79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2026 р. Справа №914/1963/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Т.Б. Бонк
С.М. Бойко,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена» від 14 лютого 2025 року б/н від 14.02.25 (вх. №01-05/393/25 від 14.02.25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2025 року (повний текст підписано 03.02.2025), суддя Король М.Р.
у справі № 914/1963/24
за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Львівське комунальне підприємство «Балатон-409»
про: стягнення 201 591,38 грн, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди
за участю представників сторін:
від позивача: Григорович Р.Р.
від відповідача: Колібанич О.Я.
від третьої особи: не з'явився.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена» про стягнення 201 591,38 грн та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди.
Спір між сторонами виник з обставин порушення виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати, коли сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці, що стало підставою для дострокового припинення орендних відносин і, як наслідок, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 січня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 201 591, 38 грн та 6 056,00 грн судового збору. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксена» звільнити та повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею, 209.3 кв. м., в тому числі, приміщення першого поверху з індексами І. 4-6. 4-7. 4-8. 4-9., площею 33.5 кв. м. та другого поверху з індексами II. 4-10, 4-11, 4-12. 4-13. 4-14. 4-15, 4-16., площею 175.8 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 11.
Суд першої інстанції зазначив, що судами у справі №914/339/23 встановлено те, що договір оренди нерухомого майна № Ш-12235-20 (АП) вважається припиненим 27.10.2022р.
За обставинами даної справи, місцевим судом встановлено те, що балансоутримувач вчинив дії, спрямовані на повернення з оренди майна, які передбачені розділом 4 договору: склав акти повернення з оренди орендованого майна у чотирьох оригінальних примірниках, які 22.05.2024р. надіслав на адресу орендаря цінним листом з описом вкладення для ознайомлення та підписання.
Відтак, процедура, передбачена п.4.2 розділу 4 договору оренди була в даному випадку дотримана. На момент розгляду справи, приміщення не повернуті відповідачем. Відповідно до обставин справи підписаного акта про повернення майна немає.
Відтак, місцевий суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не дотримався свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та продовжував ним користуватися навіть після припинення договору.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у відповідача залишились невиконані зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати та неустойки.
Надавши оцінку наявним у справі доказам, врахувавши те, що відповідачем заявлено вимогу про стягнення заборгованість зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 201 591, 38 грн, а також здійснивши відповідний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки та орендної плати, суд дійшов висновку, що така обрахована правильно, відтак підлягає до стягнення.
Не погодившись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксена» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 14.02.25 (вх. №01-05/393/25 від 14.02.25), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2025 та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що в провадженні Господарського суду Львівської області знаходилась справа № 914/339/23 за позовною заявою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНА» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та неустойки та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень. В позові позивачу у даній справі було відмовлено.
На переконання скаржника, позивач фактично звернувся до суду з ідентичним позовом, до тої самої сторони та з тих самих підстав.
Разом з тим, відповідач зазначає, що заборгованість, яка присуджена до стягнення є необґрунтованою, адже заборгованість, яка існувала на час розгляду справи №914/339/23 та прийняття судом рішення була частково погашена.
Крім того апелянт звертає увагу на неналежність доказів, які представлені позивачем відносно надіслання балансоутримувачем 22.05.2024 Орендарю актів повернення з оренди орендованого майна, а саме: відсутність на описі вкладення до цінного листа ідентифікатора поштового відправлення.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 04.02.2026 з'явився представник позивача та відповідача, надали пояснення щодо обставин справи.
У судове засідання 04.02.2026 третя особа явки уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та дату розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
04.12.2020р. Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксена» (орендар) було укладено договір № Ш-12235-20 (АП) оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, предметом якого були нежитлові приміщення, загальною площею 209,3 м кв. з цільовим призначенням для перукарні (п. 4.1, 7.1 договору).
У п.9 договору сторони погодили, що місячна орендна плата становить 9 320,42 грн без ПДВ, витрати на утримання орендованого майна компенсуються орендарем у порядку, передбаченому п. 6.5 договору.
