Справа№642/6916/16-к Головуючий I інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/289/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.365 КК України
12 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Холодногірського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітана поліції, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався у перевищенні влади, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин.
ОСОБА_8 , працюючи відповідно до наказу №40 о/с від 11.02.2016 старшим оперуповноваженим ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючим спеціальне звання капітана поліції та являючись працівником правоохоронного органу, наділеним функціями представника влади, в ході здійснення заходів, спрямованих на розкриття злочину-відкритого заволодіння майном ОСОБА_9 , діючи умисно, хибно розуміючи завдання служби, бажаючи як найшвидше зібрати докази причетності ОСОБА_10 до скоєння злочину, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №4 відділення карного розшуку ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив дії з явним перевищенням своїх службових повноважень.
Так, 27.02.2016 р. у період часу з 10 год. 05 хв. до 13 год.05 хв., знаходячись у кабінеті №4 відділення карного розшуку ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 наніс ОСОБА_10 два удари рукою в живіт та груди. Вимагаючи від нього зізнання причетності до скоєння злочину - відкритого заволодіння майном ОСОБА_9 , при цьому погрожував ОСОБА_10 тим, що насильницькі дії стосовно нього буде застосовувати до того часу, поки той не визнає своєї вини. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 незаконно застосовуючи кайданки, без складання протоколу про затримання у порядку ст. 208 КПК України, фактично затримав ОСОБА_10 , порушуючи при цьому ст.ст.28, 29 Конституції України та незаконно утримував його у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13-05 год. 27.02.2016 до 16-00 год. 29.02.2016. Своїми насильницькими діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 фізичний біль та синець на правому передпліччі, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №1538-ая/15 від 21.03.2016 відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Суд, виправдовуючи ОСОБА_8 , послався у вироку на те, що стороною обвинувачення не надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, а надані докази є суперечливими.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, вважаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 незаконним, просить скасувати його у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження вина ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.365 КК України, підтверджується в повному обсязі, підстав для його виправдання не вбачається. Зазначив, що:
-висновок суду щодо необхідності проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 за ст.371 КК України є необґрунтованим, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 не мав ухвали слідчого судді, суду про затримання ОСОБА_10 , не обіймав посади слідчого або прокурора, які надавали б йому повноваження на затримання особи в порядку ст.208 КПК України, не передавав останнього до ізолятора тимчасового тримання, що, на думку прокурора, свідчить про відсутність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.371 КК України;
-сторона обвинувачення не погоджується з висновком суду про те, що показання потерпілого ОСОБА_10 не підтверджують причетність ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки суд не врахував, що на час надання показань потерпілий перебував під вартою та був наляканий, а отже, на думку прокурора, цілком можливо вважати, що потерпілий змінив свої показання у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності з використанням своїх зав'язків у правоохоронних органах обвинуваченим ОСОБА_8 ;
-визнання судом сумнівними показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є родичами потерпілого ОСОБА_10 , на думку прокурора, є неправильним, оскільки відповідно до ч.2 ст.97 КПК України суду має право визначати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимими доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. Зауважив, що судом знівельовано те, що вказані свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.383, 384 КК України, їх показання є послідовними та такими, що узгоджуються між собою, а також повністю підтверджуються іншими вище переліченими доказами;
-судом не взято до уваги показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які, на думку прокурора, підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 ;
-суд невірно надав оцінку повідомленню КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 04.03.2016, безпідставно визнав недопустимим доказом копію консультативного висновку ІНФОРМАЦІЯ_6 №10/3071 від 02.03.2016, які, на думку прокурора, підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 ;
-суд безпідставно визнав неналежними всі інші докази, які, на думку прокурора, також підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 ..
Просить повторно дослідити в судовому засіданні докази обвинувачення:
-письмові докази, які докладно перелічені в апеляційній скарзі;
-прослухати показання, надані суду першої інстанції, а саме потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
-повторно допитати свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Ставить питання про ухвалення апеляційним судом вироку, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та призначити покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки. Відповідно до вимог ст.54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання -капітана поліції.
Захисником ОСОБА_7 були надані письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим, заявляючи клопотання про повторне дослідження письмових доказів та повторний допит свідків, прокурор не зазначив, у чому саме виразилася неповнота їх дослідження судом першої інстанції або які істотні порушення вимог кримінального процесуального закону були допущені при їх дослідженні, а також не навів обґрунтування, які саме нові чи додаткові обставини можуть бути з'ясовані шляхом повторного допиту зазначених ним свідків.
Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі №676/5972/17, незгода прокурора з оцінкою певних конкретних доказів судом першої інстанції не є підставою для їх повторного дослідження в суді апеляційної інстанції.
Оскільки доводи апеляційної скарги прокурора фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для повторного дослідження доказів та залишає відповідне клопотання прокурора без задоволення.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, позбавлені підстав.
Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до положень ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Приписами ч.1 ст.85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів
Згідно положень п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального злочину
Частиною першою ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як слідує із матеріалів провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції за клопотанням сторони обвинувачення були допитані свідки: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , а також досліджено надані у судовому засіданні попередньому складу суду показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та показання потерпілого ОСОБА_10 .
Із наданих у судовому засіданні 26.12.2016 попередньому складу суду показань потерпілого ОСОБА_10 , який помер, слідує, що ОСОБА_8 впізнати він не може, не пам'ятає. Пояснив, що одного дня, взимку, ввечері, на зупинці трамвая на Центральному ринку до нього підійшли двоє, які представились працівниками поліції, показали посвідчення та повідомили, що йому необхідно пройти з ними до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що він зробив. У потерпілого запитали, чи здійснював він грабіж в туалеті на Центральному ринку, однак ОСОБА_35 не погоджувався з тим, що він вчиняв злочин. ОСОБА_35 пояснював, що він просто зайшов до туалету, а потім вийшов, ні в кого нічого не брав, однак він там був не один, а зі своїм товаришем ОСОБА_36 , який вийшов пізніше. Потім потерпілого відвели до слідчого Коноплі. На запитання слідчого, ОСОБА_35 відповів так само, що він нічого не здійснював. Згодом ОСОБА_35 пояснив, що на нього одягли кайданки та повідомили, що йому необхідно залишитись у відділі. За час, коли він перебував у відділі, його утримували на лавці в коридорі на другому поверсі, його не годували, до туалету його водив черговий, виводили на подвір'я відділу подихати свіжим повітрям. На прохання зателефонувати додому та попередити, що він в поліції, йому відмовили. ОСОБА_37 сказали, що його випустять через три дні. Жодного протоколу про затримання особи ОСОБА_35 не пам'ятає, обвинувачення йому не висували. ОСОБА_35 стверджує, що ніхто з працівників поліції на застосовував до нього силу, не бив його. Потім йому пред'являли для впізнання фотографії, на яких зображені працівники поліції, щоб він вказав, хто саме з зображених осіб чинив протиправні дії, однак він нічого чітко не міг сказати, оскільки чітко не запам'ятав обличчя працівника поліції. ОСОБА_35 зазначив, що після того, як його відпустили з відділу поліції, він разом зі своєю дружиною направився додому, щоб привести себе до ладу. На другий день після того, як його випустили, він звернувся до швидкої медичної допомоги, оскільки погано почував себе. Виявилось, що у нього була закрита черепно-мозкова травма, яку, за його словами, він отримав тоді, коли був у відділі поліції, він постійно знаходився у коридорі на лавці та, коли лягав спати на неї, інколи падав, внаслідок чого отримував забої.
