що заборгованість ОСОБА_1 , яка виникла на підставі кредитного договору №05/03/2008/840-К/259, укладеного 03.03.2008 з Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра», була відступлена ОСОБА_2 за договором №05/03/2008/840-К/259 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором. Крім того, 11.05.2019 між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки земельної ділянки.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом апеляційного оскарження є судові рішення про розгляд заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

-грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

боржником, серед іншого, є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;

кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Колегія суддів зазначає, що із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою «Відновлення платоспроможності фізичної особи» Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.

Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина третя статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства).

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).

Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом частини першої якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Частиною шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до положення частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Щодо грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК»

20.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (надалі - банк) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №241/К (надалі - кредитний договір), відповідно до пунктів 1.1. - 1.3. якого банк надає позичальнику кредит в сумі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів. Кредитні кошти надаються на строк/ термін з 20.09.2007 по 20.09.2019 або по день, визначений в пункті 3.3.11. цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 12,5 % річних. Комісія за відкриття позичкового рахунку - 1% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1., що становить 1 000,00 (одна тисяча) доларів США. Оплата здійснюється у національній валюті за курсом НБУ на день фактичної сплати або на дату укладання кредитного договору. Кредит надається на задоволення споживчих потреб позичальника.

Згідно із пунктом 3.3.3. кредитного договору позичальник здійснює повернення суми кредиту щомісячно з 1-го (першого) по 10-е (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/144 від суми отриманого кредиту, що становить 694,44 грн (надалі-плановий платіж). Якщо останній день для сплати планового платежу припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового планового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Пунктом 3.3.4. кредитного договору передбачено, що щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення терміну, на який надано кредит, у відповідності з пунктом 1.1. цього договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної в пункті 1.1. цього договору. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.1.9. цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 3.1.4. кредитного договору банк зобов'язується розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку.

Згідно із пунктом 3.1.7. кредитного договору проценти нараховуються на зобов'язання позичальника за період з дня одержання кредиту до дня його погашення, враховуючи перший день видачі кредиту та не враховуючи останній день користування кредитом.

Пунктом 3.1.9. кредитного договору визначено, що у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів, визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості.

На залишок простроченої заборгованості за кредитним договором проценти нараховуються виходячи із процентної ставки, зазначеної в пункті 1.1., збільшеної на 1% починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (пункт 3.1.10. кредитного договору).

В свою чергу, пунктом 3.3.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки.

Крім того, позичальник зобов'язується вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування майна, яке береться в заставу, визначеного у пункті 2.1. цього договору (пункт 3.3.13. кредитного договору).

За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності (пункт 5.3. кредитного договору).

Строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі за вимогами по поверненню: процентів за користування кредитом та суми заборгованості за кредитом з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання цього договору (пункт 5.8. кредитного договору).

Пунктом 6.4. кредитного договору строк його дії встановлено з моменту набрання ним юридичної сили по 21.09.2020, при цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин.

20.09.2007 між банком (іпотекодержателем) та позичальником (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, посвідчений 20.09.2007 Таранською А.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі №12506 (далі - договір іпотеки). Про відповідну іпотеку внесено реєстраційний запис до Державного реєстру заборон нерухомого майна (реєстраційний номер 5754336), що вбачається із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 01.10.2007 №14677736.

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №241/К від 20.09.2007 (а також будь-якими додатковими угодами до нього).

Пунктом 2.1. договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки є трикімнатна квартира, загальною площею 88,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007 (бланк САВ №349453), зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372.

Предмет іпотеки оцінено сторонами в 813 000,00 грн (заставна вартість) (пункт 2.2. договору іпотеки).

Підпунктом 3.3.4. договору іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов'язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки, якщо це буде передбачено змінами до кредитного договору, на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування (в тому числі від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування) та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

Згідно із пунктом 3.3.4.1. договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування (якщо такий буде укладений), за яким застраховано предмет іпотеки, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менше, ніж той, в межах якого позичальник виконує всі зобов'язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступний рік.

За невиконання чи неналежне виконання пунктів 3.3.1. - 3.3.13. даного договору іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмета іпотеки згідно пункту 2.3. дійсного договору (пункт 4.2. договору іпотеки).