Відповідно до п.10 договору, розмір авансового внеску орендної плати становить 22 369,00 грн з ПДВ (дві місячні орендні плати), сума забезпечувального депозиту 18 640,83 грн без ПДВ (п.11 договору).
За умовами п.3.3 розділу ІІ договору, орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5 (А) і 5 (В)).
Відповідно до п.12.7 договору, такий може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (пп. 12.7.1).
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/339/23 (за участі тих же сторін) від 11.10.2023р., залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024р. та Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.05.2024р., відмовлено в задоволенні позову про стягнення 16282,72 грн. ·та зобов'язання звільнити та повернуrи об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 209,3 кв.м. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 9 109,31 грн закрито.
Судами встановлено, що договір оренди припинено 27.10.2022р., однак, у позовній вимозі про виселення було відмовлено, внаслідок невиконання балансоутримувачем своїх обов'язків за процедурою повернення майна з оренди, які передбачені розділом 4 Договору (протягом трьох робочих днів з дати припинення договору, балансоутримувач зобов'язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю ( п. 4.2 договору).
Рішення суду у справі №914/339/23 мотивоване відсутністю вини з боку орендаря в частині повернення об'єкта з оренди, оскільки саме через бездіяльність балансоутримувача у відповідача, станом на момент розгляду судом справи, не виникло обов'язку повертати об'єкт оренди балансоутрuмувачу, оскільки:
-умови договору оренди ставлять відповідача у залежність від дій балансоутрuмувача щодо повернення об'єкта оренди, які останній не здійснив (виготовлення проектів актів повернення, надання іх для підписання орендареві, огляд майна);
-закон та договір оренди не передбачають обов'язків орендаря здійснювати дії щодо повернення об'єкта оренди, які мав здійснити балансоутрuмувач (виготовлення·проектів актів повернення, надання іх для підписання орендареві, огляд майна), оскільки орендареві такі повноваження не можуть бути надані.
За обставинами даної справи, дотримуючись процедури, передбаченої п.4.2 розділу 4 договору оренди, ЛКП «Балатон-409» склало акти повернення з оренди орендованого майна у чотирьох примірниках, які 22.05.2024р. надіслало на адресу орендаря цінним листом з описом вкладення для ознайомлення та підписання.
Відтак, обставини даної справи не є тотожними обставинами у справі №914/339/23.
Відповідно до п.3.8 незмінюваних умов договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній місцевому бюджету).
На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.9).·
Як слідує із довідки про заборгованість з орендної плати №4-2302-8575 від 21.06.2024р., станом на 19.06.2024р., відповідачем допущено заборгованість на загальну суму 201 591,38 грн., яка нарахована Управлінням комунальної власності, як орендодавцем, і як стороною договору.
Дана заборгованість складається з:
-орендної плати в розмірі 194 801,21 грн (за період з 04.12.2020р. по 25.05.2024р.);
-неустойки в розмірі 6 790,17 грн (за період з 26.05.2024р по 31.05.2024р.), яка нарахована у відповідності до ч.2 ст. 785 ЦК України.
Крім того, позивач зазначає, що сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п.3.5 договору, зарахована позивачем в довідці про заборгованість з орендної плати №4-2302-8575 від 21.06.2024р. за 1 місяць оренди (грудень 2020) в розмірі 11 184, 50 грн. та за останні й місяць оренди (листопад 2022р.) в розмірі 11 184, 50 грн.
Забезпечувальний депозит в розмірі 18 640, 83 грн, сплачений відповідно до п.11 змінюваних умов договору, перерахований позивачем в повному обсязі до місцевого бюджету, оскільки орендар відмовився від підписання акта повернення з оренди орендованого майна (п.4.7 незмінюваних умов договору).
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.
Відповідно до ст 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.3.1 незмінюваних умов договору, орендна плата становить суму, визначену в п.9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.9.1 Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 9 320,42 грн без ПДВ (протокол електронного аукціону UA-PS-2020-10-16-000139-2 від 08.11.2020).
Орендар сплачує орендну плату щомісячно на рахунок орендодавця. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. В день укладення цього договору або до цієї дати, орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору (п.3.4, п.3.5).