В той же час ОСОБА_10 категорично заперечив, що ОСОБА_8 застосовував до нього будь-яке насильство. Він повідомив, що не пам'ятає ані прізвищ працівників поліції, не ідентифікує ОСОБА_8 як особу, яка завдавала йому тілесних ушкоджень. До нього застосовували силу працівники поліції, але ОСОБА_8 тоді не було в РВ. Його родичі були допитані в прокуратурі та в судовому засіданні, проте не надали жодної інформації, яка б свідчила про перевищення повноважень з боку ОСОБА_8
04.03.2016 коли ОСОБА_35 знаходився у приміщенні Прокуратури Харківської області, було проведено впізнання за фотознімками, однак, за його словами, він нікого не впізнав тоді, не надавав жодних показань, показання давала його дружина, так як він не може ані читати, ані писати українською мовою, українську мову зовсім не розуміє. Він нічого не пам'ятає. Ставив підписи у протоколах, не читаючи документів, перекладача йому не надавали. Також категорично заявив, що ОСОБА_8 серед працівників поліції, які його незаконно утримували, він не впізнає. Насильства відносно нього ОСОБА_8 не застосовував. В приміщенні поліції ОСОБА_8 його не утримував, кайданки не одягав.
В судовому засіданні, яке відбулося 07.08.2018 в режимі відеоконференції з Темнівською виправною колонією, потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що він під час допитів, впізнання, інших слідчих дій, нічого особисто нічого не писав, так як не розуміє українську мову, є неграмотною особою, ставив підписи у протоколах, не читаючи документів, і не розуміючи, яка інформація в них міститься, перекладача йому не надавали. Жодного разу він не впізнав ОСОБА_8 як особу, що застосовувала до нього насильство. Взагалі обвинуваченого не пам'ятає, не впізнає. Скаргу щодо його незаконного затримання писав адвокат, але прізвище не пам'ятає. Зазначив під час допиту попередньому складу суду, що його три доби тримали в РВ, але ОСОБА_8 там не було. Нічого не пам'ятає, так як у нього контузія після війни.
Під час допиту в залі суду 14.01.2021 повідомив, що ОСОБА_8 взагалі не знає, бачив тільки, коли його вже допитували в суді. Зазначив, що не вважає себе потерпілим. На питання прокурора повідомив, що ОСОБА_8 його ніколи не бив, кайданки не одягав, в РВ не утримував.
Крім того, матеріали справи містять заяву потерпілого ОСОБА_10 про те, що він не вважає себе потерпілим, не знайомий з ОСОБА_8 , йому не спричиняв обвинувачений жодних тілесних ушкоджень або психологічного впливу (Т.4 а.с.3).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що у 2016 році працював оперуповноваженим в поліції Холодногірського району. З ОСОБА_8 був знайомий, працювали разом, стосунки між ними були ділові, робочі. На запитання суду щодо ОСОБА_10 зазначив, що в 2016 році розслідувалося кримінальне провадження, пов'язане з грабежем у дідуся, прізвищ не пам'ятає, у межах якого було встановлено, що до вчинення злочину причетний ОСОБА_35 . На підставі доручення слідчого, він разом з ОСОБА_38 здійснювали оперативно-розшукові заходи щодо встановлення осіб, причетних до грабежу.
Карчава був запрошений ОСОБА_38 до РВ, де розповів все добровільно про причетність до вчинення грабежу. Після чого ОСОБА_39 разом з ОСОБА_40 повернулися до Центрального ринку з метою встановлення іншої особи, яка вчинила грабіж ОСОБА_41 , а свідок особисто постійно супроводжував ОСОБА_42 до слідчого ОСОБА_43 для надання пояснень.
Потім слідчий ОСОБА_44 телефонував, щоб він відвів ОСОБА_42 до туалету, що він і зробив, та повернув назад до слідчого. Свідок наголосив, що до ОСОБА_45 не застосовували ані фізичного, ані психологічного насильства.
Зазначив, що в той день, ОСОБА_37 було дуже погано, так як у нього була ломка, він наркоман. Тому допит його був незавершений і свідок вручив ОСОБА_37 повістку на інший день та вивів до 1 посту, його виписали з журналу відвідувачів. В понеділок приходив ОСОБА_35 сам, в неділю на роботі не був.
Пояснив, що у відділі поліції відсутні умови для незаконного утримання осіб. З 2014 року у відділі поліції відсутні камери затримання, ворота завжди закриті, ключі зберігаються лише на посту на першому поверсі.
На питання, чи зверталися родичі ОСОБА_35 через його відсутність, свідок відповів, що йому про це нічого не відомо, хоча припустив, що таке звернення до РВ могло бути.
Також зазначив суду, що ОСОБА_39 не бив ОСОБА_42 в живіт, взагалі до нього ніхто не застосовував ані фізичне, ані психологічне насильство. Після того, як привели ОСОБА_42 до РВ, його по РВ супроводжував свідок ОСОБА_46 , а не ОСОБА_39 , кайданки не застосовувалися, привели ОСОБА_42 також без кайданок.
Свідок ОСОБА_19 пояснив, що працює начальником відділу кримінальної поліції, повідомив, що з ОСОБА_38 колеги, працював на другому поверсі в одному кабінеті з ним та ОСОБА_47 .
В лютому 2016 році він був оперуповноваженим у РВ в карному розшуку по розкриттю грабежів, з ОСОБА_38 працював в одній групі. На запитання, чи знає він ОСОБА_35 , ОСОБА_19 зазначив, що пам'ятає, як надійшло до РВ повідомлення від потерпілого ОСОБА_41 про те, що двоє невідомих осіб зайшли до туалету на центральному ринку та викрали у нього майно. Одним з цих невідомих був ОСОБА_35 .
27.02.2016 в першій половині дня він з оперуповноваженим ОСОБА_8 на виконання доручення слідчого щодо встановлення осіб, причетних до грабежу ОСОБА_41 , знайшли ОСОБА_42 на території центрального ринку « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та запросили його до ІНФОРМАЦІЯ_9 для надання свідчень слідчому у кримінальному проваджені. ОСОБА_35 пішов з ними добровільно, кайданки вони на нього не одягали, фізичну силу не застосовували.
Оскільки слідчого Коноплі на місці в РВ не було, ОСОБА_19 залишив його іншим співробітникам, після чого він з ОСОБА_8 пішли знов до центрального ринку з метою встановлення іншої особи, яка мала відношення до пограбування громадянина ОСОБА_41 . Більше вони до ІНФОРМАЦІЯ_9 в той день не поверталися, так як це була субота - короткий день. Іншу особу, яка вчинила пограбування ОСОБА_41 в той день ми не знайшли, його знайшов за вихідні сам ОСОБА_35 та привів до РВ.