Пунктом 7.10. договору іпотеки передбачено, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

У зв'язку з порушенням відповідачем обумовлених кредитним договором строків повернення позичених коштів та процентів за користування даними грошовими коштами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді належної відповідачу на праві власності квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 у справі №2-3108/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» в особі Другої Одеської філії заборгованість за кредитним договором в сумі 97 345,88 дол. США та 11 382, 85 грн пені, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах - трикімнатну квартиру, загальною площею 88,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області 16.02.2011 рішення суду першої інстанції змінено, а саме: виключено абзац 4 резолютивної частини такого змісту: «В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах - трикімнатна квартира, загальною площею 88,9 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372».

24.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№63720422 з примусового виконання вищевказаного рішення суду на підставі виконавчого листа №3108/10 від 20.09.2013, виданого Київським районним судом м. Одеси.

10.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА ГРУПА «ПІК» проведено звіт про оцінку майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 88,9 кв. м, житловою площею 47,1 кв.м, відповідно до якого вартість іпотечного майна складає 2 342 000,00 (два мільйони триста сорок дві тисячі) гривень 00 коп. без урахування ПДВ.

Відповідно до заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» у ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 обліковується заборгованість перед банком у розмірі 111 819,75 дол. США та 53 852,85 грн, у тому числі:

-88 701,80 дол. США - заборгованість за кредитом прострочена (за рішенням суду);

-8 644,08 дол. США - заборгованість за процентами прострочена (за рішенням суду);

-1700,00 грн - судовий збір (за рішенням суду);

-120,00 грн - витрати на ІТЗ (за рішенням суду);

-11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів (за рішенням суду);

-14 473,87 дол. США - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022;

-40 650, 00 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки.

З урахуванням наведеного та офіційного курсу гривні, встановленим Національним банком України станом на 19.06.2025 (на дату подання банком заяви з грошовими вимогами до боржника) щодо іноземної валюти «Долар США» (код літерний «USD») за одну одиницю - 41,6293 грн, загальна заявлена заборгованість ОСОБА_1 становить 4 708 803,76 грн.

У заяві Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (вх.№3-517/25 від 20.06.2024) з грошовими вимогами до боржника банк просив:

Отже, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», посилається на наявність кредиторських вимог до боржника, зазначаючи при цьому, що заборгованість ОСОБА_1 виникла на підставі кредитного договору №241/К від 20.09.2007, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором іпотеки від 20.09.2007.

У правовому регулюванні Південно-західний апеляційний господарський суд керується наступним.

Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів вбачає, що за своєю правовою природою договір №241/К від 20.09.2007 є кредитним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.

Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена правова позиція наведена у пунктах 76 - 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Відтак, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодекс України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» свої грошові вимоги до боржника обґрунтовує вимогами за кредитним договором, які були встановлені і визнані у рішенні Київського районного суду м.Одеси від 28.10.2010 у справі №2-3108/10, а саме:

-88 701,80 дол. США - заборгованість за кредитом прострочена;

-8 644,08 дол. США - заборгованість за процентами прострочена;

-1700,00 грн - судовий збір;

-120,00 грн - витрати на ІТЗ;

-11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів;

При цьому боржником ОСОБА_1 визнаються вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», які були встановлені і визнані у рішенні Київського районного суду м.Одеси від 28.10.2010 у справі №2-3108/10.

Окрім того, банк просив визнати такі грошові вимоги:

-14 473,87 дол. США - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022;

-40 650, 00 грн - штраф за порушення пункту 3.3.4. договору іпотеки.

Боржник заперечує проти вказаної заборгованості з підстав спливу строків позовної давності, про застосування якої було заявлено боржником у відзиві на заяву про грошові вимоги банку.

Так, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування спливу позовної давності до вимог Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновку про відмову у задоволенні такої заяви в частині стягнення суми 3 % річних, пославшись на те, що позовна давність переривалася у період, за який банк нарахував відповідні суми.

Що стосується штрафу, то місцевий господарський суд відхилив вимогу про визнання суми штрафу з підстав спливу позовної давності.

Банк не погоджується із висновком суду про відхилення вимог банку щодо суми штрафу з підстав спливу позовної давності, а боржник вважає, що суд помилково відмовив у застосуванні строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення 3% річних у розмірі 602 537,08 грн за період з 12.03.2017 по 23.02.2022.