Співвідношення розподілу орендної плати, станом на дату укладення договору визначено, як: орендодавцю 100 відсотків від суми орендної плати (п.16).
Згідно п.3.6 договору, якщо цей договір укладено за результатами аукціону, то підставою для сплати авансового внеску з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.
Відповідно до п.10.1. Умов, розмір авансового орендного платежу становить 2 (дві) місячні орендні плати: 22 369,00 грн. з податком на додану вартість; сума забезпечувального депозиту становить18 640,83 грн без ПДВ (п.11).
Відповідачем не було належним чином дотримано виконання умов договору оренди нерухомого майна в частині виконання обов'язку зі сплати орендної плати.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Так колегія суддів зазначає, що судами у справі №914/339/23 встановлено те, що договір вважається припиненим 27.10.2022р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо доводів апелянта про те, що позивач звернувся до суду з ідентичним позовом, до тої самої сторони та з тих самих підстав, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з обставинами справи №914/339/23 було встановлено нескладення Балансоутримувачем акта приймання-передачі майна після припинення договору оренди та ненадіслання такого документа Орендарю.
В абз. 4.34 рішення суду у справі №914/339/23 зазначено: «Саме через бездіяльність балансоутримувача у відповідача станом на момент розгляду судом справи не виникло обов'язку повертати об'єкт оренди балансоутримувачу. За таких обставин нездійснення активних дій відповідачем щодо повернення майна із оренди, які за умовами договору не передбаченіяк обов'язок орендаря, не порушує прав позивача в цій справі та не може бути підставою для задоволення передчасної позовної вимоги про повернення майна шляхом виселення» (абз.4 34).
За обставинами даної справи, в якій заявляється вимога про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, Балансоутримувач вчинив дії, спрямовані на повернення з оренди орендованого майна, які передбачені розділом 4 договору: склав акти повернення з оренди орендованого Майна у трьох оригінальних примірниках, які 22.05.2024 надіслав на адресу Орендаря цінним листом з описом вкладення для ознайомлення та підписання. Листом №4-3603-30963 від 06.06.2024 повідомив Управління комунальної власності про неповернення підписаних примірників актів.
Таким чином, обставини не тотожні.
Звертаючись до суду із даним позовом, Управлінням комунальної власності було враховано обставини, встановлені судами у справі №914/339/23.
Розділом 4 договору оренди врегульовано порядок повернення майна з оренди.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний звільнити протягом 3-х робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у такому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п.4.1 договору).
Також, відповідно до умов вказаного пункту договору, у разі припинення договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Зважаючи на свободу договору, наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність правових підстав для нарахування орендної плати після припинення договору.
Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п.4.3 Договору).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
За обставинами даної справи, судом встановлено те, що балансоутримувач вчинив дії, спрямовані на повернення з оренди майна, які передбачені розділом 4 договору: склав акти повернення з оренди орендованого майна у чотирьох оригінальних примірниках, які 22.05.2024р. надіслав на адресу орендаря цінним листом з описом вкладення для ознайомлення та підписання.
Щодо заперечень апелянта стосовно відсутності на описі вкладення ідентифікатора поштового відправлення, колегія суддів зазначає наступне.
В описі вкладення до поштового відправлення міститься: перелік документів, що надсилались; юридична адреса відповідача, як адресата; відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 затверджено «Правила надання послуг поштового зв'язку», які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними. Станом на сьогодні, чинними є «Правила надання послуг поштового зв'язку» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. №1071(набрання чинності 14.10.2023).
При цьому, на момент здійснення Балансоутримувачем відправлення актів повернення з оренди орендованого майна (22.05.2024), як і станом на сьогодні дана редакція Правил є чинною.
Зі змісту п.17, п.58 Правил вбачається наступне: Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей (в нашому випадку: найменування вкладення «Акт приймання-передачі», в кількості - 4 шт; дата 22.05.2024; на ім'я ТзОВ «Ксена», адреса: м. Львів, вул. Г. Мазепи,11).