Йому відомо, що ОСОБА_37 ще в суботу надали повістку на понеділок, але останній не прийшов в назначений час, запізнився на 2-3 години, пам'ятає, так як проводилися слідчі дії в цей день.
Крім того, свідок ОСОБА_19 зазначив, що чергування та перебування осіб у відділі поліції суворо контролюється черговим, доступ до РВ можливий лише через нього, і незаконне утримання у відділі поліції - неможливе.
Фактів спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_37 не було, всі слідчі дії були проведено в рамках закону. Не бачив і йому не відомо, щоб зверталися родичі ОСОБА_45 щодо його зникнення. Сам ОСОБА_35 також жодних скарг не заявляв.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що з ОСОБА_38 вони колеги, в 2016 році працювали разом в ІНФОРМАЦІЯ_10 , але щодо подій, які розслідуються, нічого не бачив і нічого не чув. Він обіймав посаду слідчого відділу поліції. Свідку відомий громадянин ОСОБА_35 , так як в його провадженні була кримінальна справа за підозрою ОСОБА_45 у вчиненні грабежу щодо ОСОБА_41 . Свідок пояснив, що ним було надано доручення оперуповноваженим встановити по можливості осіб, причетних до пограбування громадянина ОСОБА_41 , опросити свідків, встановити наявність камер спостереження на місці вчинення злочину та передивитися їх.
Зазначив, що оперуповноважений ОСОБА_46 в обідній час доставив ОСОБА_42 до РВ 27.02.2016 (субота, короткий день), так як останній був підозрюваним у даній справі. Свідок намагався його допитати, але ОСОБА_35 в той день скаржився на погане самопочуття, головні болі, так як у нього була ломка, він був наркоманом, тому в цей день не було можливості його допитати. Під час допиту ОСОБА_48 в кабінеті не було, він взагалі не причетний до справи щодо ОСОБА_45 . Оперуповноважений ОСОБА_46 вручав в суботу повістку ОСОБА_37 на понеділок для допиту, так як в суботу неможливо було його допитати.
ОСОБА_13 пояснив суду, що побачив ОСОБА_42 вже в понеділок, але жодних тілесних ушкоджень у нього він не бачив, не скаржився. Була слідча дія щодо впізнання та допит в якості свідка, ОСОБА_48 в той день не бачив. Після слідчих дій одразу відпустив ОСОБА_42 , він не затримувався.
По комплекції ОСОБА_35 значно більше ОСОБА_48 і за зростом, і за статурою.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що не знає обвинуваченого ОСОБА_8 , ніколи його не бачив. ОСОБА_10 знає близько 15 років, жив неподалік, займався перевозками, вони просто знайомі, але він не бачив його близько 6 років.
Зазначив, що у лютому 2016 року зустрівся з ОСОБА_10 на Центральному ринку біля «Розливайки», точної дати не пам'ятає. Підтвердив, що пограбування літньої особи ОСОБА_41 в туалеті вчиняли вдвох з ОСОБА_49 , але притягнули до відповідальності тільки його. Він відбув покарання та звільнився із-за грат у 2019 році та тоді влітку 2019 року бачив ОСОБА_42 в останній раз. Після цього ОСОБА_10 не бачив вже більше 6 років. Одразу після пограбування йому телефонував син ОСОБА_45 та питав де батько, точної дати не пам?ятає. Також дзвонила дружина ОСОБА_45 . Між злочином і дзвінком від дружини ОСОБА_35 пройшло приблизно 2-3 тижні. Після пограбування додому до ОСОБА_14 приїхали працівники поліції, залишили телефон. Він сам приїхав до ІНФОРМАЦІЯ_9 десь через тиждень після пограбування, в поліції його привели на 2-й поверх до карного розшуку, а потім відвели до слідчого, ніхто його не бив, фізичне насильство до нього не застосовували, кайданок не одягали. У нього взяли свідчення та відпустили додому. Карчаву в поліції він також не бачив. Про те, що хтось спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження нічого не знає.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що приблизно десять років тому працювали разом з ІНФОРМАЦІЯ_11 у ІНФОРМАЦІЯ_12 , тоді вона займала посаду старшого дільничного. Чи чергувала вона 29.02.2016 на одному з постів в РВ точно не пам'ятає. Але зазначила, що на першому посту РВ міститься журнал відвідувачів, де обов'язково фіксувалися дата, час входу й виходу осіб, ПІБ, мета. Особу встановлюємо на підставі документів. Зміна тривала цілодобово - з 8:00 до 8:00 наступного дня. Зазначила, що без відповідного запису у спеціальному журналі вхід до будівлі був неможливий. Про обов'язки на посту повідомила, що він є контрольно-пропускним пунктом. Відвідувачі завжди заходять в супроводі працівника поліції. Якщо вона відлучалася з посту, відвідувачів зазвичай записував інший черговий.
На запитання, чи пам'ятає вона ОСОБА_42 , відповіла негативно. Під час чергування жодних скарг від відвідувачів або інших осіб не надходило до РВ. Зазначила, що неможливо залишити в РВ особу більше чим на 3 години, а тем паче на добу і більше.
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що є начальником карного розшуку Харківської області, в 2016 році був начальник карного розшуку Ленінського ВП м. Харкова, а ОСОБА_8 був його підлеглим. У лютому 2016, точної дати не пам?ятає, йому стало відомо, що стався грабіж громадянина ОСОБА_41 , за яким було надано доручення слідчого Конопля на проведення розшуку причетних до пограбування осіб. Свідок пояснив, що доручення слідчого він розписав на оперуповноважених карного розшуку ОСОБА_48 , ОСОБА_50 і ОСОБА_51 , тобто на осіб, які працюють у напрямку грабежів та розбоїв.
Що було далі він не пам?ятає, так як пройшло багато років, але повністю підтримує свої показання, які були надані ним на попередніх судових засіданнях. ОСОБА_8 характеризує виключно з позитивного боку, стягнень не має, добрі показники на роботі, зі скаргами на ОСОБА_8 ніхто не звертався.
ОСОБА_42 особисто не знає, хоча не виключає що міг з ним зустрічатися по роботі, але заперечує, що його було незаконно затримано. Також зазначив, що неможливо, аби хтось був допущений до будівлі РВ без запису в журналі відвідувачів на першому пості, неможливо, щоб особу незаконно утримували в кайданках в РВ.
Свідок ОСОБА_21 пояснив, що з ОСОБА_8 не знайомий. У лютому 2016 року працював слідчим у ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебував на чергуванні. Його службовий кабінет знаходиться на значній відстані від відділу карного розшуку. Зазначив, що нічого не пам'ятає про події того часу, під час його чергування нічого надзвичайного не відбувалося, нікого не утримували, жодних скарг до РВ не надходило. До оперативного розшуку відношення взагалі не мав. Карчаву не знає.
