16 лютого 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025262110000127 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кліводин, Кіцманського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимого,
-останній раз вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09.08.2022 року за ч. 2 ст. 309 ККУ до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України, -
Провадження № 11-кп/822/84/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_9
Категорія: ст.ст. 121, 135 КК України Доповідач: ОСОБА_10
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 135 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім ) років;
- за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 , до вступу вироку в законну силу, залишено у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 03 червня 2025 року о 18:05 год.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк перебування його під вартою з моменту його фактичного затримання 03.06.2025 року, із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, заподіяну вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 витрати на поховання покійного ОСОБА_11 , у розмірі 96 070 (дев'яносто шість тисяч сімдесят) гривень.
Вирішено долю речових доказів та розподілено процесуальні витрати.
Згідно вищевказаного вироку, 01.06.2025 року у вечірній час доби, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знаходилися в житловому будинку домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , де всі разом розпивали алкогольні напої.
01.06.2025 року близько 22 год. 30 хв., між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виникла словесна сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході якої останні почали висловлюватися на адресу один одного нецензурною лайкою, та їх конфлікт поступово переріс у бійку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наблизився до ОСОБА_11 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , почав наносити удари кулаками в область голови, від яких останній впав на землю. В подальшому, ОСОБА_8 , подолавши опір ОСОБА_11 та користуючись своєю фізичною перевагою, наніс не менше 10 ударів ногами в область голови ОСОБА_11 . Припинивши свої протиправні дії, ОСОБА_8 залишив ОСОБА_11 лежати на підлозі у кімнаті вказаного будинку.
Таким чином, ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді:
1) - Синці розташовані: на долонній поверхні лівої китиці біля основи першого пальця; на передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; на задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; на задній поверхні лівого передпліччя в верхній третині; на задній поверхні лівого передпліччя в середній третині; на зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині; на передньо- зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині; на передньо-внутрішеній поверхні правого плеча в середній та нижній третині; на правому передпліччі в середній третині на задній поверхні; на зовнішній поверхні правого ліктьового суглоба; на тильній поверхні правої китиці;
- Садна розташовані: на зовнішній поверхні лівого плечового суглоба; на зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині, в чисельній кількості, яка не піддається рахунку; на задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; на задньо-зовнішній поверхні, у верхній третині лівого передпліччя, в чисельній кількості яка не піддається рахунку; на зовнішній поверхні правого колінного суглоба;
2) - Забійна рана на зовнішній поверхні лівого плеча, в середній третині;
3) - Садно на бічній поверхні тулуба справа в проекції 8-9-го ребер;- Злам 8-9-го ребер по передньо-підпаховій лінії справа, з крапковими крововиливами темно-червоного кольору довкола в оточуючі м?які тканини;
4) - Синці: на лівій верхній повіці; на лівій нижній повіці; - Садна на: скроневій ділянці справа в кількості 3-х; скроневій ділянці зліва; тім?яній ділянці по-центру; на лобній ділянці дещо зліва з заходом на волосяну частину голови; на тім?яно-скроневій ділянці зліва;
- Крововиливи у м?які тканини волосяної частини голови з боку внутрішньої поверхні на: лобно-тім?яній ділянці дещо зв лобно-тім?яній ділянці дещо справа;
- Субарахноїдальний крововилив на міждольовій поверхні головного мозку;
- Субдуральна гематома на скроневій ділянці справа;
- Забій речовини головного мозку в товщу тім?яно-скроневій ділянки справа.
Згідно висновків експерта ЧОБ СМЕ №726 від 30.07.2025 року та №051 від 12.09.2025 року, тілесні ушкодження вказані у пункті 4) виникли відносно задовго до моменту настання смерті, за ознакою «небезпека для життя» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від вклинення стовбурових структур головного мозку у великий потиличний отвір, внаслідок отриманої при житті закритої внутрішньо-черепної травми з забоєм речовини головного мозку та розвитком субдуральної гематоми і субарахноїдальних крововиливів.
Після настання смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , розуміючи, що за вчинений тяжкий злочин може понести покарання, з метою приховування злочину та уникнення від кримінальної відповідальності, попросив допомоги у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у приховуванні тяжкого злочину, а саме неповідомленні правоохоронного органу про смерть ОСОБА_11 . Після чого, продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на приховування тяжкого злочину, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 винесли з кімнати житлового будинку труп ОСОБА_11 на вулицю та залишили його на присадибній ділянці у кущах вище вказаного господарства, накривши труп ОСОБА_11 підодіяльником та шторою з метою маскування.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 .
Крім того, ОСОБА_8 , діючи умисно, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу ОСОБА_11 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень (01.06.2025), усвідомлюючи, що внаслідок отриманих травм, життя ОСОБА_11 перебуває під загрозою, оскільки останній внаслідок отриманих тілесних ушкоджень не міг самостійно підвестись, рухатись, а відповідно і вжити заходів до самозбереження, поставивши ОСОБА_11 в небезпечний для його життя стан, перебуваючи в кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та маючи реальну можливість надати йому допомогу, повідомити про небезпечний для життя ОСОБА_11 стан, проявив байдужість до права людини на життя, таку допомогу не надав, екстрену медичну допомогу не викликав, сусідів на допомогу не покликав, не повідомив про стан останнього заклади охорони здоров'я та медичних працівників для забезпечення надання необхідної своєчасної допомоги, залишивши ОСОБА_11 у безпорадному стані лежати на підлозі у кімнаті вказаного будинку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він і помер.