Пунктом 58 визначено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток поштового календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, така кореспонденція повертається відправникові для відповідного оформлення.
В свою чергу, скаржник посилається на обов'язковість зазначення на описі вкладення ідентифікатора поштового відправлення. Однак, така вимога була передбачена, але в редакції Правил від 12.08.2023 (яка, як на момент відправлення актів Балансоутримувачем 22.05.2024, так і станом на сьогодні є нечинною).
Враховуючи вищенаведене, процедура відправлення Балансоутримувачем поштової кореспонденції передбачена п.4.2 розділу 4 договору оренди була в даному випадку дотримана, наявним в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та накладною АТ «Укрпошта» підтверджується направлення Балансоутримувачем відповідачу вказаних в описі документів.
На момент розгляду справи, приміщення не повернуті відповідачем. Відповідно до обставин справи підписаного акта про повернення майна немає.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не дотримався свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та продовжував ним користуватися навіть після припинення договору.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що за обставин нездійснення дій відповідачем щодо повернення майна із оренди, відповідно є підставою для задоволення позовної вимоги про повернення майна шляхом виселення.
Також, у відповідача залишились невиконані зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати та неустойки.
Як встановлено в п.3.11 незмінюваних умов договору, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
При цьому, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).
Як слідує із довідки про заборгованість з орендної плати №4-2302-8575 від 21.06.2024р., станом на 19.06.2024р., відповідачем допущено заборгованість на загальну суму 201 591,38 грн., яка нарахована Управлінням комунальної власності, як орендодавцем, і як стороною договору.
Дана заборгованість складається з:
-орендної плати в розмірі 194 801,21 грн (за період з 04.12.2020р. по 25.05.2024р.);
-неустойки в розмірі 6 790,17 грн (за період з 26.05.2024р по 31.05.2024р.), яка нарахована у відповідності до ч.2 ст. 785 ЦК України.
В день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6. цього договору (п.3.5). Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перший та останній місяці оренди (п.3.10).
Позивач зазначає, що сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п.3.5 договору, зарахована позивачем в довідці про заборгованість з орендної плати №4- 2302-8575 від 21.06.2024р. за 1 місяць оренди (грудень 2020) в розмірі 11 184, 50 грн. та за останні й місяць оренди (листопад 2022р.) в розмірі 11 184, 50 грн.
Забезпечувальний депозит в розмірі 18 640, 83 грн, сплачений відповідно до п.11 змінюваних умов договору, перерахований позивачем в повному обсязі до місцевого бюджету, оскільки орендар відмовився від підписанняи акта повернення з оренди орендованого майна (п.4.7 незмінюваних умов договору).
При формуванні довідки про заборгованість №4-2302-8575 від 21.06.2024р, позивачем були враховані ухвали Львівської міської ради:
-№6464 від 28.04.2020р. «Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину»,
-№121 від 25.02.2021р. «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020р. №6464 «Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину»,
-№977 від 17.06.2021р. «Про додаткові заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину»,
-№2239 від 18.08.2022р. «Про окремі питання управління комунальним майном у зв'язку із введенням воєнного стану».
А з 26.05.2024р. - 31.05.2024р. (після надіслання акту про повернення майна з оренди) відповідачу було нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати = 6 790,27 грн.
Відповідно до п.3.8 незмінюваних умов договору, зокрема, орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем місцевому бюджету.
Орендодавець може за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими в орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору.
Розділом 11 незмінюваних умов договору врегульовано відповідальність і вирішення спорів за договором.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (п.11.1).
Спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п.11.3).
Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду (п.11.4).
Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам, врахувавши те, що відповідачем заявлено вимогу про стягнення заборгованість зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 201 591, 38 грн., а також апеляційний суд здійснивши відповідний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки та орендної плати, вказує, що така обрахована правильно.
Відтак, місцевий суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2025 року у справі №914/1963/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена» від 14 лютого 2025 року б/н від 14.02.25 (вх. №01-05/393/25 від 14.02.25) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2025 року у справі №914/1963/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Т.Б. Бонк
Суддя С.М. Бойко