Свідок ОСОБА_22 пояснила, що наразі вона займає посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 , в 2016 році працювала разом з ОСОБА_8 , вона була слідчим, а він - оперуповноваженим. 27 лютого 2016 року напевно перебувала на чергуванні. Зазначила, що карний розшук розташований на 2 поверху, доступ на другий поверх був обмежений - встановлені магнітні двері. Карчаву вона не бачила, сам день подій не пам'ятає. Також повідомила, що слідчий Конопля працював на третьому поверсі, з якого можна було спуститися сходами у внутрішній двір. З обставинами справи вона не знайома, зі спливом часу нічого не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_23 пояснив, що в 2016 працював інспектором чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 був його колегою, однак не знає та не пам'ятає його особисто. Пояснив, що перевіркою документів відвідувачів він не займався - це є обов'язком працівника на першому посту, який здійснює фіксацію всіх осіб в журнал відвідувань. Також зазначив, що камери затримання не працюють з 2011 року. Ключі від приміщень перебувають у черговій частині, але доступ до них сторонні особи не мають.
Свідок ОСОБА_24 пояснив, що на момент подій у 2016 році працював лікарем нейрохірургом в політравмі в КНП " ІНФОРМАЦІЯ_14 " Харківської міської ради. На запитання суду, чи пам'ятає він ОСОБА_42 , свідок зазначив, що не пам'ятає такої особи. Під час надання копії консультативного висновку для огляду (Т.2 а.с.2) повідомив, що дійсно складений ним, підпис його, діагноз: Струс головного мозку, але діагноз первинний, зазначений зі слів пацієнта. З огляду на сплив тривалого часу, взагалі нічого не пам'ятає ані про подію, ані про особу, щодо якої складено консультативний висновок. Білецького також не знає, ніколи не бачив, також не може нічого повідомити з приводу висунутого обвинувачення.
Свідок ОСОБА_25 пояснила, що у 2016 році працювала лікарем у КНП " ІНФОРМАЦІЯ_14 " Харківської міської ради. На запитання про події того часу зазначила, що нічого не пам'ятає. Карчаву також не пригадує. Під час надання копії консультативного висновку для огляду (Т.2 а.с.2) повідомила, що підпис її, але з огляду на сплив часу взагалі нічого не пам'ятає про подію і про особу, щодо якої складено консультативний висновок.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що працює старшим оперуповноваженим ІНФОРМАЦІЯ_15 . В 2016 році була інспектором в ІНФОРМАЦІЯ_16 , інколи чергувала на першому пості в РВ, пропускала та записувала відвідувачів до журналу відвідувачів, ОСОБА_42 не пам'ятає. Пояснила, що в разі, коли вона відлучалася з посту (обід, туалет), її завжди заміняв на посту помічник чергового. В журналі завжди пише, чи є претензії, чи ні, повні дані відвідувачів, о якій годині зайшов до РВ, о якій вийшов, мета візиту. Під час огляду журналу відвідувань зазначила, що 27.02.2016 не вона чергувала та почерк не її, записи не вона робила. Крім того вказала, що це не почерк ОСОБА_48 в журналі за цей день.
Свідок ОСОБА_52 пояснила, що працює старшим оперуповноваженим ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_42 не пам'ятає. У 2016 році вона працювала на посаді інспектора та чергувала на першому поверсі відділу поліції, де відповідала за реєстрацію всіх відвідувачів у журналі відвідувань. За її словами, під час допуску відвідувачів завжди запитували прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, куди саме прямує особа, а також фіксували дату та час прибуття. ОСОБА_26 зазначила, що в день, про який йде мова, вона не чергувала, записи в журналі не були зроблені її рукою, а також підкреслила, що почерк у журналі не належить ОСОБА_53 .
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що не знайомий з ОСОБА_38 . В 2016 році працював адвокатом (наразі він військовослужбовець), мав офіс на АДРЕСА_3 . До нього звернулися родичі ОСОБА_45 з проханням надання допомоги та повідомленням про зникнення ОСОБА_45 , їхнім припущенням, що його викрали та десь утримують, а саме в органах поліції. Було укладено договір про надання юридичної допомоги та викликано до офісу 102 для зафіксування заяви про зникнення особи. Відомо, що ОСОБА_42 офіційно не затримували.
Тільки один раз він прийшов до ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Х/о та з'ясував у працівників ВП №2, що ОСОБА_35 дійсно перебував у райвідділі 27.02.2016, але його відпустили та надали повістку на 29.02.2016. За словами свідка, ОСОБА_35 повідомив через деякий час, що його затримали, тримали в РВ в підрозділі карного розшуку, був пристебнутий кайданками до лавки в коридорі, а утримував його слідчий Конопля. Тілесні ушкодження були у вигляді почервоніння на руках (від кайданів), здійснювали моральний, психологічний тиск, щоб надав відповідні свідчення, жодних документів не підписував. Розповів, що його вивели з заднього двору РВ. Прізвище ОСОБА_48 жодного разу не називав.
Не відомо, чи звертався ОСОБА_35 до медичних закладів, до РВ з ним також не приїжджав. Договір було укладено на одноразову консультацію, більше він ОСОБА_42 не бачив.
Свідок ОСОБА_27 пояснив, що у 2016 році обіймав посаду начальника відділення поліції на станції ІНФОРМАЦІЯ_18 . Його обов'язки під час чергування полягали у здійсненні загального контролю за діяльністю підрозділу. Інформацією щодо ОСОБА_45 він не володіє, оскільки перевірка відвідувачів райвідділу не входила до кола його обов'язків. Зазначив, що під час його чергування жодних надзвичайних подій не було.
Свідок ОСОБА_28 пояснив, що у 2016 році працював у відділенні поліції Холодногірського району. Пам'ятає, що приймав заяву про зникнення чоловіка на термін не більше двох діб, прізвище було не слов'янське, можливо і ОСОБА_35 . Але цікавим був той факт, що до заяви було прикладено пояснення від цієї особи про визнання провини, але йому соромно йти до РВ. У зв'язку з чим було припинено розгляд заяви про зникнення людини. Зазначив, що заява та пояснення були надруковані, однак жодних деталей він не пам'ятає. В поясненнях також було написано, що його ( ОСОБА_42 ) відпустили додому і йому соромно.
Свідок ОСОБА_29 пояснив, що з ОСОБА_38 вони колеги, підтримують добрі стосунки. У 2016 році працював оперативним уповноваженим карного розшуку в ІНФОРМАЦІЯ_12 , перебував на другому поверсі. Заявив, що нічого не пам'ятає і не бачив, під час його чергування, йому не було відомо про утримання когось, бо здебільшого був на виїздах.
Свідок ОСОБА_30 пояснив, що наразі він пенсіонер, під час подій 28.02.2016 працював оперативним уповноваженим карного розшуку ІНФОРМАЦІЯ_19 , кабінет був на другому поверсі. Також зазначив, що нічого не пам'ятає, нічого не бачив і не має жодного відношення до справи.