Згідно висновку експерта ЧОБ СМЕ №051 від 12.09.2025 року, ступінь розвитку та вираженість тілесних ушкоджень, які призвели до смерті, дозволяє припустити, що між отриманням ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та його смертю збігло не менше однієї доби. Приймаючи до уваги вираженість та розповсюдженість ушкоджень, які включають в себе черепно-мозкову травму, внаслідок виникнення якої настала смерть ОСОБА_11 , не виключається можливість його виживання та одужання у разі надання йому невідкладної спеціалізованої медичної допомоги.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 135 КК України, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпородного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу та сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.
В сукупності ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 3 ст. 135 КК України.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи кваліфікації дій ОСОБА_8 , доведеності його вини у вчиненні злочинів, просить змінити оскаржуваний вирок у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та застосувати норми ст. 69 КК України і призначити основне покарання за ч. 2 ст. 121 КК України нижче від найнижчої межі або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.
Апеляційні доводи мотивує тим, що призначене ОСОБА_8 судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, так як за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість.
Зазначає, що як на досудовому так і на судовому слідстві обвинувачений ОСОБА_8 визнавав вину у вчиненні кримінального правопорушення в повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому.
Крім того, ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві, приймав участь у слідчих експериментах, визнав повністю цивільний позов, до затримання проходив військову службу в ЗСУ, де отримав поранення, захищаючи вітчизну, позитивно характеризується за місцем проживання.
Вказані вище обставини з підстав, передбачених ст. 66 КК України, є такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення
Враховуючи вищевикладене, вважає, що в суду першої інстанції було достатньо підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_8 на подав клопотання про розгляд справи за його участі, що з урахуванням відсутності апеляційних вимог про погіршення становища обвинуваченого, відповідно до приписів ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи за його відсутністю.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку та доводи, викладені в апеляційній скарзі, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_7 , які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, з'ясувавши усі доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
За змістом ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій, жодним з учасників провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судова колегія вважає, що таких вимог районний суд у повній мірі дотримався.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції у повній мірі врахував обставини, характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (т. 1 а. с. 208-209), являється військовослужбовцем (т. 1 а. с. 211-213), неодружений, за місцем проживання характеризується негативно (т. 1 а. с. 217), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (т. 1 а. с. 215), однак перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: F12.1 (т. 1 а. с. 214). Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1024 від 24.06.2025 (т. 2 а. с. 201-202), ОСОБА_8 на даний час, а також на період часу, до якого відносяться інкриміновані діяння, ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, за своїм психічним станом він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
В якості обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , згідно вимог ст. 66 КК України, суд першої інстанції відніс - визнання вини.
До обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд відніс - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Навівши зазначені обставини, суд першої інстанції визначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, в межах санкції статті, яка передбачає більш суворе покарання.
Призначення обвинуваченому покарання визначене у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання несправедливим, колегія суддів не знаходить.
Посилання сторони захисту у своїй апеляційній скарзі на наявність такої пом'якшуючої обставини як щире каяття, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вбачається з постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справа № 166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Однак в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 відсутні дані на підтвердження того, що останній щиро розкаявся у вчинених правопорушеннях.
З встановлених районним судом обставин справи вбачається, що ОСОБА_8 вину визнав, однак вибачення у потерпілого не попросив, завдану шкоду не відшкодував, не зміг пояснити чому допомоги не надав потерпілому, чому не повідомив ні поліцію, ні швидку допомогу, на своє виправдання надав покази про те, що ненавмисно наніс тілесні ушкодження потерпілому, потерпілий перший почав битися, а він захищався, не думав, що потерпілий помре, посилався на стан сп'яніння в якому перебував.
На думку колегії суддів, визнання вини, з урахуванням інших вище зазначених обставин, свідчить про бажання ОСОБА_8 отримати мінімальне покарання, а не є щирим каяттям.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання є необґрунтовані, оскільки відповідно до довідки-характеристики №5/99 від 04 червня 2024 року (т. 1 а. с. 217) на ОСОБА_8 неодноразово надходили скарги від жителів села.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 проходив військову службу в ЗСУ, де отримав поранення, захищаючи вітчизну, не нівелює суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень та не є достатньою підставою для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України чи пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.
Посилання сторони захисту у своїй апеляційній скарзі на наявність такої пом'якшуючої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.
Активне сприяння розкриттю злочину, як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Отже, визнання обвинуваченим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі № 263/15605/17.
Крім того, усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно органом досудового розслідування, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту, не повідомив.
Враховуючи сукупність вищезазначених обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, оскільки виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення.
Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Враховуючи відсутність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченого, дані про особу ОСОБА_8 , суспільну небезпеку вчинених ним злочинів та непоправні наслідки у вигляді смерті потерпілого, з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України.
Судом першої інстанції враховано та надано належну правову оцінку всім обставинам, з яким закон України про кримінальну відповідальність пов'язує призначення покарання, зокрема й тими, які вказані в апеляційній скарзі.
Колегія суддів не виявила порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року, у кримінальному провадженні № 12025262110000127 за обвинуваченням ОСОБА_8 . у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 135 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення .
Головуючий, суддя [підпис] ОСОБА_10
Судді: [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3