Стосовно вимог про застосування позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 Цивільного кодексу України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

При цьому слід зазначити, що у справі, що розглядається, банк звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його неплатоспроможність. Тобто кредитор, в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство, тобто, у справі про банкрутство, при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника, застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21, від 04.05.2023 у справі №925/636/22.

На особливості застосування позовної давності на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи) ВерховнийСуд звертав увагу у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15. Зокрема, Суд дійшов висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

До усіх матеріально-правових вимог в процедурі провадження у справі про банкрутство позовна давність застосовується на загальних підставах, визначених нормами цивільного законодавства (статті 256 - 268 Цивільного кодексу України). Жодної особливості для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами, заявленими у процедурі банкрутства (як за кредиторськими вимогами, так і за вимогами у спорах, стороною в яких є боржник і які вирішує відповідний господарський суд в межах справи про банкрутство) законом не визначено. Тому такий момент встановлюється на загальних підставах, закріплених у статті 261 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 09.04.2020 у справі №10/Б-743 та від 30.04.2020 у справі №908/61/13-г.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (стаття 259 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із заяви банку, за порушення пункту 3.3.4. договору іпотеки банком нараховано штраф у розмірі 40 650, 00 грн.

Отже, умови договору договору іпотеки, на підставі якого нараховано штраф, не містять умов про збільшення позовної давності, а тому строк позовної давності визначається законом.

До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, з 12.03.2020 на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30.06.2023 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020).

Однак суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 Цивільного кодексу України).

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16.06.2020 №691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.

Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України, які не спливли на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02.04.2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.

Такі висновки щодо застосування Закону №540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22), від 16.11.2023 у справі №487/1342/21 (провадження №61-4298св23), від 20.04.2023 у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).

У цій справі рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 у справі №2- 3108/10 боржником не виконане, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому у банку право на стягнення 3 % річних виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Однак з урахуванням заявленої боржником позовної давності, стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України (у даному випадку - 3% річних) підлягає обмеженню строком давності, який підлягає обрахуванню з урахуванням Закону №540-ІХ.

Отже, на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02.04.2020) прострочені з 02.04.2017 платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом №540-ІХ позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).

Згідно із Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ), що набрав чинності 17.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон №2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 Цивільного кодексу України з 24.02.2022, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону №540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24.02.2022, на період дії карантину.

Карантин на території України скасований з 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, тому банк, звернувшись до суду 19.06.2025 із заявою про грошові вимоги до боржника, в частині вимог про стягнення 3 % річних за період з 02.04.2017 до 23.02.2022, що, за розрахунком суду апеляційної інстанції, складає 14 305,84 дол. США (595 542,11 грн за курсом гривні до долара США 41,6293 грн станом на 19.06.2025) дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону №540-ІХ.

Разом з тим, в частині вимог про стягнення 3 % річних за період з 12.03.2017 по 01.04.2017 у розмірі 168,03 дол. США (6 994,97 грн за курсом гривні до долара США 41,6293 грн станом на 19.06.2025) слід відмовити з підстав спливу строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення штрафу колегія суддів зазначає, що підпунктом 3.3.4. договору іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов'язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки, якщо це буде передбачено змінами до кредитного договору, на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування (в тому числі від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування) та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

Так, до заяви про визнання грошових вимог банком долучено копію договору №011512-7084 добровільного страхування життя від 20.09.2007 зі строком дії до 24 години 20.09.2019, копію договору №13-1501-0337 добровільного страхування заставного майна від 20.09.2007 зі строком дії до 20.09.2008, копію договору №04-1501-0486 добровільного страхування заставного майна від 11.09.2008 зі строком дії до 11.09.2009, а тому про порушення своїх прав у зв'язку із невиконанням умов пункту 3.3.4. договору іпотеки банк був обізнаний щонайменше з моменту припинення строку дії вказаних договорів страхування.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що карантин на території України скасований з 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, банк, звернувшись до суду 19.06.2025 про стягнення 40 650, 00 грн штрафу за порушення пункту 3.3.4. договору іпотеки, пропустив річний строк позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні грошових вимог банку в цій частині слід відмовити.

Таким чином, доводи банку про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції вимог про стягнення суми штрафу з підстав спливу позовної давності колегія суддів відхиляє. Доводи боржника про помилковість висновку суду щодо відмови у застосуванні строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення 3% річних частково знайшли своє підтвердження.