Свідок ОСОБА_31 пояснила, що знає ОСОБА_48 , оскільки вони були колегами, разом працювали. 28 лютого 2016 року вона працювала слідчим у ІНФОРМАЦІЯ_10 , чергувала з 28 на 29 лютого 2016, але нічого не пам'ятає про той період. Вона зазначила, що її кабінет № 41 був розташований або на другому, або на третьому поверсі. ОСОБА_31 стверджує, що не бачила ОСОБА_42 і навіть не чула це прізвище до моменту судового засідання. Вона не пам'ятає, чи викликали ОСОБА_54 , оскільки всі записи робить черговий у відповідному журналі. За її словами, ОСОБА_42 в РВ не утримували.
Свідок ОСОБА_32 пояснив, що у 2016 році працював помічником чергового ВП №2 ХРУП № 3 ГУ НП в Х/о, обіймає цю посаду і зараз. ОСОБА_32 не знає ОСОБА_42 , ніхто зі скаргами не звертався щодо незаконного утримання особи в РВ. Він підтвердив, що зазвичай всі особи проходять через чергового на першому посту, всіх обов'язково записують до журнала відвідувань, більше 3 годин нікого не тримають, ніколи нікого не залишають на ніч в РВ, так як відсутні камери для затриманих. Він зазначив, що двері до карного розшуку з кодовим замком, у двір можна вийти як з другого поверху, так і з першого. З вулиці потрапити у двір неможливо, двері відчиняються лише зсередини. Автомобілі співробітників він не знає. З двору також можна піднятися на другий поверх.
Свідок ОСОБА_33 пояснив, що працював у ІНФОРМАЦІЯ_17 , а у 2016 році обіймав посаду у ІНФОРМАЦІЯ_17 . Жодних особистих відносин з ОСОБА_38 у нього не було, лише службові, як у колег. Вони працювали в різних приміщеннях. ОСОБА_33 зазначив, що з 27 лютого по 28 лютого він був черговим та знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_10 на АДРЕСА_2 . Про ОСОБА_42 йому нічого не відомо, скарг чи зауважень щодо нього не надходило.
Свідок ОСОБА_34 пояснив, що є військовослужбовцем і знайомий з ОСОБА_38 , так як вони разом працювали. Він має лише позитивні враження про нього. 29 лютого 2016 року він працював помічником чергового у ІНФОРМАЦІЯ_17 . До його обов'язків входило виконання вказівок чергового. В ту зміну безладів на роботі не було, а з ким саме чергував, він не пам'ятає. На питання, хто записує цивільних у журнал, він відповів, що їх записують на першому посту, а сам він знаходиться в черговій частині, через скло, робив записи лише у книзі візитів громадян. ОСОБА_34 пам'ятає, що когось затримували того дня. Начальник РВ перевіряє журнал відвідувань один раз на день. Ворота РВ завжди були зачинені, і відкрити їх можна було лише з чергового входу. ОСОБА_35 свідок не знає, в той день ніхто не звертався ані зі скаргами, ані з заявами щодо зникнення особи.
Свідок ОСОБА_55 у судовому засідання попередньому складу суду пояснила, що вона є невісткою потерпілого ОСОБА_45 . В 2016 році в лютому, дату точно не пам'ятає, але це була субота, її свекруха сказала, що не бачила ОСОБА_42 цілий день, він не повернувся додому, телефон вимкнений, інколи періодично з?являвся на зв'язку, але все одно додзвонитись було неможливо. Почали хвилюватись, в суботу з ранку почали телефонувати всім друзям та знайомим, щоб його знайти, але ніхто нічого не знав. Один зі спільних знайомих, хто саме вона не пам'ятає, повідомив, що бачив ОСОБА_10 , коли він заходив до ІНФОРМАЦІЯ_9 з двома чоловіками. Вони зателефонували адвокату, він порекомендував їм звернутися до РВ та дізнатися, чи перебуває ОСОБА_35 в РВ. До РВ вони прийшли в понеділок, оскільки в неділю відділ поліції не працював, але їм сказали, що такого чоловіка не затримували, його викликали на понеділок на допит до слідчого. Показали журнал відвідувачів, прізвище ОСОБА_35 там не значилося. Десь через 20 хвилин ОСОБА_42 вивели з РВ в поганому стані. Його не годували, він був голодний, але не був побитий, тілесних ушкоджень у нього не бачили. Мебонія стверджує, що ОСОБА_42 не годували три дні. Телефон йому віддали, але він сидів у наручниках, і на зап'ястях було видно синці. Вона бачила Білецького в РВ, і він був ввічливий, заспокоїв їх та сказав не хвилюватися. Сам ОСОБА_10 потім розповів, що його затримали двоє чоловіків, щось питали, потім завели через двір до райвідділу, до слідчого. Він сидів у наручниках, після яких у нього були синці на руках. Також розповідав, що робітники поліції брали у нього телефон та щось там дивились. Після цих подій, вдома, її свекру стало погано, боліла голова, у зв'язку з чим вони вимушені були звернутися за медичною допомогою до ІНФОРМАЦІЯ_20 . Зауважила, шо ОСОБА_8 не виводив потерпілого ОСОБА_10 з ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Свідок ОСОБА_56 у судовому засіданні попередньому складу суду пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_45 , не розуміє державної мови та погано розмовляє російською, так як за національністю грузинка. 27 лютого 2016 року вранці, це була субота, її чоловік ОСОБА_10 вийшов з дому та не повернувся, вона постійно телефонувала йому, але він не відповідав. Ввечері він також не з'явився додому і не телефонував. Такого ніколи не було, тому вона почала телефонувати знайомим, друзям, шукала чоловіка. Один з них повідомив, хто не пам?ятає, що її чоловіка бачили біля ОСОБА_57 . У понеділок вони разом з невісткою поїхали до РВ, там їм відповіли, що такого чоловіка не затримано, в понеділок він був викликаний на допит до слідчого, який триває, через деякий час ОСОБА_10 вивели, стан його був «неважний». Пояснила, що до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_9 вона не заходила, заходила тільки її невістка. ОСОБА_10 пояснив потім, що його затримали, надягли кайданки та здійснювали допит у слідчого. Зазначив, що його не били. Тілесних ушкоджень у нього не було. Вже вдома у чоловіка розболілася голова і вони звернулися до лікаря в лікарню. Зазначила, що бачила ОСОБА_8 біля відділення поліції, але це не він виводив її чоловіка ОСОБА_42 з ВП.
