"16" лютого 2026 р. Справа № 11/Б-664
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
судді-доповідача МАТУЩАКА О.І.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області (№01-05/89/26 від 12.01.2026)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2025 (повна ухвала - 30.12.2025, суддя Боровець Я.Я.)
у справі №11/Б-664
за заявою ініціюючого кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, м. Тернопіль
до Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", м.Теребовля, Тернопільська область
про визнання банкрутом
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 23.10.2025 заяву ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 задовольнив частково. Визнав поточні кредиторські грошові вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області в сумі 5 677,46 грн та в сумі 6 056,00 грн, які підлягають включенню ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства. В іншій частині заяву щодо визнання поточних кредиторських грошових вимог у розмірі 1 034 638,59 грн відхилив.
ГУ ДПС у Тернопільській області повторно звернулося до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2025 в частині відхилення поточних грошових вимог до боржника, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Водночас просить поновити строк на апеляційне оскарження, в якому покликається на те, що ГУ ДПС у Тернопільській області 09.01.2026 в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження, подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2025 по справі №11/Б-664.
Зазначає, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 по справі №11/Б-664 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області повернуто скаржнику. Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету скаржника 09.02.2026 о 20:42 год. Отримавши дану ухвалу, ГУ ДПС у Тернопільській області усунуло недоліки вперше поданої апеляційної скарги, та повторно подало апеляційну скаргу.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваної ухвали суду від 23.10.2025 складено 30.12.2025. Відтак, останнім днем строку на апеляційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) є 09.01.2026. Апеляційна скарга сформована представником скаржника в системі "Електронний суд" 10.02.2026, тобто із значним пропущенням строку на апеляційне оскарження.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 ГПК України).
Вказана норма передбачає право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі вручення оскаржуваного судового рішення не в день його проголошення або складання повного тексту, а після надсилання копії такого рішення на адресу сторони (з дати отримання оскаржуваного рішення). Водночас право сторони на поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити такий строк через необмежений термін. При цьому, добросовісне користування процесуальними правами є обов'язком учасників судового процесу.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту вказаної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
Отже, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Виходячи зі змісту ч. 2 та 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 Суд виснував, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
У цій справі, вдруге скаржник подав апеляційну скаргу 10.02.2026, тобто з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України. При цьому, апелянт не навів доводів та не надав жодних доказів того, що вперше апеляційна скарга була подана в межах встановлених строків на апеляційне оскарження, а повернення тієї апеляційної скарги судом відбулося не через недобросовісне виконання скаржником своїх обов'язків щодо усунення недоліків апеляційної скарги, а внаслідок об'єктивних і непереборних обставин.
Таким чином, скаржником не доведено одночасне дотримання визначених та вказаних вище умов для поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному зверненні із апеляційною скаргою.
Враховуючи зазначене, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі є необґрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, оскільки відносяться до професійних функцій представництва юридичної особи, є такими, що не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв'язку з чим визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
На основі вказаного вище, подане клопотання є необгрунтованим, тому скаржнику для можливості поновлення строку на подання апеляційної скарги, належить подати до суду належні докази, які би підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження .
Частиною 3 ст. 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 234, 256, 258, 261 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області (№01-05/89/26 від 12.01.2026) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2025 у справі №11/Б-664 залишити без руху.
2. Апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки - подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Головуючий (суддя-доповідач) О. І. МАТУЩАК