Щодо грошових вимог ОСОБА_2

03.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (надалі - банк) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №05/03/2008/840-К/259 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1. якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 26 609,04 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору цільовим використанням кредиту є:

-проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 03.03.2008, що укладений між позичальником та ОСОБА_3 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 51 237 551 00 02 005 0428;

-витрати позичальника, пов'язані з оформленням кредиту;

-оплата комісії за розрахунки за цим договором.

Згідно із пунктом 1.3.1. кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,89% на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Банк надає позичальнику кредит строком до 28.02.2025 (пункт 1.4. кредитного договору).

За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 146 960,00 грн (пункт 2.5. кредитного договору).

У пункті 3.3.1. кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту здійснюється згідно графіка платежів за програмою Кредитний пакет «Житлові рішення», починаючи з 03.03.2008.

За умовами пункту 3.3.2. кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені пунктом 1.3.1. цього договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів у порядку, передбаченому пунктом 3.3.3. договору, шляхом сплати мінімально необхідного платежу у валюті кредиту.

Пунктом 3.3.3. кредитного договору, зокрема, передбачено, що позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у пункті 3.3.1. цього договору, щомісячно до 6 числа поточного місяця.

У випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у пункті 3.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 5.2. кредитного договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.4. кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору 03.03.2008, були також укладені іпотечний договір від 03.03.2008 та договір поруки від 03.03.2008 з ОСОБА_4 .

Так, 03.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (надалі - іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (надалі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений 03.03.2008 Вініцьким Б.В., приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі №391 (далі - іпотечний договір).

За умовами пунктів 1.1., 1.2. іпотечного договору за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору (№05/03/2008/840-К/259 від 03.03.2008) передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки - земельну ділянку, загальною площею 0,100 га, розташовану в АДРЕСА_3 .

Загальна вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 146 960,00 грн (пункт 1.3. іпотечного договору).

03.03.2008 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна була зареєстрована заборона на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 51 237 551 00 02 005 0428, накладений арешт та здійснена реєстрація в Державному реєстрі іпотек.

18.04.2019 були проведені електронні торги по лоту номер F51GL41783, до складу якого входило право вимоги за кредитним договором із забезпеченням (земельна ділянка).

За результатами проведення електронних торгів по лоту номер F51GL41783 було оголошено переможцем ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом електронного аукціону.

11.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (первісним кредитором) та ОСОБА_2 (новим кредитором) укладено договір №05/03/2008/840-К/259 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до пункту 2.1. якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом №UA-EA-2019-02-27-000032-b, первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором №05/03/2008/840-К/259 від 03.03.2008 з додатковими угодами/договорами (за наявності), зазначеними у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників позичальника, спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки позичальника, або які зобов'язані виконати обов'язки за кредитним договором (далі - основний договір). Новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до додатку №1 до договору №05/03/2008/840-К/259 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором первісний кредитор відступив (передав права вимоги) новому кредитору за кредитним договором №05/03/2008/840-К/259 від 03.03.2008.

У вказаному додатку №1 до договору №05/03/2008/840-К/259 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором сторонами визначено, що станом на 11.05.2019 заборгованість становить 113 883,17 дол. США:

-25 302,13 дол. США - основний борг;

-30 228,54 дол. США - відсотки;

-58 352,50 дол. США - пеня.

Крім того, 11.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до загальних положень та пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний іпотекодержатель відступає (передає), а новий іпотекодержатель набуває (приймає) належні первісному іпотекодержателю права за договором іпотеки (іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Вініцьким Б.В. за реєстровим №391), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (№05/03/2008/840-К/259 від 03.03.2008), право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. З моменту набрання чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання первісного іпотекодержателя у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору іпотеки, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Пунктом 2 договору про відступлення прав за договором іпотеки від 11.05.2019 визначено, що предметом іпотеки за договором іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, загальною площею 0,100 га, розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 51 237 551 00 02 005 0428, що є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим 03.03.2008 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Вініцьким Б.В. за реєстровим №386 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів №5535636 від 03.03.2008. Вартість предмету іпотеки за договором іпотеки складає 146 960,00 грн.