Також судом першої інстанції були досліджені наступні докази сторони обвинувачення:
-повідомлення адміністрації КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на ім'я прокурора Дзержинського району м. Харкова від 04.03.2016 року про звернення ОСОБА_10 за медичною допомогою з діагнозом 3ЧМТ, відповідно якої до них 04.03.2016 р. звернувся ОСОБА_10 з приводу тілесних ушкоджень, спричинених, за його повідомленням, працівниками поліції. Встановлений діагноз: струс головного мозку (анамнестичний). Забій м'яких тканин голови. Забій грудної клітини. Забій, гематоми в області обох променезап'ясткових суглобів. Первинні повідомлення були надані КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » 27.02.2016 (Т.2 а.с.1);
-копія консультативного висновку лікаря-спеціаліста КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » від 02.03.2016 року, відповідно якого у ОСОБА_10 встановлено діагноз: струс головного мозку (анамнестичний). Забій м'яких тканин голови. Забій грудної клітини. Забій, гематоми в області обох променезап'ясткових суглобів (Т.2 а.с.4);
-копія висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 188/2016 від 03.03.2016, згідно якого у ОСОБА_10 синець на правому передпліччі, який утворився від травматичної дії тупого предмета за механізмом удару - сдавлення та міг бути отриманий не пізніш 02.03.2016 р. і цілком можливо у термін, на який він посилається 27.02.2016. За ступенем тяжкості вказане ушкодження відноситься на легких тілесних ушкоджень (Т.2 а.с.5);
-висновок судово-медичної експертизи №1538-ая/15 від 21.03.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 мав місце синець на правому передпліччі, який утворився від травматичної дії тупого предмета за механізмом удару - сдавлення та міг бути отриманий не пізніш 02.03.2016 р. і цілком можливо у термін, на який він посилається. За ступенем тяжкості вказане ушкодження відноситься на легких тілесних ушкоджень. Синець на внутрішній поверхні нижньої третини правого передпліччя на кордоні з променезап'ясткових суглобів у ОСОБА_10 розташовується в такій анатомічній частині тіла, яка доступна для заподіяння ушкодження власною рукою (Т.2 а.с.6);
-витяг про реєстрацію телефонограми від 29.02.2016 року, яка надійшла від адвоката ОСОБА_15 про зникнення ОСОБА_10 . Відповідно телефонограми, адвокат ОСОБА_15 повідомив про незаконне затримання ОСОБА_10 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т.2 а.с.6);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2016 року, складений слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Харківської області ОСОБА_58 в приміщенні кабінету № 8 прокуратури Харківської області в присутності двох понятих ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , без застосування технічних засобів фіксації, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 вказав, що впізнає чоловіка, який зображений на фото №3 ( ОСОБА_8 ) за зовнішнім виглядом, очам, формі обличчя, який наніс йому 2 удари в область грудної клітини та затримав його 27.02.2016, знаходився з ним до 29.02.2016 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 (Т.2 а.с.7-15);
-копія з журналу розстановки нарядів на 27.02.2016 (Т.2 а.с.15-17, 64-66);
-довідка про відеокамери від 22.03.2016 року, відповідно до якої в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено 8 відеокамер: вхід, двір, хол, пост №1, вхід до КЗД;, КЗД №1, оперативна зала чергової частини, кімната чищення зброї. Термін зберігання інформації з даних відеокамер складає 20 діб. Видалення записів проводиться автоматично шляхом перезапису. Дана довідка не містить жодних даних про конкретні події чи осіб, не встановлює участі ОСОБА_8 в інкримінованих йому діях (Т.2 а.с.18);
-відомості особового складу ІНФОРМАЦІЯ_22 , які перебували у слідчо-оперативних групах та добровільному наряді у період часу з 26.02.2016 по 01.03.2016. Не містить даних про конкретні дії ОСОБА_8 та не підтверджує або не спростовує будь-які обставини кримінального правопорушення (Т.2 а.с.19-27);
-копія та оригінал журналу № 3 обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ІНФОРМАЦІЯ_23 , відповідно до якого за з/п 1814, 27.02.2016 р. о 10:05 год. ОСОБА_10 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_24 (відділ кримінальної поліції), по матеріалу о 13:05 ОСОБА_10 залишив ОВС, зазначив, що претензій немає.
Запис від 29.02.2016 під № 1848 з часом 16-00 ОСОБА_10 доставлений до ОКП (відділ кримінальної поліції), по матеріалу о 19:00 ОСОБА_10 залишив ОВС, зазначив, що претензій немає (Т.2 а.с.28-62, 230);
-схема оповіщення особового складу ІНФОРМАЦІЯ_25 від 02.01.2015, складена в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Х/о ОСОБА_20 . Не встановлює обставин вчинення чи невчинення ОСОБА_8 протиправних дій (Т.2 а.с.63);
-план розміщення особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 у адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_2 (Т.2 а.с.67-76);
-лист головного лікаря КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » від 29.03.2016 за №01/694 ОСОБА_61 про звернення ОСОБА_10 до кабінету політравми приймального відділення (амбулаторно) 02.03.2016 та був оглянутий лікарями: хірургом ОСОБА_25 , травматологом ОСОБА_62 , нейрохірургом ОСОБА_24 , додано копію журналу реєстрації амбулаторних хворих (Т.2 а.с.77-79);
-інформація з ІНФОРМАЦІЯ_26 про стан досудового розслідування кримінального провадження №12016220510000667 від 25.02.2016 р. з копією матеріалів: витяг з ЄРДР за заявою ОСОБА_9 , заява ОСОБА_9 та протокол його допиту, протокол пред'явлення особи для впізнання від 29.02.2016 р. з доданими до нього ілюстративним матеріалом, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_10 як особу, яка причетна до сконання кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_9 , поясненнями ОСОБА_10 , заява ОСОБА_14 , в якій він зізнався у скоєнні ним кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 ; протокол пред'явлення особи для впізнання від 03.03.2016 р. з доданими до нього ілюстративним матеріалом, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_14 , як особу, яка причетна до сконання кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_9 , пояснення ОСОБА_14 ; повідомлення про підозру ОСОБА_14 за ч.2 ст.186 КК України, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_14 від 03.03.2016 р., протокол допиту підозрюваного ОСОБА_14 від 04.03.2016 р., клопотання про тимчасовий доступ до речей від 04.03.2016 р.,ухвала ІНФОРМАЦІЯ_27 від 04.03.2016 р. ухвала Ленінського р/с м. Харкова від 04.03.2016 р., протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04.03.2016 р., протокол проведення слідчого експерименту від 04.03.2016 р., та ілюстративний матеріал до нього, постанова про призначення судово-товарознавчої експертизи від 01.03.2016 р., висновок експерта №1625 від 24.03.2016 р., та ілюстративний матеріал до нього, постанова про визнання речовим доказом та повернення потерпілій стороні від 26.03.2016 р., протокол пред'явлення речей для впізнання від 26.03.2016 р., протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 29.03.2016 р., протокол проведення слідчого експерименту від 30.03.2016 р., протокол одночасного допиту осіб від 30.03.2016 р., протоколи пред'явлення перегляду відеозапису від 30.03.2016 р., обвинувальний акт відносно ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 186 КК України (Т.2 а.с.93-217);
-протокол слідчого експерименту від 25.05.2016, проведеного слідчим в ІНФОРМАЦІЯ_28 ОСОБА_63 в приміщенні адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , за участю потерпілого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_64 , в присутності понятих ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , з використанням відеозапису на камеру Sоny HDR-XR550, в ході якого потерпілий на місці показав та розповів про обставини перебування проти волі в період часу з з 27.02.2016 по 29.02.2016 включно в приміщенні адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до якого додано диск з відеозаписом слідчої дії, який було досліджено у судовому засіданні. Під час слідчого експерименту ОСОБА_10 жодного разу не вказав на ОСОБА_8 , але зазначив, що працівниками поліції йому було нанесено два удари невеликої сили з метою дізнатися про події щодо пограбування ОСОБА_41 . Потерпілий постійно плутається в датах: чи події відбувалися 27.02.2016, чи 28.02.2016, чи 29.02.2016, не зазначає, що падав, чи вдарився (Т.2 а.с.231-235);
-висновок судово-медичної експертизи №3207-ая/15 від 23.06.2016, відповідно до якого у ОСОБА_10 мав місце синець на правому передпліччі, який утворився від травматичної дії тупого предмета за механізмом удару-сдавлення та міг бути отриманий не пізніш 02.03.2016 р. і цілком можливо у термін, на який він посилається. За ступенем тяжкості вказане ушкодження відноситься на легких тілесних ушкоджень. При проведенні судово-медичної експертизи 03.03.2016 р. у ОСОБА_10 яких-небудь ушкоджень в ділянці грудної клітини не було, у зв'язку з цим, оцінити його свідчення з судово-медичної точки зору, викладені в протоколі проведення слідчого експерименту, не є можливим. Слід зазначити, що при опитуванні ОСОБА_10 та в протоколі слідчого експерименту механізм утворення синця на правому передпліччі не відображений (Т.2 а.с.236-237);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.05.2016, відповідно до якого виявлено до вилучено матеріал ЖЕО №3218 від 29.02.2016 за заявою ОСОБА_15 на 12 арк. та журнал №3 обліку доставлених та відвідувачів та запрошених ІНФОРМАЦІЯ_4 , інв. справа №148 на 100 арк. (Т.2 а.с.238-241);
-постанова слідчого в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_63 від 25.05.2016 про визнання речовими доказами матеріала ЖЕО №3218 від 29.02.2016 за заявою ОСОБА_15 на 12 арк. та журналу №3 обліку доставлених та відвідувачів та запрошених ІНФОРМАЦІЯ_4 , інв. справи №148 на 100 арк. (Т.2 а.с.242-243);
-копія доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.40 КПК України від 25.02.2016 слідчого ОСОБА_67 на ім?я начальника ІНФОРМАЦІЯ_29 з вказівкою про встановлення осіб, причетних до скоєння злочину за заявою ОСОБА_9 (Т.2 а.с.248);
-матеріал звернення ОСОБА_15 від 29.02.2016 щодо встановлення місця перебування ОСОБА_10 , якого ніби то 27.02.2016 затримали працівники поліції та з ним пропав зв'язок (ЖЕО № 3218 від 29.02.2016) (Т.2 а.с.218-229).
Вказаний матеріал містить рапорт слідчого Ленінського ВП ГУ НП в Х/о ОСОБА_13 , відповідно якого зазначено, що у нього в провадженні перебувають матеріали досудового розслідування №12016220510000667 від 25.02.2016 за ч.2 ст.186 КК України за заявою ОСОБА_9 від 24.02.2016.
27.02.2016 до нього для опитування працівником ІНФОРМАЦІЯ_30 ОСОБА_18 був доставлений ОСОБА_10 , однак останній не був допитаний у зв'язку з поганим самопочуттям, тому ОСОБА_10 було передано о/у КР Ленінського ВП ОСОБА_18 надано повістку на 29.02.2016.
29.02.2016 о/у КР Ленінського ВП ОСОБА_19 була забезпечена явка ОСОБА_10 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де в період часу з 18-45 до 18-55 було проведено слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання, після чого він був опитаний та відпущений під розписку о 19.30 годині. Заходи примусу до ОСОБА_10 не застосовувалися, скарг на здоров'я від нього не надходило, претензій до працівників поліції не має (Т.2 а.с.226);
-витяг з кримінального провадження № 42016220000000260 від 12.03.2016 року за ч.2 ст.365 КК України, з якого вбачається, що надійшла заява ОСОБА_10 щодо неправомірних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_31 , які на протязі трьох днів його утримували в приміщенні відділу поліції (Т.6 а.с.183);
-заява ОСОБА_10 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення від 03.03.2016, в якій він просить притягнути винних осіб до відповідальності, визнати його потерпілим (Т.6 а.с.185);
-рапорт слідчого в ІНФОРМАЦІЯ_28 ОСОБА_63 від 09.03.2016 щодо необхідності внесення відомостей до ЄРДР за попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.365 КК України (Т.6 а.с.14); повідомлення про початок досудового розслідування (Т.6 а.с.186); постанова про призначення групи прокурорів (Т.6 а.с.187); повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 слідчим Конопля на 29.02.2016 року, складена 27.02.2016 (Т.6 а.с.189); постанова про призначення СМЕ ОСОБА_10 від 14.03.2016 (Т.6 а.с.191-192); повідомлення про початок досудового розслідування та встановлення працівників КР, які працювали по виконанню доручення слідчого щодо ОСОБА_10 (Т.6 а.с.193-194); відповідь слідчому ОСОБА_68 (Т.6 а.с.195); лист від слідчого ОСОБА_69 з проханням доступу до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проведення слідчого експерименту від 25.05.2016 (Т.6 а.с.196); постанова про проведення додаткової СМЕ від 26.05.2016 (Т.6 а.с.197-198); доручення на проведення слідчих дій щодо вилучення документів від 24.05.2016 (Т.6 а.с.199-200);; клопотання до слідчого судді про тимчасовий доступ до документів від 29.04.2016 (Т.6 а.с.202-206); листи від слідчого обласної прокуратури ОСОБА_70 до в.о.керівника ІНФОРМАЦІЯ_26 ОСОБА_71 та до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання копії кримінального провадження за заявою ОСОБА_9 (Т.6 а.с.207-208); довідка відносно ОСОБА_14 , який здійснив пограбування ОСОБА_9 від 17.03.2016 (Т.6 а.с.209-210); запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 про встановлення лікарів, що оглядали ОСОБА_10 від 22.03.2016 (Т.6 а.с.211-212); запит до ГУНП про витребування посадових обов'язків працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.04.2016 (Т.6 а.с.213-214); запити за заявою адвоката ОСОБА_15 ; відповіді на заяву адвоката ОСОБА_15 (Т.6 а.с.218-220); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_32 про надання дозволу про тимчасовий доступ до речей та документів від 20.05.2016 (Т.6 а.с.221-222);
-витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.02.2016 р. про призначення капітана поліції ОСОБА_8 старшим оперуповноваженим відділу поліції, його послужний список, характеристики, атестаційні листи, відповідно яких ОСОБА_8 за місцем роботи характеризується позитивно, функціональні обов'язки знає та сумлінно виконує, в колективі користується повагою та авторитетом, ввічливий в спілкуванні з громадянами, має дуже гарний послужний список, ніколи не допускав будь-яких правопорушень в своїй професійній діяльності, ніколи не притягувався до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності (Т.2 а.с.80-92, Т.3 а.с.66-67);
-довідка КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_33 » від 26.10.2016 про те, що ОСОБА_8 за останніх п'ять років за медичною допомогою не звертався, на обліку не перебуває ( Т.3 а.с.65).