У заяві про грошові вимоги до боржника (вх.№3-518/25 від 20.06.2024) ОСОБА_2 просила визнати грошові вимоги, як забезпеченого кредитора, на загальну суму 134 485,07 дол. США (станом на 19.06.2025 ((на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника) еквівалент по курсу НБУ становить 5 598 519,32 грн), що складаються з:

-25 302,13 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 1 053 309,96 грн (25 302,13 х 41,6293)) - основний борг;

-30 228,54 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 1 258 392,96 грн (30 228,54 х 41,6293)) - відсотки;

-58 352,50 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 2 429 173,73 грн (58352,50 х 41,6293)) - пеня;

-20 601,90 дол. США (еквівалент по курсу НБУ становить 857 642,68 грн (20 601,90 х 41,6293)) - 3% річних, за період з 11.05.2019 по 21.05.2025, та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів як забезпечені.

Таким чином, ОСОБА_2 посилається на наявність кредиторських вимог до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі кредитного договору №05/03/2008/840-К/259, укладеного 03.03.2008 з Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра», була відступлена ОСОБА_2 за договором №05/03/2008/840-К/259 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором. Крім того, 11.05.2019 між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 Цивільного кодексу України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.

Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора, при цьому обов'язком первісного кредитора є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України)

Суд першої інстанції визнав грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 на суму 5 137 940,65 грн та 6 056,00 грн судових витрат.

При цьому обґрунтованість та правомірність визнаного місцевим господарським судом суми розміру грошових вимог у сумі 5 137 940,65 грн жодним із учасників справи не оспорено.

Щодо віднесення грошових вимог до таких, що забезпечені заставою

Як зазначалось, за визначенням, наведеним у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

У силу приписів частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (частина друга статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Крім того, розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина восьма статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

З аналізу наведених приписів Кодексу України з процедур банкрутство вбачається, що законодавець не встановив обов'язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.

Водночас у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців 4, 5 частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства спеціальний закон, за загальним правилом, пов'язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

Водночас системний аналіз норм статті 572 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про заставу», статті 1 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття «переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна».

Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов'язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов'язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.

Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов'язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).

Тому визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань, зокрема статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Законів України «Про заставу», «Про іпотеку» (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17).

Аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що в процедурі розпорядження майном на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Лише у процедурі ліквідації до повноважень ліквідатора належить: визначення початкової вартості майна банкрута (частина перша статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системний аналіз абзацу третього частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв'язку з положеннями статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України «Про іпотеку» та статей 12, 19, 28 Закону України «Про заставу» дає підстави для висновку, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.

При цьому згідно частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Як зазначалось, судом першої інстанції визначено розмір та перелік наступних визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів:

Також із оскаржуваних ухвал суду про розгляд грошових вимог кредиторів вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що визнані судом кредиторські вимоги є забезпеченими повністю.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідно розмежовувати дії щодо визначення вартості заставного майна боржника та щодо визначення розміру кредиторських вимог, оскільки такі дії є різними за своєю суттю та наслідками як для боржника, так і для кредиторів. При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації заставного (іпотечного) майна.

На цій стадії (формування реєстру кредиторських вимог у попередньому судовому засіданні) Кодексом України з процедур банкрутства реалізація майна боржника не передбачена, тому посилання Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» на необхідність врахування звіту про оцінку іпотечного майна, виконаного 10.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА ГРУПА «ПІК», у цьому випадку є передчасним.

Також колегія суддів звертає увагу, що ціна майна може змінюватись не тільки з моменту укладення договору іпотеки до порушення провадження у справі про банкрутство, але і з моменту визнання кредиторських вимог і внесення їх у реєстр вимог кредиторів до моменту фактичної реалізації заставного (іпотечного) майна. Тому внесена до реєстру вимог кредиторів договірна ціна заставного (іпотечного) майна до реєстру вимог кредиторів за результатами розгляду кредиторських вимог у попередньому судовому засіданні не є остаточною, оскільки кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації такого майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який є боржником в основному зобов'язанні, є, з урахуванням положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 572, 575, 583, 584, 589 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 28 Закону України «Про заставу», статті 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України «Про іпотеку», забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки). Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, яка хоч і стосується в першу чергу майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, однак, з огляду на подібність правового регулювання, вона може бути врахована і у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитори Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 не подавали заяви про відмову від забезпечення, тому, з урахуванням положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 572, 575, 583, 584, 589 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 28 Закону України «Про заставу», статті 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України «Про іпотеку», їх вимоги є забезпеченими повністю, про що правильно було зазначено судом першої інстанції.

Також колегія суддів враховує, що згідно з положеннями частини четвертої статті 591 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 47 Закону України «Про іпотеку», якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

Тобто звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.

Вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог, як і їх черговість, повинен визначатися судом (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14, від 27.05.2021 у справі № 916/1142/18).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 кредиторські вимоги є забезпеченими повністю та незалежно від облікової оцінки іпотечного майна, визначеної сторонами в договорі іпотеки.

Щодо ухвали попереднього засідання

Відповідно до частин першої, другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище висновки суду апеляційної інстанції щодо відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» про стягнення 3 % річних за період з 12.03.2017 по 01.04.2017 у розмірі 168,03 дол. США (6 994,97 грн за курсом гривні до долара США 41,6293 грн станом на 19.06.2025) з підстав спливу строку позовної давності, наявні підстави для скасування в цій частині ухвали Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та ухвали попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 у сумі 5 137 940,65 грн, як таких, що забезпечені заставою, слід залишити без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК». Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 у сумі 6 994,97 грн слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 у сумі 4 661 185,79 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Іншу частину грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 у розмірі 47 644,97 грн (40 650,00 грн штрафу та 6 994,97 грн - 3% річних) - відхилити, в решті вказані ухвали - залишити без змін. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 у сумі 5 137 940,65 грн, як таких, що забезпечені заставою, - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (вх.№№3673/25, 3674/25 від 10.09.2025) залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№3677/25, 3678/25, 3679/25 від 10.09.2025) задовольнити частково.

3.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 у сумі 6 994,97 грн - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 у сумі 4 661 185,79 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Іншу частину грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 у розмірі 47 644,97 грн відхилити.

В решті ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 залишити без змін.

4.Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до боржника ОСОБА_1 в наступній редакції:

« 1.Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 4 661 185,79 грн та 6 056,00 грн судових витрат, а саме:

6 056,00 грн - позачергово (судовий збір);

4 661 185,79 грн - забезпечені заставою майна - квартирою, АДРЕСА_2 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306, які підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.

2.Іншу частину вимог у розмірі 47 644,97 грн відхилити.

3.Зобов'язати арбітражного керуючого включити вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства».

5.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 у сумі 5 137 940,65 грн, як таких, що забезпечені заставою, - залишити без змін.

6.Викласти пункт 1 ухвали попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в наступній редакції:

« 1.Визначити наступні розмір та перелік визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів:

1) ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 на суму 5 137 940,65 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких:

6 056,00 грн - позачергово (судовий збір);

5 137 940,65 грн - як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Зобов'язати арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_2 у розмірі 5 137 940,65 грн, як такі, що забезпечені земельною ділянкою площею 0,100 га, розташованої у АДРЕСА_3 , кадастровий № 51 237 551 00 02 005 0428, згідно іпотечного договору від 03.03.2008.

2)Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 4 661 185,79 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких:

6 056,00 грн - позачергово (судовий збір);

4 661 185,79 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Зобов'язати арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» у розмірі 4 661 185,79 грн, як такі, що забезпечені квартирою, АДРЕСА_2 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306.

Не визнаними вимогами до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) в сумі 47 644,97 грн».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повну постанову складено 16.02.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран

Попередній документ

134121278

Наступний документ

134121280

Інформація про рішення:

№ рішення:	134121279
№ справи:	916/1640/25
Дата рішення:	09.02.2026
Дата публікації:	18.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; неплатоспроможність фізичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (16.02.2026)
Дата надходження:	25.04.2025
Предмет позову:	про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

21.05.2025 16:00	Господарський суд Одеської області
02.07.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
21.07.2025 12:40	Господарський суд Одеської області
11.08.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
29.09.2025 12:40	Господарський суд Одеської області
04.11.2025 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
02.12.2025 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
08.12.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
27.01.2026 11:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
02.02.2026 09:30	Господарський суд Одеської області
09.02.2026 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
16.02.2026 16:30	Господарський суд Одеської області
19.03.2026 10:00	Господарський суд Одеської області