Проаналізувавши показання потерпілого, свідків та дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані докази не підтверджують поза розумним сумнівом причетність ОСОБА_8 до злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, не містять будь-яких відомостей на підтвердження обставин викладених в обвинувальному акті, а лише підтверджують факт отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 та його перебування у певний проміжок часу в ІНФОРМАЦІЯ_16 .
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильність висновків суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо необхідності проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст.371 КК України, то вони є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні мотивів судового рішення.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, аналізуючи витяг про реєстрацію телефонограми від 29.02.2016 та витяг з кримінального провадження №42016220000000260 від 12.03.2016, не встановлював наявність чи відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.371 КК України, а звернув увагу на те, що повідомлення адвоката ОСОБА_15 стосувалося незаконного затримання, однак відомості за вказаною правовою кваліфікацією до ЄРДР внесені не були.
Саме з огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.214 КПК України та, посилаючись на правову позицію Верховного Суду щодо недопустимості доказів, зібраних до внесення відомостей до ЄРДР, а також на правову позицію щодо того, що витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів у розумінні ст.84 КПК України, визнав зазначені документи неналежними та недопустимими доказами у межах даного кримінального провадження.
Таким чином, суд першої інстанції не давав оцінки діям ОСОБА_8 з точки зору наявності складу злочину, передбаченого ст.371 КК України, а лише констатував процесуальні порушення при внесенні відомостей до ЄРДР та обґрунтовано визнав відповідні документи недопустимими доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що потерпілий міг змінити свої показання у зв'язку з перебуванням під вартою, страхом або можливим впливом з боку обвинуваченого через наявні у нього зв'язки в правоохоронних органах, то колегія суддів вважає їх також безпідставними.
Так, доводи апеляційної скарги прокурора фактично зводяться до припущень та суб'єктивної оцінки показань потерпілого, при цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про здійснення на потерпілого будь-якого незаконного впливу, примусу чи погроз, а також про подання відповідних заяв або скарг, які б свідчили про недобровільність наданих ним показань.
З огляду на наведене, суд першої інстанції надав показанням потерпілого належну оцінку в сукупності з іншими доказами та обґрунтовано дійшов висновку про те, що вони не підтверджують причетність ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильність визнання судом першої інстанції «сумнівними» показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції надав критичну оцінку показанням зазначених свідків у частині відомостей про те, що потерпілий ОСОБА_10 нібито протягом декількох днів перебував у ІНФОРМАЦІЯ_34 пристебнутим кайданками до лавочки, оскільки такі показання були надані зі слів потерпілого, а самі свідки очевидцями зазначених подій не були.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень ч.6 ст.97 КПК України, відповідно до яких показання з чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
Доводи прокурора про можливість визнання зазначених показань допустимими на підставі ч.2 ст.97 КПК України не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сама по собі допустимість показань з чужих слів не звільняє суд від обов'язку оцінювати їх достовірність та узгодженість з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що потерпілий ОСОБА_10 під час допиту пояснив, що з ОСОБА_8 він не знайомий, кайданки щодо нього він не застосовував, будь-які болісні дії, катування, фізичне чи психологічне насильство з боку ОСОБА_8 до нього не застосовувалися, а також що він не звертався до правоохоронних органів із заявами про спричинення йому тілесних ушкоджень або застосування насильства з боку працівників поліції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не врахував показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зазначеній частині.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які, на думку сторони обвинувачення, підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , то вони є також необґрунтованими.
Як убачається з вироку, показання зазначених свідків були досліджені судом першої інстанції та отримали належну оцінку, при цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ці показання не підтверджують того, що інкриміновані стороною обвинувачення дії, зокрема застосування до потерпілого насильства чи інших болісних дій, були вчинені саме ОСОБА_8 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність обставин та зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції невірно надав оцінку повідомленню КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 04.03.2016 та безпідставно визнав недопустимим доказом копію консультативного висновку ІНФОРМАЦІЯ_6 № 10/3071 від 02.03.2016, які, на думку сторони обвинувачення, підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , то колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення адміністрації КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 04.03.2016 містить відомості про звернення ОСОБА_10 за медичною допомогою та встановлення йому діагнозу, а також зазначення, що тілесні ушкодження, за повідомленням заявника, були спричинені працівниками поліції. Разом із тим, наведений документ за своїм змістом підтверджує лише факт звернення особи до медичного закладу та фіксацію відомостей, повідомлених самим заявником, і не містить даних, які б самостійно ідентифікували конкретну службову особу, дії якої інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_8 .
Аналогічно, копія консультативного висновку ІНФОРМАЦІЯ_6 № 10/3071 від 02.03.2016 підтверджує наявність у ОСОБА_10 синця на правому передпліччі, однак сама по собі не містить відомостей про особу, яка могла його спричинити, та не підтверджує, що це ушкодження утворилося внаслідок інкримінованих стороною обвинувачення дій саме ОСОБА_8 ..
Зазначене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої висновки експертизи свідчать передусім про наявність і характер тілесних ушкоджень та не можуть самі по собі підтверджувати винуватість конкретної особи у їх спричиненні за відсутності встановленого причинно-наслідкового зв'язку між ушкодженнями та діями обвинуваченого.
Крім того, як убачається з вироку, суд першої інстанції обґрунтовано врахував показання потерпілого ОСОБА_10 , який жодного разу не підтвердив факту спричинення йому тілесних ушкоджень саме ОСОБА_8 .
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені документи, хоча і підтверджують наявність у потерпілого ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, проте не доводять, що вказані тілесні ушкодження були спричинені саме ОСОБА_8 .
Крім того, посилання в апеляційній скарзі прокурора на висновки судово-медичних експертиз щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень як на докази винуватості ОСОБА_8 є безпідставними.
Як слідує із матеріалів провадження, показання потерпілого ОСОБА_10 на досудовому слідстві, у тому числі під час проведення слідчого експерименту за його участі, щодо кількості, локалізації і механізму нанесених йому ударів є суперечливими та спростовуються висновками судово-медичних експертиз №1538-ая/15, №3207-ая/15.
Водночас згідно з висновками судово-медичних експертиз № 1538-ая/15, № 3207-ая/15 встановлений характер, локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень не відповідають обставинам їх спричинення у спосіб, описаний потерпілим.
За таких обставин зазначені експертні висновки не підтверджують версію обвинувачення, а навпаки спростовують її, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції при оцінці доказів у їх сукупності.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне визнання судом першої інстанції неналежними всіх інших доказів, то вони так само є необґрунтованими, оскільки ці докази були предметом дослідження і оцінки судом, а їх сукупність не підтверджує того, що інкриміновані стороною обвинувачення дії щодо ОСОБА_10 були вчинені саме ОСОБА_8 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та до пропозиції іншої інтерпретації обставин кримінального провадження, однак не містять посилань на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б спростовували висновки суду, викладені у вироку.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованими, а доводи апеляційної скарги прокурора їх не спростовують.
З огляду на наведене, підстави для скасування вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Холодногірського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: